Справа № 2а- 12035/12/2070
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2012 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бідонька А.В.,
при секретарі судового засідання Загребельному В.І.
за участю:
представника позивача Караульної Ю.Л.
представника відповідача Канаєвої К.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Підприємства "Східний Науково - Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно - Керуючих Систем" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Підприємство «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС №0005732302 від 03.07.2012 року .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Позивач посилався на помилковість висновків ДПІ у Дзержинському районі. м.Харкова Харківської області ДПС, викладених в акті від 15.06.12р. № 2248/2202/30753871, так як всі господарські операції з контрагентом ТОВ «Самай -10»є реальними, відбулись в дійсності, що підтверджуються належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, а також фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. На думку позивача, зобов'язання за згаданими в акті перевірки правочинами виконані сторонами угод в повному обсязі, а тому немає підстав для висновку про наявність у сторін спірних правочинів наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Окрім того, позивач стверджував, що викладені в акті від 15.06.12р. № 2248/2202/30753871 мотиви донарахування грошових зобов'язань, а саме: висновки інших органів державної податкової служби про відсутність у контрагента позивача можливості вести господарську діяльність, нікчемність всіх укладених контрагентом позивача правочинів, не визнані законом як підстави для збільшення грошових зобов'язань з податків і зборів. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що платник податків допустив заниження податку на додану вартість, оскільки відображав в податковому обліку первинні документи, котрі складені в межах нікчемних правочинів, не довів фактичне використання у господарській діяльності отриманих робіт. Достатнім підтвердженням нікчемності правочинів, на думку відповідача, є висновки податкових органів про відсутність у контрагента платника податків ресурсів, необхідних для ведення звичайної господарської діяльності. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Підприємство «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем»пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку як платник податків і зборів в ДПІ у Дзержинському районі Харківської області ДПС.
15.06.12р. ДПІ у Дзержинського районі м.Харкова Харківської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем»з питань господарських взаємовідносин з підприємством ТОВ «Самай - 10»за період з 01.08.11р. по 31.08.11р., про що складений акт № 2248/2202/30753871 від 15.06.12р.
На підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення - рішення № 0005732302 від 03.07.2012 року, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 14071,25 грн. у тому числі за основним платежем -11257 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -2814,25 грн.
Враховуючи приписи ст. 56 Податкового кодексу України підприємство «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем»звернулося до ДПС у Харківській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №0005732302 від 03.07.2012 року, за результатами розгляду якої, прийняте рішення про результати розгляду скарги № 4474/10/10.2-17 від 06.09.2012 року (отримано 12.09.12р.), яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 03.07.2012 року №0005732302 залишене без змін, а скарга підприємства «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем»- без задоволення. Рішенням Державної податкової служби України №3351/61-12/10-2115 від 09.10.2012р. податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0005732302 від 03.07.2012 року залишене без змін, а скарга підприємства «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем»- без задоволення.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугували відображені в акті № 2248/2202/30753871 від 15.06.12р. висновки суб'єкта владних повноважень про порушення підприємством «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем»ст.198.1, п.198.2, ст.198, п.200.1, п.202 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит в сумі 11257 грн. за рахунок показників податкових накладних, складених в межах нікчемних правочинів, господарські операції за якими в дійсності не відбулись
При цьому, судом у ході розгляду справи встановлено, а відповідачем визнано, що єдиною підставою для висновків ОДПС щодо порушення підприємством «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем»вимог Податкового кодексу України є посилання на довідку ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова № 2058/18-011/37365252 від 31.10.11р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Самай 10»з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.11р. по 31.08.11р., в якій зазначено, що вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати реальну господарську діяльність.
Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 2248/2202/30753871 від 15.06.12р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.
Судом встановлено, що між ТОВ «Самай -10»та підприємством «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем»укладено договір № 92 від 05.04.11р., згідно з яким Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника, а обумовлену винагороду, надати послугу з «подготовки рабочих мест к испытаниям образцов материалов силовых кабелей на механические воздействия в исходном состоянии после старения. Подготовка технической документации».
Судом встановлено, що зазначені роботи передбачають перевірку працездатності випробувального обладнання на робочих місцях замовника, що включає перевірку наявності свідоцтв про перевірку засобів вимірювань, наявності або відсутності зовнішніх пошкоджень, перевірку функціональних характеристик шляхом проведення контрольних вимірювань на еталонних зразках - свідках, характеристики яких заздалегідь відомі.
Згідно договору № 95 від 07.04.11р. , Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника, за обумовлену винагороду, надати послугу «статистическая обработка данных результатов измерений, выявления значимых изменений контролируемых параметров материалов силовых кабелей после старения. Подготовка технической документации».
Судом підтверджено, що в ході виконання робіт була здійснена статистична обробка даних результатів вимірювань, виконаних на попередніх етапах, виявлені суттєві вимірювання контрольних параметрів зразків кабелів і матеріалів ізоляції в первинному стані і після прискореного старіння, проведена попередня оцінка можливості подовження строку експлуатації кабелів по критерію «механічна міцність». Результати роботи представлені у формі матеріалів до Технічного звіту у виді графіків, таблиць і пояснень до результатів.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаних правочинів нікчемними або таким, що порушують інтереси держави, адже договори укладені між правоздатними та дієздатними суб'єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов'язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належними та допустимими доказами вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.
На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином позивач подав до суду: податкові накладні № 1410 та №1411 від 14.08.11р., акти виконаних робіт від 14.08.11р., платіжні доручення, рахунки -фактури, протоколи, технічні звіти і т.д.
Підстав для відхилення перелічених документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності господарських операцій суд з матеріалів справи не вбачає, адже за формою, змістом, підставами походження оглянуті документи не суперечать ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88.
Сума витрат по актах виконаних робіт від 14.08.11р. включена до складу податкового кредиту по податку на додану вартість відповідного періоду.
Підприємством «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем»у перевіряємому періоді сплачено за послуги надані ТОВ «Самай -10»згідно платіжних доручень. Кредиторська заборгованість підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Самай -10»відсутня.
У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував твердження позивача про реальність господарських операцій та подальшу реалізацію послуг, отриманих від ТОВ «Самай -10», ХХП «Сертифікаційнному центру АСУ»згідно договору №100110 від 01.10.2010р.
На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином позивач подав до суду: акт виконаних робіт, календарний план, податкову накладну, банківські виписки, звіт.
Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг, отриманих за переліченими вище правочинами, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.
Суд бере до уваги, що з огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як по-перше, здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи, а по-друге, є можливими до перевірки з боку суб'єктів фінансового моніторингу. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаного в акті перевірки контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.
Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.
В силу закону отримання податковим органом довідки про проведення зустрічної звірки, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, довідка про проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті твердження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на висновках іншого податкового органу про нікчемність всіх правочинів, укладених за участі контрагента позивача, а саме: на підставі довідки № 2058/18-011/37365252 від 31.10.11р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Самай 10», де викладені висновки ДПІ про відсутність у суб'єкта господарювання можливості вести господарську діяльність
Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що твердження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість від провадження господарської діяльності не знайшло підтвердження матеріалами справи.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість.
За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Крім того, наведений висновок окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, не подано доказів відсутності реального надання послуг, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем робіт (послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
В ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності Підприємством «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.
Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки твердження відповідача про порушення платником податків ст.198.1, п.198.2, ст.198, п.200.1, п.202 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756, в результаті чого підприємством «Східний Науково -Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно -Керуючих Систем»завищено податковий кредит по податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 11 257 грн. є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення вимог Податкового кодексу України, ЦК України.
З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Підприємства "Східний Науково - Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно - Керуючих Систем" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0005732302 від 03.07.2012 р.
Стягнути з Державного бюджету на користь Підприємства "Східний Науково - Виробничий Центр Вимірювальних та Інформаційно - Керуючих Систем" судовий збір у розмірі 141,0 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя Бідонько А.В.
Повний текст постанови виготовлений 13.12.2012 року.
Судове рішення № 28004111, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 11.12.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 12035/12/2070. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: