Постанова № 28003844, 19.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 р. м. Львів № 2а-2810/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства «Львіввугілля»до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного підприємства «Львіввугілля»(далі -ДП «Львіввугілля») до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС (далі - ДПІ у Сокальському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 року № 0000421702, № 0000381702, № 0000401702 та № 0000431702. Позовні вимоги обґрунтовані необґрунтованістю та суперечливістю висновків податкового органу, їх невідповідністю фактичним обставинам справи, а також протиправним застосуванням Податкового кодексу України до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю; подав клопотання про завершення розгляду справи у його відсутність.

Відповідач позов заперечує повністю з мотивів, викладених у запереченнях на позов від 23.05.2012р. (том І, а.с.64-67) та додаткових поясненнях від 29.08.2012р. (а.с.78-79). Наполягає, що під час планової перевірки ВП «Шахта «Відродження»ДП «Львіввугілля»встановлено факти порушення позивачем порядку обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, а саме: - несплати в 2011 році у встановлені законом строки сум самостійно визначених зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, а також несвоєчасної сплати податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, що існував станом на 01.01.2011р., у зв'язку із чим на підставі ст.ст. 54, 126, 127 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.03.2012р. №№ 0000421702, № 0000381702, № 0000401702 про застосування до платника податку штрафних санкцій; - не оподаткування доходів працівників підприємства у вигляді відшкодування витрат на ремонт та поліпшення автомобілів на загальну суму 4564,53 грн., у зв'язку із чим на підставі ст.ст. 54, 57, 164 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 000031702 про визначення грошового зобов'язання на вказану суму та застосовано штрафну санкцію в розмірі 25%. Представник відповідача заперечення на позов підтримав в повному обсязі; подав клопотання про завершення розгляду справи у його відсутність.

Суд на підставі норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглянув справу в порядку письмового провадження.

Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково. Висновки суду ґрунтуються на оцінці наступних фактичних обставин справи:

Податковий орган на підставі направлення та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання провів планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження»державного підприємства «Львіввугілля»з питань дотримання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, державного мита за період з 01.04.10 по 30.09.2011 року, за наслідками якої складено акт № 21/22-60/26307842 від 20.02.2012 року (том І, а.с. 14-22).

Платник податків не погодився з висновками податкового органу та подав заперечення на акт перевірки від 03.03.2012р. (том І, а.с.32-43); такі не вплинули на позицію податкового органу (том І, а.с.32-43, 13).

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку (том І, а.с.21), що ВП «Шахта «Відродження»ДП «Львіввугілля»допустив низку порушень податкового законодавства, в т.ч. :

1) пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 4564,53 грн. По даному факту податковий орган прийняв податкове повідомлення - рішення №0000431702 від 13.03.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4564,53 грн. (основний платіж) та застосував штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1141,13 грн. (том І, а.с.8);

2) п.57.1 ст. 57, ст.126, ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого несвоєчасно сплачено суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в т.ч.: 796878,95 грн. - із затримкою до 30 календарних днів та 4609922,69 грн. - із затримкою більше 30 календарних днів. По даному факту податковий орган прийняв податкові повідомлення -рішення: №0000381702 від 13.03.2012р. про визначення штрафу в сумі 79687,90 грн. (796879*10%; том І, а.с.10) та №0000401702 від 13.03.2012р. про визначення штрафу в сумі 921984,54 грн. (4609922,70*20%; том І, а.с.9);

3) п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, внаслідок чого станом на 30.09.11р. не сплачено податок на доходи фізичних осіб станом в сумі 7538712 грн. По даному факту податковий орган прийняв податкове повідомлення - рішення №0000421702 від 13.03.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 459442,54 грн. (том І, а.с.11).

Щодо правових та фактичних підстав прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень №№ 0000401702, 0000381702, 0000421702 від 13.03.2012 року встановлено наступне:

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Підпункт 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначає, що грошове зобов'язання платника податків -це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до пп. 14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб -це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) тощо, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Обов'язок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету відповідно до пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку і зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у пунктах ст. 167 ПК України. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.176.2.ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

До внесення змін до вказаної статті ПК України (з 01.01.2011р. до 07.04.2011р.), відповідно до пп. «д»п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПК України, особи, які мають статус податкових агентів, були зобов'язані подавати до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, що утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.

З 01 січня 2011 року (дати набранням чинності ПК України) відповідно до норм підрозділу 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб»Розділу ХХ «Перехідні положення»визначено, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

19 березня 2011 року ВП «Шахта «Відродження»ДП «Львіввугілля»подано податкові декларації по ПДФО № 8542 за січень 2011 року та № 8141 за лютий 2011 року (том І, а.с.81-84), згідно даних яких задекларовано заборгованість з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.01.2011р. в сумі 8077771,26 грн., а також визначено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за січень 2011 року в сумі 685650 грн. та за лютий 2011 року в сумі 627389,26 гривень. Платник подав до податкового органу 20.04.11р. податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за березень 2011 року № 13874 (том І, а.с.85-86), згідно якої визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за березень 2011 року в сумі 796878,95 грн. Починаючи з ІІ кварталу 2011 ВП «Шахта «Відродження»ДП «Львіввугілля»подавав до податкового органу податкові розрахунки (том ІІ, а.с. 80-84) сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а саме: №25107 від 08.08.2011р. за ІІ квартал 2011 року (2304829 грн.), №32399 від 28.10.2011р. за ІІІ квартал 2011р. (2773916 грн.). Проведеною податковим органом перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2011р. заборгованість ВП «Шахта «Відродження»ДП «Львіввугілля»по податку на доходи фізичних осіб становить 7394629 грн., а не 8077771,26 грн.

Отже, в силу норм ПК України заборгованість ВП «Шахта «Відродження»ДП «Львіввугілля»по податку з доходів фізичних осіб в сумі 7394629 грн. з 01.01.2011р. вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Норма п. 87.9 ст. 87 ПК України передбачає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На виконання передбаченого даною нормою обов'язку податковий орган скеровував сплачені ВП «Шахта «Відродження»ДП «Львіввугілля» у 2011 році кошти в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, що станом на 01.01.2001р. становив 7394629 грн. Враховуючи проведене зарахування коштів перевіркою встановлено, що платником податку в порушення норм ст.ст. 57, 168, 176 ПК України несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в т.ч.: 1) 796879 грн. - із затримкою до 30 календарних днів; 2) 4609922,70 грн. - із затримкою більше 30 календарних днів (том І, а.с.66-67).

Відповідно до норми п. 126.1 ст. 126 ПК України платник податків, який не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на наведене суд вважає, що податковий орган правомірно застосував до платника податку штрафні (фінансові) санкції у встановлених законом розмірах, а саме: 79687,90 грн. (796879*10%) та 921984,54 грн. (4609922,70*20%).

Відповідно до п.54.2 ст.54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Відповідно пункту 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Порядок сплати (перерахування) податку з доходів до бюджету передбачено ст.168 ПК України. Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Відповідно до пп. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку»розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп. 168.1.6. п.168.1 ст.168 ПК України).

Оскільки перераховані ВП «Шахта «Відродження»ДП «Львіввугілля» в 2011 році кошти скеровувалися податковим органом в рахунок погашення заборгованості минулих періодів, то перевіркою встановлено, що в порушення п. 168.1 ст. 168 ПК України платник податку станом на 30.09.2011р. не сплатив податок в сумі 7538712,70 грн. Відповідно до абз.1 пункту 127.1 статті 127 ПК України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. На підставі норми п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу ХХ «Перехідні положення»штрафні санкції за порушення, допущені в період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р., застосовано в розмірі 1 грн. за кожне (за кожен податковий період, що дорівнює місяцю). З огляду на наведене суд вважає, що податковий орган правомірно застосував до платника податку штрафні (фінансові) санкції у встановленому законом розмірі, що становить - 459442,54 грн. (розрахунок міститься в томі І, а.с.67).

Щодо правових та фактичних підстав прийняття податкового повідомлення -рішення № 0000431702 від 13.03.2012 року встановлено наступне:

ВП «Шахта «Відродження»ДП «Львіввугілля»в періоді з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2011 року орендував у фізичних осіб (власних працівників) транспортні засоби, що підтверджується нотаріально посвідченими договорами оренди автомобіля. Податковий орган з посиланням на положення згаданих договорів про обов'язок орендодавця відшкодувати орендарю суму прибуткового податку, розрахованого виходячи з витрат на ремонт та інших його поліпшень, а також норми пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України дійшов висновку, що позивач як податковий агент не оподаткував доходів працівників підприємства у вигляді відшкодування витрат на ремонт та поліпшення їхніх автомобілів згідно авансових звітів на загальну суму 4564,53 грн.

Відповідно пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу. Відповідно до пп. «г»пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Суд встановив, що за умовами долучених до матеріалів справи договорів автомобілів (том І, а.с.111-120) обов'язок здійснювати профілактичний та поточний ремонт за власний кошт покладено на орендаря - ВП «Шахта «Відродження»ДП «Львіввугілля». У випадку відсутності в орендаря коштів на профілактичний та поточний ремонт проведення заміни необхідних деталей здійснює орендодавець (фізична особа); витрачені орендодавцем на ремонт та заміну деталей кошти підлягають поверненню орендарем на підставі підтверджуючих документів.

Отже, сторони (позивач та фізичні особи) в укладених ними договорах оренди обумовили, що фінансовий тягар поточного обслуговування орендованих автомобілів покладається на орендаря (ВП «Шахта «Відродження»); у випадку відсутності в орендаря коштів такий ремонт (в т.ч. із заміною необхідних деталей) може провести орендодавець з подальшим відшкодуванням понесених ним витрат орендарем.

Суд бере до уваги, що між орендарем та орендодавцями виникли цивільні відносини на підставі письмових правочинів. Той факт, що орендодавці є працівниками позивача, жодним чином не впливає на зміст та характер їх цивільно-правових відносин оренди рухомого майна. Адже суми відшкодування за своєю правовою природою є компенсацією витрат, які в силу умов договору повинен був понести орендар, а не орендодавець. З огляду на це суд вважає, що відшкодування позивачем (орендарем) фізичним особам (орендодавцям) попередньо понесених ними витрат не може трактуватися як дохід, отриманий працівниками від працедавця як додаткове благо. Тому висновок податкового органу про порушення позивачем пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України не знайшов свого підтвердження ході судового розгляду справи. Оскільки податкове повідомлення -рішення № 0000431702 від 13.03.2012 року прийняте на підставі хибного висновку податкового органу, таке слід скасувати як протиправне.

Відповідно до норми ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід присудити з державного бюджету пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС № 0000431702 від 13.03.2012 року.

В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ДП «Львіввугілля»судовий збір в сумі 8 (вісім) гривень 38 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Москаль Р.М.