Постанова № 28004264, 09.11.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2012 р. 12 год.35 хв.Справа № 2-а-5881/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Марецької М.О., Яковлева О.В.,

відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" (далі - позивач, ПСП "Каїсса") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 року №0002612301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 157 788,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 3 326 231,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 831 557,75 грн. та податкове повідомлення-рішення №0002622301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 909 037,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1 527 230,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 381 807,50 грн.

В судовому засіданні, яке відбулось 09.11.2012 року, відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( далі - відповідач, ДПІ).

Відповідно до адміністративного позову, письмових пояснень позивач обґрунтовує вказані вимоги неправомірним збільшенням податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями внаслідок визнання нікчемними угод, укладених ПСП "Каїсса" з контрагентами - постачальниками продукції та послуг, зокрема ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Руні-Грейн», ПП «Ногайська олія», ПП «Тавріяагроойол-Плюс», ТОВ «Алгол-87», ТОВ «ВВВВ» . Позивач вказує на не дотримання відповідачем вимог діючого законодавства з питань формування податкового кредиту та зобов'язань, валових витрат та доходу, оскільки всупереч належним чином оформлених податкових та видаткових накладних, відповідність яких законодавству не ставиться відповідачем під сумнів, ДПІ робить висновок щодо безтоварності вказаних операцій. При цьому, вказаний висновок базується на припущеннях податкових ревізорів - інспекторів, викладених у зустрічних актах перевірки контрагентів з питань невиконання останніми вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Позивач вважає, що довільне трактування норм цивільного та господарського права України, відсутність у податкового органу повноважень по визнанню угод нікчемними є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити.

Відповідач надав до суду заперечення та додаткові пояснення, в яких зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки за наслідками планової перевірки ПСП «Каїсса» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року встановлено нікчемність угод, укладених позивачем з його контрагентами - ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор», ФОП ОСОБА_5, ПП «Ногайська олія», ТОВ «Руні-Грейн», ПП «Тавріяагроойол-Плюс», ТОВ «Алгол-87», ТОВ «ВВВВ» які не спричиняють реального настання правових наслідків у зв'язку з відсутністю товару, який документально переданий від продавця до покупця. Вказана обставина вплинула на неправомірність дій позивача по віднесенню до складу валових витрат та податкового кредиту послуги по переробці продукції на ТОВ «ВВВВ».

В судовому засіданні представник ДПІ заперечення проти позовних вимог підтримав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" зареєстроване 06.03.1998 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради, що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою з ЄДР. Згідно довідки ДПІ у м. Херсоні від 22.07.2011 року ПСП "Каїсса" знаходиться на обліку платників податку в ДПІ у м. Херсоні з 11.03.1998 р. за номером №226.

ПСП "Каїсса" зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 16.03.1998 р., що підтверджується свідоцтвом № 30526163.

Відповідно до Довідки з ЄДР АА № 435848, виданої Головним управлінням статистики у Херсонській області, основним видами діяльності ПСП "Каїсса" є виробництво рафінованих олії та жирів, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, діяльність автомобільного вантажного транспорту тощо.

Судом встановлено, що з 18.04.2011 р. по 02.06.2011 року на підставі направлень від 18.04.2011 року №748/23-4, №889/23-4 від 04.05.2011 року, № 979/23-4 від 12.05.2011 року, №1080/23-4 від 20.05.2010 року виданих ДПІ у м. Херсоні, податковими ревізорами-інспекторами проведено планову виїзну перевірку ПСП " Каїсса " з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 29.06.2011 року № 2219/23-4/14115089 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки встановлено наступні порушення:

- п.4.1, ст.4, п. 5.1.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 ЗУ « Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР) та ч.1 ст. 203, ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 3326231,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року у сумі 523261,00 грн., за півріччя 2010 року у сумі 727511,00 грн.; за 3 квартали 2010 року у сумі 680631,00 грн., за 2010 рік у сумі 3326231,00 грн.;

- ст. 3, ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР) та ч.1 ст. 203, ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1527230,00 грн., у тому числі: за січень 2010 року у сумі 129143,00 грн., за лютий 2010 року у сумі 175551,00 грн., за березень 2010 року у сумі 437820,00 грн., за червень 2010 року у сумі 193691,00 грн., за липень 2010 року у сумі 16450,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 2064,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 2022,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 2064,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 372625,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 195800,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.08.2011 року -

- № 0002612301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4157788,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 3326231,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 831557,75 грн. та

- № 0002622301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1909037,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1527230,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 381807,50 грн.

Проаналізувавши доводи податкового органу та обставини, викладені в акті перевірки від 29.06.2011 року № 2219/23-4/14115089, щодо порушень позивачем приписів Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі Закон України № 334/94-ВР), Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР ( далі Закон України №168/97-ВР), суд приходить до висновку, що одним із основних доводів контролюючого органу, який вплинув на визначення зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток за оскаржуваними рішеннями, є визнання нікчемними господарських операцій, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор», ПП ОСОБА_5, ТОВ « Руні-Грейн », ПП «Ногайська олія», ПП «Тавріяагроойол-Плюс», ТОВ «Алгол-87», ТОВ «ВВВВ» згідно ч. 1 ст. 203, ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Так, висновки щодо визнання нікчемними угод стали підставою для встановлення порушення п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР щодо неправомірного формування валових витрат та як наслідок визначення грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств, та порушень ст. 3, ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР щодо завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту щодо господарських операцій, укладених ПСП «Каїсса» з наступними контрагентами -

- ФОП ОСОБА_4 щодо надання послуг з переробки олії соняшникової на суму 76329,00 грн. та сум ПДВ 15 266,00 грн;

- ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Руні-Грейн», ПП «Ногайська олія», ПП « Тавріяагроойол-Плюс », ТОВ «Алгол-87» щодо купівлі олії нерафінованої на загальну суму 12 035 758,00 грн. та сум ПДВ на загальну суму 879 170,17 грн. тільки за угодами з ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор», ПП ОСОБА_5, ПП «Тавріяагроойол-Плюс»;

- ТОВ « ВВВВ » щодо отримання послуг по переробці продукції на загальну суму 1071842,00 грн. та суми ПДВ 214369,63 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, заперечень проти адміністративного позову та пояснень представника відповідача в судовому засідання, на обґрунтування висновку щодо нікчемності угод податковий орган посилається на відсутність документів, підтверджуючих транспортування, відсутність в товарно-транспортних накладних посилання на сертифікати якості продукції та на встановлені під час зустрічних перевірок зазначених суб'єктів підприємницької діяльності факти відсутності у цих суб'єктів виробничих активів (в тому числі складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів (персоналу), які б давали можливість реально здійснювати господарську діяльність, зокрема поставити продукцію та надати послуги в такому обсязі; їх відсутності за юридичною адресою та приховування фактичного місця знаходження; крім того, не підтверджено факт придбання ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальних цінностей у ПП « ВКФ «ПИК», ПП «Валеон-СТ», ПП «КСО «Херсон», ТОВ «Південенерго» згідно листів УПМ ДПА у Херсонській області у зв'язку з нікчемністю угод у 2 ланцюгу постачання; основний постачальник TOB „Бігор" - TOB „Фіра-люкс-14» не надає до податкового органу податкову звітність та має стан « до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», анульовано Свідоцтво платника ПДВ 01.07.2010 р.; не підтверджено поставку товару на адресу ФОП ОСОБА_6 від його контрагентів - постачальників ФОП ОСОБА_7 та ФОП Ляхов у зв'язку з нікчемністю угод у 2 ланцюгу постачання; за Системою автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ПП "Ногайська олія" та сумами податкових зобов'язань, задекларованих підприємствами - продавцями, внаслідок недекларування податкових зобов'язань ТОВ "Санта Н", ТОВ "Транслар ЛТД", ТОВ "Промбудремкоплект", а також розбіжності між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку додану вартість між ПП « Тавріяагроойл-Плюс » та його контрагентами (акт документальної невиїзної перевірки від 28.05.2010 р. за № 2462/17-2 та актом документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 від 27.07.2010 року № 3329/17-2/НОМЕР_3 , акт перевірки ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 17.12.2010 року № 602/23-02/31496287 з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання ТОВ «Бігор» витяг з акту документальної невиїзної перевірки Кіровоградської ОДПІ від 29.03.2011 року за № 48/1710/НОМЕР_4 з питань достовірності декларування податку на додану вартість ФОП ОСОБА_6, акт перевірки ДПІ у м. Сімферополь від 28.03.11 № 3383/23-7/36869229 про результати позапланової невиїзної перевірки TOB «Руні-Грейн», акт ДПІ у Приморському районі Запорізької обл. від 21.03.11 №67/23-02/34385139 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ногайська олія», акт ДПІ у Приазовському районі Запорізької обл. від 15.03.2011 №44/23/37050921 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Тавріяаагроойол-Плюс акт ДПІ у Орджонікідзевськсму районі м. Запоріжжя від 21.03.2011 р. № 76/23-509/33652402 про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Алгол-87»»)

Крім того, на стор. 19 акту перевірки ПСП « Каїсса», податковий орган посилається на те, що оскільки 99 % олії нерафінованої, отриманої від вказаних контрагентів, перероблялось ПСП « Каїсса» в олію рафіновану дезодоровану за угодою з ТОВ «ВВВВ», то відповідно переробка продукції, яка отримана від контрагентів з якими встановлено недійсність правочинів, є також фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних мотивів ДПІ при встановлені позивачем порушень Закону України № 334/94-ВР та Закону України № 168/97-ВР, суд зазначає про таке.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України « Про оподаткування прибутку підприємств» (чинні в редакції станом на 31.12.2010 р.) та норми Податкового кодексу України виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у червні 2011 р.

Частиною 1 пункту 4.1. ст. 4 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 цього Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац четвертий підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї статті).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат, валового доходу та на включення сум ПДВ до податкового кредиту та податкових зобов'язань обумовлено реальністю оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку, що підтверджується придбанням цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з акту перевірки ПСП «Каїсса» одним із основних видів діяльності підприємства є виробництво рафінованих олії та жирів. Для здійснення виробничої діяльності позивачем протягом перевіряємого періоду було укладені договори щодо придбання олії нерафінованої з подальшою її переробкою в олію рафіновану.

Так, у січні - березні 2010 року ПСП «Каїсса» придбало у ФОП ОСОБА_4 олію рафіновану у кількості 327,67 тн. на загальну суму 1 927 839,20 грн., крім того ПДВ 385 567,84 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений на стор. 4 акту перевірки та копії яких наданих позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснені у безготівковому порядку, про що свідчать копії банківських виписок, залучені до матеріалів справи.

Вказаний об'єм продукції в подальшому був перероблений в олію рафіновану згідно договору на переробку сировини, укладеного ПСП «Каїсса» з ТОВ « ВВВВ».

Крім того, у січні 2010 року ПСП «Каїсса» надало ФОП ОСОБА_4 послуги по переробці олії соняшникової, що задокументовано актом здачі-прийняття робі ( надання послуг) № ОУ-0000003 від 31.01.2010 р., податковою накладною від 31.01.2010 р. за №31.01-03 на суму 76 329,00 грн., крім того ПДВ 15 265,80 грн., перелік яких наведений на стор. 4 акту перевірки.

Факт здійснення вказаної операції підтверджується також актом документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 від 27.07.2010 року №3329/17-2/НОМЕР_3, яким на стор. 13 перелічені первинні документи надані ФОП ОСОБА_4 до перевірки, зокрема договір по переробці від 01.11.2009 р. за № 01/11-2, перелік податкових накладних та актів виконаних робіт, у т.ч. акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000003 від 31.01.2010 р. на загальну суму 91 594,80 грн., у т.ч. ПДВ 15 265,80 грн. Розрахунки за вказаним договором здійснені взаємозаліком в рахунок оплати за поставлений ФОП ОСОБА_4 товар ( олію соняшникову) на адресу ПСП «Каїсса».

До складу валового доходу ПСП "Каїсса" віднесено надані ФОП ОСОБА_4 послуги на суму 76 329,00 грн., до податкового зобов'язання вартість ПДВ у сумі 15 265,80 гри., до складу валових витрат ПСП «Каїсса» віднесено вартість товару - 1 927 839,20 грн., до складу податкового кредиту суму ПДВ - 385 567,84 грн.

У червні 2010 року ПСП «Каїсса» придбало у ТОВ «Бігор» олію рафіновану у кількості 100,58 т. на загальну суму 523 854,20 грн., крім того ПДВ 104 770,84 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений на стор. 5 акту перевірки та копії яких наданих позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснені у безготівковому порядку, про що свідчать копії банківських виписок, залучені до матеріалів справи.

Вказаний об'єм продукції в подальшому був перероблений в олію рафіновану згідно договору на переробку сировини, укладеного ПСП «Каїсса» з ТОВ «ВВВВ».

До складу валових витрат ПСП «Каїсса» віднесено вартість товару - 523 854,20 грн.., до складу податкового кредиту суму ПДВ - 104 770,84 грн.

У грудні 2010 року ПСП «Каїсса» згідно договору поставки від 06.12.2010 р. за №06/12-01 придбало у ФОП ОСОБА_5 олію рафіновану у кількості 84,472 т на загальну суму 749 712,50 грн., крім того ПДВ 149 942,50 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений на стор. 7 акту перевірки та копії яких наданих позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснені у безготівковому порядку, про що свідчать копії банківських виписок, залучені до матеріалів справи. Згідно п. 4.1. договору поставки поставка здійснюється постачальником на умовах DDU (склад постачальника м. Кіровоград), тому транспортування товару від постачальника до покупця здійснювалось автотранспортом ПСП « Каїсса», що підтверджується наданими до перевірки ТТН та шляховими листами, перелік яких наведений в акті перевірки, та довіреністю ПСП «Каїсса» на отримання товару.

Вказаний об'єм продукції в подальшому був перероблений в олію рафіновану згідно договору на переробку сировини, укладеного ПСП «Каїсса» з ТОВ «ВВВВ».

До складу валових витрат ПСП « Каїсса» віднесено вартість товару - 749 712,50 грн., до складу податкового кредиту суму ПДВ - 149 942,50 грн.

У грудні 2010 року ПСП «Каїсса» згідно договору поставки від 01.12.2010 р. за №01/12-01 придбало у ПП «Ногайська олія» олію рафіновану у кількості 644,14 т на загальну суму 5 639 250,05 грн., крім того ПДВ 1 127 850,01 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений на стор. 9 акту перевірки та копії яких наданих позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснені у безготівковому порядку, про що свідчать копії банківських виписок, залучені до матеріалів справи. Згідно п. 4.1. договору поставка здійснюється постачальником на умовах EXW- склад постачальника м. Приморськ, Запорізька обл., тому транспортування товару від постачальника до покупця здійснювалось автотранспортом ПСП «Каїсса», що підтверджується наданими до перевірки ТТН та шляховими листами, перелік яких наведений в акті перевірки.

Вказаний об'єм продукції в подальшому був перероблений в олію рафіновану згідно договору на переробку сировини, укладеного ПСП «Каїсса» з ТОВ «ВВВВ».

До складу валових витрат ПСП «Каїсса» віднесено вартість товару - 5 639 250,05 грн., до складу податкового кредиту суму ПДВ - 1 127 850,01 грн.

У листопаді, грудні 2010 року ПСП «Каїсса» згідно договору поставки від 15.11.2010 р. за № 15/11-01 придбало у ПП «Тавріяаагроойол-Плюс» олію рафіновану у кількості 84,323 т на загальну суму 731 500,00 грн., крім того ПДВ 146 300,00 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений на стор. 11 акту перевірки та копії яких наданих позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснені у безготівковому порядку, про що свідчать копії банківських виписок, залучені до матеріалів справи. Згідно п. 4.1. договору поставка здійснюється постачальником на умовах DDP (склад постачальника Запорізька обл. Приморський р-н, с. Борисовка), тому транспортування товару від постачальника до покупця здійснювалось автотранспортом ПСП «Каїсса», що підтверджується наданими до перевірки ТТН та шляховими листами, перелік яких наведений в акті перевірки.

Вказаний об'єм продукції в подальшому був перероблений в олію рафіновану згідно договору на переробку сировини, укладеного ПСП « Каїсса» з ТОВ « ВВВВ».

До складу валових витрат ПСП « Каїсса» віднесено вартість товару - 731 500,00 грн., до складу податкового кредиту суму ПДВ - 146 300,00 грн.

У грудні 2010 року ПСП « Каїсса» згідно договору поставки від 06.12.2010 р. за №06/12-01 придбало у ТОВ « Алгол-87» олію рафіновану у кількості 58,92 т на загальну суму 519 438,85 грн., крім того ПДВ 103 887,77 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений на стор. 13 акту перевірки та копії яких наданих позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснені у безготівковому порядку, про що свідчать копії банківських виписок, залучені до матеріалів справи. Згідно п. 4.1. договору поставка здійснюється постачальником на умовах EXW- склад постачальника Запорізька обл.. м. Мелитополь), тому транспортування товару від постачальника до покупця здійснювалось автотранспортом ПСП «Каїсса», що підтверджується наданими до перевірки ТТН та шляховими листами, перелік яких наведений в акті перевірки.

Вказаний об'єм продукції в подальшому був перероблений в олію рафіновану згідно договору на переробку сировини, укладеного ПСП «Каїсса» з ТОВ «ВВВВ».

До складу валових витрат ПСП «Каїсса» віднесено вартість товару - 519 438,85 грн., до складу податкового кредиту суму ПДВ - 103 887,77 грн.

Таким чином, виходячи із досліджених в ході перевірки первинних документів ПСП «Каїсса» ( видаткових, податкових накладних, ТТН ) відповідач встановив документування господарських операцій щодо придбання позивачем сільськогосподарської продукції від вищевказаних контрагентів, проте ДПІ вважає, що задекларований позивачем у вказаних періодах податковий кредит на загальну суму 879 170,17 грн. та сформовані валові витрати з придбання товару на загальну суму 12 035 758,00 грн. є недійсними, та як наслідок є недійсним задекларований податковий кредит на суму ПДВ 214 369,63 грн. і валові витрати на суму 1 071 842,00 грн. за угодою позивача з ТОВ « ВВВВ» - виконавцем послуг з переробки олії нерафінованої, оскільки вказана продукція отримана ПСП «Каїсса» від вищевказаних контрагентів за угодами, які є нікчемними.

При цьому, суд зауважує, що податковий орган в акті перевірки не надав правову оцінку первинним документам щодо взаємовідносин між ТОВ «ВВВВ» та ПСП «Каїсса » по переробці сировини ( олії рафінованої), а лише на стор. 19 акту перевірки вказав на визнання вказаної угоди нікчемною у зв'язку з визнанням нікчемності угод щодо поставки олії нерафінованої, як сировини, яка була у розмірі 99% перероблена в олію рафіновану дезодоровану через ТОВ «ВВВВ».

Суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за наслідками виконання ТОВ «ВВВВ» договору з переробки сировини, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, на вимогу суду позивачем були надані документи щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції між ТОВ «ВВВВ» та ПСП «Каїсса», за результати їх дослідження встановлено, зокрема згідно висновку довідки Каховської ОДПІ від 19.06.2011 року за № 83/23/36719773 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ВВВВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПСП «Каїсса» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 року», документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ « ВВВВ» з ПСП «Каїсса». Зі змісту вказаної довідки встановлено, що ТОВ «ВВВВ» є виробником в частині надання послуг з переробки олії та посередником при продажі олії, а постачальником реалізованої продукції є ПСП «Каїсса». Також вказано, що у перевіряємому періоді ТОВ «ВВВВ» укладено з ПСП «Каїсса» угоду № 01/02-01 від 01.02.2010 р. про поставку товару, № 03/11-01 від 03.11.2010 р. на транспортне обслуговування, № 23/11-01 від 23.10.2010 року про переробку соняшникової олії. На виконання вказаних угод ТОВ « ВВВВ» поставлено товарів, послуг згідно переліку актів про надання послуг, податкових накладних. Суми ПДВ згідно податкових накладних включено ТОВ «ВВВВ» до податкових зобов'язань відповідно періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним додатку № 5 до декларацій з ПДВ протягом 2010 року. Розрахунки здійснювались у безготівковій формі.

Таким чином, внаслідок дослідження копій первинних документів по операціям з вказаними постачальниками, долучених позивачем до матеріалів справи, - договори, податкові, видаткові, накладні, акти здачі-прийняття робіт (послуг), банківські виписки на оплату товарів (послуг) з урахуванням ПДВ, судом встановлено дотримання позивачем вимог Закону України № 168/97 та Закону України № 334/94-ВР при декларуванні податкового кредиту та зобов'язань, валових витрат та доходів по операціям з придбання товарів та послуг у ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Руні-Грейн», ПП «Ногайська олія», ПП «Тавріяагроойол-Плюс», ТОВ «Алгол-87», ТОВ «ВВВВ».

Суд звертає увагу на те, що відповідач в акті перевірки не посилається на відсутність або невідповідність вимогам законодавству первинних документів, за якими позивач формував податковий кредит, податкові зобов'язання, валові витрати за вищевказаними контрагентами - постачальниками товару та послуг, крім відсутності товарно - транспортних накладних та на відсутність сертифікатів якості на товар.

Щодо обов'язковості товарно - транспортних накладних та сертифікатів якості при виконані вказаних господарських операціях, то суд вказує на наступне.

Метою складання перевізних документів є підтвердження правомірності відображення замовником транспортних послуг в податковому обліку витрат, пов'язаних з реальністю їх надання , як це передбачено пунктом 1.3 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 7 серпня 1996 року N 228/253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за N 483/1508, зокрема, для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту необхідними є: подорожній лист вантажного автомобіля та товарно-транспортна накладна. Вказане також підтверджується вищеописаними умовами договорів поставки товару, зокрема якщо умовами поставки передбачено місце передачі товару на складі постачальника, то в даному випадку позивачем було надано до перевірки ТТН, оскільки перевезення товару здійснювалось транспортом позивача і за його рахунок, тому у ПСП «Каїсса» виникав обов'язок підтвердити витрати по перевезенню ТТН та шляховими листами з метою їх обліку.

Отже, суд виходить з того, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку для формування податкового кредиту та зобов'язання, валових витрат та доходу.

Факт того, що постачальники позивача мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

При цьому, суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для зменшення такому платнику податків податкового кредиту.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент придбання у них товарів (послуг), з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості товару до валових витрат, а сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ не надало суду належних доказів того, що на момент проведення спірних операцій постачальники позивача були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд зауважує, що посилання ДПІ на інформацію, викладену податковим органом в актах зустрічних перевірок стосовно контрагентів позивача, та на дані комп'ютерної автоматизованої інформаційні системи ДПІ, є не належними доказами, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, посилання на такий доказ не має для суду наперед встановленої сили і повинен оцінюватися судом за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного суду України. При цьому в силу вимог ч. 2 ст. 71 цього Кодексу у даній справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас, якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту ч.1 ст.71вказаного Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. В іншому випадку, суд вирішує спір на підставі наявних доказів, які оцінюються за правилами ст. 86 Кодексу.

Таким чином, надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції із ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Руні-Грейн», ПП «Ногайська олія», ПП «Тавріяагроойол-Плюс», ТОВ «Алгол-87», ТОВ «ВВВВ» є "безтоварними", не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені лише з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності цих постачальників позивача належними доказами не підтверджені і не можуть бути причинами для невизнання задекларованих позивачем по цим постачальникам сум податкового кредиту, податкових зобов'язань та валових доходів та витрат.

Фактів віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у його господарській діяльності, в ході розгляду справи не виявлено, навпаки ДПІ підтверджує факт переробки ПСП «Каїсса» продукції на ТОВ «ВВВВ».

Таким чином, суд приходить до висновку щодо спростування висновку відповідача щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між ПСП «Каїсса» та ТОВ «ВВВВ» та підтверджує факт реалізації позивачем отриманої від ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор », ПП ОСОБА_5, ТОВ « Руні-Грейн », ПП «Ногайська олія», ПП «Тавріяагроойол-Плюс», ТОВ «Алгол-87» продукції (олії нерафінованої) у господарській діяльності шляхом її переробки у олію рафіновану та подальшої реалізації покупцям.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами - постачальниками олії нерафінованої та контрагентом - виконавцем послуг з переробки такої олії на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином.

У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Як встановлено судом, згідно наявних в матеріалах справи первинних документів зобов'язання за договорами, укладеним між позивачем та його контрагентами ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Руні-Грейн», ПП «Ногайська олія», ПП «Тавріяагроойол-Плюс», ТОВ «Алгол-87», ТОВ «ВВВВ», виконувались сторонами належними чином.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було.

При цьому, суд зазначає, що надані відповідачем докази не спростовують його доводи щодо визнання угод нікчемними.

Щодо посилань відповідача на висновок експерта НДЕКЦ Катречко Д.В. від 01.03.2012 року № 238 щодо не підтвердження операції з постачання товару ПСП «Каїсса» від ФОП ОСОБА_4, та подальшої її реалізації покупцям, варто зазначити наступне.

Враховуючи положення статей 72 та 83 цього Кодексу висновок експерта для суду не є обов'язковим, а повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі.

Крім того, зазначені висновки не є доказами в розумінні ст.ст. 81, 82 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом проведення експертизи не призначалося.

Також, відповідач у доповненнях до заперечень посилається на фіктивність укладених господарських операцій ТОВ «Бігор», оскільки його керівник і головний бухгалтер ОСОБА_9 перебувала на лікуванні та відповідно не могла укладати угоди з ПСП «Каїсса». Суд не погоджується з вказаним доводом і спростовує його тим, що первинні документи ТОВ «Бігор» підписані не ОСОБА_9, а іншою особою, відсутність повноважень якої відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо неправомірного зменшення податковим органом у податковій звітності ПСП «Каїсса» задекларованого валового доходу на загальну суму 76 329,00 грн. у 1 кварталі 2010 року, що складає вартість наданих ФОП ОСОБА_4, зменшення валових витрат на загальну суму 12 035 758,00 грн., яка складає вартість товару (олії нерафінованої), отриманого від ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Руні-Грейн», ПП «Ногайська олія», ПП «Тавріяагроойол-Плюс», ТОВ «Алгол-87» та зменшення валових витрат на загальну суму 1 071 842,00 грн., яка складає вартість отриманих від ТОВ «ВВВВ» послуг по переробці продукції, а також завищення податкових зобов'язань на суму ПДВ 15 266,00 грн. за угодою про надання послуг ФОП ОСОБА_4 з переробки олії, завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 879170,17 грн. по угодах з придбання продукції у ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Бігор», ПП ОСОБА_5, ПП «Тавріяагроойол-Плюс» та податкового кредиту на суму 214369,63 грн., за угодою з ТОВ «ВВВВ» щодо переробки продукції (олії соняшникової), з підстав визнання угод нікчемними.

Щодо встановленого в акті перевірки порушення позивачем пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР в частині завищення валових витрат на суму 105 121,00 грн. внаслідок неправомірного віднесення ПСП «Каїсса» до складу валових витрат вартості ремонту основних фондів, які перевищують ліміт, передбачений законодавством, то суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки ( стор. 19), відповідач вказує, що станом на 01.01.2010 р. балансова вартість основних фондів складає 119 185,00 грн., тому відповідно до пп. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР позивач має право віднести до валових витрат 11 919,00 грн., що складає 10% від сукупної балансової вартості всіх основних груп основних фондів станом на початок звітного періоду. Проте, позивачем згідно зведених даних протягом 2010 року віднесено до складу валових витрат витрати по ремонту у сумі 117 040,00 грн., що є порушенням вказаної норми Закону та відповідно завищенням валових витрат у сумі 105 121,00 грн. (117 040,00 грн. - 11 919,00 грн.)

Згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Положення глави другої розділу І Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 11.12.2000 р. № 475, визначають, що, витрати на поліпшення об'єкта основних засобів - це витрати, що пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів свідчить про те, що наведені положення визначають витрати на «поліпшення основних фондів», як витрати пов'язані із збільшенням майбутніх економічних вигод.

У ході розгляду справи було встановлено, що ПСП « Каїсса» у 2010 році були укладені договори на оренду автотранспортних засобів у фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема договір оренди з громадянином ОСОБА_10 від 23.06.2010 р., договір оренди з громадянином ОСОБА_11 від 25.06.2010 р., договір оренди з громадянином ОСОБА_12 від 25.06.2010 р., договір оренди з ПСП « АНТ-Агро» від 14.07.2010 р., договір оренди вантажного автомобіля № 0112 від 01.12.2010 р. з ФОП ОСОБА_13, договір оренди автотранспортного засобу від 01.01.2010 р. за № 01/01-7 з ФОП ОСОБА_14, договір оренди автотранспортного засобу від 01.01.2010 р. за № 01/01-8 з ФОП ОСОБА_14, договір оренди автотранспортного засобу від 01.01.2010 р. за № 01/01-6 з ФОП ОСОБА_14, договір оренди автотранспортного засобу від 01.01.2010 р. за № 01/01-1 з ФОП ОСОБА_14, договір оренди автотранспортного засобу від 01.01.2010 р. за № 01/01-5 з ФОП ОСОБА_14, договір оренди автотранспортного засобу від 04.01.2010 р. за № 04/01-1 з ФОП ОСОБА_14, договір оренди автотранспортного засобу від 18.01.2010 р. за № 18/01-2 з ФОП ОСОБА_14, договір оренди автотранспортного засобу від 18.01.2010 р. за № 18/01-1 з ФОП ОСОБА_14, договір оренди автотранспортного засобу від 18.01.2010 р. за № 18/01-3 з ФОП ОСОБА_14, копії вказаних договорів та правовстановлюючих документів на автотранспорт залучені до матеріалів справи.

З дослідженого змісту вказаних договорів вбачається, що ПСП « Каїсса», як орендар зобов'язаний проводити за власний рахунок поточний ремонт об'єкта оренди, усувати несправності та поломки упродовж строку оренди та за письмовою згодою орендодавця здійснювати за рахунок власних коштів переобладнання, технічне переоснащення об'єкту оренди.

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції ПСП « Каїсса» з придбання для орендованих автотранспортних засобів запасних частин та отримання послуг з ремонту автотранспорту згідно переліку первинних документів, наведеного на стор. 19- 20 акту перевірки, не є операціями, пов'язаними із поліпшенням основних фондів у розумінні п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а є, на думку суду, поточним ремонтом та технічним обслуговуванням орендованого автотранспорту.

У ході розгляду справи відповідачем не було надано документального підтвердження здійснення позивачем саме поліпшення орендованих основних засобів або спростування здійснення позивачем поточного ремонту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо неправомірного зменшення ПСП «Каїсса» валових витрат на суму 105 121,00 грн.

Щодо встановленого в акті перевірки порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР в частині завищення валових витрат на загальну суму 111 239,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму ПДВ 20 246,00 грн. внаслідок неправомірного віднесення ПСП «Каїсса » до складу валових витрат вартість сплачених послуг та суму ПДВ до податкового кредиту по ПП ОСОБА_15 та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області на підставі первинних документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства, то суд зазначає про наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору від 29.07.2009 р. за № 1329тх, укладеному між ПСП «Каїсса » (замовник за договором) з Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (охорона за договором), останній зобов'язується прийняти від замовника під охорону «Об'єкт», який зазначено в дислокації. Згідно Дислокації об'єкта, який оформлений додатком до вказаного договору, у найменуванні об'єкта вказано офісне приміщення ПСП «Каїсса», яке знаходиться за адресою м. Херсон, вул. 9 Січня, буд 29. Згідно актів приймання-здачі виконаних робіт/послуг, перелік яких наведений на стор. 22-23 акту перевірки, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області надало ПСП «Каїсса» послуги з охорони офісного приміщення протягом 2010 року на загальну суму 101 239,00 грн., крім того ПДВ на суму 20 246,00 грн.

Крім того, 06.09.2010 р. ПСП «Каїсса » (замовник за договором) уклало з ПП ОСОБА_15 (виконавець за договором) договір про надання послуг, згідно якому виконавець зобов'язується надати замовнику послугу по пошуку об'єкта нерухомості (офісу), зокрема консультації з питань оренди нежитлових приміщень (характеристика ринку оренди нерухомості, цінова політика тощо), здійснення маркетингових заходів пов'язаних з пошуком об'єкта оренди, прийняти участь в підготовці та належному оформленню договору оренди.

На підставі акту приймання-передачі виконаних робіт від 01.11.2010 року ПП ОСОБА_15 надано ПСП «Каїсса» послуги згідно умов договору б/н від 06.09.2010 року на загальну суму 10 000,00 грн. без податку на додану вартість. Крім того, на підтвердження виконання умов договору б/н від 06.09.2010 року, між ПП ОСОБА_15 (виконавець), ПСП « Каїсса » (орендар) та ЗАТ Багатогалузевий концерн «Содружество» (орендодавець) був підписаний трьохсторонній акт приймання - передачі орендованих приміщень від 25.10.2010 року, згідно якому ЗАТ Багатогалузевий концерн «Содружество» ( орендодавець) передає в оренду ПСП «Каїсса » ( орендар) офісні приміщення на 3 поверсі адміністративного будинку за адресою м. Херсон, вул. Радянська, 46.

Відповідач в свою чергу стверджує, що при перевірці ПСП «Каїсса» не доведена реальність операцій з ПП ОСОБА_15 та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області по укладених договорах, не підтверджена реальність отриманих послуг, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, по контрагенту ПП ОСОБА_15 в акті виконаних робіт не зазначено суті наданих послуг ПСП « Каїсса », що є порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України № 334/94-ВР та відповідно позивачем завищено загальну суму валових витрат за 2010 рік на суму 111 239,00 грн., та порушенням пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР та відповідно позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ 20246,00 грн.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Із змісту пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку. Діюче законодавство не містить переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку, а тому, жодний документ по формальній ознаці не може бути визнаний підтверджуючим або не підтверджуючим валові витрати. Вказаний висновок відноситься і до актів прийому-передачі виконаних робіт/послуг, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат відповідно до послуг наданих ПП ОСОБА_15 та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області по вищевказаних договорах.

Підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» не містить конкретних вимог відносно форми і змісту документів, що підтверджують понесені витрати, а оформлення актів приймання-передачі виконаних робіт не суперечить вимогам правил ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд зазначає, що позивачем було надано відповідачу для перевірки документи про надання послуг ПП ОСОБА_15 та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області, акти приймання-передачі виконаних робіт/послуг, податкові накладні, які оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства. В ході розгляду справи відповідачем не було надано доказів щодо спростування зворотного.

Отже, суд приходить до висновку, що ДПІ неправомірно зменшено валові витрати на загальну суму 111 239,00 грн. та податковий кредиту на суму ПДВ 20 246,00 грн. за наслідками господарських операцій, здійснених ПП ОСОБА_15 та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області.

Щодо встановленого в акті перевірки порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР в частині неправомірного включення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 23.2 декларації) у сумі 428 713,00 грн. у січні 2010 року, то суд зазначає про наступне.

Як вбачається зі стор. 36 акту перевірки, відповідач перевіркою повноти нарахування ПДВ протягом 2010 року встановив неправомірне включення позивачем залишок від'ємного значення з ПДВ у рядку 23.2. декларації з ПДВ за січень 2010 року в сумі 428 713,00 грн.

Представником позивача щодо даного порушення було надано пояснення, що в ході проведення попередньої перевірки та за наслідками дослідження податкових декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2009 року ДПІ був зроблений висновок про виникнення у ПСП «Каїсса» права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 428713,00 грн. за грудень 2009 року, оскільки ПСП «Каїсса » у декларації з ПДВ за грудень 2009 року суму 428 713,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню, не відобразив у рядку 25 (25.1 або 25.2), в якому повинно відображатися бюджетне відшкодування за цей період, а включив її до рядку 26 декларації, як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу "а" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР вказані обставини стали підставою про заниження підприємством бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на суму 428 713,00 грн. і надали право платнику податків згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону вказану суму відобразити у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, що фактично і було зроблено позивачем при оформлені декларації з ПДВ за січень 2010 року, зокрема відображено у рядку 23.2 декларації «значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду» суму 428 713,00 грн.

Представник відповідача пояснень суду щодо даного порушення під час розгляду справи не надав.

Відповідно до абзацу "а" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Судом досліджено декларацію з ПДВ за січень 2010 року, зі змісту якою вбачається, що позивач у рядку 23.2. «значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду» відобразив суму 428 713,00 грн. При цьому, суд зазначає, що до рядку 26 декларації відносяться суми ПДВ, які складають залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ( рядок 24 - рядок 25) ( значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

З огляду на викладене, суд знаходить правильними дії позивача щодо відображення у рядку 23.2. декларації «значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду» суми 428 713,00 грн., оскільки вказане відповідає висновку ДПІ попереднього акту перевірки №1653/23-4/14115089, яким встановлено заниження позивачем належну до бюджетного відшкодування за грудень 2009 року суму податку на додану вартість на 428713,00 грн., про що були прийняті податкові повідомлення - рішення податкового повідомлення-рішення № 0001692301/2 від 08.09.2010р. ( № 0001692301/0, № 0001692301/1) про збільшення на суму 428 713,00 грн. бюджетного відшкодування за грудень 2009 року, та які в подальшому були предметом оскарження в адміністративній справі № 2-а-6968/10/2170. Результатом судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень є їх скасування згідно постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року, яка набрала законної сили ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до абзацу "а" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, добровільна відмова платника податку від отримання такої суми заниження бюджетного відшкодування не означає втрачання права платника податку на отримання бюджетного відшкодування взагалі, адже законодавець залишає платнику право враховувати таку суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних податкових періодів, що було зроблено позивачем при відображені спірної суми у декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Щодо встановленого в акті перевірки порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/95-ВР в частині завищення валових витрат у сумі 45 000,00 грн. по простроченій кредиторській заборгованості та у сумі 12 294,00 грн. внаслідок встановлення відхилень валових витрат між даними декларацій та даними бухгалтерського обліку, то суд зазначає про наступне.

Як вбачається зі стор. 23- 24 акту перевірки відповідачем встановлено, що ПСП «Каїсса» кредиторську заборгованість у сумі 45 000,00 грн. у зв'язку зі впливом строку давності для її стягнення самостійно відніс до валових витрат. ДПІ вважає, що сума кредиторської заборгованості платника податку перед другим підприємством, яка залишилася нестягнутою у зв'язку з тим, що минув строк позовної давності, включається до складу валових, доходів та одночасно зменшує валові витрати підприємства на суму оприбуткованого товару, оскільки фактично відсутні витрати відповідно до п.5.1 ст.5 вищевказаного Закону.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, оскільки вона суперечить нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими регламентується порядок формування валових витрат та валового доходу.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених, пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, при придбанні платником податку товарів з метою використання у господарській діяльності понесені у зв'язку з цим витрати відносяться до складу валових витрат такого звітного періоду.

Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено зобов'язання платника податку зменшувати валові витрати на суму товарів, віднесених до валових витрат за першою із визначених у п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону подій.

Відповідно до п. 4.1.6. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума кредитної заборгованості, яка залишилась не стягненою в зв'язку із збігом терміну позовної давності відноситься до валового доходу та, при цьому, коригування валових витрат на суму вартості отриманих, але не сплачених товарів, Законом не передбачено, а тому суд приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстави для зменшення валових витрат на суму 45 000,00 грн.

Крім того, на стор. 24 акту перевірки, ДПІ встановлено сума відхилень валових витрат по рядку 04.1 між даними декларацій та даними бухгалтерського обліку, наведеного у додатку 2.6 до довідки про загальну інформацію. В результаті виявлених відхилень на порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України оподаткування прибутку підприємств " встановлено завищення валових витрат на загальну суму 12 294,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача щодо встановленої суми відхилень валових витрат не зміг надати пояснення всупереч неодноразових вимог суду, ухвалених протокольно в судових засіданнях.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію щодо встановлених в ході перевірки позивача відхилень валових витрат по рядку 04.1 між даними декларацій та даними бухгалтерського обліку в сумі 12 294,00 грн. суду не доказав та не обґрунтував її.

З огляду на викладене та з урахуванням ч. 3 ст. 2 КАС України, прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим, та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 року №0002612301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4157788,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 3326231,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 831557,75 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 року №0002622301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1909037,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1527230,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 381807,50 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 листопада 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6