Рішення № 28005531, 12.12.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/120/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.12 Справа № 5009/4142/12

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників сторін: від позивача -ОСОБА_1, довіреність №01/2518 від 21.11.12 р.; від відповідача -ОСОБА_2, підприємець.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 5009/4142/12

за позовом: Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові межі», м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (скорочено КП «Дніпрорудненські ТМ»);

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (скорочено ФОП ОСОБА_2);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 08.11.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/120/12, засідання призначено на 28.11.2012 р. та розгляд справи відкладено на 12.12.12 р.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

КП «Дніпрорудненські ТМ»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 3476,22 грн., з якої: заборгованість за Договором №42-Т від 01.11.2003 р. в сумі 3408,61 грн. за період з квітня 2011 р. по вересень 2012 р., інфляційні втрати в сумі 3,61 грн. за період з травня 2011 р. по жовтень 2012 р. та 3% річних в сумі 64 грн. за період з червня 2011 р. по жовтень 2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за період з квітня 2011 р. по вересень 2012 р. отримав від позивача теплової енергії за Договором №42-Т від 01.11.2003 р. на загальну суму 3408,61 грн. Взяті на себе зобов'язання за вказаним договором щодо оплати поставленої теплової енергії відповідач не виконує. В обґрунтування вимог посилається на ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530, 612, 625, 714 ЦК України, ст. ст. 193, 216-218, 275-277 ГК України, ст. ст. 1, 49, 54-57 ГПК України та умови договору №42-Т.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

ФОП ОСОБА_2, відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву з доводами, викладеними у позові не погоджується з тих підстав, що укладений між сторонами договір не був приведений у відповідність до вимог Закону України «Про житлово -комунальні послуги», а тому згідно розділу 8 Прикінцевих положень вказаного Закону, втратив чинність з 01.01.2006 р. Крім того, звертає увагу суду на те, що відповідач звертався до позивача із заявою про відключення теплопостачання, однак останній свої зобов'язання не виконав. Нарахування позивачем вартості теплової енергії за спірний період вважає безпідставним, оскільки батареї відключені від централізованого опалення, а відтак нарахована сума не відповідає фактично спожитої теплової енергії.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.011.2003 року між КП «Дніпрорудненські ТМ»(Енергопостачальна організація, позивач у справі) та ФОП ОСОБА_2 (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір на постачання теплової енергії №42-Т (надалі Договір №42-Т), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти Споживачу теплову енергію в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором (п. 1 Договору №42-Т).

Теплова енергія постачається в обсягах у відповідності з Додатком 3 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору №42-Т).

Згідно Додатку №1 до Договору №42 - Т, постачання теплової енергії здійснюється на магазин «SV - Плюс», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами п. 5.9 Договору №42-Т сторони встановили, що щорічно, не пізніше 4 -го числа місяця наступного за звітним, відповідальний представник Споживача з'являється до Енергопостачальної організації для оформлення та підписання актів на відпуск теплової енергії. При нез'явленні представника Споживача акт вважається дійсним підписаний тільки представником Енергопостачальної організації.

Порядок розрахунків визначено розділом 6 Договору №42-Т.

Відповідно до п. 6.1 Договору №42-Т, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на підставі актів на відпуск комунальних послуг, виключно в грошовій формі у відповідності з встановленими тарифами.

Пунктом 6.2 вказаного договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплату рахунків за надані послуги Споживач зобов'язується здійснити на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації в повному розмірі протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

При невиконанні або неякісному виконанні сторонами договірних зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки без врахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від подальшого виконання договірних зобов'язань, за винятком письмової відмови сторони.

Відповідно до п. 7.2.7 Договору №42-Т, подача теплової енергії здійснюється безперебійно протягом опалювального періоду у відповідності до заявлених величин (додаток №3 до договору).

Порядок вирішення спорів визначено пунктами 8.1 та 8.2 Договору №42-Т.

Цей договір укладається строком на 3 роки. Вступає в силу з 01.11.2003 р. та діє до 31.10.2006 р.

Згідно до п. 10.2 Договору №42-Т, Договір призупиняє свою дію у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття рішення про його припинення;

- ліквідації сторін.

Відповідно до п. 10.3 Договору №42-Т, у разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається продовженим на наступний строк. При цьому розрахунки обсягів теплоспоживання Споживач надає Енергопостачальній організації щорічно станом на початок кожного року.

В позовній заяві позивач вказує, що за період з квітня 2011 р. по вересень 2012 р. ним відпущено відповідачу теплової енергії на загальну суму 3408,61 грн. за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради №204 від 17.08.2010 р., які складаються із плати за спожиту теплову енергію в сумі 475,06 грн. за 1 Гкал та абонентської плати за обслуговування приєднаного теплового навантаження (протягом календарного року) -34981,12 грн. 1 Гкал/год.

Виставлені рахунки на оплату за спожиту теплову енергію відповідачем не сплачено.

На вимогу (претензія №14 від 22.08.2012 р.) сплатити заборгованість згідно виставленим рахункам, відповідач листом від 28.09.2012 р. повідомив позивача про відсутність підстав по оплаті за спірним договором, оскільки на його думку Договір №42-Т припинив свою дію з 01 січня 2006 року.

Стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором №42-Т в сумі 3476,22 грн. з урахуванням суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 3% річних є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими, які виникли на підставі договору енергопостачання.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

За приписами абзацу 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про житлово -комунальні послуги»№1875-ІV від 24.06.2004 р., житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Співставлення наведених норм Закону України «Про теплопостачання»та Закону України «Про житлово -комунальні послуги»дозволяє зробити висновок, що постачання товарної продукції не є житлово -комунальною послугою, тому Закон України «Про житлово -комунальні послуги»до даних правовідносин не застосовується.

Позивач стверджує, що за період з квітня 2011 р. по вересень 2012 р. ним відпущено відповідачу теплової енергії на загальну суму 3408,61 грн., що підтверджується Актами про відпуск комунальних послуг.

Зазначене твердження не відповідає дійсності. Відповідач правомірно вважає, що виставлені позивачем розрахунки за період з квітня 2011 р. по вересень 2012 р., нарахування яких було здійснено на підставі Актів про відпуск комунальних послуг, не відповідають даним про фактичне споживання теплової енергії, оскільки відбулось відключення приміщення магазину «SV Плюс» від мереж і комунікацій центрального опалення та ізоляції опалювальних труб центрального опалення. В якості доказу відключення від мереж централізованого опалення надано Акт про відключення будинку від мереж теплопостачання від 02.07.2010 р., підписаного членами комісії із представників міськради та ним. Актом обстеження нежитлового приміщення магазину «СВ-Плюс», складеного під час розгляду справи, засвідчено що магазин постійно опалюється без використання системи централізованого опалювання.

За таких умов суд дійшов висновку, що постачання теплової енергії протягом спірного періоду на об'єкт Споживача за Договором №42-Т не відбувалось, тому вимога про її оплату є безпідставною.

Відповідно, за відсутністю суми основного боргу, вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних, задоволенню не підлягають.

Самовільне відключення Споживачем власних пристроїв від системи централізованого опалення відбулось внаслідок невиконання Енергопостачальною організацією умов п. 5.1.1 Договору №42-Т, яким передбачено, що Енергопостачальна організація припиняє подачу теплової енергії Споживачу у випадку письмового звернення Споживача про припинення теплопостачання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено 13.12.2012 р.

Суддя В.М. Хуторной