Рішення № 28006109, 05.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.12 Справа№ 5015/3989/12

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ,до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Основа", м. Львів,про: стягнення заборгованості.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Просалова О.Є. -довіреність 12.10.2011 р.,відповідача:Тритяк Р.В. -директор, Фунигін О.С. -довіреність 30.10.2012 р.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Основа" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 27.09.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.10.2012 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору фінансового лізингу №643-LD від 23 червня 2008 року допустив порушення в частині сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 467 407,13 грн. Крім того, відповідачу нараховано 36 189,29 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів, 73 392,46 грн. пені за прострочення повернення предмета лізингу, 19 887,70 грн. -3% річних. Додатково у заяві про зменшення позовних вимог заявлено вимогу про стягнення 5 000,00 грн. збитків.

У зв'язку зі зменшенням позовних вимог суд враховує наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач заперечив стосовно позовних вимог в частково. Зокрема, зазначає, що оскільки відповідач продав предмет лізингу лізингодавцю, необхідно зменшити розмір основного боргу на суму переданого майна та вирахування його розміру у частині компенсації вартості об'єкта лізингу, що були не сплачені за такий об'єкт лізингу на дату повернення (припинення дії договору). В такому випадку погоджується сплатити комісійну винагороду за користування об'єктом лізингу, а заборгованості зі сплати відшкодування предмета лізингу не існує. Звертає увагу на те, що строк сплати 38 лізингового платежу не настав, оскільки договір лізингу припинив свою дію 23.11.2012 року. На підставі наведеного погоджується сплатити 260 094,67 грн. основного боргу. У зв'язку із зменшенням основної суми боргу зменшуються пеня та 3% річних. В частині стягнення 5 000,00 грн. збитків, просить відмовити. Позицію мотивує тим, що позивач наділений правом на зміну предмета чи підстави позову до початку розгляду справи по суті, в силу вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки у заяві про зменшення позовних вимог позивачем заявлено нову вимогу про стягнення 5 000,00 грн. збитків, яка не була зазначена в тексті позовної заяви, тому необхідно відмовити у розгляді цієї вимоги в межах даного провадження. Також просить зменшити розмір пені і розстрочити виконання рішення суду до 31.05.2013 р. рівними частинами. Обґрунтовує клопотання важким фінансовим становищем підприємства. На підтвердження додано довідку від 05.11.2012 р. №190/11 про прибутки/збитки ТзОВ "Галицька основа" за період з жовтня 2010 р. по вересень 2012 р., довідку від 05.11.2012 р. про кредиторську заборгованість ТзОВ "Галицька основа" станом на 31.10.2012 р., довідки з банківських установ (ПАТ "Райффайзен банк Аваль", ПАТ "Кредобанк", ПАТ "Універсал банк") про залишок коштів на рахунку, постанову про арешт коштів боржника (ТзОВ "Галицька основа") від 22.03.2012 р. та від 16.05.2012 р.

Відповідачем в судове засідання 31.10.2012 р. подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності в частині стягнення пені нарахованої за період з жовтня 2010 року по вересень 2011 року.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір фінансового лізингу №643-LD від 23 червня 2008 року (надалі -Договір). За цим Договором лізингодавець (позивач у справі) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лігингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (відповідач у справі) на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить 211 147,08 доларів США, у т.ч. ПДВ.

Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у Додатку №2 до Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору (пункт 1.3 Договору).

Додатком №1 (специфікація) до Договору визначено, що предметом лізингу є автомобіль МАЗ моделі 650108-220 (вартістю 441 000,00 грн., 90 933,46 доларів США), причіп МАЗ моделі 856100-014 (вартістю 98 300,00 грн., 20 269,30 доларів США), автомобіль МАЗ моделі 544008-060-030 (вартістю 339 900,00 грн., 70 086,80 доларів США), напівпричіп МАЗ моделі 975800-044 (вартістю 144 800,00 грн., 29 857,52 доларів США). У Додатках №2/1, №2/2, №2/3, №2/4 до Договору сторонами погоджено графік лізингових платежів стосовно предметів лізингу, визначених у Додатку №1.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 18.09.2008 р. внесено зміни у Додаток №1 (специфікація) до Договору. Зокрема, визначено предметом лізингу автомобіль МАЗ моделі 650108-020 (вартістю 441 000,00 грн.), причіп МАЗ моделі 856100-014 (вартістю 98 300,00 грн.), автомобіль МАЗ моделі 544008-060-031 (вартістю 339 900,00 грн.), напівпричіп МАЗ моделі 975800-2010 (вартістю 144 800,00 грн.).

У Додатковій угоді №2 від 19.09.2008 р. до Договору погодили зміни до Договору. Зокрема, визначили ціну предмета лізингу у сумі 211 130,91 доларів США. У зв'язку зі зміною вартості предмета лізингу сторони погодили змінити графік платежів у Додатку №2/3 до Договору.

У Додатковій угоді №3 від 24.09.2008 р. до Договору сторони погодили зміни до Договору. Зокрема, визначили ціну предмета лізингу у сумі 211 031,96 доларів США. У зв'язку зі зміною вартості предмета лізингу сторони погодили змінити графік платежів у Додатках №2/1, №2/2 до Договору.

У Додатковій угоді №4 від 22.10.2008 р. до Договору погодили зміни до Договору. Зокрема, визначили ціну предмета лізингу у сумі 210 267,70 доларів США. У зв'язку зі зміною вартості предмета лізингу змінили графік платежів Додаток №2/4 до Договору.

У Додатковій угоді №5 від 25.11.2008 р. до Договору сторони погодили зміни до Договору. Зокрема, визначили курс гривні до долара.

Напівпричіп бортовий МАЗ, реєстраційний номер АА2179ХР, належить на праві власності ТОВ "Унікредит лізинг", про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу ААС599803.

Автомобіль МАЗ, реєстраційний номер АА4382НІ, належить на праві власності ТОВ "Унікредит лізинг", про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу ААС394424.

Причіп самоскид МАЗ, реєстраційний номер АА0534ХР, належить на праві власності ТОВ "Унікредит лізинг", про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу ААС394425.

Вантажний самоскид МАЗ, реєстраційний номер АА4385ХР, належить на праві власності ТОВ "Унікредит лізинг", про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу ААС394426.

Предмет лізингу (зазначені вище чотири транспортні засоби) передано позивачу від продавця у власність, та від позивача (лізингодавця) до відповідача (лізингоодержувачу) у лізинг, що підтверджується:

- актом приймання-передачі від 19.09.2008 р. автомобіля МАЗ моделі 544008-060-031, вартістю 339 900,00 грн., шасі Y3M54400880006236;

- актом приймання-передачі від 24.09.2008 р. автомобіля МАЗ моделі 650108-020 (вартістю 441 000,00 грн., шасі Y3M65010880000322), причепа МАЗ моделі 856100-014 (вартістю 98 300,00 грн., шасі Y3M85610080003396);

- актом приймання-передачі від 22.10.2008 р. напівпричепа МАЗ моделі 975800-2010, вартістю 144 800,00 грн.

Позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення №1917 від 15.11.2011 р. про відмову від Договору. Відмова від Договору мотивована тим, що відповідач у порушення умов Договору прострочив сплату лізингових платежів понад 30 днів. Відповідачем допущено заборгованість у сумі 209 831,18 грн. (по Додатку №2/1 до Договору), у сумі 48 133,28 грн. (по Додатку №2/2 до Договору), у сумі 177 319,31 грн. (по Додатку №2/3 до Договору), у сумі 68 782,29 грн. (по Додатку №2/4 до Договору). У цьому листі позивачем (лізингодавцем) визначено місцем передачі предмета лізингу -м. Київ, вулиця Ремонтна, 8. З огляду на це, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" позивач відмовився від Договору, починаючи з 22.11.2011 р. Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу 16.11.2011 року, про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист. Як вбачається із повідомлення про вручення, повідомлення отримано відповідачем 23.11.2011 р.

Лізингоодержувачем (відповідач у справі) передано (повернуто), а лізингодавцем (позивач у справі) отримано предмет лізингу, про що свідчать:

- акт приймання-передачі від 12.01.2012 р. автомобіля МАЗ моделі 544008-060-031 (шасі Y3M54400880006236);

- акт приймання-передачі від 12.01.2012 р. напівпричепа бортового МАЗ моделі 975800-2010 (шасі Y3M97580080011274);

- акт приймання-передачі від 22.08.2012 р. вантажного напівпричепа МАЗ моделі 856100-014 (шасі Y3M85610080003396), реєстраційний номер АА0534ХР, вказано дефекти транспортного засобу;

- акт приймання-передачі від 13.09.2012 р. автомобіля МАЗ моделі 650108-020 (шасі Y3M54400880006322), реєстраційний номер АА4385НТ, вказано дефекти транспортного засобу.

ФОП Седнєв В.В. виставлено рахунок-фактуру №С-0940 від 27.09.2012 р. на оплату 5 000,00 грн. за доставку автомобіля МАЗ АА4385НТ, АА0534ХР за маршрутом Львів-Київ. Як убачається із банківської виписки від 27.09.2012 р. позивачем перераховано ФОП Седнєву В.В. 5 000,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги згідно з рахунком №С-0940 від 27.09.2012 р.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Між сторонами у справі виникли взаємні цивільні права та обов'язки на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частинами 1 та 2 статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів -фінансовий чи оперативний.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, визначених статтею 611 Цивільного кодексу України, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Частинами 1 та 3 статті 615 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Аналогічне положення передбачено пунктом 12.4 Договору. Таким чином, оскільки відповідач у справі допустив таке порушення зобов'язання, за яке у позивача виникає право на відмову від договору, позивач реалізував таке право, суд вважає правомірною відмову позивача від Договору.

В ході судових засідань відповідач визнав факт прострочення сплати лізингових платежів та не заперечив проти припинення дії Договору. Суд погоджується з висновком відповідача про те, що Договір припинив свою дію 23.11.2011 року, враховуючи положення частини третьої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Пунктами 7.1, 7.2 Договору передбачено, що до складу лізингових платежів входять: перший лізинговий платіж (комісія за організацію та аванс ціни предмета лізингу), другий лізинговий платіж (комісія за користування предметом лізингу, ПДВ на суму нарахованих до сплати комісій), періодичні платежі (відшкодування, комісійна винагорода лізинговдавця, ПДВ на суму нарахованих до сплати відсотків).

Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у Додатку №2 до Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору (пункт 1.3 Договору). Лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього Договору на рахунок, вказаний у Договорі, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж (пункт 7.7 Договору).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми лізингових платежів у сумі 467 407,13 грн., які підлягали сплаті протягом дії Договору, є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд, аналізуючи заперечення відповідача у цій частині, констатує, що повернення предмета лізингу з тимчасового користування лізингодавцю, не є тим юридичним фактом, з яким закон пов'язує припинення обов'язку зі сплати лізингових платежів, який виник під час дії Договору.

Також суд вважає безпідставними заперечення відповідача про відмову у стягненні частини лізингових платежів в межах дії Договору, які є відшкодування вартості предмета лізингу у зв'язку з наступним. Положення Закону України "Про фінансовий лізинг" визначають поняття лізингу як різновиду договору, в результаті якого лізингоодержувачу отримує від лізингодавця у платне користування на визначений строк майно. Лізинговий платіж включає в себе декілька складових, в тому числі й суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу. Лізинговий платіж є єдиним платежем, який сплачується згідно з умовами договору (пункт 7.4 Договору), його не можна розцінювати як декілька самостійних платежів. Тому вилучення з розрахунку заборгованості за лізинговим платежами сум відшкодування частини вартості майна, що є складовою частиною лізингових платежів не ґрунтується на положеннях законодавства, яке регулює лізингові правовідносини. Посилання ж відповідача на норми податкового законодавства є безпідставними, адже ці норм регулюють іншу сферу правових відносин. Аналогічної позиці дотримується Верховний суд України у постанові від 19.12.2011 р. у справі №7/114/10.

Крім цього, суд відхиляє заперечення відповідача в частині того, що обов'язок з оплати тридцять восьмого лізингового платежу не настав, оскільки у відповідача виник обов'язок з оплати заборгованості, яка виникла до моменту припинення дії Договору. При цьому суд враховує ту обставину, що позивачем нараховано тридцять восьмий лізинговий платіж не за увесь місяць, а пропорційно до кількості днів дії договору в листопаді 2011 року.

Що стосується вимог про стягнення пені, то суд при ухваленні рішення враховував таке.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.2 Договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

З огляду на це позивач обґрунтовано вимагає сплати неустойки (пені) за прострочення сплати відповідачем лізингових платежів в сумі 36 189,29 грн.

Разом з тим, суд бере до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені з таких підстав. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність є строком, протягом якого особа може розраховувати на захист свого порушеного цивільного права судом.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, оскільки Додатками до Договору сторонами встановлено чіткі строки виконання відповідачем грошових зобов'язань (сплати лізингових платежів), позивач звернувся до суду 25.09.2012 року, тому обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення пені за порушення строків сплати лізингових платежів за період один рік, що передував зверненню до суду.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд вважає за необхідне погодитися з цієї заявою та відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої у періоди, за якими позовна давність минула. З проведеного судом перерахунку вбачається, що до задоволення підлягають вимоги про стягнення 13 325,12 грн. пені.

Що стосується вимог позивача про стягнення 73 392,46 грн. пені за прострочення повернення предмету лізингу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що коли наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Разом з тим, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що коли предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 12.5 Договору при настанні випадку невиконання та припинення дії даного договору лізингоодержувачем, лізингоодержувачу зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю у місці, зазначеному лізинодавцем, протягом 3 робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо про інше сторони не домовляться письмово додатково. Демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик лізингоодержувача. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Таким чином, оскільки у відповідача виник обов'язок з повернення предмета лізингу, вимоги позивача про стягнення 73 392,46 грн. пені за прострочення повернення предмета лізингу є підставними.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 887,70 грн. -3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 5 000,00 грн. збитків з урахуванням наступного. Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.019.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд призначено на 10.10.2012 р. У зв'язку з поданим клопотанням позивача, неприбуттям у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 31.10.2012 р. В судовому засіданні від 10.10.2012 р. не було розпочато розгляду справи по суті. Позивачем у наступне судове засідання від 31.10.2012 р. було подано заяву про зменшення позовних вимог із додатковою вимогою про стягнення 5 000,00 грн. відшкодування витрат на транспортування предмета лізингу до місця призначення. За таких обставин у суду відсутні підстави не приймати заяви про стягнення 5 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Сторонами пункті 12.5 Договору погоджено, що демонтаж та передача предмета лізингу до місця передачі, визначеного лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризики лізингоодержувача. Як убачається із матеріалів справи та підтверджено сторонами в судовому засіданні відповідач повернув автомобіль МАЗ (р.н. АА4385НТ) та вантажний напівпричіп МАЗ (р.н. АА0534ХР) у місті Львові. Проте у повідомленні про відмову від договору від 15.11.2011 р. №1917 позивачем (лізингодавцем) визначено місцем передачі предмета лізингу -м. Київ, вулиця Ремонтна, 8. Із наведеного вбачається, відповідачем (лізингоодержувачем) неналежно виконано обов'язок стосовно повернення частини переданого у лізинг майна.

Відповідно до пункту 8.1 Договору Лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю транспортні витрати і платежі, витрати і видатки на оплату нотаріальних послуг щодо примусового виконання цього договору фінансового лізингу, витрати та видатки у зв'язку з поверненням предметів лізингу.

В силу наведеного та у зв'язку з тим, що заява про зміну позовних вимог (в тому числі і додаткова вимога про стягнення витрат на транспортування) подана до початку розгляду справи по суті, відповідає вимогам статті 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, сторонами погоджено застосування санкції за неналежне виконання обов'язку із повернення предмета лізингу, суд задоволює вимоги про стягнення 5 000,00 грн. витрат на транспортування предмета лізингу до місця призначення.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем частково спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення пені, оскільки відповідачем не обґрунтовано належними доказами обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення пені. Крім того, нарахована позивачем пеня за прострочення повернення предметів лізингу за своєю правовою природою є особливою формою неустойки (стаття 785 Цивільного кодексу України), до якої не застосовуються ні скорочена позовна давність, ні правила про обмеження строків її нарахування, рівно ж як і правила про можливість її зменшення. Нарахувавши пеню за порушення строків винесення лізингових платежів, позивач самостійно обмежив її нарахування шістьма місяцями, хоч в силу положень Договору мав право нараховувати її протягом усього періоду прострочення.

Разом з тим, суд враховує клопотання відповідача про розстрочення сплати заборгованості, зважаючи на значний розмір кредиторської заборгованості, для недопущення зупинення господарської діяльності підприємства та його можливого банкрутства, враховуючи інтереси обох сторін, вчинення відповідачем дій на належне виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, вважає за необхідне розстрочити виконання рішення на 2 місяці рівними частинами.

В силу положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог ціна позову становить 601 876,58 грн. Таким чином, в силу вимог частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", до сплати підлягає судовий збір у розмірі 12 037,53 грн. Проте позивачем сплачено 14 584,00 грн. судового збору. З огляду на зазначене, сплачена сума судового збору у розмірі 2 546,47 грн. підлягає поверненню товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг". Із положень статті 84 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд може вирішити питання про повернення судового збору з бюджету у рішенні, зазначивши про це у резолютивній частині.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 11, 258, 261, 267, 526, 598, 611, 612, 615, 625, 806, Цивільного кодексу України, статтями 193, 292, Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтями 1, 43, 27, 33, 38, 43, 49, 79, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Основа" (адреса: вулиця Водогінна, будинок 2, Личаківський район, місто Львів, Львівська область, 79017; ідентифікаційний код 33419843) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (адреса: вулиця Петра Сагайдачного, 22/1, Подільський район, місто Київ, 04070; ідентифікаційний код 33942232) 467 407,13 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 13 325,12 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 73 392,46 грн. пені за несвоєчасне повернення предмета лізингу, 19 887,70 грн. -3% річних, 5 000,00 грн. відшкодування витрат на транспортування предмета лізингу. Розстрочити виконання рішення на 2 (два) місяці рівними частинами.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Основа" (адреса: вулиця Водогінна, будинок 2, Личаківський район, місто Львів, Львівська область, 79017; ідентифікаційний код 33419843) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (адреса: вулиця Петра Сагайдачного, 22/1, Подільський район, місто Київ, 04070; ідентифікаційний код 33942232) 11 580,25 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (адреса: вулиця Петра Сагайдачного, 22/1, Подільський район, місто Київ, 04070; ідентифікаційний код 33942232) 2 546,47 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №4219 від 24.09.2012 р.

Повне рішення складено 10.12.2012 року.

Суддя Рим Т.Я.