Рішення № 28006240, 10.12.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року справа № 5020-91/2012

Суддя господарського суду міста Севастополя Кравченко В.Є., розглянувши матеріали позовної заяви

публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

(01030, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 18)

в особі Севастопольської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

(99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15)

до Міністерства оборони Російської Федерації

(119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19)

про стягнення 972,78 грн,

за участю:

представника позивача - Мородіної І.А., довіреність № 1789 від 02.07.2012;

представник відповідача -не з'явився, -

в с т а н о в и в:

25.01.2012 публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Севастопольської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду міста Севастополя до 1997 відділення морської інженерної служби Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 21 690,37 грн, у тому числі: суми основного боргу -20798,77 грн, пені в розмірі -630,71 грн, індексу інфляції у розмірі -10,40 грн та 3 % річних у розмірі -250,49 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2012 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Янюк О.С., порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 15.02.2012.

У судових засіданнях 15.02.2012 та 05.03.2012 оголошувалась перерва на 05.03.2012 та 14.03.2012 відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 14.03.2012 до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Міністерство оборони Російської Федерації, провадження у справі в частині позовних вимог до 1997 відділення морської інженерної служби Міністерства оборони Російської Федерації припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. На вимогу цієї ухвали до Арбітражного суду міста Москви надіслано судове доручення про надання правової допомоги щодо вручення копії ухвали Міністерству оборони Російської Федерації, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено до отримання відповідних матеріалів від Арбітражного суду міста Москви, розгляд справи призначений на 20.06.2012.

Ухвалою суду від 20.06.2012 справу № 5020-91/2012 прийнято до провадження суддею Кравченко В.Є., поновлено провадження у справі.

Відповідно до вимог статей 79, 125 Господарського процесуального кодексу України, статті 5 Угоди країн СНД «Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» розгляд справи відкладався, зупинялося провадження у справі до отримання доказів виконання судового доручення про надання правової допомоги, востаннє -до 10.12.2012.

23.11.2012 до господарського суду міста Севастополя від Арбітражного суду міста Москви надійшло підтвердження про вручення відповідачу копії ухвали суду від 10.09.2012.

Ухвалою суду від 10.12.2012 поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні 10.12.2012 представник позивача надав письмову заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу в сумі -20086,88 грн та пені 630,71 грн після подачі позову до суду. Просив суд стягнути з відповідача на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Севастопольської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком»заборгованість за телекомунікаційні послуги в сумі -972,78 грн, з яких: 711,89 грн -сума основного боргу; 10,40 грн -індекс інфляції та 3% річних в розмірі - 250,49 грн. На підтвердження надіслання копії даної заяви відповідачу надав опис вкладення в цінний лист від 15.10.2012.

Згідно з положеннями статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення позовних вимог до прийняття рішення по справі є правом позивача, тому заява приймається судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання 10.12.2012 не з'явився, був повідомлений належним чином про розгляд справи в порядку статті 125 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить підпис у розпизці представника Міністерства оборони Російської Федерації Прилуцького Олександра Валентиновича (т. 2 а.с. 5, 6), проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причини неявки суд не повідомив, правом на спрямування відзиву на позов не скористався.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду. Отже, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, відповідач належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та визнає можливим розгляд цієї справи у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2006 між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (підприємство зв'язку) та 1997 відділення морської інженерної служби Міністерства оброни Російської Федерації (споживач) був укладений Типовий договір №1185 про надання послуг електрозв'язку (далі - договір) (т. 1 а.с. 7-10), за змістом якого підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1, і безоплатні послуги, перераховані в додатку 2.

У свою чергу, споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (пункти 3.2.8 та 4.3 договору).

Відповідно до розділу 4 "Оплата та порядок розрахунків" послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати з надання рахунків.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць повинні здійснюватися споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.5 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років.

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (пункт 7.2 договору).

Отже, оскільки після закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, він вважається дійсним на час виникнення спірних правовідносин.

На виконання умов договору позивачем своєчасно виставлялись рахунки по оплаті послуг за період з квітня по листопад 2011 року, але їх оплата відповідачем своєчасно здійснена не була, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 20 798,77 грн., що і стало причиною звернення останнього до суду з вимогами щодо сплати основного боргу у вказаній сумі, пені в розмірі 630,71 грн., індексу інфляції у розмірі 10,40 грн, а також 3% річних 250,49 грн.

В процесі розгляду справи встановлено, що відповідачем було погашено суму заборгованості за надані послуги електрозв'язку в розмірі - 20 717,59 грн, з яких: 20 086,88 грн -сума основного боргу та 630,71 грн - пеня, у зв'язку з чим позивачем було зменшено розмір позовних вимог.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги про стягнення з Міністерства оборони Російської Федерації на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Севастопольської філії суми боргу в розмірі -972,78 грн, з яких: 711,89 грн -сума основного боргу; 10,40 грн - індекс інфляцї та 250,49 грн -3 % річних,

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічні положення щодо змісту зобов'язання містяться у статті 509 Цивільного кодексу України.

В силу частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому позивачем послуг.

Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами статті 33 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Пунктами 33, 34, 35, 36, 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N720 від 09.08.2005, передбачено, що телекомунікаційні послуги надаються за плату. Надання телекомунікаційних послуг здійснюється за попередньою оплатою (внесення авансу, придбання телекомунікаційних карток тощо) та/або в кредит. Розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору або без договору за готівкову оплату (чи за допомогою телекомунікаційних карток тощо) в разі одержання споживачем замовленої за попередньою (авансованою) оплатою послуги. Розрахунки із споживачем за надані телекомунікаційні послуги можуть здійснюватися як за допомогою квитанцій (з попереднім надсиланням рахунків на адресу абонентів), так і без квитанцій (без надсилання рахунків). За умови здійснення розрахунків за попередньою оплатою споживач може внести необхідну суму коштів на свій особовий рахунок до початку отримання послуги, придбати телекомунікаційну картку на отримання визначеного виду послуг чи розрахуватися готівкою в пунктах колективного користування. Плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.

У пункті 4.5 договору сторони обумовили, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць повинні здійснюватися споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено імперативне правило: договір є обов'язковим для виконання сторонами договору.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості по оплаті телекомунікаційних послуг в сумі -711,89 грн, суд виходив з того, що на виконання умов договору про надання послуг електрозв'язку № 1185 від 14.02.2006 позивач надавав відповідачу послуги зв'язку у період з квітня 2011 року по листопад 2011 року на загальну суму -20 798,77 грн, що підтверджується виставленими рахунками (т. 2 а.с. 16-31), які були частково сплачені відповідачем під час розгляду справи в суді у розмірі -20 086,88 грн, про що свідчить витяг позивача з рахунку (т. 1 а.с. 109).

Однак, в порушення умов пункту 4.5 договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати залишку суми основного боргу в розмірі -711,89 грн.

Відповідно до положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доказів погашення заборгованості в розмірі -711,89 грн станом на момент прийняття цього рішення відповідачем, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати телекомунікаційних послуг за період з квітня 2011 року по листопад 2011 року в розмірі 711,89 грн, тому вимоги позову в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Вирішуючи справу в частині вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 10,40 грн та 3% річних у сумі 250,49 грн, суд керувався наступними нормами матеріального права.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати телекомунікаційних послуг, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції за період з 01.06.2011 по 30.11.2011 в сумі -10,40 грн та 3 % річних за період з 21.05.2011 по 30.11.2011, наданий позивачем (а.с. т. 1 а.с. 6), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та є вірними, тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу теплової енергії.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати по сплаті судового збору в сумі -1609,50 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації (ідентифікаційний код 7704252261, вулиця Знаменка, 19, місто Москва, 119160, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(ідентифікаційний код 21560766, бульвар Тараса Шевченка, б. 18, місто Київ, 01030) в особі Севастопольської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (ідентифікаційний код 01190103, вулиця Генерала Петрова, б. 15, місто Севастополь, 99011) заборгованість у розмірі 972,78 грн (дев'ятсот сімдесят дві грн 78 коп), з яких: 711,89 грн - сума основного боргу зі сплати телекомунікаційних послуг за договором № 1185 від 14.02.2006; 10,40 грн - збитки від інфляції; 250,49 грн -3% річних.

3. Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації (ідентифікаційний код 7704252261, вулиця Знаменка, 19, місто Москва, 119160, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(ідентифікаційний код 21560766, бульвар Тараса Шевченка, б. 18, місто Київ, 01030) в особі Севастопольської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (ідентифікаційний код 01190103, вулиця Генерала Петрова, б. 15, місто Севастополь, 99011) судовий збір у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.12.2012.

Суддя В.Є. Кравченко