Ухвала суду № 27993536, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К-37464/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постановуОкружного адміністративного суду міста Севастополя від 06.04.2009та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2009у справі №2а-13/09/2770 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Союз»доДержавної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя пропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Союз»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000071520/0 від 12.02.2009, №0000081520/0 від 12.02.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 06.04.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2009 у даній справі, вказаний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя №0000071520/0 від 12.02.2009 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 301517,00 грн., №0000081520/0 від 12.02.2009 про заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 301517,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- з 06.02.2009 по 12.02.2009 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у червні 2007 року, січні, березень, квітні, травні 2008 року;

- в ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997, внаслідок чого позивачем безпідставно заявлено до відшкодування суму ПДВ в розмірі 301517,00 грн. за грудень 2008 року;

- за результатами перевірки складено акт №184/10/15-233/32784718/7 від 12.02.2009, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000071520/0 від 12.02.2009, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 301517,00 грн., №0000081520/0 від 12.02.2009, яким занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 301517,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Азовтрейдінжінірінг»був укладений договір №1-4 від 30.12.2005 про пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку, на виконання зобов'язань якого були сплачені грошові кошти в сумі 1830718,43 грн., в т.ч. ПДВ 305119,73 грн. Позивачем отримано свідоцтво на право власності на вбудовані приміщення офісу №3 у багатоквартирному житловому будинку, яке видано на підставі рішення сесії Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002, наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 1582 від 23.12.2008. Згідно інвентарної картки №26/1 зазначене вбудоване приміщення взято на облік основних засобів. Позивач відніс суми ПДВ за цією господарською операцією до складу податкового кредиту на підставі виданих ТОВ «Азовтрейдінжінірінг»податкових накладних, з дотриманням процедури подання податкової звітності, встановленої пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Платник податку набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Однак відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів ( основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 названого Закону, вважається дата здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту викладених норм випливає, що єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення суми ПДВ є його фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) -а факт сплати позивачем контрагенту спірних сум ПДВ у складі платежів на здійснення будівництва основних фондів підтверджена належним чином.

Аналізуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем дотримано всі законодавчо визначені умови для отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення №0000071520/0 від 12.02.2009, №0000081520/0 від 12.02.2009 є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 06.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний