Рішення № 27990655, 10.12.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2012 р.Справа № 17/5025/1261/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Димбовський В.В., розглянувши матеріали

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця", м. Київ

про стягнення 689,46 грн., з яких 555,80 грн. - заборгованості з орендної плати, 28,58 грн. - пені, 105,08 грн. - штрафу

За участю представників:

від позивача: Корсакова Н.М. - за довіреністю №1824 від 10.09.2012р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 1336,48 грн., з яких 1200,68 грн. - заборгованості по орендній платі, 30,72 грн. -пені, 105,08 грн. - штрафу. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного здійснення орендної плати за договором №881 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 12.05.2009р., внаслідок чого у відповідача, як стверджує позивач, виникла заборгованість.

В процесі розгляду справи позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог, яке розглянуто та прийнято судом, про що зазначено в ухвалі суду від 27.11.2012р.

Отже, надалі предметом спору по справі є вимога про стягнення з відповідача 689,46 грн., з яких 555,80 грн. - заборгованості з орендної плати, 28,58 грн. - пені, 105,08 грн. -штрафу.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані матеріалами справи та підтверджені поданими доказами.Третя особа представника для участі в судовому засіданні не направила, причини неявки суду невідомі, письмову позицію з приводу заявлених позовних вимог суду не надано.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судове засідання не з'явився, поважні причини неявки не сповістив, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Адреса відповідача та його правовий статус підтверджені спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно на адресу, зазначену в ЄДР, яка співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві, направлялися ухвали суду. Між тим, ухвали повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до абзацу 3 п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги чинного процесуального права, суд приймає до уваги, що відсутність відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, як і ненадання ним відзиву на позов, не перешкоджає вирішенню спору по суті. Отже, суд вважає за можливе, згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

12.05.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Хмельницький (орендар) укладено договір №881 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Згідно п. 1.1. вказаного договору оренди орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування індивідуально визначене (нерухоме) майно -приміщення торгівельного кіоску в будівлі залізничного вокзалу ст. Хмельницький, що належить до державної власності, загальною площею 9,6 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1, та перебуває на балансі Вокзалу станції Хмельницький Південно-Західної залізниці (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою продажу книжкових видань, виданих іноземними мовами (п. 1.2.).

Згідно п. п. 2.1., 2.2. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду.

В пунктах 3.1.-3.3, 3.6. договору оренди сторони погодили, що орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна (протокол №3 від 06.05.2009р.) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди -лютий 2009 року -400,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним відповідно до розподілу, установленому Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду нормативних документів, за який здійснюється платіж у співвідношенні: 70% - до державного бюджету та 30% - вокзалу станції Хмельницький Південно-Західної залізниці.

В пункті 3.7. договору оренди сторонами передбачено відповідальність орендаря за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Крім того, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. (п. 3.8.).

Відповідно до п. 10.1. договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 12 травня 2009 року по 11 квітня 2012 року включно.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря. (п.п. 10.7., 10.8.).

Згідно акту приймання-передавання індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 12.05.2009р. позивачем було передано, а відповідачем - прийнято в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення торгівельного кіоску в будівлі залізничного вокзалу ст. Хмельницький, загальною площею 9,6 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1.

Протягом дії договору оренди відповідач користувався орендованим приміщенням. Між тим, ним допущена заборгованість по орендній платі за період лютий 2012 року -квітень 2012 року в сумі 555,80 грн.

Договір оренди прпинив свою дію з 12.04.2012р. Згідно акту приймання-передачі від 13.04.2012р. відповідач повернув орендоване приміщення, але заборгованість не погасив.

На підставі пунктів 3.7., 3.8. договору оренди позивач нарахував відповідачу 28,58 грн. -пені за період з 04.10.2011р. по 23.04.2012р., 105,08 грн. -штрафу (10%).

Відповідачу була надіслана претензія №11-08-01179 від 10.05.2012р. про сплату боргу, яка залишена ним без відповіді та задоволення.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку не погасив заборгованість, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача боргу в примусовому порядку.

Аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого позивачем передано, а відповідачем взято у тимчасове платне користування нежитлове приміщення.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справи застосовуються норми як Закону України „Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 759 ЦК України, ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк встановлений договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 18 та 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному об'ємі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В розділі 3 договору оренди сторонами було погоджено розмір та строки сплати орендної плати.

Як свідчать матеріали справи договір №881 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 12.05.2009р. припинив свою дію з 12.04.2012р. і відповідач повернув орендоване приміщення згідно акту приймання-передачі. Між тим, ним допущена заборгованість по орендній платі за період лютий 2012 року -квітень 2012 року.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, докази на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати є правомірною.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути пеню та штраф. Згідно розрахунку розмір пені, яку нараховано на борг з орендної плати складає 28,58 грн. за період з 04.10.2011р. по 23.04.2012р.; розмір штрафу - 105,08 грн. (10%).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'зання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 3.7., 3.8. договору оренди сторонами передбачено відповідальність відповідача за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Також, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Перевіривши правильність нарахування розміру штрафу та пені, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача штраф в сумі 105,08 грн. та 28,58 грн. -пені.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця", м. Київ про стягнення 689,46 грн., з яких 555,80 грн. - заборгованості з орендної плати, 28,58 грн. - пені, 105,08 грн. -штрафу задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області для зарахування до державного бюджету (одержувач: УДКСУ у м. Хмельницькому, код 38045529, р/р: 31113094700002, МФО 815013, банк одержувача: ГУДКСУ у Хмельницькій області) 555,80 грн. (п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 80 коп.) - заборгованості з орендної плати, 28,58 грн. -(двадцять вісім гривень 58 коп.) - пені, 105,08 грн (сто п'ять гривень 08 коп.) -штрафу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) -витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 12 грудня 2012 року.

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 4 примірника:

1 -до справи,

2 -позивачу,

3 -відповідачу (АДРЕСА_2),

4 -третій особі (м. Київ, Шевченківський район, вул. Лисенка, 6).