Рішення № 28005669, 06.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/16680-2012 06.12.12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське "

до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"

про відшкодування збитків 8 475,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:Чекалов А.В. (дов. від 09.07.2012) від відповідача: Великородний А.О. (дов. № 309-1-4/38 від 23.12.2011 )

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8475,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виконавши умови договору добровільного страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку із пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді сторони.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 порушено провадження у справі №5011-8/16680-2012 та призначено справу до розгляду на 06.12.2012 року.

Позивач 05.12.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подав письмові пояснення щодо розміру суми страхового відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача (а. с. 42) та власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору (а. с. 44).

У судовому засіданні 06.12.2012 представник позивача підтримав заявлені позовні вимогу у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське", позивач по справі, є юридичною особою, якій присвоєний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 25186738.

Відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", - юридична особа, якій у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України присвоєний код 16467237.

15.07.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське", яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" (Страховик) та Бахмач Валерієм Миколайовичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № Дн-05-0000061, за яким позивач застрахував майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки "AУДІ", державний номер АЕ 4191 КН (а. с. 6). Відповідно до п. 6.1. вказаного договору, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу та п. 6.5. даного договору вказано, що страховим випадком є протиправні дії третіх осіб.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду, складеної Новомосковською ротою ДПС Державної автомобільної інспекції при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (а. с. 9), 28.04.2011 у місті Дніпропетровськ по вул. Запорізьке шосе, 53 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "AУДІ", державний номер АЕ 4191 КН, що належить Страхувальнику, та автомобіля марки "Шкода", державний номер АЕ 5900 ЕА, що на момент ДТП перебував під керуванням Лантух Миколи Борисовича.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Лантух Миколою Борисовичем Правил дорожнього руху України, якого постановою Новомосковського міськрайонного суду від 10.06.2011, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 10).

Вартість матеріального збитку та відновлювального ремонту автомобіля марки "AУДІ", державний номер АЕ 4191 КН визначено у звіті про оцінку автомобіля № 040503 від 05.05.2011, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю експертно-консалтинговою фірмою «Арт-Синтез», у розмірі 10055,34 грн. (а. с. 14-16) та калькуляції № 040503 від 05.05.2011 (а. с. 19-20).

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі заяви про подію, що має ознаки страхової Бахмаяч В.М. від 29.04.2011 (а. с. 27) та страхового акту № ЦО-21243-Дн-05-0000061-01 від 17.05.2011 (а. с. 29) позивач виплатив Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 9475,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок Бахмач В.М.

Розмір суми страхового відшкодування встановлений позивачем відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування (а. с. 30).

Фактична виплата суми страхового відшкодування підтверджена платіжним дорученням № 4242 від 30.05.2011 року. (а.с. 32).

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 10.04.2012 звертався до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" із заявою про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 0748/93-ИЛ (а. с. 33), однак відповіді або коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки "Шкода", державний номер АЕ 5900 ЕА, знаходився під керуванням Лантух М.Б., вина якого доведена постановою Новомосковського міськрайонного суду від 10.06.2011 року (а. с. 10).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "AУДІ", державний номер АЕ 4191 КН.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором добровільного страхування транспортного засобу, до позивача -Приватного акціонерного товариства "Страхового товариства "Іллічівське" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №Дн-05-000061, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Лантух М.Б., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Судом встановлено, що страхове відшкодування позивачем -Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" виплачено страхувальнику у повному обсязі у розмірі 9475,00 грн., у відповідності до вище вказаних норм законодавства та підтверджується платіжним дорученням № 4242 від 30.05.2011 року.

Разом з тим, в межах даної позовної заяви, позивачем заявлено в порядку регресу до відповідача суму відшкодування у розмірі 8475,00 грн., тобто за вирахуванням із суми сплаченого страхового відшкодування суми франшизи у розмірі 1000,00 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 8475,00 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" (01042, місто Київ, Печерський район, провулок Новопечерський, будинок 19/3; код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Саксаганського, будинок 38-Б; код ЄДРПОУ 25186738) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8475 (вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять) гривень 00 копійок та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та результативну частини в судовому засіданні 06.12.2012 року у присутності представників позивача та відповідача.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Дата складання

Повного рішення: 11.12.12 року.