Рішення № 28005826, 26.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.12 справа № 5015/4121/12

за позовом приватного підприємства «Альма-Віта»

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром ЛТД»

до відповідача 2: приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 2605129,31грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Марушко Н.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача 1 -не з'явився;

від відповідача 2: - не з'явився

Суть спору:

Приватне підприємство «Альма-Віта» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром ЛТД»та приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр»про стягнення заборгованості; ціна позову 2607467,34грн., в тому числі 2586000грн. основного боргу та 21467,34грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 04.10.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11год. 15хв. 22.10.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 22.10.2012р., 05.11.2012р.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 05.10.2012р. вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми Відповідача 1, обмеживши такий розміром -2586000грн.

05.11.2012р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач зменшує розмір 3% річних з 21467,34грн. до 19129,31грн., в частині розміру основного боргу позовні вимоги залишені незмінними.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані (оголошені) Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення Сторін про оголошення ухвали), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи Позивачем та представником Позивача подано суду наступні документи: заяви про забезпечення позову з додатками згідно описів; заяву про зменшення позовних вимог з додатками згідно опису; копії довідок про включення Сторін в ЄДРПОУ; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; докази надіслання акту звірки Відповідачу 1.

Відповідачі 1, 2 явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечили, явка визнавалась обов'язковою, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області щодо подання документів, в тому числі відзиву на позовну заяву, не виконали, про причини невиконання суду не повідомили.

Крім того, щодо Відповідача 1 суд зазначає наступне.

Підтвердженням належного повідомлення Відповідача 1 про дату, час та місце проведення судових засідань є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та клопотання Відповідача 1.

Так, 19.10.2012р. та 24.10.2012р. до господарського суду Львівської області надійшли клопотання Відповідача 1 про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи. Розгляд справи відкладався відповідно до ухвал суду по даній справі від 22.10.2012р. та 05.11.2012р. Проте, Відповідач 1 своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався.

Крім того, Відповідач 1 зазначив, що в будь-яких правових відносинах з Відповідачем 2 не перебував і не перебуває, таким чином, Відповідачу 1 не зрозуміло пов'язаність вимог до Відповідачів. Також, Відповідач 1 зазначив, що розгляд справи, на його думку, повинен відбуватись за його місцезнаходженням, оскільки він зареєстрований у Житомирській області.

Поряд з цим Відповідач 1 також зауважив у клопотаннях, що йому не надіслана копія позовної заяви. З даного приводу суд зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи фіскального поштового чеку №3259 від 01.10.2012р. та опису вкладення з відбитком поштового штемпеля від 01.10.2012р., Позивачем надіслано Відповідачу 1 як копію позовної заяви, так і усі додані до неї копії документів, відтак, в розумінні вимог ст.ст.56, 57 ГПК України, Відповідачу 1 належним чином надіслані копії позовної заяви і доданих до неї документів, на підтвердження чого надано належні та допустимі, в розумінні ст.ст.32, 34 ГПК України, докази.

Також, щодо Відповідача 2 суд зазначає наступне.

Підтвердженням надіслання копій ухвал суду по даній справі Відповідачу 2 є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та реєстри вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області.

Ухвали господарського суду Львівської області по даній справі надіслані Відповідачу 2 за вказаною у позовній заяві адресою: 79008, м.Львів, площа Катедральна, 7, кв.9. Крім цього, дана адреса зазначена і у доданому до позовної заяви оригіналі договору поруки від 11.06.2012р. Будь-яких інших даних, які б вказували на іншу, в тому числі поштову адресу Відповідача 2, суду не наведено та в матеріалах справи такі відсутні.

Відповідно до довідки про включення Відповідача 2 у ЄДРПОУ серії АЖ №№812537-812538 станом на час розгляду справи (24.10.2012р.), наданій Позивачем на вимогу суду, місцезнаходженням Відповідача 2 є: 79008, м.Львів, площа Катедральна, 7, кв.9.

Конверти із зазначеними ухвалами суду, надісланими Відповідачу 2 за адресою: 79008, м.Львів, площа Катедральна, 7, кв.9, повертались із зазначенням причин повернення у поштових довідках, - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі наявні в матеріалах справи дані виключно щодо адреси місцезнаходження Відповідача 2, та те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені суду доводи та не представлені докази щодо поштової адреси Відповідача 2, в тому числі відмінності такої від адреси місцезнаходження, беручи до уваги також надсилання ухвал суду по даній справі Відповідачу 2 за адресою його місцезнаходження та повернення таких з причин закінчення терміну зберігання, що свідчить чи про відсутність Відповідача 2 за вказаними адресами чи про неотримання ним при доставці поштою кореспонденції та неотримання такої в подальшому у поштовому відділенні, суд приходить до висновку, що ухвали суду по даній справі вручені відповідачу 2 належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що беручи до уваги дату отримання судом позовної заяви, з врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, беручи до уваги відсутність клопотання, передбаченого ч.3 ст.69 ГПК України та терміни поштових перебігів, в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 2586000грн. основного боргу.

07.06.2012р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем 1 (Покупець) укладено договір №15 купівлі-продажу (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець продає, а Покупець купує продукцію найменування, кількість, якісні характеристики, ціна та інші показники якої визначені в Специфікації до Договору (далі -Продукція), на умовах поставки DDP згідно з ІНКОТЕРМС-2000.

Відповідно до п.2.1 Договору, кількість, ціна та загальна вартість Продукції вказується в Специфікації до Договору.

Згідно п.3.1 Договору, оплата за Продукцію (партію Продукції) здійснюється на умовах, визначених у Специфікації до Договору.

Відповідно до п.9.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 25.07.2012р., але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов'язків.

Специфікацією від 07.06.2012р. до Договору (далі -Специфікація 1) визначено наступне: найменування продукції (сухе молоко ДСТУ 4273-2003 (виробництва 2012 року) (далі -Продукція 1); якісні характеристики продукції (згідно вимог ДСТУ 4273-2003); вимоги до пакування (згідно ГОСТ 23651, ГОСТ 2226, ГОСТ 5958, ГОСТ 7730, ГОСТ 13516, ГОСТ 13515, ГОСТ 13380, ГОСТ 17065, ГОСТ 10354, ГОСТ 19360, ГОСТ 10354, ГОСТ 16337); маркування продукції (згідно ГОСТ 23651, ГОСТ 14192); кількість продукції (600 тонн); ціну продукції з ПДВ (23100грн. за 1 тонну); загальну вартість продукції (13860000грн.).

Крім того, іншою Специфікацією від 07.06.2012р. до Договору (далі -Специфікація 2) визначено наступне: найменування продукції та якісні показники (масло вершкове (з коров'ячого молока) (ДСТУ 4399:2005) (далі - Продукція 2); вимоги до пакування та меркування (ДСТУ 745, ГОСТ 14192); кількість продукції (200 тонн); ціна продукції з ПДВ (30000грн. за 1 тонну); загальну вартість продукції з ПДВ (6000000грн.).

При цьому суд зазначає, що згідно представлених копій документів (Специфікацій 1, 2), такі набувають чинності з моменту підписання (07.06.2012р.).

Також, згідно Специфікацій 1, 2, оплата за отриману Продукцію повинна здійснюватись протягом 10 днів з дати фактичної поставки Товару.

Відповідно до видаткових накладних №55 від 20.06.2012р. на суму 750000грн., №57 від 20.06.2012р. на суму 180000грн., №63 від 21.06.2012р. на суму 270000грн., Позивачем поставлено, а Відповідачем 1 прийнято за довіреностями Продукцію 1 на загальну суму 1200000грн.

Згідно видаткових накладних №56 від 20.06.2012р. на суму 519750грн., №62 від 21.06.2012р. на суму 346500грн., №64 від 21.06.2012р. на суму 519750грн., Позивачем поставлено, а Відповідачем 1 прийнято за довіреностями Продукцію 2 на загальну суму 1386000грн.

Всього, згідно наведених вище видаткових накладних, Позивачем за Договором передано Відповідачу 1 Продукцію на загальну суму 2586000грн.

При цьому суд зазначає, що окрім наявних довіреностей, які видані на представників Відповідача 1, усі перераховані видаткові накладні скріплені відбитками печаток Відповідача 1, що є шще одним підтвердженням визнання Відповідачем 1 вчинених правочинів.

Також, вся Продукція за вищеперерахованими видатковими накладними поставлена Відповідачу 1 згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, в яких вказано, в тому числі, найменування Продукції, кількість, сума, та які містять підписи уповноважених осіб Відповідача 1 та скріплені відбитками печаток Відповідача 1.

На вимогу суду Позивачем скеровано Відповідачу 1 акт звірки взаємних розрахунків, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи фіскальний поштовий чек №7931 від 24.10.2012р. та опис вкладення з вібдбитком поштового штемпеля від 24.10.2012р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази підписання із запереченнями чи без данного акту звірки Відповідачем 1.

Крім того, 11.06.2012р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем 2 (Поручитель) укладено договір поруки (далі -Договір поруки), відповідно до п.1.1, 2.1 якого, у відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язкі Відповідачем 1 за Договором щодо виконання зобов'язання з оплати 19860000грн. в повному обсязі.

Згідно п.1.2 Договору поруки, у разі порушення зобов'язання Боржником основного Договору, Боржник (Відповідач 1) і Поручитель (Відповідач 2) відповідають перед Кредитором (Позивач) як солідарні боржники.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору поруки, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення підписів Сторі печатками та діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст.559 ЦК України.

Договір поруки підписано та скріплено відбиктами печаток Сторін.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Проте, судом встановлено, що Позивачем, в порушення вимог, що випливають з ч.1 ст.555 ЦК України, не надіслано Відповідачу 2 вимогу про сплату боргу чи заборгованості загалом, відтак, не доведено порушення Відповідачем 2 зобов'язання за Договором поруки, а відтак, пред'явлення до Відповідача 2 позову є передчасним та безпідставним, а тому в частині вимог до Відповідача 2 позов до задоволення не підлягає.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що в матеріалах спарви відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу у Відповідача 1 перед Позивачем чи здійснення Відповідачем 1 повної або часткової оплати такого, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 2586000грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 19129,31грн. 3% річних.

Крім того, відповідно до позовної заяви, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, Позивач просить стягнути з Відповідачів 19129,31грн. 3 % річних.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог Позивач наводить розрахунок 3% річних, який проведено за 90 календарних днів виходячи з суми основного боргу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що такий проведено невірно, оскільки, з врахуванням строку здійснення оплати, зазначеного в Специфікаціях 1, 2, дати подання позовної заяви (02.10.2012р.) та кількості календарних днів у місяцях протягом періоду з моменту порушення строку виконання зобов'язання щодо оплати та по день подання позову, 3% річних Позивачем розраховано за термін, який є меншим від строку порушення зобов'язання. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення частково, а саме -в частині вимог щодо стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 19129,31грн. 3 % річних позов слід задоволити, в частині ж стягнення 19129,31грн. 3 % річних солідарно і з Відповідача 2 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.11.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 03.12.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача 1, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 2, 4-7, 33, 34,43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром ЛТД»(10002, Жтомирська обл., Корольовський р.-н, вул..Південна, 16, ідентифікаційний код 31469405) на користь приватного підприємства «Альма-Віта»(48115, Тернопільська обл., Теребовлянський р.-н, с.Золотники, вул.Містечко, 52, ідентифікаційний код 22335971) 2586000грн. основного боргу, 19129,31грн., 52102,59грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.