Рішення № 28005544, 10.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/115/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Запоріжжя

10.12.12 Справа № 5009/3858/12

за позовом Обласного комунального підприємства «Аптечне об'єднання «Фармація», (69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 4)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя», (69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 4)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Запорізька обласна рада, (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 164)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фармсервіс», (юридична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Радгоспна, буд. 36; фактична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 4)

про визнання правочину недійсним та повернення майна

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача -Білаш С.В., довіреність б/н від 01.08.2012 р.;

від відповідача -Антидзе Е.О., довіреність б/н від 01.11.2012 р.;

від третьої особи на стороні позивача - Стеценко І.В., довіреність № 01-17/0151 від 06.02.2012 р.;

від третьої особи на стороні відповідача -не з'явився;

15.10.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Обласне комунальне підприємство «Аптечне об'єднання «Фармація», м. Запоріжжя (ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація») з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя», м. Запоріжжя (ТОВ «Фармація Запоріжжя») про визнання недійсним правочину між ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», оформленого видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., та зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути комплект устаткування для міні-АТС.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3858/12, справі № 5009/3858/12 присвоєно номер провадження справи 4/115/12, засідання суду призначено на 14.11.2012 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2012 р. судом на підставі ст. 27 ГПК України з власної ініціативи до участі у справі № 5009/3858/12 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні позивача залучено Запорізьку обласну раду, м. Запоріжжя та у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фармсервіс», м. Запоріжжя (ТОВ «ТД «Фармсервіс»). З метою витребування у сторін і третіх осіб додаткових документів і доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по сутті, розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 05.12.2012 р.

В судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 10.12.2012 р.

В судовому засіданні 10.12.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовими клопотаннями позивача, відповідача і третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Третя особа на стороні відповідача в судове засідання 10.12.2012 р. не з'явилася. 05.12.2012 р. на адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ «ТД «Фармсервіс»надійшли пояснення по суті спору у справі № 5009/3858/12, за текстом яких третя особа просить суд розглянути справу № 5009/3858/12 по суті без участі в судовому засіданні уповноваженого представника ТОВ «ТД «Фармсервіс»з урахуванням викладених пояснень.

Розглянувши подане третьою особою на стороні відповідача клопотання про вирішення спору по суті без участі її уповноваженого представника, суд вважає, що вказане клопотання подане у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю третьої особи на стороні відповідача.

В судовому засіданні 10.12.2012 р. до початку судового розгляду справи розглянувши ухвалу суду по даній справі від 14.11.2012 р. про відкладення розгляду справи № 5009/3858/12 судом встановлено, що у вступній частині та за текстом цієї ухвали при зазначені назви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено описку, оскільки, як вбачається з установчих документів, правильною назвою підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фармсервіс», а в ухвалі посилково вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрамсервіс».

Відповідно до ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Враховуючи викладене, суд визнав за необхідне за своєю ініціативою виправити описки у вступній частині та за текстом ухвали господарського суду Запорізької області від 14.11.2012 р. про відкладення розгляду справи № 5009/3858/12 при зазначені назви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, наступним чином: у вступній частині та за текстом ухвали господарського суду Запорізької області від 14.11.2012 р. про відкладення розгляду справи № 5009/3858/12 замість: "Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрамсервіс»" вказати: "Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фармсервіс»" і далі за текстом цієї ухвали у відповідних відмінках.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 77, 78 ГК України, ст., ст. 203, 215, 216 ЦК України і полягають в наступному. На підставі видаткової накладної № -000000001 від 31.03.2010 р. ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»передало у власність (продало) ТОВ «Фармація Запоріжжя»майно, яке знаходилося на балансі підприємства -устаткування для міні-АТС на суму 1 800,00 грн., в т.ч. ПДВ -300,00 грн. Позивач вважає, що спірний правочин в силу ст., ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, оскільки продаж (відчуження) спірного майна було здійснено без отримання відповідного дозволу Запорізької обласної ради, тобто органу, до сферу управління якого входить підприємство позивача. При цьому, позивач посилається на те, що ст. 78 ГК України встановлено, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Крім того, відповідно до п. 6 Порядку списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу, затвердженого рішення Запорізької обласної ради № 8 від 26.02.2009 р., відчуження майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, на підставі наказу керівника лише після надання на це дозволу Запорізької обласної ради. Також позивач вважає наявними підстави для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 216 ЦК України щодо застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути в натурі все майно, отримане за недійсним правочином, тобто -комплект устаткування для міні-АТС. З урахуванням викладеного, позивач наполягає на задоволенні судом позовних вимог про визнання недійсним правочину між ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», оформленого видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., та зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути комплект устаткування для міні-АТС.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивуючи заперечення на позов зазначає, що спірний правочин щодо відчуження комплекту устаткування для міні-АТС не суперечить нормам жодного нормативного акту, правочин вчинений із додержанням всіх вимог чинного законодавства України, а позивач не навів доказів в чому саме зміст оспорюваного правочину суперечить нормам ЦК України або іншим актам цивільного законодавства. Посилання позивача за текстом позову на приписи ст. 77 ГК України відповідач вважає недоречним, оскільки ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»не є казенним підприємством. Таким чином, ТОВ «Фармація Запоріжжя»є добросовісним набувачем, оскілки Товариством було сплачено за отриманий товар позивачу в повному обсязі згідно розрахункових документів та ТОВ «Фармація Запоріжжя»не знало і не могло знати, що позивач не мав права на відчуження спірного майна. Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не зав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння. Крім того, відповідно до змісту пункту 7 Порядку списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу, на який посилається позивач, встановлено, що саме позивач, як суб'єкт господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, повинен був звернутися та отримати дозвіл на відчуження майна. Також відповідач просить суд врахувати, що відповідно до договору № 02/07 від 02.07.2012 р. купівлі-продажу матеріальних цінностей ТОВ «Фармація Запоріжжя»було продано комплект обладнання для міні-АТС, який був предметом угоди між позивачем та відповідачем, ТОВ «ТД «Фармсервіс», а норма частини першої ст. 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, просить суд в позові відмовити повністю.

Третя особа на стороні позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить суд позов задовольнити. По суті спору пояснила суду, що рішенням Запорізької обласної ради № 6 від 18.11.1997 р. «Про реалізацію повноважень обласної ради щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад» встановлено, що Державне комунальне підприємство-фірма «Фармація»є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст та перебуває в управлінні обласної Ради. На сьогоднішній день зазначене підприємство має назву ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»і продовжує обліковуватися як об'єкт спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що підтверджується рішенням Запорізької обласної ради від 23.02.2012 р. № 45. Відповідно до п. 5.2 Статуту ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Отже, ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»в силу приписів ст., ст. 77, 78 ГК України не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди з Запорізькою обласної радою. Рішенням Запорізької обласної ради № 8 від 26.02.2009 р. затверджений Порядок списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу. Відповідно до п. 3 цього Порядку його дія поширюється на відчуження майна, що закріплено за комунальними підприємствами, установами та закладами, а також на майно, що орендується у складі цілісних майнових комплексів колишніх комунальних підприємств та їх структурних підрозділів, комплексів нерухомого майна, а також на майно, яке забезпечує діяльність облдержадміністрації та її структурних підрозділів і перебуває на їх балансі. Пунктом 6 Порядку встановлено, що відчуження майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, на підставі наказу керівника лише після надання на це дозволу голови Запорізької обласної ради, який оформлюється у вигляді розпорядження голови обласної ради відповідно до абз. 4 п. 8 Порядку. Згідно з п. 7 Порядку для отримання дозволу на відчуження майна суб'єкт господарювання подає до виконавчого апарату обласної ради відповідні документи. Звернень від позивача для отримання дозволу на відчуження майна (комплект устаткування для міні-АТС вартістю 1 800,00 грн.) до Запорізької обласної ради не надходило, відповідно, дозвіл на відчуження цього майна позивачу Запорізькою обласною радою не видавався. Таким чином, оспорюваний правочин між ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», оформлений видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., вчинений з боку позивача з порушенням порядку, встановленого Запорізькою обласною радою, без дозволу Голови Запорізької обласної ради, у зв'язку із чим підлягає визнанню судом недійсним.

Третя особа на стороні відповідача проти позовних вимог про визнання недійсним правочину між ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», оформленого видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., та зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути комплект устаткування для міні-АТС, заперечила. Пояснила по суті спору, що відповідно до договору № 02/07 купівлі-продажу матеріальних цінностей від 02.07.2012 р. ТОВ «Фармація Запоріжжя»продало комплект обладнання для міні-АТС, який був предметом оспорюваного правочину, ТОВ «ТД «Фармсервіс». Комплект обладнання для міні-АТС був переданий ТОВ «Фармація Запоріжжя»у власність ТОВ «ТД «Фармсервіс» згідно Акту приймання-передачі від 02.07.2012 р. та згідно платіжного доручення № 390 від 31.07.2012 р. вартість майна була оплачена в повному обсязі. Таким чином, ТОВ «ТД «Фармсервіс»є добросовісним набувачем спірного майна. Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не зав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння. За таких обставин, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами і третіми особами письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення позивача, відповідача і третьої особи на стороні позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, за яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана правова норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Статтею 20 ГК України закріплено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 ЦК України закріплено право сторін вчиняти правочини в усній та в письмовій формі.

Приписами ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31.03.2010 р. на підставі видаткової накладної № -000000001 ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»(позивач у справі) передало у власність (продало) ТОВ «Фармація Запоріжжя»(відповідачу у справі) устаткування для міні-АТС на суму 1 800,00 грн., в т.ч. ПДВ -300,00 грн.

Згідно Бухгалтерської довідки ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»від 03.12.2012 р. комплект обладнання для міні-АТС інв. № 01015020 (дата введення в експлуатацію - 31.05.2000 р.) обліковувався у бухгалтерському обліку по оборотно-сальдовій відомості по рахунку 10 «Основні засоби»та відповідно субрахунку 104 «Машини та обладнання».

Отже, із досліджених судом доказів слідує, що фактично між сторонами у даній справі був укладений письмовий правочин, який породив взаємні права та обов'язки: ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»зобов'язалося здійснити передачу майна, яке знаходилося на балансі підприємства, а ТОВ «Фармація Запоріжжя», в свою чергу, -прийняти та оплатити отримане майно.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, вчиненого ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя»і оформленого видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., на підставі ст., ст. 203, 215 ЦК України.

У відповідності до п. 1 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»(яке є чинним на час вирішення даної справи судом) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при розгляді справ про визнання правочинів недійсними судам необхідно врахувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Таким чином, стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 статті 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Запорізької обласної ради № 6 від 18.11.1997 р. «Про реалізацію повноважень обласної ради щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад»було закріплено, що Державне комунальне підприємство-фірма «Фармація»є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст та перебуває в управлінні обласної Ради.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Обласного комунального підприємства «Аптечне об'єднання «Фармація», прийнятого на Загальних зборах трудового колективу ДКП фірми «Фармація» протокол № 3/1 від 02.06.2003 р., затвердженого наказом Управління з питань державних корпоративних прав Запорізької обласної держадміністрації № 167 від 12.09.2003 р. і зареєстрованого 22.09.2003 р. за № 25488178ю0010828, ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»є правонаступником сіх прав та обов'язків Державного комунального підприємства-фірми «Фармація», відноситься до закладів охорони здоров'я та включено до складу об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.

Згідно з рішенням Запорізької обласної ради від 23.02.2012 р. № 45 «Про уточнений перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області»ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»включено в Перелік комунальних підприємств, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, який затверджений вказаним рішенням.

В пунктах 5.1 і 5.2 Статуту ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»закріплено, що майно підприємства становлять основні фонди (приміщення, обладнання тощо), оборотні кошти, а також інші цінності, передані йому Уповноваженим органом, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно Підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, лише з дозволу Уповноваженого органу. При цьому, зі змісту п. 1.2 Статуту випливає, що Уповноваженим органом є Запорізька обласна адміністрація.

У відповідності до ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Поняття права господарського відання визначено статтею 136 ГК України, згідно якої право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, в силу приписів ст. 78 ГК України, ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди з Уповноваженим органом, тобто Запорізькою обласної радою.

Рішенням Запорізької обласної ради № 8 від 26.02.2009 р. «Про нормативно-правові документи з питань списання майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області»затверджений Порядок списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу.

В пункті 2 Порядку списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу наведено визначення окремих понять, що використовуються у зазначеному Порядку. Так, майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області -матеріальні активи, які відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами); відчуження майна -передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим порядком.

Відповідно до п. 3 цього Порядку його дія поширюється на відчуження майна, що закріплено за комунальними підприємствами, установами та закладами, а також на майно, що орендується у складі цілісних майнових комплексів колишніх комунальних підприємств та їх структурних підрозділів, комплексів нерухомого майна, а також на майно, яке забезпечує діяльність облдержадміністрації та її структурних підрозділів і перебуває на їх балансі (суб'єкти господарювання).

Пунктом 6 Порядку встановлено, що відчуження майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, на підставі наказу керівника лише після надання на це дозволу голови Запорізької обласної ради, який оформлюється у вигляді розпорядження голови обласної ради відповідно до абз. 4 п. 8 Порядку.

Згідно з п. 7 Порядку для отримання дозволу на відчуження майна суб'єкт господарювання подає до виконавчого апарату обласної ради відповідні документи.

Відповідно до пояснень Запорізької обласної ради, наданих в ході судового вирішення спору у даній справі, звернень від ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»для отримання дозволу на відчуження спірного комплект устаткування для міні-АТС (вартістю 1 800,00 грн.) до Запорізької обласної ради не надходило, відповідно, дозвіл на відчуження цього майна позивачу Запорізькою обласною радою не видавався.

Позивачем цей факт належними та допустимими, в розумінні ст., ст. 32, 33 ГПК України, доказами не спростований.

Враховуючи вище викладене, матеріалами справи доведено, що оспорюваний правочин між ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», оформлений видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., вчинений з боку позивача з порушенням порядку, встановленого Запорізькою обласною радою, а саме без дозволу Голови Запорізької обласної ради.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для визнання недійсним правочину, вчиненого ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя»і оформленого видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., як такого, що суперечить Порядку списання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області шляхом продажу, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради № 8 від 26.02.2009 р. та вчинений з боку позивача без дозволу Голови Запорізької обласної ради.

Крім того, позивачем на підставі ст. 216 ЦК України заявлена вимога про зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя» повернути комплект устаткування для міні-АТС.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Наведена правова позиція викладена в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до договору № 02/07 купівлі-продажу матеріальних цінностей від 02.07.2012 р., укладеного ТОВ «Фармація Запоріжжя»та ТОВ «ТД «Фармсервіс», ТОВ «Фармація Запоріжжя»продало комплект обладнання для міні-АТС вартістю 2 200,00 грн., який був предметом оспорюваного правочину, ТОВ «ТД «Фармсервіс».

Комплект обладнання для міні-АТС вартістю 2 200,00 грн. був переданий ТОВ «Фармація Запоріжжя»у власність ТОВ «ТД «Фармсервіс»згідно Акту приймання-передачі від 02.07.2012 р.

Платіжним дорученням № 390 від 31.07.2012 р. ТОВ «ТД «Фармсервіс»сплатило на користь відповідача вартість майна за договором купівлі-продажу № 02/07 від 02.07.2012 р. в повному обсязі.

Отже, вимога ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»про зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути комплект устаткування для міні-АТС, що був предметом оспорюваного правочину, оформленого видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., з заявлених підстав задоволенню не підлягає.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позов, суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає вимогу про визнання недійсним правочину, укладеного між ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація» та ТОВ «Фармація Запоріжжя», оформленого видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню судом. В іншій частині позовних вимог позов залишається судом без задоволення.

В пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 закріплено, що у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшкодованого майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.

До позовної заяви, щодо якої порушено провадження у справі № 5009/3858/12, позивачем додано платіжне доручення № 4734 від 12.10.2012 р. про сплату 1 609,50 грн. судового збору.

Таким чином, позивачем оплачена лише позовна вимога про зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя» повернути комплект устаткування для міні-АТС, а вимога про визнання недійсним правочину, оформленого видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., судовим збором позивачем не оплачена.

На підставі викладеного, відповідно до ст., ст. 44, 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 073,00 грн. за вирішення судом вимоги про визнання недійсним правочину, оформленого видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р. Судовий збір в сумі 1 609,50 грн. залишається за позивачем і судом до відшкодування не присуджується.

Керуючись ст., ст. 15, 16, 203, 205, 207, 215, 216 ЦК України, ст., ст. 20, 78, 136 ГК України, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85, 89 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Виправити описки у вступній частині та за текстом ухвали господарського суду Запорізької області від 14.11.2012 р.. про відкладення розгляду справи № 5009/3858/12 при зазначені назви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, наступним чином:

у вступній частині та за текстом ухвали господарського суду Запорізької області від 14.11.2012 р. про відкладення розгляду справи № 5009/3858/12 замість слів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрамсервіс»" слід читати: "Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фармсервіс»" і далі за текстом цієї ухвали у відповідних відмінках.

2. Позов Обласного комунального підприємства «Аптечне об'єднання «Фармація», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя», м. Запоріжжя про визнання недійсним правочину між ОКП «Аптечне об'єднання «Фармація»та ТОВ «Фармація Запоріжжя», оформленого видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р., та зобов'язання ТОВ «Фармація Запоріжжя»повернути комплект устаткування для міні-АТС задовольнити частково.

3. Визнати недійсним правочин, укладений між Обласним комунальним підприємством «Аптечне об'єднання «Фармація», м. Запоріжжя до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя», м. Запоріжжя та оформлений видатковою накладною № -000000001 від 31.03.2010 р. щодо продажу устаткування для міні-АТС на суму 1 800,00 грн., в т.ч. ПДВ -300,00 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Запоріжжя», (69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 4, код ЄДРПОУ 31968065) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); банк отримувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; рахунок № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001; символ звітності банку -206) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "11" грудня 2012 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.