Постанова № 28004280, 12.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2012 року № 2а-8028/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Контакт», доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби,про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000212304 від 23.02.2012 та №0000372260 від 30.05.2012,

ОБСТАВИНИСПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Контакт»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000212304 від 23.02.2012 та №0000372260 від 30.05.2012.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що висновки в акті перевірки про неправомірність віднесення до валових витрат з придбання послуг (товарів), а також курсової різниці по позикам нерезидентів є необґрунтованими, оскільки витрати на послуги таксі (автотранспортного перевезення), обслуговування проведення семінару, ведення бухгалтерського обліку безпосередньо пов'язані з витратами підприємства та з веденням господарської діяльності підприємства та відповідають цілям його господарської діяльності.

Відповідач проти заявленого позову заперечив та вважає податкові повідомлення-рішення законними та правомірними.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні за згодою сторін судом ухвалено про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З 13.01.2012 по 26.01.2012 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач) проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Фенікс Контакт»(далі -позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт №96/23-4/33497772 від 08.02.2012 (далі -акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994; пп.14.1.258 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, пп.153.1.3, пп.153.1.4. п. 153.1 ст. 153, п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні Положення»Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 663151,20 грн., у тому числі по періодах, а саме: IV квартал 2010 року - 200575,40 грн., ІІІ квартал 2011 року - 462575,80 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 3680053,50 грн., у тому числі: IV квартал 2008 року - 2642896,10 грн., IV квартал 2009 року - 987611,40 грн., І квартал 2011 року - 49546,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та їх не пов'язаність з господарською діяльністю підприємства позивача були наступні обставини:

- по операціях з придбання послуг таксі з підстав законодавчого обмеження їх включення до складу валових витрат;

- по операціях з придбання інформаційно-консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку з підстав оформлення первинних документів з порушеннями, законодавчо встановлених правил бухгалтерського обліку;

- по операції з обслуговування проведення семінару з підстав не підтвердження понесених витрат саме по обслуговуванню семінару та проведення цієї операції в бухгалтерському обліку як проведення банкету та придбання продуктів;

- віднесення курсової різниці, розрахованої по отриманим позикам від нерезидента.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000212304 від 23.02.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 713295,00 грн., з яких 663151,00 грн., основного зобов'язання та 50144,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000232304 від 23.02.2012, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток загалом в розмірі 3680053,50 грн., а саме: у розмірі 2642896,10 грн. за IV квартал 2008 року, у розмірі 987611,40 грн. за IV квартал 2009 року та у розмірі 49546,00 грн. за І квартал 2011 року.

За результатами розгляду в апеляційному порядку скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №0000232304 від 23.02.2012, рішенням ДПС у місті Києві №2582/10/12-114 від 04.05.2012 його скасовано та зобов'язано відповідача винести нове податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період ІІ квартал 2011 року на загальну суму 3680053,50 грн.

У зв'язку з чим, 30.05.2012 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000372260 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період ІІ квартал 2011 року на загальну суму 3680053,50 грн.

Беручи до уваги, що необхідною умовою для віднесення придбаних робіт (послуг) до складу валових витрат є факт придбання таких робіт (послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, тому в межах даного спору підлягає встановленню факт відповідності придбаних робіт (послуг) позивачем цілям його господарської діяльності, підтвердження сум витрат на придбання робіт (послуг) належним чином оформленими первинними документами та дотримання позивачем при визначенні об'єкту оподаткування застережень, встановлених нормами податкового законодавства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців позивач здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі, консультування з питань інформатизації, комерційної діяльності та управління.

Стосовно операцій з придбання послуг таксі.

02.10.2008 між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено договір організації автотранспортного забезпечення, у відповідності до умов якого останній зобов'язався організувати транспортне забезпечення для задоволення власних потреб позивача, у зв'язку з його господарською діяльністю, а саме: з перевезення пасажирів, в тому числі працівників, клієнтів, іноземних партнерів та гостей та будь-якого багажу за дорученням.

Згідно п. 2.2 договору подання позивачу транспорту з водієм забезпечується цілодобово за замовленням через диспетчерську «Лайф таксі».

Зі змісту наказу генерального директора позивача №16-р від 01.09.2008 «Пасажирські перевезення»вбачається, що транспортне обслуговування (таксі) організоване на підприємстві з метою оптимізації робочого часу та своєчасної доставки конфіденційної кореспонденції та документів, а також для трансферу регіональних співробітників, що прибули до міста Києва на наради та переговори. При цьому, наказом використання транспорту в особистих цілях заборонене.

На підтвердження факту надання послуг в листопаді 2008 року, березні, червні, листопаді 2009 року та лютому, квітні, вересні, грудні 2010 року позивачем надано копії актів виконання послуг з транспортного забезпечення.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, до числа витрат від операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які приймаються для визначення об'єкта оподаткування, виходячи з правової природи їх виникнення та з урахуванням вимог та особливостей, визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»до 01.01.2011 та Податковим кодексом України після 01.01.2011.

Враховуючи, що спірне формування валових витрат позивачем за результатом господарських операцій з ОСОБА_1 відбулось у 2008-2010 роках, то в даному випадку підлягає застосуванню саме Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Однак, абз. 4 пп. 5.4.10 п. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації), тобто на утримання, експлуатацію легкових автомобілів, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій.

У зазначеній статті Закону також передбачено, що не включаються до складу валових витрат 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому, платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Таким чином, наведені положення чітко регламентують порядок віднесення до валових витрат на транспортування, серед яких послуги з таксі не передбачені.

Разом з тим, окрім вищенаведених підстав віднесення витрат на транспортування до валових витрат, їх включення можливе також у складі витрат на відрядження, інших правил Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено.

Так, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження.

Відрядженням згідно Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. N 218/2658, вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують і засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій).

Однак, згідно приписів п. 6 розділу ІІ вищезазначеної Інструкції витрати на проїзд (у тому числі, перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні.

Таким чином, витрати на відрядження, здійснені на проїзд в таксі не включаються до складу валових витрат платника податку та фінансуються за рахунок власних коштів.

Стосовно операцій з придбання інформаційно-консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку

Як вбачається з наказів генерального директора позивача «про затвердження штатного розпису»№4-Ш від 31.12.2008, №5-Ш від 31.12.2009, №6-Ш від 31.12.2010 посада головного бухгалтера на підприємстві не передбачена.

Проте згідно наказу №01-К від 01.06.2005 на посаду призначено фінансового менеджера ОСОБА_2, якій надано право підпису фінансово-банківських документів, а також посадовою інструкцією, що відповідає її посаді, серед інших посадових обов'язків, передбачено забезпечення перерахування податків і зборів до державного та місцевого бюджетів, до державних позабюджетних соціальних фондів в установленому законодавством порядку; забезпечення ведення обліку руху фінансових коштів і складання звітності та контроль за правильністю складання та оформлення звітної документації.

Також, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що з 2008 року уся бухгалтерська звітність, в тому числі фінансові звіти підприємства та декларації з податку на прибуток за період 2010-2011 років, в графах керівник підприємства та головний бухгалтер підписувались генеральним директором ОСОБА_3 та фінансовим менеджером ОСОБА_2

Разом з тим, 01.01.2010 між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, за умовами якого комплекс бухгалтерських послуг надається згідно додатку №1 до договору.

Як вбачається з додатку №1 до договору, ним визначено 17 видів послуг, оплата яких згідно п. 9.1 договору здійснюється щомісяця у розмірі 8000,00 грн. Втім, з додатку також вбачається, що вартість проходження перевірок та письмові консультації з бухгалтерського обліку обговорюється сторонами договору додатково.

Таким чином, викладене дає підстави для висновку, що перелік послуг, визначений додатком передбачає їх надання на вибір кожної необхідної з них за потреби, а не за переліком з 17 видів послуг в цілому.

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 згідно наявних у справі свідоцтв про сплату єдиного податку здійснює діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, а отже, її діяльність відповідає виду послуг, що надавались позивачу.

Факт надання послуг у лютому, квітні, серпні, грудні 2010 року підтверджується актами здавання-прийому виконаних робіт, в яких, зокрема, зазначено про надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку за відповідні місяці. Будь-яка інша деталізація змісту та об'єму наданих послуг в акті відсутня.

01.01.2011 між позивачем та ТОВ «Доновей Ешуренс»укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, за умовами якого комплекс бухгалтерських послуг надається згідно додатку №1 до договору.

Як вбачається з додатку №1 до договору, ним визначено 18 видів послуг, оплата яких згідно п. 9.1 договору здійснюється щомісяця у розмірі 10000,00 грн. Втім, з додатку також вбачається, що вартість проходження перевірок та письмові консультації з бухгалтерського обліку обговорюється сторонами договору додатково, а зі складання та подання річної бухгалтерської та податкової звітності визначається п. 9.2 договору.

Таким чином, викладене дає підстави для висновку, що перелік послуг, визначений додатком передбачає їх надання на вибір кожної необхідної з них за потреби, а не за переліком з 18 видів послуг вцілому.

Факт надання бухгалтерських послуг у лютому, травні, серпні 2011 року підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Будь-яка інша деталізація змісту та об'єму наданих послуг в акті відсутня.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власників або уповноваженої посадової особи (керівника).

Відповідно до ч. 4 цієї статті для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Отже, з положень Закону випливає, що бухгалтерський облік також може вести приватний підприємець чи аудиторська фірма.

За змістом листа Міністерства фінансів України N053-2948 від 04.04.2001 у випадках ведення бухгалтерського обліку на підприємстві фізичною особою - підприємцем фінансову звітність за головного бухгалтера підписує підприємець, форми іншої звітності підписуються ним, якщо угодою з надання послуг передбачено їх складання підприємцем.

За таких обставин, у разі ведення за цивільно-правовим договором бухгалтерського обліку приватним підприємцем або аудиторської фірмою та передбачення цим договором умов щодо складання ними фінансової звітності, то факт виконання зобов'язань за договором, поряд з іншими доказами, також повинен підтверджуватись їх підписами на складеній фінансовій звітності за головного бухгалтера.

Згідно додатків №1 до договорів позивача з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Доновей Ешуренс»передбачено надання послуги з підготовки та здачі звітності, проте, як встановлено судом вище, уся фінансова звітність підписувалась фінансовим менеджером ОСОБА_2

Крім того, досліджені акти перевірки не містять інформації про зміст та обсяг наданих послуг, тобто які саме з обумовлених додатками до договору видів послуг були отримані позивачем, за якою ціною та в якій кількості, об'ємі.

Враховуючи, що спірне формування валових витрат позивачем за результатом господарських операцій з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Доновей Ешуренс»відбувалось у 2010-2011 роках, то в даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на встановлені судом обставини та приймаючи до уваги вимоги вищенаведених норм, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для віднесення витрат по дослідженим господарським операціям з надання бухгалтерських послуг до складу валових витрат.

Стосовно операцій з обслуговування проведення семінару.

Перевіркою, також, встановлено безпідставне включення позивачем до валових витрат витрат по операціях з придбання послуг по обслуговуванню проведення семінару за II квартал 2010 року по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Пуща лісна».

Згідно змісту акту до перевірки не надано підтверджуючих документів, щодо понесених витрат відповідно до послуг по обслуговуванню банкету, придбання продуктів, отриманих від ТОВ «Пуща лісна», а саме, документів, що витрати понесені підприємством з використанням у фінансово-господарській діяльності підприємства. У реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відповідно зроблено запис під №14 у реєстрі за червень 2010 року про постачання послуг по обслуговуванню банкету, придбання продуктів на загальну суму 5180,83 грн., крім того ПДВ - 1036,17 грн.

В матеріалах справи наявний наказ генерального директора позивача №06-М1 від 12.05.2010, згідно якого з метою презентації компанії в Україні, формування дилерської мережі, приваблення партнерів, пошуку клієнтів, вивчення ринку електротехнічної та електромеханічної продукції, а також з метою демонстрації продукції компанії, просування її на ринку, в рамках ведення господарської діяльності прийнято рішення про участь компанії у виставці «Енергетика. Електротехніка. Автоматика».

12.05.2010 затверджено кошторис витрат на участь у виставці, зокрема на буфетне обслуговування гостей та відвідувачів виставки у сумі 7000,00 грн.

Згідно рахунку №224 від 01.06.2010 виставленого ТОВ «Пуща-Лісна»позивачу за організацію харчування 04.06.2010 підлягало сплаті 5977,00 грн., в т.ч. ПДВ -996,17 грн.

Актом приймання-здавання робіт № 06/04/02 від 04.06.2010 підтверджується надання ТОВ «Пуща-Лісна»позивачу послуги з обслуговування та забезпечення наради-семінару в розмірі 6217,00 грн., в т.ч. ПДВ -1036,00 грн.

Окрім того, у справі міститься наданий позивачем розклад надання послуги на суму 6217,00 грн. з деталізацією її змісту та об'єму, яким передбачено: кавову перерву, обід, гру в більярд, вечерю.

Водночас позивач стверджує, що закупівля ним послуг у ТОВ «Пуща-Лісна»пов'язана з проведенням передпродажних та рекламних заходів щодо продукції, яка ним продається, що є основним напрямком його господарської діяльності, тобто витрати на проведення банкету безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю.

Під час розгляду спори судом встановлено, що також не заперечується позивачем, ТОВ «Пуща-Лісна»не було організатором семінару, а лише організувало 04.06.2010 харчування для позивача за його дорученням.

З огляду на викладене слід відзначити наступне.

Оскільки спірне формування валових витрат позивачем відбулось у 2010 році, то в даному випадку підлягає застосуванню Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, щоб представницькі витрати можна було віднести до валових, мають бути дотримані три умови встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», такі як: пов'язаність цих витрат з господарською діяльністю підприємства, яка, в свою чергу, документально підтверджується первинними документами за наявності в них усіх обов'язкових реквізитів (пп. 5.3.1); оплата лише безготівковим способом (пп. 5.4.8); наявність оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік (пп. 5.4.4).

Послуги сторонніх організацій, отримані під час заходу, тобто в даному випадку ТОВ «Пуща-Лісна», мають також бути підтверджені відповідними первинними документами.

Виходячи з визначення, наведеного у спільному Наказі Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України №88 від 12.11.1993 «Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.1993 за N182 (далі -Наказ №88), представницькими є витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.

Згідно положень п. 1 Наказу №88 до представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях.

Таким чином, представницькими є витрати на прийом і обслуговування лише тих, хто прибув за запрошенням, а отже, первинними документами також будуть бланки запрошень.

Водночас Наказом №88 передбачено, що розпорядчим документом підприємства, установи визначається коло осіб, які мають відношення до прийому представників інших підприємств з питань комерційної діяльності. При цьому кількість учасників від сторони, що проводить офіційний прийом, не повинна перевищувати кількості учасників, які прибули від запрошеної сторони.

Досліджуючи подані позивачем документи, суд не вбачає, ані кількості, визначених позивачем працівників для проведення харчування, ані кількості запрошених, що взяли участь у заході.

Окрім того, суд наголошує на тому, що жодним з наявних у справі документів не підтверджується зв'язок між харчуванням 04.06.2012 та проведеною виставкою.

За підсумком наведеного, а також приймаючи до уваги вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.ст. 3, 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд дійшов висновку про безпідставність формування позивачем складу валових витрат за наслідком господарської операції з ТОВ «Пуща-Лісна».

Стосовно віднесення позивачем до валових витрат курсової різниці, розрахованої по отриманим позикам від нерезидента

Між позивачем та Акціонерним товариством «Phoenix Contact GmbH & Со. КG»Німеччина, який є резидентом Німеччини у розумінні Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Урядом України та Урядом Німеччини, зареєстроване платником податків в Німеччині, укладено договори позики №1/2005 від 06.06.2005, №2 від 15.12.2006 та №3 від 15.02.2010, у відповідності до умов яких останній надав позивачу позику у загальній сумі 1000 000,00 євро, строком 30.06.2005 по 22.06.2011 зі сплатою процентів в розмірі від 4,5% до 5 % річних.

Акціонерне товариство Contact GmbH & Со. КG»не є банківською установою згідно із законодавством країни перебування (Німеччини) та не має статусу небанківської фінансової установи, згідно з відповідним законодавством, є також постачальником товару, що реалізується позивачем.

Відповідно до п.п.7.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому, балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткуванню (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такс: заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому, прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду. Для цілей цього підпункту під терміном «заборгованість»розуміються:

- основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

- сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

- вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

- платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

- балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Підпунктом 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України встановлено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому, прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Відповідно до пп. 1.11.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

За наведених обставин та враховуючи організаційно-правовий статус АТ Contact GmbH & Со. КG»до складу валових витрат не підлягають віднесенню курсові різниці, розраховані за позиками наданими ним позивачу.

Зазначені вище витрати, понесені позивачем у періоді з ІV кварталу 2008 року по 2010 рік, стали причиною для формування ним від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у зв'язку з чим, встановлена судом безпідставність формування складу валових витрат, як наслідок, є підставою для зменшення його від'ємного значення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Підсумовуючи усе вищевикладене, врахувавши зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, а також перевіривши відповідність оскаржуваних рішень усім її вимогам, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень №0000212304 від 23.02.2012 та №0000372260 від 30.05.2012.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Контакт»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000212304 від 23.02.2012 та №0000372260 від 30.05.2012 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П.Огурцов