Рішення № 2799520, 12.01.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "12" січня 2009 р. по справі № 4/132-38

за позовом Відкрите акціонерне товариство "ВГП"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій"

про стягнення 298 992,05 грн.

Суддя Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Будь П. В. - довіреність у справі

від відповідача: Костючок С. Ю. - довіреність у справі

Суть спору: позивач - відкрите акціонерне товариство "ВГП" в особі Луцької філії ВАТ "ВГП", м. Луцьк звернувся в господарський суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", м. Луцьк про стягнення 298992,05грн. заборгованості в т.ч. 193071,77грн. основного боргу, 6531,16грн. пені, 99389,12грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позову не оспорив, несвоєчасну оплату вартості металопродукції пояснив важким фінансовим становищем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

1 квітня 2008 року між позивачем - відкритим акціонерним товариством "ВГП" в особі Луцької філії ВАТ "ВГП"та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" був укладений договір купівлі - продажу № М/70.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору №М/70 від 01.04.2008 року.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 2.6, 2.10, договору позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу металопродукцію, ціна, кількість, асортимент якої визначається у специфікаціях, рахунках - фактурах, які є невід'ємними частинами цього договору, та / або видаткових накладних, а відповідач - прийняти та оплатити вартість товару протягом 5 банківських днів від дати поставки товару. У випадку несвоєчасної оплати товару, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Згідно п. 5.2 договору за прострочення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу металопродукцію на суму 247727,82грн., що стверджується видатковими накладними:

- № Л-Рас-003919 від 07.08.2008 року на суму 78865,50грн. (довіреність серії ЯПК № 059115 від 07.08.2008р);

- № Л-Рас-004042 від 14.08.2008 року на суму 12416,32грн. (довіреність серії ЯПК № 059131 від 13.08.2008р).

- № Л-Рас-004108 від 18.08.2008 року на суму 11547,00грн. (довіреність серії ЯПК № 059146 від 18.08.2008р).

- № Л-Рас-004172 від 26.08.2008 року на суму 37800,00грн. (довіреність серії ЯПК № 059164 від 21.08.2008р).

- № Л-Рас-005161 від 09.10.2008 року на суму 103261,28грн. (довіреність серії ЯПК № 059317 від 09.10.2008р).

- № Л-Рас-005151 від 24.10.2008 року на суму 3088,40грн. (довіреність серії ЯПК № 059360 від 24.10.2008р).

Відповідач повинен був оплатити вартість поставленої продукції, однак в порушення умов договору відповідач оплату провів частково на суму 54656,05грн., внаслідок чого виникла заборгованість станом, на момент звернення в суд в сумі 193071,77грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Згідно п. 5.2 договору за прострочення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки.

Нарахована позивачем згідно розрахунку пеня в сумі 6531,16грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 13.08.08р. по 05.11.08р. підставна та підлягає до стягнення в силу ст. ст. 230, 232 ГК України, п. 5.2 договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Згідно п. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором. Сторони у п. 2.10 договору домовились, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідач сплачує позивачу відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Договір № М/70 від 01.04.2008 року не був предметом судового розгляду, недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 2.10, не визнавався. Відповідач зобов’язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, тому сплата відсотків за користування чужими грошовими коштами є його договірним зобов’язанням.

Нараховані позивачем 99389,12грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 13.08.08р. по 05.11.08р. підставні та підлягають до стягнення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом, (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 174, 193, 198, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 611, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", (м. Луцьк, провулок Комунальний, 4, код 23251236) в користь відкритого акціонерного товариства "ВГП" в особі Луцької філії ВАТ "ВГП", (м. Луцьк, вул. С. Лазо, 5, код 33462967) 193071,77грн. основного боргу, 6531,16грн. пені, 99389,12грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2989,92грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Слободян П. Р.