Ухвала суду № 27993747, 05.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 р.Справа № 2а-14648/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-14648/12/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

до Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Державного науково-виробничого підприємства завод "Об"єднання Комунар" (далі -відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудмонтаж", в якому просив суд, стягнути з відповідача-1 в дохід держави кошти у сумі - 184648,09 грн., як вартість того, що одержано за договором №02-12, №04-02 від 04.02.2011 року, №01-03 від 01.03.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 року в задоволенні позову було задоволено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 21 серпня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, приписи Цивільного кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідач-1 перебуває на обліку у позивача.

Працівниками позивача була проведена дркументальна позапланова виїзна перевірка відповідача-1 з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість за червень. серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень. квітень 2011 року, та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на рахунок платника у банку, про що був оформлений акт від 19.07.2011 року № 1798/41-018/14308730.

Ухвалені податкові рішення за результатами перевірки були оскаржені та скасовані у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

В своїй господарській діяльності відповідачами були укладені угоди №04-02 від 04.02.2011 року; №02-12 від 02.12.2010 року; №01-03 від 01.03.2011 року.

Податковий орган ставить під сумнів мету вчинення укладених угод, оскільки вона суперечить інтересам держави і суспільства, тому є нікчемною.

У відповідності до ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи із вищевикладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Матеріали справи не містять посилань на судові рішення щодо визнання зазначених угод між відповідачами недійсними.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги податкового органу не базуються на вимогах Цивільного кодексу України.

Апеляційна скарга містить посилання на неврахування судом першої інстанції приписів ч.2 ст.228 ЦК України яка каже, про нікчемність правочинів, які порушують публічний порядок.

Колегія суддів зауважує про те, що за перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК зазначений у пункті 18 наведеної вище Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року.

Так, до переліку згаданих правочинів належать правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Аналізуючи викладене вище колегія суддів, дійшла до висновку про те, що законодавець визначив окремий вид правочинів, що порушують публічний порядок, а саме: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та визначив такий правочин як недійсний в частині 3 статті 228 ЦК України, отже оспорюваним.

Таким чином, колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2012р. по справі № 2а-14648/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 09.11.2012 р.