Постанова № 28004092, 13.12.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
13.12.2012
Номер справи
1570/6781/2012
Номер документу
28004092
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Справа № 1570/6781/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2012 року № 0001652201 та № 0001642201, -

В С Т А Н О В И В :

Мале приватне підприємство «Фірма «Енергоремонтналадка»(надалі по тексту -Позивач або МПП «Фірма «Енергоремонтналадка») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі по тексту Відповідача або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15 жовтня 2012 року № 0001652201 та № 0001642201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МПП «Фірма «Енергоремонтналадка»з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «СВН-АНТАРЕКС»за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 25.09.2012 року № 2359/22-8/23990703, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 15 жовтня 2012 року № 0001642201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 88 009,00 грн. (за основним платежем -70 407,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -17 602,00 грн.) та № 0001652201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100 581,00 грн. (за основним платежем -67 054,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -33 527,00 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового Кодексу України.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що 25 вересня 2012 року на підставі отриманої інформації від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 03.09.2012 року № 1282/22-40/36124253 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СВН Антарекс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок перевірки ТОВ «СВН Антарекс», наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 926 від 17.09.2012 року та повідомлення № 208/22-3 від 17.09.2012 року, посадовою особою відповідача на підставі п.п. 20.1.4 п. 201 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах МПП «Фірма «Енергоремонтналадка»з ТОВ «СВН-Антарекс»за червень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 25.09.2012 року № 2359/22-8/23990703, відповідно до висновку якого, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в податкових деклараціях на суму 67 054 грн., у т. ч. по контрагентах: ТОВ «СВН-Антарекс»за червень 2012 року на суму 67 054 грн. та п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2012 року на загальну суму 70 047 грн. (а.с. 12-20).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 15 жовтня 2012 року № 0001642201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 88 009,00 грн. (за основним платежем -70 407,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -17 602,00 грн.) та № 0001652201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100 581,00 грн. (за основним платежем -67 054,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -33 527,00 грн.) (а.с. 8, 10).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат за півріччя 2012 року суми у розмірі 335 270 грн., сформованої за рахунок взаємовідносин з ТОВ «СВН-АНТАРЕКС»та завищення суми податкового кредиту з ПДВ у червні 2012 року на суму 67 054 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «СВН-АНТАРЕКС», оскільки позивачем відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «СВН-АНТАРЕКС»без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Зокрема як вбачається з акту, для проведення перевірки відображення в обліку звітності позивача операцій по взаємовідносинам з ТОВ «СВН-АНТАРЕКС»використані матеріали акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 03.09.2012 року № 1282/22-40/36124253 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СВН Антарекс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок перевірки ТОВ «СВН Антарекс», яким, зокрема, встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «СВН Антарекс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СВН Антарекс»з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 185, 187, 188 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим операції купівлі-продажу ТОВ «СВН Антарекс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Однак при цьому, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання позивачем договорів з ТОВ «СВН Антарекс», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, дійсних намірів сторін правочинів, наявності відсутності розумних економічних чинників на укладення правочину акт перевірки не містить.

Таким чином, на підставі лише результатів перевірки ТОВ «СВН Антарекс», відповідач в акті перевірки від 25.09.2012 року № 2359/22-8/23990703 дійшов висновку, що відсутності факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця покупцям у зв'язку з відсутністю таких товарів (робіт, послуг), а також зазначив, що МПП «Фірма «Енергоремонтналадка»документально відображено фактично не здійснені господарські операції з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єктів оподаткування, несплати податків та отримання підприємством податкової вигоди.

З огляду на викладене, відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем п. 198.1 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в податкових деклараціях на суму 67 054 грн., у т. ч. по контрагентах: ТОВ «СВН-Антарекс»за червень 2012 року на суму 67 054 грн. та п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2012 року на загальну суму 70 047 грн.

Суд з даними висновками не погоджується виходячи з наступного.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, виникають на підставі господарських договорів. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Згідно ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що в перевіряємий період в ході здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ «СВН-Антарекс»був укладений договір підряду на виконання робіт № 03/04 від 02.04.2012 року, згідно предмету якого на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «Підрядник»(ТОВ «СВН-Антарекс») зобов'язується виконати монтажні роботи по збірці та компоновці в осередках РУНН для КТП 06/04 з пусконалаштувальними роботами (а.с. 87-88).

Згідно п. 1.2 вказаного договору, об'єм та зміст робіт зазначається в кошторисах на виконання робіт, які оформлюються у виді Додатків № 1 та будуть являтися невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п. 1.3 даного договору, на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «Замовник»(МПП «Фірма «Енергоремонтналадка») зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Також між позивачем та ТОВ «СВН-Антарекс»був укладений договір підряду на виконання робіт № 17/05 від 17.05.2012 року, згідно предмету якого, на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «Підрядник»(ТОВ «СВН-Антарекс») зобов'язується виконати монтажні роботи по «Реконструкції ПС «Вулканешти»(п. 1.1 договору). Об'єм та зміст робіт зазначається в кошторисах на виконання робіт, які оформлюються у виді Додатків № 1 та будуть являтися невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору). На умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «Замовник»(МПП «Фірма «Енергоремонтналадка») зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість (п. 1.3 договору) (а.с. 100-101).

15 червня 2012 року між позивачем та ТОВ «СВН-Антарекс»був укладений договір підряду на виконання робіт № 15/06 від 15.06.2012 року, згідно предмету якого, на умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «Підрядник»(ТОВ «СВН-Антарекс») зобов'язується виконати роботи: «Заміна розрядників 750 кВ на ОПН 750 кВ в осередку «АТ-2»ф «А», «С», з поставкою ОПН та матеріалів на ПС-750 кВ «Вінницька». «Пробне підключення»(п. 1.1 договору). Об'єм та зміст робіт зазначається в кошторисах на виконання робіт, які оформлюються у виді Додатків та будуть являтися невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору). На умовах та в порядку, передбаченому даним договором, «Замовник»(МПП «Фірма «Енергоремонтналадка») зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість (п. 1.3 договору) (а.с. 122-123).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначених договорів, контрагентом позивача ТОВ «СВН-Антарекс»були виконані вищезазначені роботи, а позивач прийняв та оплатив виконані роботи.

Про підтвердження виконання робіт за вищевказаними договорами свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме: кошторисна документація (об'єктні кошториси на монтажні роботи, об'єктні кошториси пуско-налаштувальні роботи, локальні кошториси на наладку обладнання, на компоновку (збірку) обладнання, договірні ціни), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) та податкові накладні (а.с. 37-40, 87-136), а здійснення повної оплати вартості виконаних робіт підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 42-44).

Вартість отриманих від ТОВ «СВН-Антарекс»у півріччі 2012 року на суму 335 270 грн. робіт, позивачем віднесено до складу валових витрат, а суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагенту у загальному розмірі 67 054 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у червні 2012 року.

Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що виконання зобов'язань за вищевказаними договорами підряду та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цими угодами, а також використання отриманих робіт у власній господарській діяльності підтверджується також наданими позивачем первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, зокрема, належним чином засвідченими копіями ліцензії ДАБК у м. Києві серії АД № 030038 від 17.02.2012 року, дозволу Держгірпромнагляду на початок виконання роботи підвищеної небезпеки, Декларації відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам з питань охорони праці та промислової безпеки, копіями договорів № 38/2012 від 15.03.2012р., № 05/04 від 05.04.2012р., № 181/2012 від 06.06.2012р., актів виконаних робіт та виписок з системи «Банк-Клієнт»про отримання позивачем коштів по даних договорах (а.с. 174-232).

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами підряду, а саме: прийнято виконані роботи та оплачено вартість виконаних робіт, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що вказані угоди підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того укладена угода була виконана, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, надані первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд вважає, що все вищевикладене підтверджує реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «СВН-Антарекс»та їх товарність.

Судом встановлено, що зазначеним контрагентом позивачу були надані відповідні податкові накладні, (а.с. 37-44), які мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному законодавству. Тобто, згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна суму податку у цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Вартість отриманих від ТОВ «СВН-Антарекс»у півріччі 2012 року на суму 335 270 грн. робіт, позивачем віднесено до складу валових витрат, а суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від зазначеного контрагенту у загальному розмірі 67 054 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у червні 2012 року.

Як вбачається з акту, в ході проведення перевірки та на підставі результатів перевірки контрагента позивача, а саме акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 03.09.2012 року № 1282/22-40/36124253 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СВН Антарекс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок перевірки ТОВ «СВН Антарекс», відповідач дійшов висновку, щодо відсутності факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця покупцям у зв'язку з відсутністю таких товарів (робіт, послуг) та зазначив, що МПП «Фірма «Енергоремонтналадка»документально відображено фактично не здійснені господарські операції з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єктів оподаткування, несплати податків та отримання підприємством податкової вигоди.

Суд критично відноситься до зазначеного висновку та вважає його не обґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину, зокрема договору поставки, є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір було укладено сторонами, скріплено печатками та підписами, сторонами виконанні обов'язки за цим договорами (сплачені кошти, отриманий товар), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договору укладеного між позивачем та ТОВ «СВН Антарекс», що не відповідає чинному законодавству, а саме статті 234, ч. 1 ст. 216 та ст. 203 Цивільного кодексу України.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судом встановлено, що укладена між позивачем та ТОВ «СВН Антарекс»угода не віднесена законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання її недійсною.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також суд вважає необхідним зазначити, що податковий орган, приймаючи оскаржуване рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод, висновок відповідача про те, що зазначена угода очевидно суперечать інтересам держави та суспільства під час розгляду справи не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Позивач та його контрагент ТОВ «СВН Антарекс», належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача.

Таким чином, на даний час вищезазначені договори підряду є дійсними та виконаними, рішень суду про визнання угод не дійсними на даний момент не існує.

Важливим є і той факт, що як на момент укладення договору, так і на час розгляду справи ТОВ «СВН Антарекс»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентом та за можливу недостовірність даних внесених до вказаного реєстру.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях на позов на те, що ТОВ «СВН Антарекс»відсутнє за місцезнаходженням, не мало найманих працівників, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, а тому не могло виконати зобов'язання, визначені договорами підряду на виконання робіт, оскільки вказані обставини є виключно припущеннями відповідача, які на вимогу суду не підтверджені належними доказами та не доводить факту не виконання робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ТОВ «СВН Антарекс»відповідні договори підряду, прийняв роботи та оплатив їх вартість у відповідності до договорів. Вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Порядок формування складу витрат та податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правила ведення податкового обліку встановлюються виключно ст.11 3акону України 28.12.1994р. № 334/94-ВР, якими не встановлено жодних вимог щодо видів та форм документів які мають підтверджувати валові витрати підприємства. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі». Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Разом з тим, з вищевикладеного вбачається, що у підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу витрат суми вартості виконаних вищезазначеним контрагентом робіт у загальному розмірі 335 270,50 грн. позивачем були надані усі необхідні, належним чином оформленні первинні документи.

Згідно з п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В свою чергу, пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом встановлено, що позивач цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 67 054 грн., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податковій декларації за відповідний період.

Таким чином, на момент перевірки МПП «Фірма «Енергоремонтналадка»органом державної податкової служби, сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем було правомірно сформовано та відображено витрати та згідно з приписами п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «СВН Антарекс».

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Суворвоському районі м. Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, не доведено суду наявність порушень порядку формування валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних МПП «Фірма «Енергоремонтналадка»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про судовий збір»розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, в порядку ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 885 грн. 90 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов малого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2012 року № 0001652201 та № 0001642201 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 15 жовтня 2012 року № 0001652201 та № 0001642201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства «Фірма «Енергоремонтналадка»(код ЄДРПОУ - 23990703, адреса: 65026, м. Одеса, вул. Єкатерининська, 2/51, п/р 26002311271001 у АБ «Південний»м. Одеса, МФО 328209) сплачений судовий збір у розмірі 1885 грн. 90 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 13 грудня 2012 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.

Часті запитання

Який тип судового документу № 28004092 ?

Документ № 28004092 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 28004092 ?

Дата ухвалення - 13.12.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 28004092 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 28004092 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 28004092, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 28004092, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 13.12.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 28004092 відноситься до справи № 1570/6781/2012

Це рішення відноситься до справи № 1570/6781/2012. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 28004080
Наступний документ : 28004098