Ухвала суду № 27993000, 04.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/50931/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Москаленко І.М., Рога С.І. Попов В.Г., Величко Д.В., Покотило Н.М., Бароєв Ф.С., Голубенко А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 рокуу справі№ 2а/1570/6954/2011за позовомДержавного підприємства «Одеський авіаційний завод»доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 року у справі № 2а/1570/6954/2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський авіаційний завод»задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 року у справі № 2а/1570/6954/2011 скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову. Скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення, а саме: від 10.06.2011 року № 0001322301 про донарахування податку на прибуток підприємств державної власності в сумі 803 083,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 200 770,75 грн.; від 10.06.2011 року № 0001332301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 8 996 381,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 249 095,25 грн.; від 10.06.2011 року № 0001362301 про збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 423 532,00 грн.; від 10.06.2011 року № 0001352301 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3 032 930 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12 319,00 грн.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийнявши нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної в період з 28.02.2011 року по 05.05.2011 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Державної податкової служби разом із Державною податковою адміністрацією в Одеській області документальної планової виїзної перевірки ДП «Одеський авіаційний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, складено акт від 20.05.2011 року № 1081/23-02/66/07756801, яким зафіксовані наступні порушення: заниження скоригованого валового доходу за вказаний період на 1 656 166,00 грн.; введення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів з порушенням порядку, встановленого п. 5.9 ст. 5 Закону України «По оподаткування прибутку підприємств»; заниження валового доходу по рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів»за 4 квартал 2010 року на 290 000,00 грн.; завищення валових витрат на 1 556 166,00 грн.; завищення валових витрат на 190 000,00 грн.; заниження податку на прибуток на 803 083,00 грн.; заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 12 771 773,00 грн.; завищення податкового кредиту на суму 287 428,00 грн.; завищення валових витрат на загальну суму 1 366 166,66 грн.; завищення задекларованих показників у рядку 10.1 декларації з ПДВ на 273 233,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки 10.06.2011 року відповідачем винесені наступні податкові повідомлення рішення: № 0001322301 про донарахування податку на прибуток підприємств державної власності в сумі 803 083,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 200 770,75 грн.; № 0001332301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 8 996 381,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 249 095,25 грн.; № 0001362301 про збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 423 532,00 грн.; № 0001352301 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 3 032 930,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 319,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження, вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правочин між ДП «Одеський авіаційний завод»та ДП «Югтехноавіа»є нікчемним, оскільки сторонами правочину не надані документи, що підтверджують факт отримання та перевезення товару (м'яких паливних баків), а саме: товарно-транспортні накладні, а також документи походження вказаного товару.

Також суд першої інстанції погодився з позицією податкової інспекції щодо заниження підприємством доходу на суму 290 000,00 грн., в результаті заниження балансової вартості запасів станом на 31.12.2010 року, що беруть участь у перерахунку приросту/збитку запасів у цілях оподаткування та про безпідставність включення до складу валових витрат грошових коштів у сумі 190 000,00 грн. у з зв'язку з відсутністю первинних документів, що підтверджують зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства.

Погоджуючись з доводами відповідача про відсутність права у позивача на застосування нульової ставку ПДВ, суд першої інстанції посилався на пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначивши, що з умов договорів комісії вбачається, що позивач виконував роботи, але не вивозив результат своєї роботи за межі території України.

Суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги, встановивши безпідставність та протиправність висновків податкового органу про наявність вищевказаних порушень з боку позивача.

Колегія суддів вражає, що постанови першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви та уточненої позовної заяви, позивач просив скасувати зазначені вище податкові повідомлення-рішення повністю, однак в обґрунтуванні позовних вимог наводив заперечення проти висновків відповідача про порушення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку із застосуванням нульової ставки про виконанні ремонту літаків на підставі договорів комісії, а також проти висновків відповідача про безтоварність операції по придбанню паливних баків у ДП «Югтехноавіа». В позовній заяві (з урахуванням уточнень) не наведено заперечень проти зазначених в акті перевірки висновків про заниження валового доходу в 2009 році у зв'язку з порушенням п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на 290000 грн. та проти висновків про завищення валових витрат на 190000 грн. в 1 та 2 кварталах 2010 року у зв'язку з порушенням пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, як вбачається з акта перевірки, ці порушення вплинули на визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток, визначеної за результатами перевірки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява серед іншого повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Частиною 2 цієї ж статті передбачений обов'язок позивача надати докази на підтвердження таких обставин.

Відсутність заперечень позивача проти висновків акта перевірки по цих порушеннях виключають обґрунтованість постанови апеляційної інстанції про скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень повністю.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з постановою суду першої інстанції про відмову в позові.

Так, є передчасним твердження суду першої інстанції про вірність висновку перевіряючи щодо заниження позивачем валового доходу по рядку 01.2 «Приріст балансової вартості товарів»за 4 квартал 2010 року на 290000 грн., оскільки ці обставини не були підставою позову; у зв'язку з цим заперечення позивача проти цих доводів не входили в коло обставин, що підлягали встановленню; висновок акта перевірки про зазначене порушення, зроблений з посиланням на відомості бухгалтерського обліку та первинні бухгалтерські документи, які в матеріалах справи відсутні та судом не досліджувалися. Теж саме стосується і оцінки судом першої інстанції висновку перевіряючих про завищення позивачем валових витрат на 190000 грн. В акті перевірки не зазначено, які саме документи не прийняті перевіряючими на підтвердження валових витрат; судом первинні документи за цей період також не витребовувалися та не досліджувалися.

Також необґрунтованим нормами законодавства є висновок суду про відсутність у позивача первинних документів, що підтверджують факт отримання та перевезення товару (паливних баків). Погоджуючись з доводами перевіряючих про зменшення валових витрат та податкового кредиту позивача по господарських операціях позивача з ДП «Югтехноавіа»при поставці паливних баків суд першої інстанції не врахував, що валові витрати відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, до яких відносяться як документи, що підтверджують передачу товару (зокрема, накладні), так і документи, що підтверджують оплату такого товару.

В порушення ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України в постанові не зазначається про виключення з числа доказів наданих позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій по придбанню паливних баків.

Товарно-транспортні накладні є документами, які засвідчують відносини перевезення вантажів, а не поставки.

Враховуючи відсутність спору позивача з постачальником по договору № 53/МТО-09 від 16.04.2009 року ДП «Югтехноавіа»щодо належного виконання умов договору, доводи суду про відсутність документів походження товару також є не обґрунтованими, з огляду на відсутність посилання на норми законодавства.

На підставі наведеного, суд касаційної інстанції вважає, що постанови судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 86, 106, 143, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для їх скасування. Оскільки встановлення обставин справи, збирання та оцінка доказів не входить до компетенції касаційної інстанції в силу положень ст. 220 цього ж Кодексу, відповідно до п. 6 ст. 223 , ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід розглянути справу на підставі обставин, заявлених позивачем в якості обґрунтування позовних вимог; встановити суми податкового зобов'язання, пов'язані з кожним фактом порушення податкового законодавства, зазначеним в акті перевірки, з метою з'ясування суми такого зобов'язання, яка була включена до оскаржених податкових повідомлень-рішень, та суми застосованих штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року у справі № 2а/1570/6954/2011 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 року у справі № 2а/1570/6954/2011 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак