Рішення № 28005990, 05.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.12 Справа№ 5015/4260/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Барком", с.Підбірці Пустомитівського району Львівської області до відповідача:Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „ОРАНТА" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ НАСК „ОРАНТА", м. Львів про:стягнення 4591,90 грн.

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Гренько Л.В. -представник (довіреність від 25.07.2012р.)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 05.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позов подано Товариством з обмеженою відповідальністю „Барком" (с.Підбірці Пустомитівського району Львівської області) до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „ОРАНТА" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ НАСК „ОРАНТА" (м.Львів) про стягнення 4591,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не проведена виплата страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 12.10.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представником позивача було подано заяву (вх.№24409/12 від 30.10.2012р.) про уточнення сторони відповідача, в якій позивач просить вважати відповідачем у справі ВАТ НАСК „ОРАНТА" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ НАСК „ОРАНТА". Суд задоволив вказану заяву позивача. Представник позивача явку повноважного представника в судові засідання забезпечив, подав клопотання (вх.№27582/12) про долучення до матеріалів справи копій документів, а саме: розрахунок страхового відшкодування, страховий акт №ОЦВ-11-2366/1 від 03.04.2012р., дослідження № ВС2731ВС-12.12-7 від 12.12.2011р., заява про страхове відшкодування, довідка №8912852 про дорожньо-транспортну пригоду. Наведені копії документів долучені до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень № 79039 0340661 0 та № 01032 3634486 3.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17 листопада 2011 р. об. 14 год.30 хв. на 498 км + 320 м автодороги Київ-Чоп Буського району, водій Куцах В.М., керуючи автомобілем „Рено-9" н.з. ВС4169ВН, порушив правила дорожнього руху, в результаті чого відбулось зіткнення з транспортним засобом „КАМАЗ" н.з. ВС2731ВС, що належить ТзОВ „Барком".

ДТП сталася в результаті порушення водієм Куцах В.М.. вимог пункту Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Буського районного суду Львівської області від 19.12.2011 р., відповідно до якої Куцах Віктора Миколайовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Як встановлено постановою суду, гр. Куцах В.М. 19.12.2011 р., керуючи автомобілем марки „Рено-9", номерний знак ВС4169ВН на 498+320 м. автодороги Київ-Чоп Буського району , виконуючи маневр обгону транспортного засобу, що рухався попереду у попутньому напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись в тому, що смуга вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані і не створить перешкоди іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки КАМАЗ н.з. ВС2731ВС, що призвело до пошкодження даного транспортного засобу на отримання порушником тілесних ушкоджень, чим порушив правила дорожнього руху.

Зазначена подія була визнана страховим випадком, про що 03.04.2012 р. було складено страховий акт №ОЦВ-11-23466/1 та розраховано суму страхового відшкодування, належного для виплати страхувальнику, в сумі 4 591,90 грн.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу „Рено-9" застрахована у ВАТ „НАСК „Оранта", згідно полісу № ВЕ/1739201, копія якого міститься в матеріалах справи.

ТзОВ „Барком" отримало право вимагати від ВАТ „НАСК „Оранта" відшкодування матеріальної шкоди у розмірі-4 591,90 грн. ТзОВ „Барком" направляло ВАТ „НАСК „Оранта" заяву на виплату страхового відшкодування 30.11.2011 року № 585. Відповідачем було направлено відповідь, в якій зазначалося, що страховиком найближчим часом буде здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 4 591,90 грн.

Статтею 9 Закону України „Про страхування", страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ст.36 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на

отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Положеннями с. 25 Закону України „Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначена страховиком.

Страховику були надані усі необхідні документи, що передбачаються ст. 35 ЗУ „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для визнання випадку страховим та для визначення розміру страхового відшкодування. Після чого, між сторонами було погоджено розмір збитків, базою якого стало проведене дослідження щодо визначення матеріальних збитків, які зазнало ТзОВ „Барком" внаслідок ДТП, що трапилось 17.11.2011 р, а саме 4591,90 грн.

Згідно із п.3 ст.20 ЗУ „Про страхування"- при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Частина друга п. 12.1. ст. 12 та ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі -Закон № 1961), якими встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно зі ст. 9 Закону України „Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Виходячи із приписів чинного законодавства, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру страхового відшкодування, франшиза встановлена Полісом ВЕ/1739201 у розмірі 510,00 грн., у розрахунку страхового відшкодування від 03.04.12р. була вирахувана. Оскільки, в розрахунку страхового відшкодування від 03.04.2012р. зазначено, що вартість матеріального збитку (з врахуванням зносу деталей, що замінюються) становить 5 101,90 грн. (5 101,90 грн- 510 грн.= 4 591,90 грн.) Отже, сума страхового відшкодування становить 4 591,90 грн.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України" від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина Куцах В.М. -власника транспортного засобу „Рено-9" номерний знак №ВС4169ВН згідно довідки підрозділу Державтоінспекції МВС, встановлена у судовому порядку, що підтверджується наданою копією постанови суду.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля „КАМАЗ", державний реєстраційний номер ВС2731ВС, становить 5 101,90 грн.

Позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 4 591,90 грн.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована наявність суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „ОРАНТА" (01032, м.Київ, вул. Жилянська, будинок 75, ідентифікаційний код 00034186) в особі Львівської обласної дирекції ВАТ НАСК „ОРАНТА" (м. Львів, вул. Бортнянського, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Барком" (81127, Львівська область, Пустомитівський район, с.Підбірці, ідентифікаційний код 25556075) 4 591,90 грн. страхового відшкодування, 1609,5 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 10.12.2012 р.

Суддя Король М.Р.