Ухвала суду № 27996229, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13680/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у справі за позовом повного товариства «Ломбард»«УМКВ і Компанія» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И ЛА :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2012 №2012/0001151720.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено планову документальну виїзну перевірку Білоцерківської філії повного товариства «Ломбард «УМВК і Компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 03.09.2012 №2731/222/35710303/64, в якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення Білоцерківською філією повного товариства «Ломбард «УМВК і Компанія»вимог п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 6286,0 грн.; пп. 4.2.6 п. 4.2. ст.. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 98031,26 грн.; абз. «б»п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, «Порядку заповнення та подання податковим агентам Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової служби від 24.12.2010 №1020.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 №2012/0001151720, яким Білоцерківській філії повного товариства «Ломбард «УМВК і Компанія»донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 124579,08, (за основним платежем 98031,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26547,82 грн.).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виникнення обов'язку щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб у ломбарду як податкового агента пов'язане з продажем заставленого майна, а оскільки перевіркою не встановлено факту продажу такого майна, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 4.2.6 п. 4.2. ст.. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 98031,26 грн., є безпідставним.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень суб'єктів владних повноважень.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення відповідача прийняте контролюючим органом у зв'язку з порушенням позивачем вимог пп. 4.2.6 п. 4.2. ст.. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», абз. «б»п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, «Порядку заповнення та подання податковим агентам Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової служби від 24.12.2010 №1020, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 98031,26 грн.

Як встановлено судом, суть спірних правовідносин полягає в наступному.

Білоцерківська філія повного товариства «Ломбард «УМВК і Компанія»у період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року надавала фінансові кредити фізичним особам.

У зв'язку з не виконанням фізичними особами вказаних договорів Білоцерківською філією повного товариства «Ломбард «УМВК і Компанія»складено акти-відомості передачі незатребуваних предметів закладу по ломбардних відділеннях №40, №37 в центральне сховище на загальну суму 653541,71 грн.

На думку відповідача, зазначені вище акти свідчать про те, що Білоцерківською філією повного товариства «Ломбард «УМВК і Компанія»не перераховано до бюджету податок з доходів, виплачених фізичним особам в 2010 році у вигляді кредитів, не погашених платниками податку.

За змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV, що був чинний до 01.01.2011 року (далі -Закон № 889-ІV), сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є об'єктом оподаткування.

Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна виникає об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих від реалізації такого майна. При цьому об'єкт оподаткування (дохід) може виникнути також у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться в ломбарді під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Виходячи з аналізу наведених положень законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих від реалізації заставленого майна у спірних правовідносинах виникає лише після реалізації предмета застави.

Згідно з положеннями п. 12.3 ст. 12 Закону № 889-ІV, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Судом встановлено, що Білоцерківська філія повного товариства «Ломбард «УМВК і Компанія»створена відповідно до рішення Зборів учасників ПТ «Ломбард «УМКВ і Компанія»№ 19-ф від 22.04.2008 та перебуває на податковому обліку Білоцерківською ОДПІ та має статус «платник податків за основним місцем обліку».

Таким чином, ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Проте у зв'язку з тим, що матеріали справи не містять доказів реалізації ломбардом заставленого майна, а наявні лише акти-відомості передачі незатребуваних предметів закладу по ломбардних відділеннях №40, №37 в центральне сховище на загальну суму 653541,71 грн., відсутнім є об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 4.2.6 п. 4.2. ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 98031,26 грн., є необґрунтованим.

В силу положень ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів реалізації цінностей, переданих ломбарду, за договорами кредиту, строк виконання яких закінчився, а тому не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Як вбачається із статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.