Постанова № 28003954, 10.12.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7087/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Горбач Д.О.,

за участю: представника позивача -ОСОБА_1

представника відповідача -Шульги Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2012 року позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 2081/1434 від 16.10.2012 року

29 листопада 2012 року позивач збільшив розмір позовних вимог та остаточно просив визнати протиправними та скасувати податкову вимогу № 2081/1434 від 16.10.2012р. і податкове повідомлення-рішення № 0036201702/24886 від 16.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (далі -Кременчуцька ОДПІ) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1) по питанню взаємовідносин з ПП "Промфінсервіс" за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. За результатами перевірки складено акт № 1482/17-311/НОМЕР_1 від 29.05.2012р. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0036201702/24886 від 16.07.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8223,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4111,50грн.

В обґрунтування позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги позивач посилається на те, що на порушення п. 59.1 статті 59 та абз. 1, 5 п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України відповідачем було складено податкову вимогу № 2081/1434 від 16.10.2012р., хоча сума грошового зобов'язання не є узгодженою, оскільки оспорюється позивачем в даному провадженні, а тому ця вимога підлягає скасуванню. Позивач вважає, що вказані рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) зареєстрований Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, відповідно до копії свідоцтва Серії НОМЕР_3 (а.с.6). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1) по питанню взаємовідносин з ПП "Промфінсервіс", код ЄДРПОУ 36836811, за період з 01.18.2010р. по 31.08.2010р. За результатами перевірки податковим органом 29.05.2012р. складено акт № 1482/17-311/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, в розмірі на загальну суму 8223грн., у тому числі за серпень 2010 року на суму 8223грн. (а.с.16-21).

На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 16.07.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0036201702/24886, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8223,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4111,50грн. (а.с.24).

16 жовтня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкову вимогу № 2081/1434, в якій зазначено, що станом на 16.10.2012 року за позивачем рахується податковий борг в сумі 11355,56 грн. по узгодженому зобов'язанню (а.с.5).

Позивач не погодився з даними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою Кременчуцької ОДПІ та оскаржив їх до суду.

Досліджуючи питання правомірності визначення Кременчуцькою ОДПІ податкових зобов`язань з податку на додану вартість, суд встановив наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

В період дії спірних правовідносин діяли норми Закону України ""Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон України "Про ПДВ"

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України ""Про ПДВ" встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між ПП "Промфінсервіс" і ФОП ОСОБА_4 досягнуто усної домовленості, згідно якої ПП "Промфінсервіс" зобов'язалось передати у власність ФОП ОСОБА_4 автомобільні запчастини, а ФОП ОСОБА_4 зобов'язався їх прийняти та оплатити.

На підтвердження реальності виконання умов досягнутої домовленості позивачем надано: рахунок-фактуру № СФ-0000154 від 20.08.2010р. (а.с.48), податкову накладну № 401 від 20.08.2010р. (а.с.49), видаткову накладну № РН-0000279 від 20.08.2010р. (а.с.50).

Податкова накладна 401 від 20.08.2010р. (а.с.49) підписана та скріплена печаткою Приватного підприємства "Промфінсервіс", яке на момент її виписування було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних свідоцтв (а.с.62,63); анульовано реєстрацію платника ПДВ ПП "Промфінсервіс" за ініціативою податкової тільки 11.11.2010 року, тобто після здійснення спірної господарської операції.

При цьому, суд зауважує, що подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляє позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Здійснення оплати ФОП ОСОБА_4 за придбані у ПП "Промфінсервіс" автомобільні запчастини підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів № 164, № 168, № 167, № 165, № 166 (а.с.51).

Транспортування, придбаних ФОП ОСОБА_4 у ПП "Промфінсервіс" товарів, здійснювалось вантажним фургоном МАN, д.н. ВІ 5279АІ, який належить позивачу на праві власності, що підтверджується копіями товарно-транспортної накладної № 200810 від 20.08.2010р. (а.с.52)., свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.53) та посвідчення водія (а.с.54).

Автомобільні запчастини були придбані позивачем для використання у господарській діяльності, зокрема для проведення капітального ремонту двигуна автомобіля МАЗ 54328, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.55) та акту списання № СпТ-000006 від 30.08.10р. (а.с.56). Даний автомобіль використовується ФОП ОСОБА_4 для перевезення небезпечних вантажів, на підтвердження чого позивачем надано копії ліцензії від 04.04.2007р. (а.с.57), свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (а.с.58) та свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (а.с.59).

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, слід зазначити, що в ході судового розгляду справи не встановлено наявності вироків судів, що набрали законної сили та відповідно до яких виявлено ознаки узгоджених кримінально-караних діянь у діях посадових осіб ПП "Промфінсервіс".

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір поставки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ПП "Промфінсервіс".

Разом з тим, податковим органом доказів нереальності виконаних операцій суду не надано. Суду також не надано доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час виконання контрагентом обумовлених поставок, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій свого контрагента.

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ПП "Промфінсервіс".

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Щодо позовної вимоги ФОП ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Кременчуцької ОДПІ № 2081/1434 від 16.10.2012р., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Згідно вимог абзаців 1, 5 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тому, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання, нараховане оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, є неузгодженим на момент розгляду справи, а отже податкова вимога № 2081/1434 від 16.10.2012р. підлягає скасуванню.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 236,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 282 від 29.10.2012 року (а.с.2) та № 293 від 28.11.2012 року (а.с.47), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0036201702/24886 від 16 липня 2012 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 2081/1434 від 16 жовтня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 236,95 грн. згідно платіжного доручення № 282 від 29.10.2012 року, № 293 від 28.11.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 грудня 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко