Постанова № 27991213, 28.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12891/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представників позивача представників відповідача Ніколенко О.Ю., Герасименко М.М., Самсоненко Ю.Г., Кузьміна О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Орендастройсервіс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування актів за № 761/152/34229953 від 29.05.2012р. та за № 1538/152/34229953 від 10.08.2012р., визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0000241504 від 11.06.2012р. та за № 0000481504 від 29.08.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орендастройсервіс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить:

- скасувати Акт за №761/152/34229953 від 29.05.2012р. Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська;

- скасувати Акт за № 1538/152/34229953 від 10.08.2012р. Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 11 червня 2012р. за №0000241504;

- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 29 серпня 2012р. № 0000481504.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що ТОВ «Орендастройсервіс» не погоджується з висновками вищевказаних актів перевірок та вважає податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2012р. за № 000241504 та податкове повідомлення-рішення від 29.08.12р. за № 0000481504 протиправними та такимим, що підлягають скасуванню з огляду на таке. За результатами складання декларацій за 1 квартал, квітень-вересень, грудень 2007р., січень-лютий 2008р., січень 2009р. було сформовано від'ємне значення податку на додану вартість, залишок якого у сумі 395933,00 грн станом на 31.03.2012р., декларовано у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2012р. та відповідно у Додатку 2 до цієї Декларації. При ведені господарської діяльності підприємство купувало товари, роботи, послуги та основні фонди, які повністю оплачені постачальникам, що підтверджено банківськими виписками. Сплачений у складі ціни товарів, робот, послуг та основних фондів податок на додану вартість підтверджений податковими накладними, та був свочасно включений до складу податкового кредиту, у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість. Тому висновки камеральної перевірки, викладені у акті за № 761/152/34229953 від 29.05.2012р. щодо того, що залишок від'ємного значення з податку на додану вартість попередніх податкових періодів у сумі 395933,00 грн. (рядок 24 податкової декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2012р.) станом на 31.03.2012р. сформований за безоплатно отриманими товарами/послугами необгрунтовані та не відповідають дійсності. У порушення п.86.4 Кодексу акт документальної невиїзної перевірки не був вручений підприємству або його законному представнику. Акт був відправлений поштою та вручений стороннім третім особам, які ніякого відношення до підприємства не мають. Таким чином, на думку позивача, дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки працівниками ДПІ у Бабушкінському районі в період з 26.07.2012р. по 30.07.2012р., є протиправними, а акт від 10.08.2012 № 1538/152/34229953 не може бути чинним. Крім того, в акті від 10.08.2012р. за № 1538/152/34229953 у п.3.12 вказано, що фактично за результатами звірки даних із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 177382,00 грн., реєстр оплат наведено у Додатку 1, інформація з цього додатка не наведена у акті перевірки. Цей додаток є невід'ємною частиною акту перевірки і ДПІ у Бабушкінському районі згідно з п.86.4 ПК України зобов'язана була вручити його підприємству. ТОВ «Орендастройсервіс» Додаток 1 до акту № 2297/15-2/34229953 від 11.09.2012р не отримало. Крім того, при перевірці не взято до уваги значення рядка 24 декларації з додатку на додану вартість за 1 квартал 2007р. - залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (4 кварталу 2006 року) за вирахуванням суми податку, та підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у сумі 195657,00 грн. (станом на 31.03.2012р.), який задекларований у звітності згідно з нормами законодавства. Враховуючи вищесказане висновок в акті, щодо порушення підприємством п.200.4 ст.200 ПК України внаслідок завищення залишку від'ємного значення у податковій декларації з ПДВ за 1 квартал 2012р. у сумі 263168,00грн. (рядок 21, 24 зазначеної декларації) є необгрунтованим та неправомірним. На думку позивача, ТОВ «Орендастройсервіс» не порушувало п. 198.3, ст.198, п.200.4, ст.200, п.102.5, ст.102 ПК України, задекларований підприємством податковий кредит сформований на законних підставах, перевірка підприємства здійснена з порушенням законодавства, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська не має законних підстав для зменшення задекларованого підприємством від'ємного значення по податку на додану вартість у сумі 395933,00 гривень.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію посиланнями на те, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Орендастройсервіс». За результатами перевірки встановлено, що розмір від'ємного значення (рядки 21.2, 22 та 24) в декларації з ПДВ за І квартал 2012 року не відповідає результатам перевірки, оскільки підприємством у додатку № 2 до декларації відображена сума від'ємного значення у розмірі 395933,00 грн., як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах з терміном виникнення у березні - вересні, грудні 2007 року, січні - лютому 2008 року, січні 2009 року на загальну суму 395933,00 грн., тобто із спливом терміну позовної давності. Платник податків мав скористатись правом на отримання суми бюджетного відшкодування у момент виникнення такого права, а саме - у квітні-вересні 2007 року, січні-лютому 2008 року. Тобто, на думку відповідача, завищення залишку від'ємного значення за березень - серпень, грудень 2007 року, січень 2008 року по податковій декларації з ПДВ за ІІ квартал 2012 року фактично є наслідком заниження суми бюджетного відшкодування за квітень - вересень 2007 року, січень, лютий 2008 року. У порушення п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, п.200.2, п.200.3, абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України загалом ТОВ «Орендастройсервіс» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядки 21, 21.2 декларації) за ІІ квартал 2012 року на суму 395933,00 гривень. У порушення п. 200.2 ст. 200 ПК України ТОВ «Орендастройсервіс» занижено суму ПДВ за ІІ квартал 2012 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає (рядок 25 декларації) 46251,00 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - ТОВ «Орендастройсервіс» (код ЄДРПОУ 34229953) - зареєстрований 09.08.2006р. у Виконкомі Дніпропетровської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію серія А 00 № 725290).

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на час розгляду справи підприємство перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Старшим державним податковим-ревізор інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ДПІ у Бабушкінському районі Дубогризом А.О. на підставі пункту 200.10 ст. 200 розділу V ПК України, в порядку статті 76 розділу II ПК України та п.п. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 розділу II ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за І квартал 2012 року товариства з обмеженою відповідальністю «Орендастройсервіс» (код ЄДРПОУ 34229953). При перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за І квартал 2012р. (від 04.05.2012р. за № 14857); КОР платника податків, АРМ «Звіт», АРМ «Митниця», АРМ «Аудит», АІС «Автоматичного співставлення...».

Згідно із п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.05.2012р. за №761/152/34229953, у якому встановлено, що розмір від'ємного значення (рядки 21.2, 22 та 24) в декларації з ПДВ за І квартал 2012 року не відповідає результатам перевірки, оскільки підприємством у додатку № 2 до декларації відображена сума від'ємного значення у розмірі 395933,00 грн., як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах з терміном виникнення у березні - вересні, грудні 2007 року, січні - лютому 2008 року, січні 2009 року на загальну суму 395933,00 грн., тобто із спливом терміну позовної давності. За результатами перевірки зроблено висновок про те, що у порушення п. 198.3 ст.198 ПК України, враховуючи строки подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, встановлену п. 102.5 ст. 102 ПК України, зменшується залишок від'ємного значення (рядок 24 декларації) у розмірі 395933,00 грн. по ПДВ за І квартал 2012 року.

Відповідно до положень п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно із п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

ТОВ «Орендастройсервіс» було подано 05.06.2012р. до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби заперечення на акт перевірки від 29.05.2012р. за №761/152/34229953.

За результатами розгляду вищезазначених заперечень на акт перевірки відповідач повідомив позивача листом «Відповідь на заперечення» від 11.06.2012р. за №10398/10/152 про те, що вважає, що порушення та висновки встановлені актом перевірки від 29.05.2012р. за №761/152/34229953 є законодавчо обґрунтованими.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі висновків акту перевірки від 29.05.2012р. за №761/152/34229953, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000241504 від 11.06.2012р., яким зменшено підприємству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 395933,00 гривень.

Згідно із п. 55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Скарги на рішення державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової адміністрації України.

Пунктом 56.6 ст. 56 ПК України у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно із п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до 56.9 ст. 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

22.06.2012 року позивач звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровській області з метою оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення за № 0000241504 від 11.06.2012 року.

За результатами розгляду первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення за № 0000241504 від 11.06.2012 року Державною податковою службою у Дніпропетровській області рішенням від 15.08.2012р. за № 19712/10/10-014: 1) залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби за №0000241504 від 11.06.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 395933,00 грн., а скаргу платника податків на це податкове повідомлення-рішення - без задоволення; 2) збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 44617,00 грн. (основний платіж) та у відповідній частині суму штрафної (фінансової) санкції (стаття 123 ПК України).

Пунктом 56.10 ст. 56 ПК України встановлено, що рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

У п.78.4 ст.78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді наказу. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Твердження позивача щодо того, що наказ на перевірку не вручався спростовано у процесі судового розгляду справи наданим кур'єрською накладною про вручення та квитанцією.

У період з 26.07.2012р. по 30.07.2012р. начальником відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Кузьміним О.І. на підставі п.п.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у зв'язку із поданням ТОВ «Орендастройсервіс» скарги про перегляд податкового повідомлення-рішення за №0000241504 від 11.06.2012 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та відповідно до листа ДПА у Дніпропетровській області від 13.07.2012р. за № 16399/10/10-014 «Про призначення позапланової перевірки», згідно наказу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 26.07.2012р. за № 566 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Орендастройсервіс» з питань правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації у сумі 395933,00 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за І квартал 2012 року (вх. № 14857 від 04.05.2012р.), згідно із затвердженим планом перевірки, наведеним у додатку до довідки перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.08.2012р. за №1538/152/34229953, у якому встановлено порушення позивачем положень:

- п. 102.5 ст. 102, абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за І квартал 2012 року на суму 395933,00 гривень;

- п. 220.2 ст. 200 ПК України занижено суму ПДВ за І квартал 2012 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає (рядок 25 декларації) 44617,00 гривень.

ТОВ «Орендастройсервіс» було подано 04.09.2012р. до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби заперечення на акт перевірки від 10.08.2012р. за №1538/152/34229953.

На підставі висновків акту перевірки від 10.08.2012р. за №1538/152/34229953, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000481504 від 29.08.2012р., яким збільшено підприємству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44617,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

12.09.2012 року позивач звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровській області з метою оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення за № 0000481504 від 29.08.2012 року.

За результатами розгляду первинної скарги позивача на податкове повідомлення-рішення за № 0000481504 від 29.08.2012 року Державною податковою службою у Дніпропетровській області рішенням від 26.09.2012р. за № 23873/10/10-014 повернуло скаргу позивача як подану повторно з одного і того самого питання.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з такого.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Орендастройсервіс» було подано до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби декларацію з ПДВ за І квартал 2012 року, у додатку № 2 якої підприємством відображена сума від'ємного значення у розмірі 395933,00 грн., як фактично не сплачена постачальникам товарів у попередніх періодах з терміном виникнення у березні - вересні, грудні 2007 року, січні - лютому 2008 року, січні 2009 року на загальну суму 395933,00 гривень.

Крім того, у рядку 24 декларації з ПДВ за 1 квартал 2007р. зазначено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (4 кварталу 2006 року) за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у сумі 195657,00 гривень.

Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Така норма відповідає визначенню бюджетного відшкодування, яке надано у п. 1.8 ст. 1 Закону, згідно з яким, це сума, що підлягає поверненню платнику у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Відповідно до п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дату виникнення права платника податків на податковий кредит вважається зокрема дата одержання податкової накладної, що підтверджує факт одержання платником податків товарів.

З аналізу змісту вищевказаних приписів закону можна зробити висновок про те, що виникнення у об'єкта оподатковування, права на податковий кредит, визначення його розмірів і т.д. Закон України «Про податок на додану вартість» ставить у залежність лише від наявності операцій по постачанню товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець цих товарів.

Згідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподатковування є операції платників податків по постачанню товарів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дату виникнення права платника податків на податковий кредит вважається зокрема дата одержання податкової накладної, що підтверджує факт одержання платником податків товарів.

З аналізу змісту вищевказаних приписів закону можна зробити висновок про те, що виникнення об'єкта оподатковування, права на податковий кредит, визначення його розмірів і т.д. Закон України «Про податок на додану вартість»ставить у залежність лише від наявності операцій по постачанню товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець цих товарів.

Відповідно до п.1.6, п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може відносити суми на валові витрати, якщо вони підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами і вони виписані особами, які мають відповідні на те повноваження.

За результатами господарської діяльності позивачем було складено та подано до податкового органу декларацій за 1 квартал, квітень-вересень, грудень 2007р., січень-лютий 2008р., січень 2009р., на підставі яких у подальшому позивачем було сформовано від'ємне значення податку на додану вартість, залишок якого у сумі 395933,00 грн. станом на 31.03.2012р., декларовано у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за 1 квартал 2012р. та відповідно у Додатку 2 до цієї декларації.

У процесі розгляду справи позивачем було надано для огляду суду оригінали первинних документів на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентами за 1 квартал, квітень-вересень, грудень 2007р., січень-лютий 2008р., січень 2009р., а саме: банківські виписки, що підтверджують рух коштів у процесі здійснення господарської діяльності між підприємствами.

У процесі судового розгляду справи на питання суду відповідач пояснив, що жодних порушень щодо форми, змісту декларацій за 1 квартал, квітень-вересень, грудень 2007р., січень-лютий 2008р., січень 2009р. у звітні періоди, коли вони подавались до податкового органу, встановлено не було.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків було встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до зазначеного пункту, у разі, якщо платник податку визначив суму бюджетного відшкодування, він може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В цьому випадку сума визначеного платником бюджетного відшкодування (рядок 4 Розрахунку бюджетного відшкодування) відображається в рядку 25.2 декларації з податку на додану вартість.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У цьому випадку сума визначеного платником бюджетного відшкодування (рядок 4 Розрахунку бюджетного відшкодування) відображається в рядку 25.1 декларації з податку на додану вартість.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений положеннями ст. 200 ПК України та передбачає таке.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивачем було повністю дотримано вищезазначену процедуру у частині подання до податкового органу декларації із зазначенням у рядку 24 декларації з ПДВ за 1 квартал 2007р. зазначено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (4 кварталу 2006 року) за вирахуванням суми податку, який підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у сумі 195657,00 гривень.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон № 168/97-ВР не обмежував термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Крім того, пунктом 102.5 статті 102 ПКУ встановлено, що заяви про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, можуть бути подані не пізніше 1095-го дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, протое, норми п. 102.5 ПК України встановлюють порядок подачі заяви про повернення надміру сплачених до бюджету коштів і не регулюють порядок відшкодування ПДВ.

Спірна сума бюджетного відшкодування ПДВ була задекларована в 1 кварталі, квітні-вересні, грудені 2007р., січені-лютому 2008р., січені 2009р. під час дії положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181).

У цьому законі існувала стаття 15.3.1, яка по змісту містить норми, схожі до норм пункту 102.5 статті 102 ПК України.

Таким чином, стаття 15.3.1 Закону № 2181 і пункт 102.5 ПКУ встановлюють тільки правило (норму) про повернення сум податків, що були надмірно (надлишково) сплачені до бюджету чи відшкодовані з бюджету відповідно до законів (кодексу), і встановлюють граничні строки для подання заяви про повернення надміру сплачених податків, тобто переплати податків.

Сума ПДВ, що враховується в залишку від'ємного значення бюджетного відшкодування (рядок 24 декларації) не є сумою надмірно сплачених до бюджету грошових зобов'язань і не є сумою відшкодування таких грошових зобов'язань, так як відшкодування цих сум із бюджету може бути здійснене тільки в майбутньому (в наступних податкових періодах) при виконанні певних умов.

Таким чином, жоден із наведених вище пунктів законодавчих актів не розповсюджує свою дію на порядок відшкодування ПДВ з бюджету, так як такий порядок регулювався до 01.01.2011 року Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року - розділом V ПКУ.

Цими документами не встановлено жодних обмежень по відшкодуванню ПДВ в залежності від строку (дати), коли було задеклароване збільшення суми податкового кредиту, яка в подальшому підлягала бюджетному відшкодуванню.

Навпаки, і в п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і в статті 200 ПК України встановлена норма, що залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування звітного періоду, включається до складу до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду без будь-яких обмежень по строку.

У вказаних вище нормах немає жодного посилання на термін давності, тобто норми статті 15.3.1 Закону № 2181 та пункт 102.5 ст. 102 ПК України не регулюють порядок нарахування та відшкодування ПДВ, раніше задекларованого.

З наданих до суду декларацій з податку на додану вартість вбачається, що позивачем було задекларовано в рядку 23 наявність такого бюджетного відшкодування.

Крім того, Податковий кодекс України та Наказ ДПАУ від 25.01.2011р. за № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» взагалі не містить підстав для списання наявного податкового кредиту та залишку від'ємного значення.

Нормами ст. 200 розділ V Податкового кодексу України не передбачено обов'язковість вибору у відношенні проведення чи не проведення відшкодування ПДВ платником податку, який має право на таке відшкодування. Кодекс прямо визначає порядок використання наявного від`ємного значення, а саме залишок включається до складу податкового кредиту наступного періоду. При цьому розділ V «Про податок на додану вартість» Податкового кодексу України не містить обмежень у часі на використання від`ємного значення, а навпаки визначає спосіб його подальшого використання платником податку у подальшій господарській діяльності.

З огляду на це підприємство правомірно задекларовало та сформовало податковий кредит з ПДВ та не порушувало п. 198.3, ст.198, п.200.4, ст.200, п.102.5, ст.102 ПК України.

Отже, враховуючи сукупність досліджених судом доказів та сукупність встановлених обставин, встановлені у актах перевірки за № 761/152/34229953 від 29.05.2012р. та за № 1538/152/34229953 від 10.08.2012р. порушення, не знайшли свого підтвердження у процесі судового розгляду справи, а податкові повідомлення-рішень за № 0000241504 від 11.06.2012р. та за №0000481504 від 29.08.2012р., винесені на підставі їх висновків, підлягають скасуванню.

Згідно положень пунктів 3-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служба України від 22.12.2010р. за № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, з огляду на вищезазначені положення акт є службовим документом і не підлягає скасуванню, а тому не підлягають і задоволенню позовні вимоги у частині скасування актів.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, у процесі судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження факти порушення позивачем п. 198.3, ст.198, п.200.4, ст.200, п.102.5, ст.102 ПК України, викладені у актах перевірок за № 761/152/34229953 від 29.05.2012р. та за № 1538/152/34229953 від 10.08.2012 року.

З урахуванням всього викладеного, суд приходить до висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від за № 0000241504 від 11.06.2012р. та за №0000481504 від 29.08.2012р., прийнятих на підставі висновків актів перевірок за № 761/152/34229953 від 29.05.2012р. та за № 1538/152/34229953 від 10.08.2012 року.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орендастройсервіс» підлягають всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати відповідно до частини задоволених судом позовних вимог у розмірі 1118 грн. 00 копійок.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Орендастройсервіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування актів за № 761/152/34229953 від 29.05.2012р. та за № 1538/152/34229953 від 10.08.2012р., визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0000241504 від 11.06.2012р. та за №0000481504 від 29.08.2012р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 11 червня 2012р. за №0000241504.

Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 29 серпня 2012р. № 0000481504.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орендастройсервіс» судовий збір у розмірі 1118 грн. 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2012 року

Суддя В.В Ільков