Ухвала суду № 27994854, 04.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року справа №2а/0570/11035/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Юрченко В.П., Старосуд М.І., Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Крамській С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року по справі № 2а/0570/11035/2012 за позовом закритого акціонерного товариства «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.08.2012 року № 0001642340 на суму 18 168,00 грн. та № 0001652340 у розмірі 29 783,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.08.2012 року № 0001642340 на суму 18 168,00 грн. та № 0001652340 у розмірі 29783,00 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначено про неправомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 30.07.2012 року № 2448/22-2/00957459 в частині неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 23826,00 грн. та до складу валових витрат суми у розмірі 58138,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Гладис Комгруп» у зв'язку з визнанням правочину, укладеного між цими підприємствами нікчемним, оскільки фактичне здійснення господарських операцій позивача з даним контрагентом підтверджено відповідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено, визнано незаконними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 року № 0001642340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18168,00 грн., та від 10.08.2012 року № 0001652340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29783,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що від Слідчого відділу податкової міліції Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м Донецьку отримана інформація, з якої вбачається, що під час досудового слідства встановлено, що контрагент ТОВ «Гладис Комгруп» має ознаки фіктивності. Отже, господарська операція між позивачем та контрагентом не спричинила реального настання правових наслідків, а тому укладений правочин є нікчемним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 10.07.2012 р. по 17.07.2012 р. відповідачем, згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови СВ ПМ СДПІ в м.Донецьку від 14.05.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку закритого акціонерного товариства «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Гладіс Комгруп» за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 р., про що складено акт від 30.07.2012 року № 2448/22-2/00957459.

В акті перевірки зазначено про встановлення факту нікчемності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом-постачальником - ТОВ «Гладіс Комгруп». Внаслідок укладення нікчемного правочину, позивачем порушено:

- п. 5 ст. 203, п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними;

- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств за 2009 р. 14534,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2009 року в сумі 0 грн., півріччя 2009 року в сумі 0 грн., 9 місяців 2009 року в сумі 3234,00 грн., рік 2009 в сумі 14534,00 грн.;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», -внаслідок чого занижено податок на додану вартість за 2009 рік в сумі 23826,00 грн., у тому числі: за червень 2009 року в сумі 5 312,00 грн., за липень 2009 року в сумі 16019,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 2495,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 10.08.2012 року № 0001652340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29783,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 23826,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5957,00 грн.;

- від 10.08.2012 року № 0001642340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 18168,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 14534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3634,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: «51.33.0 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами», «15.61.0 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості», «15.71.0 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах», «55.30.2 Діяльність кафе», «52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту», «60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту».

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та його контрагентами було укладено з ТОВ «Гладис Комгруп» договір купівлі-продажу товарів та їх поставки. За результатами вказаних господарських операцій позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Законів України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та «Про оподаткування прибутку підприємств» 28.12.1994 року № 334/94-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, що ЗАТ «ДКХП № 1» (Покупець) укладено з ТОВ «Гладис Комгруп» (Продавець) договір від 11 червня 2009 року № б/н купівлі-продажу запасних частин для мельзаводу в асортименті за цінами згідно накладної, яка є невід'ємною частиною цього договору. На виконання договору ТОВ «Гладис Комгруп» у червні, липні та вересні 2009 року поставив на адресу ЗАТ «ДКХП № 1» товарно-матеріальні цінності, зокрема: хомут оцинкований, мембрани для пристрою імпульсного продування рукаву РЦІ, станції натяжні, станції приводні, транспортери, манжети, замки вінтові, катушки А 7Е та інші. Всього поставлено товару на суму 161 675,38 грн., у тому числі ПДВ - 23 825,48 грн. Згідно банківським випискам ЗАТ «ДКХП № 1» перераховано ТОВ «Гладис Комгруп» кошти у розмірі 161 675,38 грн., у тому числі ПДВ - 28749,70 грн. Станом на 01.01.2009 року у ЗАТ «ДКХП № 1» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованість по контрагенту ТОВ «Гладіс-Комгруп» відсутня. Невикористані товарно-матеріальні цінності були реалізовані в подальшому ТОВ «Урожай» на підставі договору від 29.04.2011 року № 81 на суму 997735,12 грн., у тому числі ПДВ - 166289,27 грн., що підтверджено, зокрема, видатковими накладними та банківськими виписками.

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем в силу характеру його діяльності, безпосередньо використовувалися в основній господарській діяльності підприємства.

Крім того, слід зазначити, що надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій, а саме: договір; картки складського обліку, товаро-транспортні накладні, видаткові та податкові накладні - мають силу первинних документів та повністю відповідають документам бухгалтерського обліку в розумінні Закону № 996-ХIV.

Отже, господарські операції позивача із контрагентами здійснювалися у межах звичайної господарської діяльності підприємства, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які розкривають зміст та обсяг господарської операції.

При цьому, на час здійснення фінансово-господарських операцій позивачем з його контрагентами, останні були право- та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до діючого законодавства України.

Доводи апелянта відносно безтоварного характеру проведених операцій з метою отримання необгрунтованої вигоди не заслуговують на увагу, оскільки податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

До того ж, як вже було зазначено, позапланові перевірки позивача за результатами яких і було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення, проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України згідно якого, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У даному випадку підставою проведення позапланових перевірок стали постанови СВ ПМ СДПІ в м.Донецьку у межах кримінальної справи № 01-12-05-0013.

Між тим, пунктом 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За своїм змістом дана норма не містить жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому стосується усіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Вказана норма не передбачає будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не мав підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальній справі № № 01-12-05-0013 існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано з огляду на відсутність такого рішення. Наданий суду апеляційної інстанції вирок Ворошиловського районного суду м.Донецька від 12.04.2012 року по справі № 1/508/253/2012 не стосується взагалі спору по даній справі, і він постановлений до прийняття постанови слідчого від 14.05.2012 року, на підставі якої здійснювалась перевірка.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку проводились наступні перевірки ЗАТ «ДКХП № 1», які охоплюють період 01.01.2009 року - 31.12.2009 року:

- планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, про що складений акт від 12.01.2010 року № 5/15-16-23/2-00957459. Перевірка тривала з 01.12.2009 року по 28..12.2009 року.

- планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, про що складений акт від 19.04.2011 року № 1014/23-1/00957459. Перевірка тривала з 11.03.2011 року по 19.04.2011 року.

Зі змісту зазначених перевірок вбачається, що податковим органом не встановлені будь-які порушення, що стосуються взаємовідносин з ТОВ «Гладис Комгруп». Отже наведені вище первинні документи не викликали сумнів у перевіряючих, у тому числі товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт отримання позивачем у контрагента товарно-матеріальних цінностей.

За ініціативою відповідача (апелянта) судом допитаний свідок ОСОБА_2, який показав, що він був засновником та директором ТОВ «Гладис Комгруп» та єдиним робітником цього підприємства. Будучи директором він отримував заробітну плату та підписував всі необхідні документи. Свідок не заперечував, що договір та первинні документи, які є в матеріалах даної справи він підписував, крім того пояснив, що поставку товару та ведення бухгалтерської документації здійснювали інші особи. Свідок показав, що він не підписував товаро-транспортні документи. Вказані пояснення свідка не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки свідок підтвердив оформлення первинних документів.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року по справі № 2а/0570/11035/2012- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 07 грудня 2012 року.

Колегія суддів: В.П.Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов