Ухвала суду № 27994852, 05.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року справа №2а/0570/13193/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

5 грудня 2012 р. Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника позивача Мелешко О.О.

представників відповідача Бондар Ю.М., Рибак М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. в справі № 2а/0570/13193/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Будмеханізація» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001442202 від 27.09.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 792299,25 грн., в обґрунтування якого зазначило, що за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за липень-серпень 2011 р. та податку на прибуток за 3 квартал 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «ДОМЕС», оформленої актом № 2193/22-2/01237738 від 13.09.2012 р., ДПІ у Київському районі м. Донецька 27.09.2012 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001442202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 792299,25 грн., в тому числі за основним платежем - 528199,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 264099,75 грн. Позивач вказує на протиправність висновків акту перевірки про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ТОВ „ДОМЕС", зазначає про фактичне виконання господарських операцій. Просить визнати нечинним та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. позовні вимоги задоволені, скасоване податкове повідомлення-рішення № 0001442202.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягають у неправильному застосуванні норм Податкового кодексу України в частині не взяття до уваги встановлення органом державної податкової служби факту нездійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «ДОМЕС», оскільки акт перевірки контрагента позивача свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей позивачу. Крім того, апелянт зазначає про ненадання правової оцінки існування дебіторської заборгованості у позивача по розрахункам з ТОВ «ДОМЕС», а також ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товару, довіреностей на його отримання.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство „Будмеханізація" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 31.01.1994 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 01237738, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100285550, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

ДПІ у Київському районі м. Донецька проведена документальна невиїзна перевірка ПАТ «Будмеханізація» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за липень-серпень 2011 р. та податку на прибуток за 3 квартал 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ „ДОМЕС", за результатами якої складений акт № 2193/22-2/01237738 від 13.09.2012 р. Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 528199,5 грн., в тому числі за липень 2011 р. - на 255033,33 грн., за серпень 2011 р. - на 273116,17 грн. На підставі вказаного акту ДПІ у Київському районі м. Донецька 27.09.2012 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001442202 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 792299,25 грн., в тому числі за основним платежем - 528199,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 264099,75 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є висновок відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся, сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «ДОМЕС» через нікчемність правочину.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про відсутність правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним, з огляду на наступне.

В акті перевірки, за наслідками якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, органом державної податкової служби зазначено, що позивачем податковий кредит у періоді, що перевірявся, частково сформований по господарським операціям з ТОВ «ДОМЕС».

Судовою колегією встановлено, що між ПАТ «Будмеханізація» та ТОВ «ДОМЕС» укладений договір від 10.06.2011 р. № 95, за умовами якого ТОВ «ДОМЕС» зобов'язується поставити позивачу товар, кількість, ціна та номенклатура якого зазначається у накладних.

На виконання умов даного договору у липні та серпні 2011 р. ТОВ «ДОМЕС» здійснена поставка ПАТ «Будмеханізація» запасних частин до автомобілів. Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджено наявними у матеріалах справи первинними документами: видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними.

Як передбачено умовами договору, транспортування товару здійснювалось позивачем власними транспортними засобами. Отримання та перевезення товару від ТОВ «ДОМЕС» до позивача підтверджено товарно-транспортними накладними, дорожніми листами вантажного автомобілю. Крім того, виконання господарських операцій та фактичне отримання товару за спірною угодою підтверджується посвідченнями про відрядження водія, який перевозив від продавця придбаний підприємством товар, та звітами про використання коштів, наданих під звіт водію.

Вартість придбаного товару повністю оплачена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Придбаний позивачем товар оприбуткований на власний склад, на якому він зберігався до використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Надходження товару на склад та оприбуткування придбаного товару у бухгалтерському обліку позивача підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахункам 103 «Місце зберігання; необоротні активи» та 207 «Місце зберігання; ТМЦ».

Використання товару у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підтверджено актами списання придбаного товару, журналом-ордером та відомістю по рахунку 105 «Транспортні засоби», актами списання по рахунку «Загальновиробничі витрати», що підтверджує використання товару (запасних частин на транспортні засоби) для ремонту власних транспортних засобів позивача.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані ТОВ «ДОМЕС» позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем запасних частин для транспортних засобів у ТОВ «ДОМЕС» вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи (податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, бухгалтерськими документами про використання товару для ремонту транспортних засобів) підтверджено фактичне отримання товару та оплату позивачем як отримувачем товару сум податку на додану вартість в ціні товару постачальнику, такі включені до складу податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо недоведеності фактичного здійснення господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «ДОМЕС», та непідтвердження виконання господарських операцій належними первинними документами.

Відповідач при цьому вказує, що актом перевірки від 22.12.2011 р. № 908/15-37496915 ДПІ у Вишгородському районі Київської області встановлено, що ТОВ «ДОМЕС» не має основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспорту, іншого майна, чисельність працівників - 1 особа, тобто у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, підприємство не заходиться за юридичної адресою.

Проте, колегія суддів зазначає, що на час виконання договору поставки між ТОВ «ДОМЕС» та позивачем контрагент позивача здійснював господарську діяльність, не визнавався банкрутом, не ліквідований, був платником податку на додану вартість.

Як вбачається з обставин справи, ТОВ «ДОМЕС» визнаний банкрутом рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.10.2012 р. в справі № 5009/3220/12, що підтверджує, що на час здійснення спірних господарських операцій це підприємство здійснювало господарську діяльність.

Зазначені обставини спростовують доводи податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування за спірними господарськими операціями.

Відповідачем не спростований факт того, що ТОВ «ДОМЕС» на момент укладання договору та складання податкових накладних включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав статус платника податку на додану вартість, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «ДОМЕС», є правомірним.

Колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно неприйняття судом першої інстанції до уваги приписів п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України щодо правових наслідків ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як вбачається з обставин справи, 31.05.2012 р. відповідачем був направлений позивачу запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «ДОМЕС». 05.06.2012 р. позивачем надані органу державної податкової служби документи на підтвердження здійснення господарських операцій з даним контрагентом, в тому числі, й товарно-транспортні накладні (а.с. 154-156). Той факт, що відповідачем надані документи використані при проведенні перевірки підтверджується даними, зазначеними в акті перевірки № 2193/22-2/01237738.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка, тобто, фактично в ході перевірки використані лише документи, надані платником податків на запит податкового органу до призначення перевірки. Під час проведення перевірки відповідачем будь-які інші документи у позивача не були витребувані. З урахуванням приписів п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України щодо обов'язку платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, та беручи до уваги, що такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки, приймаючи до уваги, що після початку перевірки будь-які документи у платника податків не були витребувані, відсутні підстави для застосування п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України в частині правових наслідків ненадання платником податків документів до перевірки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. в справі № 2а/0570/13193/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. в справі № 2а/0570/13193/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.