Ухвала суду № 28003506, 13.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

13 грудня 2012 року Справа № 0870/11791/12

м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., ознайомившись у м. Запоріжжі з матеріалами позовної заяви

Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)»

до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби

про визнання нечинним акту позапланової перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

- визнати нечинним Акт позапланової виїзної перевірки від 30.08.2012;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002501711, № 0002491711 від 20.09.2012, розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) від 20.09.2012.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є вирішен ня публічно-правового спору між сторонами адміністративного процесу.

За змістом ст. 3 КАС України справа адміні стративної юстиції визначається як переданий на вирішення суду публічно-правовий спір, а адміністративне судочинство - як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне також роз'яснити позивачу, що Акт №60/171/08680106 від 30.08.2012 про результати документальної позапланової перевірки з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) від 20.09.2012, не є тими рішеннями суб'єкта владних повноважень, що породжували б певні правові наслідки, були спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і мали обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, могли бути предметом судового розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, для віднесення акту до категорії нормативно-правових необхідно співпадання водночас сукупності ознак, таких як: поширення на всю територію України, вміст норм права, неодноразове застосування, поширення дії акту на невизначене коло осіб.

Як встановлено матеріалами справи, Акт перевірки №60/171/08680106 від 30.08.2012 виданий суб'єктом владних повноважень, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, що не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Таким чином, Акт №60/171/08680106 від 30.08.2012 про результати документальної позапланової перевірки з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб не є рішенням у розумінні п.1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві.

Акт перевірки в окремому випадку є засобом документування дій контролюючого органу та не є актом індивідуальної дії в розумінні частини першої статті 17 КАС України.

Предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки, тобто оскарженню підлягають рішення прийняті за наслідками перевірки.

Також слід зазначити, що розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) від 20.09.2012 є результатом діяльності податкового органу та не впливає на права та обов'язки суб'єктів податкових відносин, а отже не може бути оскарженим в адміністративному судочинстві.

Згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог про визнання нечинним Акту позапланової виїзної перевірки від 30.08.2012 та скасування розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) від 20.09.2012, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.109 КАС України про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 17, 107, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державному підприємству «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)» у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання нечинним Акту позапланової виїзної перевірки від 30.08.2012 та скасування розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) від 20.09.2012.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Горобцова