Ухвала суду № 28004339, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/47324/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2011р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011р.

у справі №2а-1302/10/2070

за позовом Спільного підприємства «Украінская Восточная Рибная Компанія»товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -СП у формі ТОВ «Украінская Восточная Рибная Компанія»)

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі -Куп'янська ОДПІ у Харківській області)

за участі третьої особи - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Куп'янської ОДПІ у Харківській області №0004341500/0 від 27.08.2010р.; №0004341500/1 від 20.09.2010р.; № 0004341500/2 від 30.11.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011р., позов було задоволено частково. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення №0004341500/0 від 27.08.2010р., №0004341500/1 від 20.09.2010р., №0004341500/2 від. 30.11.2010р.; судові витрати в сумі 1,70грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача за квітень, травень, червень 2010р., про що складено акт №1011/15-30665859 від 19.08.2010р.

Висновками перевірки вказано на порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 в частині заниження податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Квадробуд»на суму 411334,80грн.; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 в частині заниження податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Бізнесстратег-БСК»на суму 92881,26грн.

На підставі зазначених висновків прийнято податкове повідомлення-рішення №0004341500/0 від 27.08.2010р., яким позивачу визначено зобов'язання.

В порядку апеляційного узгодження вказаного зобов'язання було прийнято податкові повідомлення-рішення №0004341500/1 від 20.09.2010р.; № 0004341500/2 від 30.11.2010р., в яких сума зобов'язання залишена без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для висновків щодо порушення позивачем вказаних вище норм Закону України «Про податок на додану вартість», є твердження відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнесстратег-БСК»та ТОВ «Квадробуд», яке ґрунтується на інформації ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 10.08.2010р. №2387/7/15-202/2397 стосовно незнаходження ТОВ «Квадробуд»на момент укладення договорів за місцем знаходження; та інформації ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.08.2010р. №62480/23-513/09 щодо неподання ТОВ «Бізнесстратег-БСК»податкових декларацій за травень, червень 2010р., та визнання недійсною податкової декларації за квітень 2010р., у зв'язку з чим не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ.

Суди не погодились із такою позицією відповідача з огляду на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бізнесстратег-БСК»укладено договір суборенди нерухомого майна №01/01/09-480 від 01.01.2009р., предметом якого є оренда нежитлового приміщення - холодильної камери №35, корисною площею 965 м.кв., що розташоване за адресою: м. Одеса, Митна площа,1-б. На виконання вказаного договору ТОВ «Бізнесстратег-БСК»надано позивачеві податкові накладні №300401 від 30.04.2010р. на загальну суму 185762,50грн., у т. ч. ПДВ - 30960,42грн., №310502 від 31.05.2010р. на загальну суму 185762,50грн., у т. ч. ПДВ -30960,42грн., №300611 від 30.06.2010р. на загальну суму 185762,50грн., у т. ч. ПДВ -30960,42грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Квадробуд»укладено договори суборенди нежитлових приміщень №011009-4 від 01.10.2009р., №011009-5 від 01.10.2009р., №011009-6 від 01.10.2009р., предметом яких є оренда нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Купянськ, вул. Дзержинського 55. На виконання вказаних договорів ТОВ «Квадробуд»надано позивачеві податкові накладні №300402 від 30.04.2010р., №300402 від 30.04.2010р; №310502 від 31.05.2010р., №300609 від 30.06.2010р.

Суми ПДВ, що сплачені позивачем у виконання вказаних господарських угод, включені ним до складу податкового кредиту у квітні-червні 2010р.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов