Рішення № 28005343, 13.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа № 5004/1251/12

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця " в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до відповідача: Приватного підприємства "Сам Моторс"

про стягнення 20 855 грн.

Суддя: Дем'як В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуменюк І.П. - дов. №НЮ-28 від 01.01.2012р.

від відповідача: Мельничук О.В. - дов. від 01.10.2012р., Селещук О.М. - директор

Суть спору: Позивач - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" звернувся із позовом до відповідача - Приватного підприємства "Сам Моторс" про стягнення 20855 грн. штрафу нарахованого на підставі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Заявлені позовні вимоги позивач підтверджує накладною від 19.05.2012р., комерційним актом АА №076777/19 від 22.05.2012р., актом загальної форми №1729 від 20.05.2012р.,витягом з книги контрольного переважування, копією розписки директора ПП "Сам-Моторс", копіями телеграм про виявлення факту перевантаження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задоволити.

Відповідач у поданому письмовому поясненні та представники в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на те, що підприємство відправляло вантаж (кам'яне вугілля) на станцію Тетіїв для ТзОВ "Тетіївська агропромислова компанія". Завантаження вагонів здійснювалося на ст.Іваничі. При завантаженні залізниця вантаж зважила та претензій щодо перевищення ваги вантажу не заявляла. У завантаженні більшої кількості кам'яного вугілля підприємство не зацікавлене, оскільки оплату підприємство отримало саме за вказану кількість вантажу.

В комерційному акті №076777/19 зазначено про те, що в одному вагоні було виявлено лишок вантажу (кам'яного вугілля) більше на 2350 кг. При цьому в акті в розділі «Д» зазначено, що вага нетто становить 713500. На 1 сторінці Акту зазначено, що виявлено більше документа і вантажопідйомності на 3450кг. Тобто, в самому акті допущено розбіжності.

Також в акті не зазначено, чи були повірені ваги, на яких здійснювалося зважування, чи наявні пломби повірника. У відповідності до п.3.1.1. Наказу Мінтрансу України №279 від 05.04.2004р. (діючий на момент виникнення спірних відносин) «Про затвердження Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті» «ЗВВТ, які використовуються для зважування вантажів, що перевозяться залізничним транспортом повинні бути повірені акредитованими на право проведення повірки органами, у відповідності до вимог ДСТУ 2708 ГОСТ 8.453, ГОСТ 7328, ГОСТ 29329, ГОСТ 30414, НД 32 УЗ 0023.

Результати повірки також заносяться повірником до технічного паспорта ваг. Технічний паспорт ваг позивачем до матеріалів позовної заяви не доданий. У пункті 3.1.4 Наказу вказано, що не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями , на таких ЗВВТ, у яких: прострочені терміни повірки згідно з п.3.2. цієї Інстукції; пошкоджене тавро або пломба повірника; є інші порушення вимог чинних нормаивно-правових та нормативно-технічних актів.

Окрім того, відповідач зазначає, що він не брав участі при зважуванні вагону, не мав можливості впевнитись у відповідності нормам ваг. а також у наявності розбіжностей ваги вантажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - Приватне підприємство "Сам-Моторс" зі станції Іваничі Львівської залізниці 19.05.2012р. завантажив залізничний вагон № 66378969 для відправлення для ТзОВ "Тетіївська агропромислова компанія" ( Південно-Західна з/д) вугілля кам'яне згідно накладної № 38551529 вагою 69 000 кг .

20 травня 2012р. на станції Здолбунів ДТГО „Львівська залізниця" вказаний вагон 66378969 було затримано для комісійного зважування на статичній вазі.

При контрольному комісійному зважуванні маси вантажу вагону №66378969 шляхом переважування на 150-тонних вагонних вагах, працівниками станції Здолбунів було виявлено невідповідність даним, які зазначені в перевізному документі - накладній № 38551529, а саме : брутто 93200 кг, тара з бруса 21850 кг, нетто 71350 кг, тобто невідповідність маси вантажу у вагоні №66378969 та більше вантажопідйомності в кількості 2350 кг відносно внесених даних у накладну.

Зазначений факт, у відповідності до ст.129 Статуту залізниць України, було зафіксовано у комерційному акті № АА 076777/19 від 22 травня 2012р. та складено акт загальної форми №1729 ( а.с.11-12).

Лишок вантажу в кількості 2350 кг вивантажено з вагона № 66378969 силами вантажовідправника та вивезено зі станції Здолбунів , що стверджується розпискою директор ПП "Сам-Моторс" ( а.с.16),

Як вбачається із матеріалів справи, у сторін виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору про перевезення вантажу залізничним транспортом.

У відповідності до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч.5 ст.307 ГК України).

Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 5 Статуту залізниць України відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457 Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами ст.24 Статуту залізниць України, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць України установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Статуту залізниць України невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу даним, зазначеним у транспортних документах засвідчується комерційним актом.

Згідно із п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно із ст.122 Статуту залізниць України у 5-ти кратному розмірі провізної плати за кожен вагон згідно із статтею 118 Статуту.При цьому відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли.

Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Отже, відповідачу - ПП "Сам-Моторс" за неправильно визначену масу вантажу, що підтверджено комерційним актом на підставі ст.ст.118,122 Статуту залізниць України правомірно нараховано штраф у сумі 20855,00 грн. ( провізна плата 4171 грн. х 5 = 20855 грн.).

Комерційний акт АА №076777/19 ( а.с.11) повністю відповідає вимогам "Правил складання актів" та інших приписів окремих розділів Правил перевезення вантажів, тому його слід визнати належним доказом факту неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній, та останній може слугувати підставою для покладення відповідальності на Приватне підприємство "Сам-Моторс".

Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Невірне зазначення маси вантажу у залізничній накладній є порушенням в розумінні п.122 Статуту залізниць України та відповідних Правил. Дійсно, надмірне перевантаження вагона викликає загрозу безпеці дорожнього руху та відповідальність за нього вбачається обґрунтованою. Проте, згідно матеріалів справи не вбачається наявність негативних наслідків, зокрема, щодо доставки та видачі вантажу вантажоодержувачу, спричинених помилкою вантажовідправника - відповідача. Крім того, як свідчать матеріали справи, пояснення та доводи представників сторін, Львівська залізниця при прийомі вантажу до перевезення не сприяла забезпеченню первинного зважування грузу на вагонних вагах, як того вимагають «Правила видачі вантажів», що відповідно і потягло виникнення розбіжності у становленні маси вантажу.

Тому, визначаючи по справі відповідальність вантажовідправника, суд виходить саме з вищеназваних принципів права, оскільки передбачена ст.118, ст.122 Статуту залізниць України санкція є досить значною, а у даному випадку, на думку суду, розмір штрафу є непомірно великим у порівнянні і з вартістю послуг перевезення, і з вартістю вантажу (визначеною приблизно, відповідно до умов договору поставки між відповідачем та третьою особою) та з об"єктивно встановленими обставинами справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану за наявних інфляційних процесів у економіці держави.

Аналогічна за змістом ст.233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими йому правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред"явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належних до сплати штрафних санкцій до 2085,50 грн.

Оскільки розгляд справи у суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 908,909 Цивільного кодексу України,ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального України , господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «САМ-Моторс» ( 45400, Волинська обл., м.Нововлолинськ, вул.Зелена,65, р/р 2600601230642 в ПАТ "Кредо банк". МФО 325365, код ЄДРПОУ 32456732) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Рівненська дирекція залізничних перевезень" ( 33028,м.рівне, вул.16 Липня,17, рах. 26007707198217 в Райффайзен банк Аваль", МФО 380805, ЗКПО 25894955) штраф в сумі 2085,50 грн. та 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судових витрат.

3.В позові на суму 18 769,50 грн. відмовити.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

13.12.12