Рішення № 28006168, 05.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2012 р.Справа № 5017/2460/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивачів: Муляр І.І., Кудинська С.К. (представники діючі на підставі довіреності);

від відповідачів: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.Т.-ЛТД";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс";

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „МШК Україна";

про стягнення 137256,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач -Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.Т.-ЛТД" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьавтотранс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „МШК Україна", в якій просить суд стягнути з відповідача суму завданих збитків у розмірі 137256,00 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №01-01/11LT від 01.01.2011р., позивачем було виконано в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач свої зобов'язання щодо збереження контейнеру CRLU7203675 виконав неналежним чином та, такими діями завдав позивачу збитків у розмірі 137256,00 грн., які ТОВ "С.М.Т.-ЛТД", на підставі ст. 623 Цивільного кодексу України та ст.ст. 218, 224 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Одночасно з позовом позивачем подано клопотання, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів до забезпечення позову, за яким позивач просив накласти арешт на майно відповідача, а саме транспортні засоби.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2012р. (суддя Погребна К.Ф.) було порушено провадження по справі №5017/2460/2012 та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

19.09.2012р. до канцелярії господарського суду від ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" надійшло клопотання (вх. ГСОО №28717/2012), в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого позивач просив суд зобов'язати ПАТ „Акціонерний банк „Південний" надати відомості щодо рахунків відповідача відкритих у даній установі.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2012р. зазначене клопотання було задоволено судом та витребувано у ПАТ „Акціонерний банк „Південний" інформацію щодо усіх рахунків, які були відкриті ТОВ "Південьавтотранс" та обслуговуються у даній банківській установі.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2012р., відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наявність родинних стосунків з співробітником ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" суддею Погребною К.Ф. було заявлено самовідвід від розгляду справи №5017/2460/2012.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, на підставі протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 26.01.2011р., було здійснено повторний автоматичний розподіл справи №5017/2460/2012 між суддями та справу №5017/2460/2012 призначено до розгляду судді Невінгловській Ю.М.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2012р. суддю Невінгловською Ю.М. було прийнято справу №5017/2460/2012 до свого провадження та призначено розгляд справи в засіданні суду.

У судовому засіданні 19.11.2012р. представник позивача підтримав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, в редакції від 24.09.2012р. вх. ГСОО 29122/2012. (а.с. 123-124, том І), згідно якої, враховуючи зміну способу вжиття заходів забезпечення позову, просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ "Південьавтотранс", що знаходяться на рахунках, відкритих у ПАТ „Акціонерний банк „Південний".

В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позивач посилався на те, що враховуючи обставини, які склалися у зв'язку з відсутністю можливості накладення арешту на транспорті засоби відповідача, було доцільно змінено спосіб забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих ним у ПАТ Акціонерний банк „Південний", оскільки, за думкою позивача, відповідач має змогу у разі прийняття судом рішення про стягнення з нього грошових коштів, ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду Одеської області за цією справою, оскільки має заборгованість перед іншими контрагентами та у добровільному порядку не відшкодовує завданні збитки.

Розглянувши надану заяву, судом було відмолено у її задоволенні з тих підстав, що представником позивача не надано належних доказів в обґрунтування поданої заяви та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів. Так, всі обґрунтування позивача базуються лише на тому, що у зв'язку з відсутністю можливості накладання арешту на транспорті засоби відповідача, позивач вважає за доцільне замінити засіб забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Південьавтотранс", а також зазначає про відмову відповідача від добровільної сплати збитків у сумі 137256, 00 грн., між тим жодних доказів, підтверджуючих можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення позивачем не надано. У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, які обліковуються на його рахунках у ПАТ „Акціонерний банк „Південний".

Ухвалою господарського суду від 19.11.2012р., враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про продовження строку розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання часу для врегулювання спору мирним шляхом, було продовжено строк розгляду справи до 11.12.2012р. Крім того, у судовому засіданні 19.11.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву до 05.12.2012 року.

У судовому засіданні 05.12.2012р. представники позивача надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.12.2012р. не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, хоч і повідомлявся про час і місце судового засідання особисто під розпис(а.с. 129, том ІІ). При цьому, ТОВ "Південьавтотранс", згідно наданого відзиву на позов (вх. ГСОО №27199/2012 від 05.09.2012р.), проти позову заперечував, при цьому, обґрунтовуючи свої заперечення посилався на те, що позивачем невірно визначено розмір збитків, оскільки невраховано розмір фізичного зносу контейнеру CRLU7203675 при його використанні, а також посилався на досягнення з позивачем усної домовленості, згідно якої відповідач в рахунок понесених збитків позивачем здійснював безоплатне перевезення вантажів в контейнерах по території України і СНД.

Представник третьої особи - ТОВ „МШК Україна" у судове засідання не з'явився, між тим, надав до суду письмові пояснення (а.с. 100-102, том І), згідно яких позовні вимоги ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" підтримав. Крім того, 09.11.2012р. від ТОВ „МШК Україна" до канцелярії суду надійшло клопотання (а.с. 111-112, том ІІ), в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого ТОВ „МШК Україна" просило суд розглядати справу за відсутності представника підприємства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ст. 2 вказаного Кодексу).

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між МШК (принципал) та ТОВ „МШК Україна" (агент) укладено агентську угоду, згідно якої принципал призначає ТОВ „МШК Україна" своїм лінійним агентом в Україні для всіх суден, які експлуатуються МШК, Женева, які обслуговують перевезення у всі та зі всіх місць призначення у регіоні (а.с. 44 -53, том ІІ).

01.10.2007 року між ТОВ „МШК Україна" (агент) та ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" (експедитор) також укладено договір про організацію діяльності в області транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №S00032 (надалі -договір 1) предметом якого є організація співробітництва сторін в сфері транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів в стандартних 20-ти та 40-ка футових контейнерах по території України, країн СНД та в міжнародному сполученні, та наданні відповідних послуг на умовах даної угоди.

Умовами п.п. 2.2.6 договору 1 встановлено обов'язок експедитора у випадку втрати, пошкодження взятого під контроль контейнера безумовно сплатити вартість втраченого або витрати на ремонт у розмірі, визначеному ст. 4 даного договору, за виставленим агентом рахунком протягом 10 днів після з'ясування факту втрати, пошкодження.

Пунктом 4.3 договору 1 передбачено, що сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов'язань за даним договором, несе перед іншою стороною за договором відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою як за власні дії.

Відповідно до п. 4.4 договору 1, експедитор несе повну матеріальну відповідальність за втрату переданих йому контейнерів в розмірі 3000 дол. США за 20-ти футовий контейнер та 5000 дол. США за 40-ка футовий контейнер. Контейнер вважається втраченим, якщо неповернутий в зазначене агентом місце протягом 30 діб з моменту його видачі експедитору, якщо його місцезнаходження невідоме.

У розділі 8 договору 1 встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2007р. У випадку, якщо ні одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про свій намір змінити чи розірвати договір не пізніше ніж за 2 місяця до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на наступний рік на аналогічних умовах.

Як встановлено матеріалами справи, згідно умов укладеної 31.12.2010р. між ТОВ „МШК Україна" та ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" додаткової угоди до договору №S00032 від 01.10.2007р., договір №S00032 від 01.10.2007р. є продовженим до 31.12.2011р.

01.01.2011 року між ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" (експедитор) та ТОВ "Південьавтотранс" (перевізник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №01-01/11LT (надалі -договір 2), згідно умов якого перевізник зобов'язався здійснити за замовленнями експедитора автомобільні перевезення вантажу в контейнерах по території України та СНД власними силами, власним транспортом або з залученням інших перевізників, на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.1 договору 2, покладання виконання своїх обов'язків, передбачених даним договором, повністю або частково на третю особу, не звільняє перевізника від відповідальності перед експедитором за невиконання даного договору.

Умовами п. 6.3 договору 2 встановлено, що перевізник несе відповідальність за збереження контейнерів експедитора та не має права використовувати їх в особистих цілях без письмової згоди експедитора. У випадку неповернення порожнього контейнера у місце зазначене експедитором протягом 30-ти днів з моменту закінчення перевезення, контейнер вважається втраченим; при цьому, перевізник зобов'язаний сплатити експедитору залогову вартість контейнера з розрахунку 2500 дол.США за 20 футовий контейнер; 5000 дол.США за 40 футовий; 15000 дол.США за 20 футовий риферний контейнер; 25000 дол.США за 40 футовий риферний контейнер.

Згідно п. 9.1 договору 2, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 9.2 договору 2 передбачено, що договір діє протягом одного року з моменту його підписання. По спливу зазначеного строку, якщо ні одна із сторін, письмово не заявить про його припинення, за один місяць до спливу встановленого строку, договір вважається автоматично продовженим на наступний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі договору №01-01/11LT від 01.01.2011р., позивачем 10.10.2011 року було направлено заявку на перевезення чотирьох 40-футових REF контейнерів CRLU7203675, CRLU1191875, MEDU9020870 та GESU94744345 з вантажем -хек свіжоморожений, що підтверджується нарядом №4753/30Б від 04.10.2011р.

12 жовтня 2011 року відповідно до накладної СМR № 675 ТОВ "Південьавтотранс" був прийнятий вантаж у контейнері CRLU7203675 та згідно якої відповідач зобов'язався здійснити перевезення зазначеного вище вантажу від місця навантаження - Одеський морський торговий порт до місця розвантаження - місто Запоріжжя. Разом з тим, СМR № 675 від 12.10.2011 року містить реєстраційний номер автомобіля - ВН3809СА, реєстраційний номер напівпричепа - ВН1510ХХ та прізвище водія, який безпосередньо здійснював перевезення - Мякенко О.У.

При цьому, 01.06.2011р. між відповідачем та Фізичною особою-підприємцем Морозовою Тетяною Петрівною був укладений договір № 01/06 про надання транспортно-експедиційних послуг у місцевому, міжміському та міжнародному сполученні, предметом якого є виконання Фізичною особою-підприємцем Морозовою Тетяною Петрівною для ТОВ "Південьавтотранс" транспортно-експедиційних послуг при перевезені вантажу.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ "Південьавтотранс" обов'язок перевезення вантажу у контейнері CRLU7203675, що виник за завданням позивача відповідно до умов договору №01-01/11LT від 01.01.2011р., передано Фізичній особі-підприємцю Морозовій Тетяні Петрівні, зазначені обставини ніяким чином не заперечуються відповідачем.

Водночас, під час перевезення вантажу 13.10.2011 року о 17:00 год. гр. Мякенко О.У. - водій Фізичної особи-підприємця Морозової Тетяни Петрівни, керуючи автомобілем «Інтернаціонал», державний номерний знак ВН3809СА з напівпричепом, державний номерний знак ВН1510ХХ, який належить Морозовій Т.П., рухаючись по об'їзній дорозі м. Одеса, не впорався з керуванням, внаслідок чого сталося перекидання. Своїми діями Мякенко О.У. порушив вимоги п. 12.1 ПДР України. Зазначені обставини та вина водія Мякенко О.У. підтверджена постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 07 лютого 2012 року по справі № 1403/177/2012, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому, як зазначає позивач, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася, був пошкоджений контейнер CRLU7203675, зазначені обставини ніяким чином не заперечуються відповідачем.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Водночас, ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, в рамках зобов'язань, що виникли з договору №01-01/11LT від 01.01.2011р., укладеного між ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" та ТОВ "Південьавтотранс", відповідальність за пошкодження контейнера CRLU7203675 покладається на відповідача, оскільки останнім не виконано вимоги щодо збереження контейнеру, з огляду на порушення ТОВ "Південьавтотранс" господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, за змістом даної статті, розуміється дві групи витрат:

1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі. В даному випадку мова йдеться про ті фактичні витрати, які вже зроблені особою. Це може вартість знищеної речі, інші реальні втрати, які зазнала особа у зв'язку із знищенням речі (наприклад, вартість втраченого ремонту внаслідок знищення шарового крану стояку водопостачання в квартирі та затоплення квартири) тощо.

2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тут мається до уваги перш за все вартість ремонту речі, причому як такого, який особа вже зробила та може підтвердити проведені витрати відповідними документами, так і такого, який особа ще має зробити. В останньому випадку його вартість має підтверджуватися відповідними розрахунками, кошторисами тощо. Також під дане визначення підпадають ті грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, потрібна наявність наступних факторів: 1) протиправної поведінки; 2) наявність шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; 4) вини завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Водночас необхідно враховувати, що відшкодуванню підлягають не будь-які витрати управненої сторони, які складають реальну шкоду, а лише так звані вимушені, необхідні, "корисні" витрати, тобто витрати, які є дійсно необхідними, мінімальними за даних умов, в даній конкретній ситуації, щоб усунути наслідки невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (вчинення господарського правопорушення).

Крім того, в Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.), яка є частиною національного законодавства України в силу ст. 9 Конституції України і положення якої застосовуються до відносин, що складають її предмет, переважно перед нормами українського національного законодавства (ст. 1 Віденської конвенції, ч. 2 ст. 10 ЦК України), передбачено застереження, згідно з яким збитки, що підлягають відшкодуванню, понесені внаслідок порушення договору (які за Конвенцією також включають у себе як прямі збитки, так і втрачену вигоду), не можуть перевищувати шкоди, яку сторона, що порушила договір, передбачувала або повинна була передбачувати в момент укладення договору як можливий наслідок його порушення, враховуючи обставини, про які вона в той час знала чи повинна була знати (ст. 74 Конвенції).

Згідно інформації, наведеної у витягу Попередньої вантажної митної декларації №11200000/2011/800685 з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та СМR № 675 від 12.10.2011 року, вбачається, що після вчинення 13.10.2011р. дорожньо-транспортної пригоди вантаж було доставлено до пункту призначення іншим транспортним засобом та у іншому контейнері, оскільки, контейнер CRLU7203675 став непридатним для подальшого використання, що підтверджується листом ТОВ «МШК Україна»від 26.10.2011 року № 362/11 (а.с. 50, том І).

Відповідно до зазначеного вище листа ТОВ «МШК Україна»№362/11 від26.10.2011р., Debit note №125247 від 24.10.2011р., контейнер CRLU7203675 визнано конструктивно знищеним, залишкова вартість якого складає 17200 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 137256,00 грн.

Водночас, третьою особою, ТОВ «МШК Україна», що є агентом власника пошкодженого контейнера, Mediterranean Shipping Company, був виставлений рахунок ІМІNР/22690/-МSU від 26.10.2011 року, відповідно до якого ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" зобов'язане було сплатити на користь агента МSС в Україні - ТОВ «МШК Україна»суму штрафу за пошкодження контейнеру у розмірі 137 256,00 грн. При цьому, зазначений рахунок був оплачений позивачем 15.08.2012р., згідно платіжного доручення №3963.

Крім того, в порядку досудового врегулювання спору, ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" 06.07.2012р. звернулось до відповідача з претензією №02-18 з вимогою сплатити суму штрафу за пошкодження контейнеру CRLU7203675 у розмірі 137256,00 грн. Як вбачається із матеріалів справи зазначена претензія була отримана відповідачем, між тим, залишена без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За результатами справи судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання, передбаченого договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №01-01/11LT від 01.01.2011р., у позивача, згідно договору №S00032 від 01.10.2007р. перед ТОВ «МШК Україна»виникло зобов'язання зі сплати штрафу за пошкодження (конструктивне знищення) взятого під контроль позивача контейнеру CRLU7203675, в зв'язку з чим, позивач зазнав збитку у вигляді витрат зроблених управленою стороною у розмірі 137256,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи позицію відповідача суд зазначає, що доводи відповідача про невірне визначення позивачем розміру збитків, оскільки невраховано розмір фізичного зносу контейнеру CRLU7203675 при його використанні, а також щодо досягнення з позивачем усної домовленості, згідно якої відповідач в рахунок понесених збитків позивачем здійснював безоплатне перевезення вантажів в контейнерах по території України і СНД судом до уваги не приймаються, як такі, що не підтверджені належними доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ТОВ "С.М.Т.-ЛТД" про стягнення суми збитків у розмірі 137256,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2745,12 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Південьавтотранс" (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 10, ід. код 23991329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.Т.-ЛТД" (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 21, ід. код 19056351) суму збитків у розмірі 137 256/сто тридцять сім тисяч двісті п'ятдесят шість/грн. та судовий збір у розмірі 2 745/дві тисячі сімсот сорок п'ять/грн. 12 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.12.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.