Рішення № 27990399, 05.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р.

Справа № 5023/4420/12

вх. № 4420/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю

позивача - не з*явився відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ДП "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ

до Публічне АТ "Насінневе" смт. Чапаєве

про стягнення штрафу в сумі 13 305 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Насінневе" про стягнення штрафу у розмірі 13 305,00 грн. за неправильне зазначення в накладній коду та адреси одержувача.

Від Публічного акціонерного товариства "Насінневе" надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу, в обгрунтування чого відповідачем надано договір поставки хімічної продукції, договір про промивання та очищення вагонів засобами залізниці, кредитний договір, договір застави (майнових прав на товар), договір про надання поворотної безвітсоткової фінансової допомоги № 177 та № 169) .( а.с.23-51)

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 16.10.2012 року до 23.12.2012 року та з 23.12.202 року до 05.11.2012 року до 10 год.30 хв..

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне, що у березні 2012 року відповідачем були відправлені зі станції Кегичівка Південної залізниці вагони №№ 50257401, 50257500, 50257955 - згідно накладної № 44624262 на станцію Баглій Придніпровської залізниці, на адресу одержувача - м.Полтава, вул. С.Т.Кондратенка,12", код - 9828.

01.04.2010 року працівниками станції Баглій, складений акт загальної форми за № 226 та на адресу відправника одночасно була направлена телеграма щодо відсутності на станції Баглій такого отримувача, за зазначеною адресою ( а.с.10).

04.04.2012 року від відповідача була отримана телеграма , про наступне, що отримувачем вантажу правильно вважати ПАТ"Дніпроазот" м.Дніпродзержинськ (а.с.12).

Відповідно до частин 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтями 2, 5, 6 Статуту передбачено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення документів, а також статтями 23, 24 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 " Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Частина 1 статті 24 Статуту залізниць України визначає, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Стаття 122 Статуту залізниць України встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги, що відповідачем при відправлені спірних вагонів були допущені помилки не тільки у визначені назви одержувача вантажу , кода підприємства одержувача і простою трьох діб, суд відмовляє в задововлені клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних сакнцій.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Насінневе" (Харківська обл, Кегичівський район, с. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, буд.20 р/р 26002052225054 Харк. ГРУ ПАТ КБ"Приватбанк" м.Харків, МФО 351533 ЄДРПОУ 00387080) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркча,108, р/р 26006000012 ДФ АБ"Експрес-Банк" МФО 306964 ЄДРПОУ 01073828) штраф в сумі 13 305 грн, судовий збір 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.11.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.