Постанова № 27991341, 12.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9625/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирончук Н.В.

за участі секретаря Стройної О.О.

за участю представників сторін:

позивача: не прибув,

відповідача: не прибув,

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» про стягнення заборгованості в сумі 33599,83 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» про стягнення заборгованості в сумі 33599,83 грн.

В обґрунтування позову, позивачем зазначено, що ДП «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради.

Відповідач зареєстрований як платник податків в державній податковій інспекції в м.Сєвєродонецьку і на цей час є боржником по сплаті податків до бюджету.

Підприємству направлено податкову вимогу №158 від 04.05.2011 з повідомленням про податковий борг.

У зв'язку з несплатою податкового зобов'язання станом на 01.12.2012 у підприємства виник податковий борг з :

- ПДВ задекларованих по декларації №9073157519 від 20.11.2012 в сумі 22752,00грн.;

- земельного податку згідно декларації №9005789228 від 15.02.2012 в сумі 10847,83грн.

Сума податкового боргу, яка підлягає стягненню складає 33599,83 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про час, місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідач - ДП «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, дата та номер проведення реєстраційної дії 11.01.2012 № 13831070024001544 (а.с.6-7).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків відповідач перебуває на обліку в ДПІ у м.Сєвєродонецьку з 26.01.2006 за №32 (а.с.8) та є платником податку на додану вартість (а.с.20).

Відповідно до ст.96 Цивільного Кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами, зокрема, є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Пунктом 41.5. ст.41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

У відповідності зі статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20.11.2012 відповідачем подано до податкового органу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року в якій він самостійно зазначив суму податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті в бюджет в розмірі 22752,00 грн. (а.с.10-11).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку за землю.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 15.02.2012 подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік в якій він зазначив річну суму орендної плати яка підлягає сплаті за даними платника в сумі 130173,95 грн. (.а.с.12-13).

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З метою погашення податкового боргу, позивачем було вручено відповідачу податкову вимогу №158 від 04.05.2011 року на суму 15687,51грн., яку було отримано юрисконсультом підприємства, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.12.2012 за відповідачем числиться податковий борг у сумі 33599,83 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову (а.с.21) та обліковою карткою платника податків (а.с.16-18).

Внаслідок того, що відповідач станом на дату розгляду адміністративного позову податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом, у добровільному порядку у розмірі 33599,83 грн., не сплатив, вимоги податкового органу про стягнення коштів в сумі 33599,83 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даному випадку.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» про стягнення заборгованості в сумі 33599,83 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (ЄДРПОУ 33968601) кошти за податковим боргом в сумі 33599,83грн.(тридцять три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 83 коп.), що складається з:

- податку на додану вартість в сумі 22752,00грн. (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 00коп.) з рахунків у банках, обслуговуючих боржника на користь Держави р/р №31111029700080 код платежу 14010100, банк ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДКСУ в м.Сєвєродонецьку, код отримувача 37944909;

- земельного податку в сумі 10847,83 грн. (десять тисяч вісімсот сорок сім гривень 83 коп.) з рахунків у банках обслуговуючих боржника на користь держави р/р 33219811700080 код платежу 13050100, банк ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДКСУ в м.Сєвєродонецьку, код отримувача 37944909.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

СуддяН.В. Мирончук