Постанова № 28003528, 05.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/10571/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представників відповідача Буденко Ю.Ф. Томніковської К.С., Лебідь А.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням уточнення до адміністративного позову, просить скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р №0000492202/1 від 01.08.2012 року та №0000482202 від 01.08.2012 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 65 647,00 грн. та платежем податок на додану вартість у розмірі 52 518,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з купівлі-продажу сировини (бітум) у ТОВ «Байкара» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки № 471/22-02/33183468 від 14.05.2012 року, щодо заниження податку на прибуток за перший квартал 2011 року та завищення податкового кредиту в березні 2011 року. Так, відповідачем в акті відображено висновки про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Байкара» та позивачем за березень 2011 року. Однак на законодавчому рівні виключено правочини, які укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства з кола нікчемних, їх віднесено до оспорюваних, і такі правочини можуть бути визнані недійсними тільки в судовому порядку. На підставі викладеного, позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими, так як неправомірні висновки акту не дають підстав для нарахування податковим органам грошових зобов'язань, а позивач має належні первинні документи, які спростовують висновки відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив суду, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за перший квартал 2011 року та завищення податкового кредиту в березні 2011 року є протиправними, оскільки правомірність віднесення до складу витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту спірних сум по господарським операціям з ТОВ «Байкара» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що доводить фактичне здійснення господарських операцій. Представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» в межах чинного законодавства, висновки, викладені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а тому податкові повідомлення-рішення винесені правомірно. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу №190 від 07.05.2012 року та направлення №00072 від 08.05.2012 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з купівлі-продажу сировини (бітум) у ТОВ «Байкара» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 471/22-02/33183468 від 14.05.2012 року, у якому встановлено порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 65 646,00 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 52 517,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач направив на адресу відповідача заперечення №197 від 18.05.2012 року (вх.№5473/10 від 21.05.2012 року), в який просив скасувати акт перевірки № 471/22-02/33183468 від 14.05.2012 року.

Про результати розгляду заперечень позивач був повідомлений листом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська №6869/10/22-02 від 28.05.2012 року, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

31.05.2012 року відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000092202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 82 057,50 грн., з яких за основним платежем 65 646,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 16 411,50 грн.; та № 0000102202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 65 646,25 грн. (52 517,00 грн. - основний платіж, 13 129,25 грн. - штрафна санкція).

13 червня 2012 року за вихідним №240 товариством з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» на адресу Державної податкової служби у Дніпропетровській області направлено скаргу на винесені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області №17629/10/10-014 від 26.07.2012 року про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення № 0000092202 від 31.05.2012 року було скасовано в частині застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 16 410,50 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000102202 від 31.05.2012 року - в частині застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість сумі 13 128,25 грн., в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

У зв'язку з незгодою з вищевказаним рішенням, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржувані дії на предмет вчинення їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок визначено вимогами статті 78 Податкового кодексу України.

У вступній частині акту перевірки № 471/22-02/33183468 від 14.05.2012 року податковий орган посилається на те, що перевірка проведена на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Пунктом 78.4 статті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу, суд приходить до висновку, що право на ініціювання проведення документальної позапланової перевірки відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу належить саме органу державної податкової служби вищого рівня, при цьому відповідний наказ повинен бути прийнятий саме керівником зазначеного вищестоящого органу ДПС. Разом з тим, жодних відповідних наказів про призначення позапланової виїзної документальної перевірки матеріали справи не містять. Доказів того, що у відношенні посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, було розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу в матеріалах справи також відсутні.

Судом досліджено Наказ Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №190 від 07.05.2012 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юс-Лтд», в якому зазначено, що перевірка призначається у зв'язку з отриманням податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства. Однак, з даного наказу не вбачається належних підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з акту перевірки № 471/22-02/33183468 від 14.05.2012 року підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки судження податкового органу про порушення позивачем та його контрагентом частин 1, 2 статті 203, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки у ТОВ «ЮС-ЛТД», на думку податкового органу, недодержано в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених з ТОВ «Байкара», а, отже, є нікчемними.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Байкара» до Кремечуцької ОДПІ Полтавської області в ході проведення планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року (акт №2281/23-2/33183468 від 21.10.2011 року) було направлено запит від 28.09.2011 року за № 23983/7/23-2, також отримано відповідь від 16.11.2011 року №13255/7/23-114 (акт про неможливість проведення зустрічної перевірки у зв'язку із не встановленням місцезнаходження платника (акт про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №245/29-042 від 21.09.2011 року).

Судом з акту перевірки № 471/22-02/33183468 від 14.05.2012 року встановлено, що відповідач, враховуючи висновки, викладені в матеріалах акту Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області №3055/15-323/37154069 від 18.05.2011 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Байкара», зробив висновок про нікчемність угоди, укладеної з позивачем, в результаті даної перевірки було встановлено, що у ТОВ «Байкара» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як вбачається із змісту Акту перевірки, висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Відповідно до частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При наявності ж об'єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків. Отже відповідач не наділений законними повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними з підстав їх фіктивності або недодержанням вимог відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства з кола нікчемних і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом. На час проведення перевірки у відповідача були відсутні будь-які судові рішення про визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Байкара».

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладеного правочину, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-ХІУ зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з обставин справи, Акт перевірки не містить жодного посилання на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 01.03.2011 року між ТОВ «Байкара» (Постачальник) та ТОВ «Юс-Лтд» (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №01/03Б, у відповідності до якого Постачальник зобов'язувався поставити у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити продукцію - далі «Товар» на умовах цього договору. Товар - бітум усіх марок. Кількість та найменування товару вказується у накладних, що попередньо узгоджуються обома сторонами.

Поставки товару відбувалися протягом тривалого часу. Факт поставки товару було підтверджено заявками на поставку продукції, накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому продукції, паспортами, сертифікатами відповідності та податковим накладними. Отже, між сторонам по договору №01/03Бвідбулась господарська операція, яка мала на меті створення реальних наслідків для сторін по договору.

Окрім цього, суд звертає увагу на той факт, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена зустрічна звірка ТОВ «Юс-Лтд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, які мала правові відносини з платником податків ТОВ «Байкара», за травень, серпень, вересень 2011 року, за результатами якої складено довідку №962/23-2/33183468 від 29.12.2011 року. Згідно викладених у довідці висновків звіркою ТОВ «Юс-Лтд» не встановлено розбіжності з відомостями,отриманими від ТОВ «Байкара», яке мало правові відносини з платником податків, та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Байкара».

Враховуючи викладене вище, суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірних висновків податкового органу, що правочини з контрагентами не набули реального настання правових наслідків.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства,а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи та прийняті із порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська форми Р №0000492202/1 від 01.08.2012 року та №0000482202 від 01.08.2012 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮС-ЛТД» судові витрати у розмірі 1 181,64 грн. (одна тисяча сто вісімдесят одна грн. 64 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2012 року

Суддя В.В. Степаненко