Ухвала суду № 27993427, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К-4242/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008у справі № 2-16/191-2008А (22-а-562/08)за позовомЗакритого акціонерного товариства «Гліцинія»доДержавної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Гліцинія»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати чинним податкове повідомлення-рішення №0000182200/2 від 30.11.2007, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 121083,18 грн., з них основного зобов'язання 40361,06 грн. та 80722,12 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 у даній справі, вказаний позов задоволено в повному обсязі, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим №0000182200/2 від 30.11.2007.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- з 12.07.2007 по 08.08.2007 Державною податковою інспекцією у м. Ялта Автономної Республіки Крим була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 01.04.2007;

- в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.«а» п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997, внаслідок чого занижено податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України за І квартал 2007 року на суму 40361,06 грн.;

- за результатами перевірки складено акт №1919/23-1/31683355/116 від 10.08.2007, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000182200/2 від 30.11.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб»у розмірі 121083,18 грн., з них 40361,06 грн. основного зобов'язання та 80722,12 грн. штрафних санкцій.

Судами також встановлено, що 01.12.2003 між позивачем та нерезидентом «RTI Holding Gmb»(Австрія) укладено кредитний договір, який був зареєстрований у Головному управлінні Національного банку України в Автономній Республіки Крим. Статус контрагента як резидента Австрії підтверджується довідкою Федерального міністерства фінансів Австрії. Платіжним дорученням №2 від 01.02.2007 позивач за користування позиковими коштами сплатив контрагенту відсотки в сумі 159845,77 доларів США. Позивач 25.01.2007 отримав листа від «RTI Holding Gmb», згідно якого останній обрав місцем оподаткування відсотків країну свого резиденства -Австрію.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій контролюючим органом, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Статтею 19 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, якщо міжнародним договором України, ратифікованими Верховною Радою України, встановлено інші правила ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні положення містяться у ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктами 1 та 2 ст.11 Конвенції між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (підписана 16.10.1997, ратифікована 17.03.1999, набула чинності 20.05.1999) проценти, що виникають в одній Договірній Державі та сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися у цій другій Державі. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватися у Договірній Державі, в якій вони виникають.

Зі змісту наведених положень прямо випливає висновок про наявність у нерезидента права обрання місця оподаткування відсотків, джерелом походження яких є Україна, як то - в Австрії чи в Україні.

Окрім того, при застосуванні міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування тлумачення їхніх положень повинне здійснюватись відповідно до міжнародного права.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний