Постанова № 28006525, 13.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. Справа№ 5011-14/5714-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мурашко М.С.,

від позивача - Кость О.Г.,

від відповідача - Адамович Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства

«Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року

у справі №5011-14/5714-2012 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»

про стягнення 5 870 505,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Компанія «Райз» (далі - відповідач) про стягнення 5 870 505,00 грн., а саме 4 899 999,99 грн. основного боргу, 345 967,25 грн. пені, 66 805,17 грн. 3% річних, 520 478,64 грн. штрафу та 37 253,95 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року №14/2637/11.

13.09.2012 року позивачем подано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 3 376 850,03 грн. основного боргу, 51 977,37 грн. інфляційних втрат, 115 082,11 грн. 3% річних, 520 478,64 грн. 7% штрафу, 421 590,29 грн. пені. Вказана заява прийнята судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-14/5714-2012 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 3 376 850,03 грн. основного боргу, 51 977,37 грн. інфляційних втрат, 115 082,11 грн. 3% річних, 420 478,64 грн. 7% штрафу, 421 590,29 грн. пені., 64 380,00 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім природний газ згідно укладеного між сторонами спору договору у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені, 7% штрафу, інфляційних та 3% річних. При цьому, суд першої інстанції зменшив розмір 7% штрафу, який присуджено до стягнення з відповідача, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, скориставшись повноваженнями, наданими суду п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-14/5714-2012 в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 7% штрафу у розмірі 100 000,00 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно було зменшено розмір 7% штрафу, який присуджено до стягнення з відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року справу №5011-14/5714-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О. (доповідач), судді С.А. Пашкіна, М.А. Руденко.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року склад колегії суддів у справі №5011-14/5714-2012 змінено на наступний: головуюча суддя Коршун Н.М., судді С.А. Пашкіна, М.А. Руденко.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ПАТ «Компанія «Райз» (покупець) було укладено договір №14/2637/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір), згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передавати у власність відповідачеві з 01.09.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі 16 323,000 тис. куб.м., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ відповідно до умов договору.

Згідно п. 5.2 договору ціна за 1000,0 куб.м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 023,50 грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з ПДВ 3700,76 грн.

Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ 4 042,76 грн.

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать, а також не заперечується відповідачем, що позивач у вересні та з 11 по 31 жовтня 2011 року поставив відповідачеві природний газ в обсязі 2414,72 тис. куб.м. відповідно до актів приймання-передачі природного газу від 30.09.2011 року та 31.10.2011 року на загальну суму 8 807 104,40 грн., які підписані представниками сторін та містять відтиски печаток сторін.

Відповідач сплатив позивачу 5 430 254,37 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім природний газ становить 3 376 850,03 грн.

23.02.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №26-1205/1.6-12 про сплату боргу, проте вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього природний газ в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 376 850,03 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 421 590,29 грн. пені, 51 977,37 грн. інфляційних втрат та 115 082,11 грн. 3% річних з простроченої суми, що нараховані за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати переданого газу у строк, зазначений у п. 6.1. договору, покупець зобов'язаний виплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожний день такої прострочки, понад 30 додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 421 590,29 грн. пені, 51 977,37 грн. інфляційних втрат та 115 082,11 грн. 3% річних з простроченої суми, що нараховані за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, інфляційних та 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Одночасно, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за порушення виконання зобов'язань за договором 7% штрафу у розмірі 520 478,64 грн. на підставі ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України та п. 7.2. договору.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, зменшив розмір 7% штрафу на 100 000,00 грн. на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, скориставшись повноваженнями, наданими суду п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, пославшись на те, що відповідачем було у добровільному порядку виконано частину зобов'язань за договором, а сам штраф є неспіврозмірним.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вказана правова норма дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов:

а) якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків;

б) за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Цивільний кодекс України не містить переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Судова практика виходить з того, що істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо (роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» із змінами та доповненнями). Господарський кодекс України (ст. 233) визначає в якості обставин, які беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням сторони. В останньому випадку сторона, що звертається з клопотанням, повинна доводити наявність підстав для зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана стаття Господарського кодексу України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:

- ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора. Іноді стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення діяльності боржника;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У літературі зазначається, що такою підставою може бути відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання.

Згідно п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що прострочення ним виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем є винятковим випадком. Також, відповідачем жодним чином не обґрунтовано причин неналежного виконання зобов'язань перед позивачем.

Посилання відповідача на розрахунок за природний газ з ДК «Газ України», яка є структурним підрозділом позивача, є безпідставними, оскільки ДК «Газ України» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є різними юридичними особами, а договором від 30.09.2011 року №14/2637/11 сторонами спору чітко передбачено здійснення відповідачем розрахунків саме з ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Разом з цим, прострочення відповідача є тривалим у часі (з жовтня 2011 року по квітень 2012 року), а тому, в даному випадку, відсутні обставини незначності прострочення у виконанні зобов'язання або негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

На переконання колегії суддів відповідачем не доведено в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України саме наявність підстав для зменшення неустойки, а висновок суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем 7% штрафу у розмірі 520 478,64 грн. є неспіврозмірним взагалі ніяким чином не обґрунтовано.

При цьому, факт виконання відповідачем у добровільному порядку частини зобов'язань за договором в сумі 5 430 254,37 грн. (позивачем отримано газ згідно договору на суму 8 807 104,40 грн.) та тривалість прострочення виконання зобов'язань на суму 3 376 850,03 грн., на переконання колегії суддів, могли мати негативні фінансові наслідки для позивача.

Відтак, колегія суддів дійшла до висновку про те, що сукупність наведених вище обставин виключає можливість зменшення розміру нарахованого позивачем 7% штрафу від суми простроченого платежу понад 30 днів на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи вказане вище, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-14/5714-2012 в частині відмови в задоволенні вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з ПАТ «Компанія «Райз» 7% штрафу у розмірі 100 000,00 грн. та приймає в цій частині нове рішення суду про задоволення вказаних вимог. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-14/5714-2012 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-14/5714-2012 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-14/5714-2012 в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 7% штрафу у розмірі 100 000,00 грн. скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов в цій частині задовольнити.

4. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03680, м. Київ, вул. Заболотного, б. 152, код ЄДРПОУ 13680201) на користь публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 376 850,03 грн. основного боргу, 51 977,37 грн. інфляційних втрат, 115 082,11 грн. 3% річних, 520 478,64 грн. 7% штрафу, 421 590,29 грн. пені, 64 380,00 грн. судового збору.».

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03680, м. Київ, вул. Заболотного, б. 152, код ЄДРПОУ 13680201) на користь публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1000,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Повернути публічному акціонерному товариству «Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) з Державного бюджету України 31190,00 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Господарському суду міста Києва видати наказ.

8. Справу №5011-14/5714-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Пашкіна С.А.

Руденко М.А.