Постанова № 27991537, 23.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 року Справа№ 2а-5333/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання - Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Приліпи М.М. (довіреність №19/11/12-1 від 19.11.12 р.),

представника відповідача -Ткачова О.В. (довіреність №547/10-006 від 02.08.12 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ПАУЕР"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю "ВУД ПАУЕР" (далі -позивач або товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі -відповідач) про визнання протиправними та cкасування податкових повідомлень-рішень №№0000222201, 0000232201 від 23.10.12 р.

Позовні вимоги обґрунтовані недоведеністю відповідачем під час перевірки обставин, які б свідчили про незвичайність цін за спірними операціями або невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін, збитковості здійснених операцій або їх фіктивність. Вважає, що податковим органом не доведено відсутність факту поставки товару, надання робіт/послуг та відсутність економічного змісту проведених операцій, а відтак вказує на безпідставність висновків податкового органу та протиправність прийнятих за наслідками перевірки рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наведені вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні спростувати вимоги позивача не зміг. При повному невизнанні позовних вимог, як на підставу правомірності прийнятого рішення послався на висновки актів перевірки контрагентів позивача по ланцюгу постачальників, згідно із даними яких, правочини позивача та його контрагентів визнані удаваними, позбавленими економічного змісту. Назвати інші докази, якими обґрунтовано заперечення до позову, не зміг. В судовому засіданні визнав факт правильності складених позивачем документів первинного бухгалтерського регістру та податкової звітності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги та дослідивши докази, якими вони обгрунтовані, суд встановив наступне:

в жовтні 2012 р., згідно із пп.78.1.11 п. 78.1 статті 78 ПК України головним державним податковим ревізором-інспектором відділу зустрічних звірок управління податкового контролю та, на підставі наказу Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 04.10.12 р. №943, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВУД ПАУЕР" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Респект-2000», їх реальності та повноти відображення в обліку за IV квартал 2011 р., наслідком якої стало складання акту перевірки від 12.10.2012 р. №701/22-5/37284514. Згідно із висновками акту податковим органом було виявлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України, укладення правочину з ТОВ «Респект-2000»на суму 118 973,94 грн., який має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, порушує публічний порядок, суперечить інтересам суспільства, вчинений удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб; п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9.,п.139.1 ст.139 ПК України,- заниження податку на прибуток за IV квартал 2011 р. у розмірі -22 803,34 грн.; п.198.6 ст.198 ПК України,- заниження суми податку на додану вартість у розмірі 19 828,99 грн. в т.ч. за жовтень 2011 р. -5 636,98 грн.; листопад 2011 р.- 8 000,01 грн.; грудень 2011 р.- 6 192,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту були винесені податкові повідомлення-рішення №№0000222201 та 0000232201 від 23.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 22803,34 грн. та 19828,99 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4957,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

ТОВ "ВУД ПАУЕР" є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №543472. Взято на податковий облік 11.10.2010 р. №4077, перебуває на обліку в Броварській ОДПІ Київської області.

Між позивачем та ТОВ «Респект-2000»в усній формі було укладено договір купівлі-продажу деревини та піломатеріалів.

На підтвердження факту здійснення даної угоди позивачем надано податкові накладні №№69 від 21.10.11 р.,53 від 04.11.11 р., 31 від 14.12.11 р.; видаткові накладні за тими ж номерами та датами, договір оренди вантажного автомобіля б/н від 01.04.11 р.; подорожні листи №№227622 від 21.10.11 р.; 227699 від 04.11.11 р.; 130949 від 14.12.12 р.; платіжні доручення. Крім того, договори оренди виробничого майданчику №3/10 №4/12 від 14.10.10 р.; 01.03.12 р. відповідно, а також представлені у судове засідання прибуткові накладні, видаткові накладні, калькуляції, довіреності на отримання сировини; ксерокопія митної декларації.

Ураховуючи те, що в ході перевірки податковим органом встановлено відсутність реальної можливості поставок (товарів) виконання робіт та надання послуг контрагентами позивача- відсутність у останніх майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, що є необхідною умовою для здійснення господарських операцій, суд, вирішуючи зазначений спір, керується принципами обов'язковості сплати встановлених законом податків та зборів; рівності усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної приналежності, форми власності юридичної особи; невідворотності настання визначеної законом відповідальності, у разі порушення податкового законодавства.

При дослідженні документів, наданих позивачаем на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Респект 2000»(подорожні листи, калькуляції, видаткові накладні, тощо), та співставленні їх з фактичними обставинами справи, суд дійшов висновку про безтоварний характер господарських операцій позивача з його контрагентом з огляду на наступне:

у наданих представником позивача документах виявлено відсутність в них обов'язкових реквізитів, необхідних для визначення здійснення факту поставки товару. Так, у всіх подорожніх листах відсутні обов'язкові, як для таких, реквізити: на лицьовому боці у лівому верхньому куті штамп перевізника; режим роботи водія; прізвища, ініціали осіб, які супроводжували автомобіль при виконанні завдання (вантажники, експедитори, стажери тощо); маршрутний лист, в якому зазначаються маршрут, контрольні пункти, пункт відпочинку, графік руху тощо, що передбачено договором на перевезення вантажу між перевізником і замовником автотранспорту; заявка замовника автотранспорту; у графах 2 і 3 "Час за графіком" (години, хвилини) виїзду з гаража і повернення автомобіля у гараж; у графі 5 "Показання спідометра" показання спідометра при виїзді автомобіля із гаража на лінію; у графі 6 "Час фактичний" фактичний час (год., хв.) виїзду автомобіля; у графі 7 "Марки пального" марка, яка використовувалась на цьому автомобілі; у графі 8 "Код марки" - код згідно з класифікацією; у графі 9 "Видано" кількість виданого пального; у графі 10 "Залишок при виїзді" запис про залишок пального при виїзді автомобіля за даними попереднього подорожнього листа, загальну кількість пального, що видане водієві при виїзді (міститься в баках автомобіля); у рядку "Підписи" власні підписи механіка та диспетчера (із зазначенням прізвища, ім'я по батькові) у відповідному рядку факт засвідчення заправлення пальним автомобіля, передання автомобіля водієві у технічно справному стані та дозвіл на виїзд; у графі "Завдання водієві" «В чиє розпорядження" - найменування замовника автотранспорту, на адресу якого має прибути автомобіль для виконання завдання; у графах 15 і 16 "Час" - час (години, хвилини) прибуття автомобіля до замовника автотранспорту і вибуття від нього згідно із заявкою або графіком роботи; у графі 17 "Кількість годин"- загальний час, на який було надано автомобіль замовникові автотранспорту (різниця даних граф 16 і 15); у графі 18 "Звідки взяти вантаж" - назву пункту навантаження автомобіля; у графі 19 "Куди доставити вантаж" - назву пункту розвантаження автомобіля; у графі 20 "Найменування вантажу" - найменування вантажу, що підлягає перевезенню, згідно з ТТН вантажовідправника; у графі 21 "Кількість поїздок з вантажем" - розрахункову кількість поїздок з вантажем, що потрібна для повного виконання завдання (визначається на підставі маси вантажу, який треба перевезти, і вантажопідйомності автомобіля); у графі 22 "Відстань" - відстань у кілометрах між пунктами відвантаження і розвантаження вантажу після кожної поїздки, яка визначається за даними дорожніх органів або на підставі таблиць відстаней, затверджених в установленому порядку; у графі 23 "Перевезення" - кількість вантажу в тоннах, що потрібно перевезти; у рядку "Підпис диспетчера" достовірність заповнених ним реквізитів подорожнього листа і наявність у водія посвідчення водія; штамп, що засвідчує стан здоров'я водія і можливість допуску його до управління автомобілем у рядку "Водій за станом здоров'я до управління допущений". Тільки оформлений належним чином подорожній лист, завірений перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення. Експлуатація вантажного або службового автомобіля без подорожнього листа затвердженої типової форми забороняється. Подорожній лист автомобіля -це документ, який дає право на здійснення перевезень автомобільним транспортом загального користування та відомчим автомобільним транспортом, тому відсутність в подорожніх листах обов'язкових реквізитів (Інструкція порядок виготовлення, зберiгання,застосування єдиної первинної транспортної документацiї для перевезення вантажiв автомобiльним транспортом та облiку транспортної роботи затверджена наказом Мінстату, Мінтрансу України від 07.08.96 р. №228/253, зареєстрована в Мін'юсті України 28.08.96 р. №483/1508) позбавляє перевізника права на його використання, а документ не містить будь-якої доказавої сили.

Калькуляція- це спосіб групування витрат для визначення собівартості окремих видів продукції. Калькуляція собівартості оформлюється у вигляді документа, в якому всі витрати за встановленим переліком витрат відображаються за об'єктами і статтями витрат. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і, які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З огляду на визначення поняття калькуляція, а також приписи ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»надані позизивачем калькуляції не можуть розглядатися судом як документи первинного бухгалтерського регістру з зв'язку із відсутністю в них обов'язкових реквізитів, як то зміст та обсяг господарської операції, її вимір, дані про особу, що дають змогу її ідентифікувати.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При ухваленні рішення суд зважає на те, що наявність або відсутність окремих документів, так само як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Проте, у судовому засіданні не було встановлено на підставі наявних даних про здійснення позивачем будь-яких операцій з ТОВ «Респект-2000»та рух активів позивача або зміни у його зобов'язаннях.

Так, представник позивача не надав доказів, що підтведжують факт оримання певного товару від постачальників на його склад, а в подальшому використання на виробництві ТОВ «ВУД ПАУЕР», пославшись, як на достатній доказ з цього приводу наявність договорів оренди виробничого майданчику.

У зв'язку з цим суд зазначає, що для забезпечення приймання та видачі матеріалів, а також проведення їх інвентаризації на кожному місці зберігання матеріалів прикріплюється ярлик з найменуванням матеріалу, його марки, сорту, типорозміру, номенклатурного номера, одиниці вимірювання, норми запасу, ціни. Кожному місцю постійного зберігання матеріалів (складу, коморі, сховищу) присвоюють шифр (номер, код), який потім вказують у всіх прибуткових і видаткових первинних та зведених документах про рух матеріальних цінностей. Надходження матеріалів на склад оформлюється розпискою матеріально відповідальної особи на документах постачальника (рахунку, акті, накладній, товарно-транспортній накладній) або ж прибутковим ордером, який виписує матеріально відповідальна особа і додає до супровідних документів постачальника. Таким же чином оформляються документи при перевезенні матеріалів залученим автотранспортом.

Позивачем надано на виконання умов вищевказаних договорів лише видаткові накладні. Факт одержання їх матеріально відповідальною особою із зазначенням місця зберігання товару (матеріалів), марки, сорту, номенклатурного номеру нічим не підтверджено і, за відсутності товаро-транспортних накладних, та належно оформлених подорожних листів, які повинні супроводжувати кожну партію товару, свідчить про неприйняття будь-якого товару на склад покупця (позивача). Позивачем не представлені картки складського обліку товару разом із журналом реєстрації таких карток та відповідним реєстром.

У позивача відсутні докази про використанння одержаної сировини в процесі виробництва та недоведено такий факт у судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів (податкових та видаткових накладних), відповідність яких фактичним обставинам справи спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її

здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні,

рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі

фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх

формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції- лист ВАСУ від 02.06.2011 N 742/11/13-11.

Оцінивши надані докази по справі, суд приходить до висновку про відсутність реального характреру угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Респект-2000»та зазначає, що платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Податковим кодексом України.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту,- зазначено у п.201.7 ст.201 ПК України. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт, послуг що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платника податку. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, результати якої продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України). Оскльки судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не відбувалось будь-яких господарських операцій, які мали економічний зміст та мету створення результату, що має вартісний характер і цінове вираження, суд погоджується із висновком відповідача, викладеним в акті перевірки від 12.10.2012 р. №701/22-5/37284514 та вважає правомірними рішення, які були прийняті за його наслідками.

Проте, суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, в даному випадку- на податковий орган. Тобто у випадку оскарження платником податків податкового повідомлення рішення, обов'язок надати докази (скажемо, відсутності здійснення господарської операції) покладається на податковий орган. По даній справі цей обов'язок було перекладено на позивача, оскільки представник податкового органу фактично усунувся від процесу доказування.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності у нього документально підтверджених витрат (судовий збір) стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 листопада 2012 р.