Рішення № 28006103, 05.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р.Справа № 24/17-4563-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрова В.С.

суддів Меденцева П.А.

Гута С.Ф.

при секретарі Кришиневській Л.Е.

за участю представників:

від позивача - Єгоров Б.С.,

від відповідача - Шилко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Дельта-Лоцман" до Чорноморського головного морського агентства "Інфлот" про стягнення 2384,09 дол. США, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Державне підприємство "Дельта-Лоцман" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Чорноморського головного морського агентства "Інфлот" про стягнення заборгованості за послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден в сумі 2384,09 дол. США, посилаючись на наступне.

01 травня 2004 р. між Державним підприємством "Дельта-Лоцман" (підприємство) та Чорноморським головним морським агентством "Інфлот" (агент) було укладено договір № 160/05.04-П, яким сторони визначили взаємні зобов'язання, відповідальність і порядок розрахунків між підприємством та агентом. На підставі цього договору позивач зобов'язався надавати на підставі заявок відповідача послуги з лінійних і портових лоцманських проведень та послуги служби регулювання руху суден (п. 2.1.1). Відповідач в свою чергу зобов'язався робити своєчасну сплату відповідно до умов цього договору по суднам, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України (п. 2.2.3 договору).

Так, відповідно до п. 2.2.4 договору відповідач здійснює оплату наданих послуг протягом 10 днів після отримання ним рахунку.

Як зазначає позивач, на підставі заявок відповідача позивачем у липні-серпні 2011 року були надані послуги з лоцманського проведення та послуги з регулювання руху суден суднам VALKADOR (прапор Італії), LE LEVANT (прапор Франції), SEA CLOUD ІІ (прапор Мальти). При цьому для оплати наданих послуг відповідачу було надіслано рахунки № ИЛ -02402 від 22.08.2011 р., ОД-01552 від 19.07.2011 р., ОД-01734 від 09.08.2011 р., ОД-01871 від 26.08.2011 р., СФ-01218 від 19.07.2011 р., СФ-01219 від 19.07.2011 р., СФ-01351 від 07.08.2011 р., СФ-01352 від 06.08.2011 р., СФ-01517 від 31.08.2011 р., СФ-01563 від 31.08.2011 р. на загальну суму 14 062,92 дол. США. Так, позивач вказує, що отримання виставлених рахунків підтверджується реєстрами одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій та повідомленнями про вручення поштового відправлення .

Між тим, за ствердженнями позивача, вказані рахунки були оплачені відповідачем частково в сумі 11 719,09 дол. США, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за послуги по зазначеним вище рахункам склала 2343,83 дол. США.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем рахунків позивач згідно з п. 5.3. договору нарахував відповідачу пеню у вигляді сплати подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення платежу, що складає 40,26 дол. США.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача борг в розмірі 2343,83 дол. США та пеню в сумі 40,26 дол. США.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2011 р. (суддя Оборотова О.Ю.) порушено провадження у справі № 24/17-4563-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.12.2011 р. у справі № 24/17-4563-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р., в задоволенні позовних вимог ДП "Дельта-Лоцман" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2012 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р. та рішення господарського суду Одеської області від 23.12.2011 р. у справі № 24/17-4563-2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 24/17-4563-2011 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2012 р. справу № 24/17-4563-2011 прийнято до провадження судді Петрова В.С. та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

03.09.2012 р. позивачем було подано до господарського суду Одеської області клопотання про призначення справи до колегіального розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2012 р. справу № 24/17-4563-2011 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

На підставі заяви судді Петрова В.С. розпорядженням голови суду від 03.09.2012 р. визначено наступний склад колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 24/17-4563-2011, а саме: головуючий суддя - Петров В.С., судді -Гут С.Ф. та Меденцев П.А.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2012 р. справу № 24/17-4563-2011 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді -Петрова В.С., суддів -Меденцева П.А. і Гута С.Ф. та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 26.10.2012 року у зв'язку із перебуванням судді господарського суду Одеської області Петрова В.С. у відряджені з 29.10.2012 р. по 02.11.2012 р., керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011 р. (протокол № 17-24/11 від 29.11.2011 р.), справу № 24/17-4563-2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Мостепаненко Ю.І., судді - Гут С.Ф., Меденцев П.А.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2012 р. справу № 24/17-4563-2011 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді -Мостепаненко Ю.І., суддів -Меденцева П.А. і Гута С.Ф. та розгляд справи призначено в засіданні суду.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 07.11.2012 року у зв'язку із поверненням судді господарського суду Одеської області Петрова В.С. з відрядження, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011 р. (протокол № 17-24/11 від 29.11.2011 р.), справу № 24/17-4563-2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Петров В.С., судді - Гут С.Ф., Меденцев П.А.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2012 р. справу № 24/17-4563-2011 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді -Петрова В.С., суддів -Меденцева П.А. і Гута С.Ф. та розгляд справи призначено в засіданні суду на 05.12.2012 р.

Позивач позовні вимоги підтримав, про що зазначено у письмових поясненнях по справі (а.с. 2-8, 30-31 т. 4) та додаткових поясненнях по справі (а.с. 90-91 т. 4), згідно яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2384,09 дол. США, що є сумою податку на додану вартість, оскільки надані позивачем лоцманські послуги та послуги служби регулювання руху суден не звільняються від оподаткування на підставі п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підставі, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 126-138 т. 3), посилаючись на безпідставне нарахування позивачем ПДВ до вартості наданих позивачем послуг з лоцманського проведення та послуг з регулювання руху суден.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01 травня 2004 року між Державним підприємством „Дельта-лоцман" (підприємство) та Чорноморським головним морським агентством „Інфлот" (агент) був укладений договір № 160/05.04-П, яким сторони визначили взаємні зобов'язання, відповідальність і порядок розрахунків між підприємством і споживачем (замовником) послуг позивача -судновласником та його представником -агентом, який є платником за цим договором від імені та за дорученням судновласника судна, яке агентується агентом на підставі ст.ст. 116-119 КТМ України у портах України, де агент має своє філії (п. 1.1).

Згідно п. 2.1.1 договору позивач зобов'язується за заявками відповідача, поданими від імені та за дорученням судновласника судна, яке агентується, у встановленому порядку, відповідно до діючих правил плавання у регіонах України та обов'язкових постанов відповідних портів своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги Регіональних служб регулювання рухом суден (далі - РС РРС) про проходженні їх водними шляхами в зоні відповідальності позивача.

Відповідно до п. 2.1.2. вказаного договору позивач зобов'язався до відходу судна надавати відповідачу як агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог цього договору. Рахунки для сплати зборів за лоцманські послуги і послуги РС РРС, а також за проходження їх по БДЛК і ХМК (канальний збір) направляються поштою або вручаються відповідачу як агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що відповідач як агент зобов'язаний від імені та за дорученням судновласника робити своєчасну сплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Також за умовами п. 2.2.4 договору відповідач зобов'язався протягом 10 робочих днів після отримання ним згідно з умовами цього договору рахунків позивача від імені судновласника перераховувати на поточні рахунки позивача зазначені в рахунку суми, розраховані згідно з діючим законодавством України.

В п. 4.1. договору зазначено, що порядок стягнення і розмір зборів визначаються відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України, Міністерством транспорту України та позивачем положень про збори і тарифи. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок судновласника і проводяться за його рахунок.

П. 4.2 договору передбачено, що оплата проводиться агентом від імені судновласника та за дорученням судновласника, відповідно до рахунків, що виставляються позивачем, які підтверджені лоцманськими квитанціями та квитанціями РС РРС, відповідають вимогам діючого законодавства України та перераховуються на поточні рахунки філій позивача.

Згідно з п. 5.2. договору в разі затримки остаточного розрахунку чи будь-якого іншого платежу за цим договором Підприємство має право ініціювати арешт судна або відмову у видачі дозволу на вихід судна з порту згідно зі ст.ст. 41-43, 80, 91 КТМ України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Укладений між сторонами по справі договір про надання послуг є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, судом встановлено, що відповідач, на підставі ст. ст. 116-119 Кодексу торговельного мореплавства України, є морським агентом суден „LE LEVANT", „SEA CLOUD ІІ" та „VALKADORЕ", які здійснювали в липні -серпні 2011 року перевезення (переміщення) іноземних пасажирів транзитом через митну територію України та порти України, а також перевезення (переміщення) вантажів (судно „VALKADORЕ").

Відповідно до ст.ст. 116-117 Кодексу торговельного мореплавства України (надалі - КТМ України) морський агент є представником судновласника в порту або поза його територією, діє від імені судновласника, за його рахунок, відповідно до його розпоряджень і винятково в межах наданих повноважень.

При цьому, виконуючи умови договору № 160/05.04-П від 01.05.2004 року, позивач на підставі заявок відповідача протягом липня-серпня 2011 року надавав відповідачу послуги з лоцманського проведення та послуги з регулювання руху суден „LE LEVANT", „SEA CLOUD ІІ" та „VALKADORЕ", для оплати яких були виставлені рахунки від 19.07.2011 року №№ 0Д-01552, СФ-01218, СФ-01219, від 06.08.2011 року № СФ-01352, від 07.08.2011 року № СФ-01351, від 09.08.2011 року № ОД-01734, від 22.08.2011 року № ИЛ-02402, від 26.08.2011 року № ОД-0187, від 31.08.2011 року № СФ-01517, № СФ-01563 на загальну суму 14062,92 дол. США, в т.ч. ПДВ 2343,83 дол. США. Так, отримання відповідачем виставлених рахунків підтверджується реєстрами одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій та повідомленнями про вручення поштового відправлення .

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з лоцманського проведення та послуг з регулювання руху суден є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Однак, як з'ясовано судом, відповідачем здійснено часткову оплату вказаних рахунків частково в сумі 11 719,09 дол. США. Так, по кожному з виставлених рахунків не сплачено нарахований позивачем податок на додану вартість в загальній сумі 2343,83 дол. США.

Так, на думку відповідача, позивачем безпідставно нараховано ПДВ на суму зборів та плат за послуги, які на давалися судновласникам зазначених суден, від імені яких відповідач дії як агент. Відповідач вважає, що збільшення ціни послуг позивача на суму ПДВ суперечить законодав ству України, у зв'язку з чим відповідач відмовив позивачу у сплаті неправомірно нарахованого ПДВ, обґрунтовуючи таку відмову посиланням на п. 197.8 статті 197 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 197.8 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію, а також постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням.

Разом з тим відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням Міністерством економіки України.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996р.) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден. Відповідно до п. 14 Зборів ставки зборів і плати не враховують податок на додану вартість, і на суми зборів і плати податок на додану вартість нараховується відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 18.09.2006 р. № 945 „Щодо удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства" ДП „Дельта-лоцман" визначено головним підприємством в системі забезпечення безпеки судноплавства України. Покладено на ДП „Дельта-лоцман" виконання функцій з лоцманського проведення, регулювання руху суден, утримання судноплавних шляхів, пошуку та рятування на морі, підготовки відповідних кадрів для забезпечення безпеки судноплавства, а також створення єдиної системи моніторингу за рахунок технічного переоснащення й вдосконалення роботи берегових та супутникових інформаційно-навігаційних інфраструктур, що забезпечують належну організацію безпеки судноплавства та спасіння у морській зоні відповідальності України, а також інформаційне забезпечення підприємств морської галузі щодо руху суден та вантажів, інших видів діяльності у сфері забезпечення безпеки судноплавства.

Так, послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден надаються з метою забезпечення безпеки мореплавства, запобігання аварійним морським подіям, захисту навколишнього природного середовища та людського життя на морі, а також упорядкування руху суден і безпосередньо не пов'язані з перевезенням вантажів. Послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден пов'язані з проходом суден в порти України та внутрішніми і територіальними водами України, в тому числі транзитним походом суден.

Під транзитним проходом судна, виходячи зі змісту Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. № 214, розуміється прохід іноземного судна без заходу в порт зони обслуговування певної служби регулювання руху суден, або без заходу в порти України взагалі (п. 15. п 20. п. 28).

Між тим позивач зобов`язаний надавати послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден будь-яким судам з метою забезпечення безпеки мореплавства поза залежністю від режиму переміщення вантажів або пасажирів, виду судна, характеру вантажу, чи будь-яких інших характеристик, тобто ці послуги безпосередньо не пов'язані саме із перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України.

Державна податкова служба України, яка є органом, уповноваженим відповідно до норм чинного законодавства надавати податкові консультації відповідно до Податкового кодексу України, в листі від 20.09.2011 р. № 246/7/15-3417-01 „Про обкладення ПДВ послуг при транзиті вантажів" зазначила, що відповідно до пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

При цьому ст. 1 Закону України від 20.10.99 р. „Про транзит вантажів" встановлено, що транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Відповідно до ст. 7 вищевказаного Закону транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво - чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.

В свою чергу учасниками транзиту згідно ст. 1 вказаного Закону є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Тобто, з метою застосування пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України при наданні послуг, пов'язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг).

Послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов'язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України.

Між тим позивач не знаходиться у договірних відносинах з власниками вантажів, що перевозяться на суднах, а тому відповідно не є учасником транзиту і не надає послуги, пов'язані з транзитом вантажів. Таким чином, лоцманські послуги та послуги служби регулювання руху суден, що надавались позивачем відповідачу, не підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість на підставі п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України.

В свою чергу суд доходить до висновку про необґрунтовану відмову відповідача від виконання прийнятих на себе зобов'язань за укладеним з позивачем договором щодо сплати повної вартості наданих позивачем спірних послуг.

Відтак суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден в розмірі 2343,83 дол. США.

Разом з тим, як вже зазначалось, відповідачем виставлені позивачем рахунки були оплачені частково, тоді як за умовами договору вказані рахунки мали бути оплачені повністю на протязі 10 робочих днів після отримання рахунків. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати наданих позивачем послуг.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем виконаних робіт) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Як передбачено п. 5.3 спірного договору, за несвоєчасну оплату рахунків судновласник сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення по суднах, що плавають під прапором України; у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення по суднах, що плавають під іноземним прапором, але не більше розміру пені, встановленого чинними законодавством України.

В п. 5.4 договору передбачено, що відповідач як агент у межах повноважень, наданих йому судновласником та визначених діючим законодавством України, несе повну фінансову та майнову відповідальність перед позивачем за несвоєчасне перерахування коштів як у національній валюті, так і у ВКВ.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором щодо повної оплати наданих позивачем послуг, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню розмірі 40,26 дол. США, розрахунок якої додано до позову (а.с. 12 т. 1).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП „Дельта-лоцман" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державного підприємства "Дельта-Лоцман" до Чорноморського головного морського агентства "Інфлот" про стягнення 2384,09 дол. США задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Чорноморського головного морського агентства "Інфлот" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01180568; п/р 26004016347 у філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України" у м. Одесі, МФО 328618) на користь Державного підприємства "Дельта-лоцман" (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003; п/р 26007001010084 у філії АТ "Державний експортно-імпортний банк України у м. Миколаєві, МФО 326739) заборгованість за послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден в розмірі 2343,83 доларів США, пеню в розмірі 40,26 доларів США, витрати по сплаті державного мита в сумі 23,84 доларів США, витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2012 р.

Головуючий суддя Петров В.С.

Суддя Меденцев П.А.

Суддя Гут С.Ф.