Постанова № 27992534, 26.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2012 року № 2а-10603/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної

податкової служби

про скасування податкового повідомлення -рішення від

31.05.2012 №00003811720

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС (надалі -відповідач) про скасування податкового повідомлення -рішення від 31.05.2012 №0000381720.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-10603/12/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 27.09.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення Позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки висновки відповідача за наслідками проведеного контрольного заходу щодо порушень позивачем вимог вищевказаного Закону при формуванні податкового кредиту базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами.

Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог Закону, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати спірне податкове повідомлення -рішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що не погоджується з позовними вимогами ФОП ОСОБА_1 з огляду на те, що в ході перевірки було встановлено господарські взаємовідносини Позивача з підприємством, яке, на думку контролюючого органу, має ознаки фіктивності. А отже, правочин, укладений між Позивачем та його контрагентом, на думку контролюючого органу, є нікчемним та таким, що не мав на меті настання реальних наслідків, а Позивач, в свою чергу, позбавлений права на формування податкового кредиту за даною господарською операцією..

Справа розглянута в порядку письмового провадження, згідно ч. 4 ст. 122 КАС України, з огляду подане сторонами письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2012 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийнято спірне податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податку на додану вартість»у розмірі 61754.00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 15438,50 грн.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення (надалі -ППР) стали висновки Акту перевірки від 22.05.2012 №28/1720/НОМЕР_2, за якими, в ході проведеного контрольного заходу встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у 2010 році на 61 754грн. (за червень -14733,00грн., за липень -15 928,00грн., за серпень -12 392,00грн., за вересень -18 701,00грн.

Правова позиція контролюючого органу полягає у тому, що договір, укладений між ТОВ «Опторгзапчастина»(надалі -контрагент) та позивачем є нікчемним, враховуючи наступне.

Так, УПМ ДПС у м.Києві надано вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська іменем України № 0417/1-298/2011 від 12.08.2011, згідно якого громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 були визнані винними у вчинені злочинів, передбачених ст. 28 ч.3, 205 ч.2, 366 ч.2 КК України, які діючи у складі однієї злочинної групи здійснили фіктивне підприємництво по створенню та придбанню ряду СГД, в тому числі ТОВ «Оптторгзапчастина»(35607330), які використовувались для прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів із безготівкової в готівкову форму, чим в період з 01.01.2010 по 31.03.2011 було завдано великої матеріальної шкоди державі.

В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що за попередньою змовою встановленими слідством особами, шляхом надання грошової винагороди громадянину ОСОБА_2 було зареєстровано на його ім'я ТОВ «Оптторгзапчастина»(35607330).

В ході допиту ОСОБА_2 було встановлено, що він, як керівник ТОВ «Оптторгзапчастина»(35607330) не здійснював ніякої фінансово-господарської діяльності, а всю документацію підписував під вказівкою ОСОБА_6 Йому було відомо, що підприємство необхідне ОСОБА_6 для здійснення діяльності по наданню фінансових послуг та переводу грошових коштів із безготівкової форми в готівкову.

Зокрема, податковий орган зазначив, що операції між позивачем та його контрагентом з придбання товарів не носили реальний товарний характер та, відповідно, у позивача не було законних підстав для формування податкового кредиту, оскільки від імені контрагента видаткові та податкові накладні підписувались ОСОБА_2, який визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченим частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Вказані обставини, на думку податкового органу є достатніми підставами для кваліфікації укладеного між позивачем та контрагентом правочину як нікчемного, внаслідок чого позивач позбавлений права на податковий кредит.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що в даному випадку, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Дійсно, в матеріалах даної адміністративної справи наявний вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 по справі № 0417/1-298/2011, згідно якого громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 були визнані винними у вчинені злочинів, передбачених ст. 28 ч.3, 205 ч.2, 366 ч.2 КК України.

При цьому, суду приймає до уваги, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавцями своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів податковим органом до суду не надано.

Крім цього, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на встановлені під час розгляду кримінальної справи обставини, оскільки вони стосуються лише злочинних дій посадової особи ТОВ «Оптторгзапчастина», а саме ОСОБА_2, та не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчастина», і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи суть викладених норм, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися лише на одному вироку суду та поясненнях особи, яка не є стороною у справі.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Оптторгзапчастина»(продавець) укладено договір від 11.06.2010 №3/06/10 на поставку ветеринарних препаратів.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю ветеринарні препарати, згідно із накладними, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар у відповідності з накладними до кожної окремої партії товару.

Ціни на товар, найменування та кількість зазначаються в накладних.

Відповідно до п. 2.1 договору, продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар, забезпечити покупця інструкцією та видати йому сертифікат якості заводу-виробника.

Слід зазначити, що на підтвердження виконання контрагентом взятих на себе зобов'язань по даному договору, позивачем до матеріалі справи надано належним чином завірені копії сертифікатів якості заводу виробника на поставлені ветеринарні препарати.

За результатами виконання Договору №3/06/10, ФОП ОСОБА_1 отримано товар згідно видаткових накладних на загальну суму 370524,00грн., в т.ч. ПДВ -61754,00грн. Належним чином завірені копії вказаних накладних наявні в матеріалах справи.

В період з 18.06.2010 по 07.10.2010 позивачем здійснено оплату Товару, отриманого від ТОВ «Оптторгзапчастина», що підтверджується належним чином завіреними копіями наступних платіжних доручень, а саме:

- пл/доруч № 179 від 18.06.10р.- на суму 35140,38 грн.;

- пл/доруч № 184 від 01.07.10р.- на суму 28516,00 грн.;

- пл/доруч № 200 від 13.07.10р.- на суму 44451,90 грн.;

- пл/доруч № 218 від 30.07.10р.- на суму 27930,00 грн.;

- пл/доруч № 238 від 11.08.10р.- на суму 47925,42 грн.;

- пл/доруч № 257 від 26.08.10р.- на суму 48354,80 грн.;

- пл/доруч № 264 від 01.09.10р.- на суму 25998,90 грн.;

- пл/доруч № 290 від 28.09.10р.- на суму 35629,68 грн.;

- пл/доруч № 296 від 30.09. 10р.- на суму 48236,34 грн.;

- пл/доруч № 297 від 30.09.10р.- на суму 18705,60 грн.;

- пл/доруч № 303 від 07.10.10р.- на суму 9634,20 грн.;

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На виконання вказаних положень Закону, ТОВ «Оптторгзапчастина»виписано 16 податкових накладних на загальну суму 370 524грн., в т.ч. ПДВ -61754грн., сума ПДВ по яким була включена позивачем до податкового кредиту.

З метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин, на яких ґрунтуються доводи позивача та заперечення відповідача щодо невизнаних обставин, суд запропонував представникам сторін надати документи з приводу статусу постачальника товарів ТОВ «Оптторгзапчастина», придбання яких, в даному випадку, стало підставою для формування податкового кредиту.

На пропозицію суду позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірену копію Ліцензії серії АВ527036, виданої Головним управлінням ветеринарної медицини в Дніпропетровській області, яка підтверджує право ТОВ «Оптторгзапчастина»з 11.06.2010 здійснювати оптову, роздрібну торгівлю ветеринарними медикаментами і препаратами.

На підтвердження використання придбаного у ТОВ «Оптторгзапчастина»товару в рамках власної господарської діяльності, позивачем до матеріалі справи надано належним чином завірені копії договорів, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, доказів оплати при реалізації продукції ветеринарного призначення на третіх осіб, зокрема ТОВ «Агрохімік», ВАТ «Житомирзооветпостач», ВАТ «Полтавазооветпостач»тощо.

З аналізу видаткових накладних, за якими позивач реалізовувала придбану у контрагента продукцію на вказаних осіб вбачається за можливе прийти до висновку про наявність господарської мети в отримання прибутку, адже ціна, за якою позивач придбавала товар у контрагента є нижчою за ціну, за якою ФОП ОСОБА_1 реалізовувала даний товар іншим суб'єктам господарювання.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З приводу наявного в матеріалах справи вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська іменем України № 0417/1-298/2011 від 12.08.2011, згідно якого громадяни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 були визнані винними у вчинені злочинів, передбачених ст. 28 ч.3, 205 ч.2, 366 ч.2 КК України, суд звертає увагу на те, що вину особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами спірного правочину №3/06/10 від 11.06.2010 або однією зі сторін, даним судовим актом не встановлено.

Обставини, викладені у даному судовому вироку, жодним чином не свідчать про порушення податкового обліку саме позивачем по справі ФОП ОСОБА_1, відтак, не позбавляють останньої права на формування податкового кредиту на підставі первинних документів, що отриманні від вказаного вище контрагента.

Більш того, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту, однак таких фактів вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська також не містить.

Вказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Фактами, що викладені у вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська не встановлено жодної обставини щодо нікчемності господарських угод, укладених саме позивачем - ФОП ОСОБА_1, що унеможливлює застосування положень ст.72 КАС України, а доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «Оптторгзапчастин໴рунтуються лише обставинах, викладених у Вироку, які, в свою чергу. не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

До того ж, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України) жодним чином не свідчить про фіктивність укладання всіх угод такої юридичної особи.

Оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено, що при укладанні та виконанні договору між позивачем та ТОВ «Оптторгзапчастина»порушено приписи ст. 203 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про нікчемність такого правочину є безпідставним.

З урахуванням встановлення в рамках даної адміністративної справи того, що позивачем фактично отримано товар від контрагента, який використано в рамках власної господарської діяльності та сплачено повну вартість даного Товару в його ціні, Окружний адміністративний суд м. Києва, узагальнюючи помилковість доводів відповідача, приходить до висновку, що право на віднесення суми в розмірі 61754грн. за правочином купівлі товару до податкового кредиту, виникло у позивача законно, а отже обставини, викладені в Акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що зібрані під час розгляду даної адміністративної справи.

Окружний адміністративний суд м. Києва також зазначає, що товар, отриманий позивачем, не є обмеженим в цивільному обороті, не отриманий внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з придбання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, та не заперечувалось відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання податкового повідомлення-рішення №0000381720 від 31.05.2012 протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов суб'єкт підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 31.05.2012 №0000381720.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Суб'єкт підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, адреса: 03187, АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 771 (сімсот сімдесят одна) грн. 93 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 01033, м. Київ, вулиця Жилянська, будинок 23).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович