Рішення № 27990463, 05.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р.Справа № 5023/4267/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурор Дергачівського району Харківської області м. Дергачі в інтересах держави в особі Черкасько-Лозівська сільська рада с. Черкаська Лозова до ПП "АКР Плюс", м. Дергачі про про розірвання договору, стягнення за участю :

позивача- не з'явився.

відповідача - Глотов С.О. , дов. №1 від 03.09.2012 року.;

Прокурор - Хряк О.О. посв. від 03.03.10212 р.; Дементьєв Н.В. , посв. №009112 від 19.10.2012 року. Дзюба І.О. посв. № 007971

Третя особа - 1 - Ремінний В.І., дов від 07.06.2012 , завідувач сектору юр. забезпечення;

Третя особа - 2 - Воскобойник В.О., дов від 27.11.12 р.;

Третя особа - 3 - не з'явився.

Третя особа - 4 - не з'явився. Третя особа - 5 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Черкасько Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -ПП "Акр Плюс" суму шкоди завданої внаслідок зняття поверхневого шару ґрунту в розмірі 26581, 36 грн. на користь позивача. Також прокурор просить суд: розірвати договір оренди земельної ділянки від 30.04.2012 на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, кадастровий номер № 63 220 830 0004 002 0042, площею 1,9800 укладеного між відповідачем та Дергачівської районної державною адміністрацією; зобов'язати відповідача звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку, яка є об'єктом договору оренди землі укладеного між відповідачем та Дергачівської районної держави адміністрацією 30.04.2012 року на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, кадастровий номер 63 220 830 0004 002 0042, площею 1,9800 га. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем ст.. 168 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства в Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 листопада 2012 року залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Харківську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 листопада 2012 року залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю та Дергачівську району державну адміністрацію; розгляд справи відкладено на 28 листопада 2012 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 листопада 2012 року залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Харківську міську раду, розгляд справи відкладено на 04 грудня 2012 року об 11:30 год.

У призначеному судовому засіданні 04 грудня 2012 року прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог, та просив суд їх задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у наявному в матеріалах справи відзиві на позов, а також наданому через канцелярію суду доповненому відзиві на позов (вх. № 20726), який судом долучено до матеріалів справи. Також представник відповідача надав клопотання (вх. № 20725), в якому просить суд зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаною з нею справи Харківського окружного адміністративного суду № 2а-11084/12/2070. Аналогічне за змістом клопотання подано відповідачем 16.10.2012 року (вх. № 16932).

Присутні у судовому засідання представники прокуратури, третіх осіб Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, Харківської обласної державної адміністрації заперечували проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник третьої особи - 1 позов прокурора підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду письмові пояснення та додаткові документи (вх. № 20816,20817), які судом долучені до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи - 2, підтримував позовні вимоги, надав письмові пояснення (вх. № 20746), які судом долучені до матеріалів справи.

У судове засідання представник позивача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Третя особа -3 у призначене судове засідання не з'явилась, проте, через канцелярію суду надала відзив по справі (вх. № 20634), в якому проти позовних вимог не заперечує та просить розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Третя особа -4 також у судове засідання не з'явилась, проте, через канцелярію суду надала клопотання (вх. № 457), в якому посилаючись на необхідність надання додаткових доказів, просить суд відкласти розгляд справи.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадженні у справі №5023/4267/12 до розгляду справи Харківського окружного адміністративного суду № 2а-11084/12/2070, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Зупинення провадження у справі передбачено нормою ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч. 1 якої господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок:

а) непідвідомчості;

б) обмеженості предметом позову;

в) неможливості розгляду тотожної справи;

г) певної черговості розгляду вимог.

Виходячи із викладеного, суду не доведено належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин того, що розгляд даної справи можливий тільки після вирішення справи № 2а-11084/12/2070, яка розглядається Харківським окружним адміністративним судом.

Суд не знаходить правових підстав для зупинення провадження по даній справі, оскільки обставини, які б унеможливлювали розгляд даної справи до вирішення по суті іншої справи № 2а-11084/12/2070, яка розглядається Харківським окружним адміністративним судом, відсутні, а це в свою чергу свідчить про відсутність вказаної вище сукупності правових фактів, що вимагається Господарським процесуальним кодексом України для зупинення провадження по справі.

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для зупинення провадження у даній справі.

Вирішуючи клопотання Третьої особи -4 про відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошено перерву для надання можливості ознайомитись з уточненнями позивача з матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд, відмовляючи в задоволенні цього клопотання враховує, що строк вирішення спору, встановлений ст.. 69 ГПК України, спливає та наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд вважає вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Присутні в судовому засіданні 05 грудня 2012 року учасники судового процесу вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників першого відповідача, та третіх осіб, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 листопада 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор у позовні заяві, прокуратурою Дергачівського району Харківської області спільно з посадовими особами державної інспекції сільського господарства в Харківській області проведено перевірку з питань додержання вимог земельного законодавства України при використанні земельної ділянки на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ПП «Акр Плюс» (відповідача).

В ході перевірки встановлено, що розпорядженням Харківської обласної Державної адміністрації № 145 від 23.03.2012 затверджено проект землеустрою лодо відведення земельної ділянки площею 1,9800 га. ПП «Акр плюс» із земель сільськогосподарського призначення для розміщення складів будівельних матеріалів та промислових товарів, розташованої за межами населених пунктів на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та надано ПП «Акр плюс» в оренду зі зміною цільового призначення на землі промисловості, транспорту та зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення строком на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження, 30.04.2012 року, між Дергачівською районною державною адміністрацією Дергачівського району Харківської області та ПП «Акр плюс» (відповідачем) укладено договір оренди земельної ділянки на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, кадастровий номер № 63 220 830 0004 002 0042, площею 1,9800 га., який зареєстровано в Харківській Регіональній філії державного підприємства «Центр держвного земельного адастру при державному комітеті України з питань земельних ресурсів», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 09.07.2010 за № 041069300004.

28 травня 2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області було проведено перевірку, у ході якої було виявлено, що відповідач використовує земельну ділянку для розміщення складів будівельних матеріалів та промислових товарів площею 1,98 га. На території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області відповідно до договору оренди земельної ділянки від 30.04.2009 р. При обстеженні земельної ділянки встановлено, що ПП «Акр Плюс» здійснено зняття верхнього шару грунту на площі 1,61 га без спеціального дозволу на зняття та перенесення верхнього шару ґрунту, чим відповідно порушено ст. 168 Земельного кодексу України. За результатом проведеної перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області складено акт від 28.05.2012 року.

Згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву родючого шару грунту без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007р. № 963 прокурором нараховано розмір шкоди, заподіяною відповідачем у зв'язку із зняттям поверхневого шару грунту у розмірі 26581,36 грн.

Прокурор вказує на те, що у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору щодо дотримання норм екологічної безпеки землекористування та використання амельної ділянки за цільовим призначенням посилаючись на ст.. 141, 168, Земельного кодексу України, є підстави для припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку із чим, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Прокурором та Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області визначено, що нанесення шкоди державі полягає у знятті і перенесенні ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) під час виконання використання земельної ділянки без виданого у встановленому порядку спеціального дозволу, у зв'язку із чим, згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву родючого шару грунту без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007р. № 963 прокурором нараховано розмір шкоди, заподіяною відповідачем у зв'язку із зняттям поверхневого шару ґрунту у розмірі 26581,36 грн.

Норма ст. 35 Закону України "Про охорону земель" визначає, що власники і землекористувачі, в т.ч. орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства України.

За приписами ст. 168 Земельного кодексу України ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони, власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

Пунктом 3.1. Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 року № 1 визначено, що власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Згідно пункту 1.3. цього Порядку вимоги щодо отримання дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок є обов'язковими для власників земельних ділянок та землекористувачів, діяльність яких пов'язана з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені або визначені не в повному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відмовляє у видачі дозволу (п.3.3 Порядку).

У відповідності до п.4.1 Порядку для отримання дозволу власник земельної ділянки, землекористувач або їх представник звертається із письмовою заявою до відповідного органу Держкомзему. За результатами розгляду матеріалів інспекційний орган Держкомзему видає дозвіл чи відмовляє у його видачі. У разі відмови у видачі дозволу інспекційний орган Держкомзему письмово повідомляє про це заявника із зазначенням причин відмови (п.4.5 Порядку).

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.3 розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 23 березня 2009 року № 145 «Про надання в оренду земельної ділянки ПП «АКР Плюс» на території Дергачівського району, при затвердженні проекту землеустрою відведення спірної земельної ділянки та надання відповідачу в оренду цієї земельної ділянки, було зазначено умову, що після прийняття рішення про надання земельної ділянки, отримати згоду на зняття родючого шару ґрунту в Управлінні з контролю за використанням та охороною земель у Харківської області.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем у судових засіданнях, відповідач не отримував визначені вищенаведеним законодавством, а також Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 23 березня 2009 року № 145 спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, яка знаходиться за межами населених пунктів Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Стаття 56 Закону України "Про охорону земель" визначає, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Частинами 4 та 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за нанесення шкоди навколишньому середовищу у вигляді зняття і перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на територіях земельних ділянок, які відведені під будівельні роботи, відповідальність має нести власник (орендар) таких земельних ділянок.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України, встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, у тому числі для сільськогосподарського використання;

У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як, зазначає прокурор у позовній заяві та вбачається з наданих прокурором та відповідачем документів, земельна ділянка, яка використовується відповідачем знаходиться за межами населених пунктів Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області.

Таким чином, враховуючи п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження земельної ділянки, за використання якої прокурором нараховані збитки, здійснює Дергачівська районна державна адміністрація.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вказано в п. 2 ст. 121 Конституції України, на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції станом на дату звернення прокурора з даним позовом) при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно з ч. 1 ст. 36 цього ж Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. У позовній заяві прокурора повинно бути:

а)зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави;

б)обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави;

в)вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення і в ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, яка діяла станом на дату звернення прокурора з даним позовом), де вказується, що представництво інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Таким чином, представництво прокурором інтересів держави громадянина в суді можливе лише в межах прямо визначених законом.

У відповідності до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" (в редакції, яка діяла станом на дату звернення прокурора з даним позовом) визначено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно ж до ч. 1 та ч. 3 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла станом на дату звернення прокурора з даним позовом) прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. З цією метою прокурор може звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні -також і усно.

Як зазначається в ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, відповідно до вимог ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноваже ний державою, здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. З Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 р. № З-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, зазначено, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

Зазначене знайшло своє відображення в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23 березня 2012 року «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».

Прокурор Дергачівського району Харківської області, звертаючись до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 26581,36 грн. збитків, та розірвання договору оренди, визначив, що він звертається в інтересах Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, яку визначено прокурором позивачем по даній справі.

Таким чином, прокурором визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Черкаську-Лозівську сільську раду Дергачівського району Харківської області, який ним зазначено як позивач у даній справі.

Натомість, як вже було встановлено судом повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, кадастровий номер № 6322083000040020042, площею 1,9800 га., яка знаходиться за межами населеного пункту за зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу з якої прокурором нараховані збитки, здійснює Дергачівська районна державна адміністрація, яка не є позивачем у справі та не визначена прокурором у позовній заяві, як орган уповноважений державою, здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (позивачем). При цьому, прокурором визначено у позовній заяві як позивача іншу особу - Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, яка не має повноважень щодо розпорядження вказаною спірною земельною ділянкою, яка на думку прокурора незаконно використовується відповідачем.

До того ж Черкасько - Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області не є стороною (орендодавцем) договору оренди земельної ділянки від 20.04.2009 року зареєстрованого в Харківській Регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України з питань земельних ресурсів», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 09.07.2010 за № 041069300004, який прокурор, звернувшись до суду в інтересах держави в особі Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, просить розірвати.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, умова і строки передачі земельної ділянки орендарю.

Згідно п. а ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Крім того, відповідно до п.2.20. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України, якою передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, статтями 31, 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 188 Господарського кодексу України передбачено виключно право лише сторони по договору на його зміну або розірвання, проте, Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області, яка визначена прокурором як позивач у справі не є стороною по вказаному договору оренди землі, а тому суд дійшов висновку, про те, що прокурор не мав права звертатися в особі Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області з відповідними позовними вимогами до суду.

Це свідчить про те, що відповідачем у справі, права позивача (Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області) в частині невиконанням зобов'язань за договором оренди землі, що стало наслідком для нарахування збитків, та подання прокурором вимоги про розірвання договору не порушені, а отже підстав для їх захисту прокурором в інтересах держави в особі позивача у прокурора не має.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому ст.. 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з матеріалів справи не вбачається порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, а отже прокурор не мав права звертатись до суду з позовом в інтересах держави в особі Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу , яка не знаходиться в розпорядженні позивача, що є підставою для відмови прокурору в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Враховуючи, що прокурор звільнений від сплати судового збору, судовий збір у даній справі не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 12, 122, 211, 168 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України "Про охорону земель" , Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.01.2005 року № 1 статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 46, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 10.12.2012 р.

Суддя Аюпова Р.М.