Постанова № 27992114, 04.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2012 року 10:34 № 2а-15057/12/2670

За позовомПублічного акціонерного товариства «Електроприлад»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПСпропро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2012 року №0002715668 Суддя: Вовк П.В.

Секретар судового засідання: Вишняк В.С.

Представники:

від позивачаПалівода І.С., Головатов А.В.від відповідача Калашникова О.В., Малишева Т.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 04.12.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 05.12.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Електроприлад»(далі -позивач або ПАТ «Електроприлад») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (далі -відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2012 року №0002715668.

Представник позивача позов підтримав, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що бюджетне відшкодування в декларації за червень 2010 року було вказано позивачем, у зв'язку з прийняттям Закону України №2275 від 20 травня 2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до підпункту «б»підпункту 7.7.2. Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість»та на вимогу листа ДПА України 18.06.2010 року №12096/7/16-1117 щодо порядку відображення в податковій декларації податкового кредиту. Так, представником позивача вказано, що позивач не мав наміру відшкодовувати податок на додану вартість, а також те, що позивач не використовував право на бюджетне відшкодування. Крім того, представником позивача зазначено, що у рядку 26 декларацій з податку на додану вартість за період до травня 2010 року були вказані суми податкового кредиту від придбання товарів (послуг), за якими в повному обсязі проведені розрахунки з постачальниками, що надало право позивачеві задекларувати бюджетне відшкодування у період з грудня 2008 року по травень 2010 року. Також, представник позивача посилається на неправомірності проведення перевірки, на нечітке викладення податковим органом змісту порушень, а також на те, що податковим органом під час проведення перевірки не було досліджено формування податкового кредиту наростаючим підсумком, тобто не взято показники декларацій з податку на додану вартість за попередні періоди.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки позивачем було завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування, за червень 2010 року в розмірі 919 289 грн., у зв'язку з коригуванням, проведеним позивачем, яке призвело до зменшення суми податкового кредиту за липень 2009 року, що, як наслідок, призвело до зменшення суми залишку від'ємного значення, відображеного в додатку №2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, як частина суми, заявленої до бюджетного відшкодування. Крім того, сума що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість наступних податкових звітних (періодів), зазначена позивачем в податковій декларації за вересень 2010 року, склала 3 179 235 грн., проте, за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума податку на додану вартість склала 78 232,53 грн., в результаті чого позивачем було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 3 101 002 грн.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають фактичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за червень, вересень та жовтень 2010 року.

Під час проведення вказаної перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», із змінами і доповненнями (далі -Закон №168), п.п. 5.3.3 п.5.3, п.5.12 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», в редакції чинній станом на момент виникнення правовідносин (далі -Порядок №166).

За результатами вказаної перевірки був складений Акт №37/15-670/00227554 від 21.05.2012 року (далі -акт перевірки), на підставі висновків якого відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 року №0002715668, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 4 020 291 грн., з них: за червень 2010 року - 919 289 грн., за жовтень 2010 року -3 101 002 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було предметом апеляційного оскарження, за результатами якого зазначене податкове повідомлення-рішення було залишене без змін.

Як свідчать обставини справи, згідно декларації по податку на додану вартість за грудень 2010 року та додатку 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ»до декларації, позивачем проведено коригування податкового кредиту звітного періоду на суму ПДВ на суму 5 458 151 грн. Так, зазначене коригування відбулося з урахуванням того, що податковий кредит позивача за липень 2009 року на 99,1% було сформовано за рахунок ремонтних робіт, наданих постачальником ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»на загальну суму 32 750 000 грн., в тому числі ПДВ -5 458 333,34 грн., проте, рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2010 року №13/476 (отримане позивачем в грудні 2010 року), було розірвано договір між позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», що призвело до необхідності корегування податкового кредиту по податковим накладним: №4298 від 17.06.2009 року на суму 10 000 000 грн. (в тому числі ПДВ -1 666 666 грн., №5295 від 14.07.2009 року на суму 22 750 000 грн. (в тому числі ПДВ -3 791 666,67 грн.), суми по яким були включені позивачем до податкового кредиту за липень 2009 року в розмірі 5 458 333,34 грн. За рахунок зазначеного корегування у позивача в грудні 2010 року утворилося позитивне значення в розмірі 5 503 497 грн., позивачем у звітному періоді, яке було відображено позивачем як сума податку на додану вартість в розмірі 5 502 452 грн. в рядку вказаної 27 декларації.

Результатом даного корегування стало зменшення суми податкового кредиту за липень 2009 року, який, поміж іншого, вказано позивачем в додатку №2 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року (рядок 3), як частина суми, заявленої до бюджетного відшкодування в розмірі 5 302 276 грн. (копія в матеріалах справи).

Під час проведення перевірки податковим органом було досліджено показники декларацій позивача з податку на додану вартість з додатками за період з 01.02.2009 року по 01.10.2009 року, з 01.04.2010 року по 01.10.2010 року, а також реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні документи (платіжні доручення, виписки банку), акти виконаних робіт, акти, акти здачі-приймання робіт (виконання послуг), видаткові накладні, угоди, контракти про фінансово-господарську діяльність за вказані періоди, про що зазначено на стор. 2 акта перевірки.

Так, фактично, за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума ПДВ складає 7 976 818 грн. (згідно акта перевірки, факт оплати платником товарів /послуг було наведено у додатку 3 до довідки перевірки).

Матеріали справи свідчать, що позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року та розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за зазначений період, вказано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, в розмірі 14 198 383 грн., в тому числі 5 302 276 грн. за липень 2009 року. Враховуючи наведені вище коригування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вказаний період позивачем зазначено 8 896 107 грн. (14 198 383 грн. - 5 302 276 грн.), проте, як зазначалося вище, підтвердженою є сума в розмірі 7 976 818 грн., відтак позивачем безпідставно завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2010 року на 919 289 грн.(8 896 107 грн. - 7 976 818 грн.).

Крім того, згідно поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 та розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, складає 3 179 235 грн. Як вже зазначалося вище, під час проведення перевірки податковим органом проведено аналіз декларації та додатків до них за періоди, за наслідками яких виникло від'ємне значення, а також первинну документацію. Так, за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг загальна сума податку на додану вартість складає 78 232,53 грн. Отже, позивачем було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 3 101 002 грн.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію, заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування. У разі наявності експортних операцій до декларації додаються оригінали п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій.

Відповідно до п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість №166, який втратив чинність 04.03.2011, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24). Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість.

Із змісту п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168 та п.5.12.3 Порядку заповнення та подання декларацій з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.05.1997, вбачається, що таке право платника податків на бюджетне відшкодування ПДВ, реалізується платником податків, зокрема, шляхом зазначення суми бюджетного відшкодування саме в рядку 25.1, або 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, декларування суми від'ємного значення ПДВ в рядку 25 є правом, а не обов'язком Позивача, яким він може скористатись не пізніше 1095 днів після отримання права на таке відшкодування. Отже, до моменту прийняття рішення про бюджетне відшкодування та повернення надмірно сплаченого податку Позивач, маючи намір на той час заявляти про бюджетне відшкодування, декларував частину залишку від'ємного значення сааме в рядку 25.2 (декларації за червень, жовтень 2010 року -в матеріалах справи).

Таким чином, твердження представника позивача про те, що позивач не мав наміру відшкодовувати податок на додану вартість, а також те, що позивач не використовував право на бюджетне відшкодування, спростовується матеріалами даної справи.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження позивача про зобов'язальний характер листа ДПА України від 18.06.2010 року № 12096/7/16-1117, яким надано роз'яснення щодо заповнення декларації з податку на додану вартість в частині від'ємного значення, оскільки позивачем помилково трактуються вказане роз'яснення надане ДПА України.

Вказаним листом роз'яснюється тільки те, що починаючи із звітності за червень 2010 року значення рядка 26 включається до рядка 23.2 декларації наступного звітного періоду тільки в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах, тоді як до цього у рядок 23.2 переносилась вся сума залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, тобто і в частині яка не була сплачена постачальникам у попередніх податкових періодах, а рахувалась на підставі отриманих податкових накладних.

Також цим листом платники податків не зобов'язувались до обов'язкового відображення значення рядка 26 податкової декларації у рядку 25 податкової декларації, починаючи із червня 2010 року.

Крім того, суд зазначає про помилковість твердження представника позивача про те, що під час проведення перевірки податковим органом не було досліджено формування податкового кредиту наростаючим підсумком, тобто не взято показники декларацій з податку на додану вартість за попередні періоди, оскільки, як вже зазначалося вище, під час проведення перевірки податковим органом було досліджено показники декларацій позивача з податку на додану вартість з додатками за період з 01.02.2009 року по 01.10.2009 року, з 01.04.2010 року по 01.10.2010 року, а також реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні документи (платіжні доручення, виписки банку), акти виконаних робіт, акти, акти здачі-приймання робіт (виконання послуг), видаткові накладні, угоди, контракти про фінансово-господарську діяльність за вказані періоди, про що зазначено на стор. 2 акта перевірки.

Щодо правомірності проведення податковим органом перевірки позивача, суд зазначає наступне.

Як передбачено п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Вичерпний перелік обставин за наявності яких здійснюється проведення документальних позапланових невиїзних перевірок наведений у ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі 5 цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Розділом 5 Податкового кодексу України, зокрема пунктом 200.11 ст. 200 встановлено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Тлумачення вказаних норм Податкового кодексу України дає суду підстави зробити висновок, що податковий орган має право здійснити документальну позапланову виїзну перевірку платника у двох випадках, а саме:

-у разі якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності від'ємного значенням податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, при цьому строки проведення такої перевірки Кодексом не встановлюються;

-у разі якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, незалежно від суми відшкодування (тобто менше 100 тис. гривень) за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі 5 цього Кодексу, тобто за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, при цьому обмежуються строки проведення такої перевірки (протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки).

Враховуючи ту обставину, що позивачем було подано декларації, у рядку 25 і 25.2 яких зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у розмірі, що перевищує 100 тис. грн., та подано відповідний розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3), податковим органом було правомірно проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо достовірності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за періоди червень, вересень, жовтень 2010 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що податковим органом відповідно до законодавства, яке діяло на дату виникнення правовідносин і їх продовження, в даному випадку права позивача на бюджетне відшкодування і строків його реалізації, цілком законно і правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Оцінивши докази, які є у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведена правомірність прийнятого ним рішення, а судом не встановлено підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 69 - 72, 158-163 КАСУ, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк