Постанова № 27992204, 28.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2012 року № 2а-13714/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Пущенської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські відносини між ТОВ «Вторметекспорт»та ТОВ «Відродження», ПП «Юпітер Русторг», ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Вторресурси», ТОВ «Вернон Шиппінг»були реально виконані сторонами, що підтверджується первинними документами.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0005252230 від 23.07.12 р., № 0005232230 від 23.07.12 р.; 0005242230 від 23.07.12 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 14.05.12 р. по 18.06.12 р. відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Вторметекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.03.12 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.03.12 р. за результатами якої складено акт №692/22-30/30127924 від 04.07.12 р.

В ході перевірки встановлено порушення:

Пп.4.1.1, 4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування»прибутку підприємств», п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.4, п.138.6, ст..138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на суму 37 451 480 грн.;

Пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 17 455 265 грн.;

Пп. 7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 21 523 грн.

На підставі акту перевірки №692/22-30/30127924 від 04.07.12 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення -рішення №0005252230 від 23.07.12 р., № 0005232230 від 23.07.12 р.; 0005242230 від 23.07.12 р.

Судом встановлено, що ТОВ «Вторметекспорт»мало господарські відносини та укладало договори поставки із ТОВ «Відродження», ПП «Юпітер Русторг», ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Вторресурси», ТОВ «Вернон Шиппінг».

На виконання зазначених договорів контрагенти надавали ТОВ «Вторметекспорт» товар (послуги) та було виписано податкові накладні, а також перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

Як вбачається із акту перевірки підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень стало те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.12 р. визнано недійсними установчі документи ПП «Юпітер Русторг»з моменту його реєстрації та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Юпітер Русторг», визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ПП «Юпітер Русторг»№15561020000040353 від 21.10.10 р.

Постановою від 02.03.12 р. порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими особами та фактом підроблення документів невстановленими слідством особами підприємств по ланцюгу постачання, а саме: ПП «Біржа Музичних Інструментів», ПП «Світ Бабулєс», ТОВ «Флорена-Плюс».

Відповідно до актів перевірки ПП «Юпітер Русторг»№1804/23-5/837352217 від 01.07.11 р., №502/23-5/37009873 від 24.02.12 р. не встановлено факт передачі (постачання) товарів від ПП «Юпітер Русторг»до покупців.

Згідно акту перевірки №11267\23-512 від 23.03.11 р. у ТОВ «Ін-Агро»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, складські приміщення, трудові ресурси, а також правочини із з його постачальником ПП «Виас-Транс»за січень 2011 визнані нікчемними.

Також відповідач посилається на те, що постачальником ТОВ «Вторресурси»у листопаді 2010 р. було «Віртекс-Інвест», постачальником якого було ПП «Юпітер Русторг», про що зроблено висновок, що відповідно спочатку ланцюгу постачання договори не виконувались, оскільки наявна постанова Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.12 р. про визнання недійсними установчі документи ПП «Юпітер Русторг».

Згідно актів перевірки ТОВ «Вернон Шиппінг»№92/23-3/35179042 від 17.04.12 р.; №89/23-6/35179042 від 20.01.12 р.; №79/23-6/35179042 від 19.01.12 р.; №71/22-3/35179042 від 27.03.12 р., якими встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Вернон Шиппінг» були ПП «Світ Бабулєс», ТОВ «Флорена-Плюс»відносно яких порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва та у ТОВ «Вернон Шиппінг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»передбачає порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість а складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про ПДВ», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №186/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 Податкового кодексу України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Отже, судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «Вторметекспорт»із ТОВ «Відродження», ПП «Юпітер Русторг», ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Вторресурси», ТОВ «Вернон Шиппінг»останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Суд не бере до уваги посилання відповідача щодо наявності постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.12 р. про визнання недійсними установчі документи ПП «Юпітер Русторг», оскільки постанова прийнята після здійснення господарських відносин між ТОВ «Вторметекспорт»та ПП «Юпітер Русторг», а тому позивач заздалегідь не міг врахувати обставину щодо недійсності установчих документів свого контрагента.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, які в свою чергу були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Судом також встановлено, що на момент виписки податкових накладних ТОВ «Відродження», ПП «Юпітер Русторг», ТОВ «Ін-Агро», ТОВ «Вторресурси», ТОВ «Вернон Шиппінг»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірних відомостей про них.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Крім того, підприємства, що мають ознаки фіктивності по ланцюгу постачання, як зазначає представник відповідача, не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Отже, за таких обставин суд вважає, що у ТОВ «Вторметекспорт»були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва не надала доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0005252230 від 23.07.12 р., № 0005232230 від 23.07.12 р.; 0005242230 від 23.07.12 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 04.12.12 р.

Суддя Є.В. Аблов