Рішення № 28006019, 06.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.12 Справа№ 5015/4326/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси", м.Ківерці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-інвестиційна компанія „Вид", м.Львів

про: стягнення 66924грн. 30коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Добрянський Й.К.

від відповідача: не з"явився

Представнику позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-інвестиційна компанія „Вид" про стягнення 48019 грн. 36 коп. заборгованості за поставлений товар, 2879 грн. 42 коп. пені, 5 758 грн. 92 коп. 30% річних та 10 266 грн. 60 коп. збитків.

Ухвалою суду від 17.10.2012 р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.11.2012р. За клопотанням відповідача відкладено розгляд справи на 06.12.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2012р. підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання 06.12.2012р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.11.2012р. № 07641445.

В клопотанні б/н від 15.11.2012р. (зареєстрованому канцелярією суду 16.11.2012р. за №25997/12) повідомив суд про те, що не визнає заявлені позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, нараховану позивачем пеню, 30 % річних та суму збитків вважає безпідставними і неправомірними.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

03.01.2012р. між сторонами укладено договір поставки №711/Л, відповідно до п.1.1 якого позивач (постачальник) зобов"язувався поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід"ємними частинами даного договору.

На виконання умов договору, позивач за період з 06.03.2012р. по 14.08.2012р. поставив відповідачу за видатковими накладними № №00014386 від 06.03.2012р., №00017507 від 17.03.2012р., №00017509 від 17.03.2012р., №00020566 від 30.03.2012р., №00022294 від 06.04.2012р., №00024038, №00024283 від 13.04.2012р., №00027545 від 27.04.2012р., №00027613 від 27.04.2012р., №00030659 від 10.05.2012 р.,№00035055 від 25.05.2012р., №00039768 від 14.06.2012р., №00054371 від 14.08.2012р. товарно-матеріальні цінності на загальну суму 51513грн. 37коп.

Відповідно до двостороннього акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 31.08.2012р., заборгованість відповідача станом на 31.08.2012р. становила 54671 грн. 37коп.

Оскільки відповідно до представленої суду банківської виписки, відповідачем 03.09.2012р. частково оплачено заборгованість в сумі 3000 грн. 00коп. та здійснено часткове повернення (накладна на повернення від 03.10.2012р.) товарно-матеріальних цінностей на суму 3652грн. 01коп., станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становила 48019грн. 36коп.

Відповідно до п.2.3. вказаного договору, покупець зобов"язаний здійснити оалату за товар протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання цього товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 6.2 договору, у разі порушення грошового зобов'язання, передбаченого у п.2.3. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення платежу.

п.6.6 договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання продовжується протягом всього терміну позовної давності.

Відповідно до п.11.4 договору, термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який втілюється в положеннях статей 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2879грн. 42коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

п.11.5 договору передбачено, що у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань за даним договором, покупець сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими коштами 30 % річних від суми заборгованості.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 5758грн. 92коп. 30 % річних є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню

Відповідно до п.6.4. договору, у випадку прострочення оплати товару більше 30 календарних днів, покупець відшкодовує постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становлять 20% від суми заборгованості.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 10266грн. 60коп. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її правомірною, та тако, що підлягає задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 627,692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 218, 224, 229-231, 343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовлити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-інвестиційна компанія „Вид", м.Львів вул. Ковельська 109-А (ідентифікаційний код 36659421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси", м. Ківерці, вул. Шевченка, 35, пошт адреса:м.Луцьк, вул.8 Березня, 1 (ідентифікаційний код 35184264) 48019грн. 36коп. заборгованості за поставлений товар, 2879грн. 42коп. пені, 5 758грн. 92коп. 30% річних та 10266грн. 60коп. збитків та 1609грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 11.12.2012р.