Рішення № 27990301, 11.12.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2012 р.Справа № 2/1/5022-4/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Колубаєвої В.О.

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" вул. Матросова, 10, м. Червонозаводське, Лохвицького р-ну, Полтавської області

про стягнення 28 765 грн. 29 коп. заборгованості, інфляційних та річних

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився.

відповідача: Пшибила О.С., довіреність № 37 від 17.08.12 р.

Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 28 765 грн. 29 коп., з яких: 21 857 грн. 40 коп. -вартість виконаних робіт по перевезенню гібридної кукурудзи по накладних №016 від 28.09.2008р.; №098 від 09.10.2008р.; №154 від 13.10.2008р. та №53 від 15.10.2008р., згідно умов договору на перевезення вантажів (зернових культур) №731 від 08.09.2008р.; 1 421 грн. 55 коп. - 3% річних за користування коштами з листопада 2008р. по грудень 2010р. та 5 486 грн. 34 коп. - втрат від інфляційних процесів з листопада 2008р. по грудень 2010р.

Відповідач позов не визнає (лист №23 від 14.01.2011р.), посилаючись на те, що:

- справа, згідно ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду Тернопільської області не підсудна;

- господарським судом м. Києва розглядалась справа за №17/16 (рішення від 13.05.2009р.) між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

- акт передачі-прийняття виконаних робіт від 22.10.2008р. підписаний особою, яка не мала повноважень на такі дії.

Стверджує, що позивач йому послуг по перевезенню не надавав.

Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача та приймаючи до уваги, що:

1) В судовому засіданні перед розглядом справи представнику відповідача роз'яснено його права і обов'язки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

2) Із Статуту приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 10 від 12.07.2010р.) та зареєстрованого 02.08.2010р. вбачається, що ЗАТ "Райз-Максимко" реорганізоване, шляхом перетворення (зміна найменування ПАТ "Райз-Максимко"). Тому, згідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює заміну відповідача ЗАТ "Райз-Максимко" на його правонаступника ПАТ "Райз-Максимко".

Відтак, відповідачем по даній справі є приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко".

3) 08.09.2008р. ЗАТ "Райз-Максимко"правонаступником якого є ПАТ "Райз-Максимко" (в подальшому відправник) та суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (в подальшому перевізник) уклали договір перевезення вантажів (зернових культур) № 731/Н. Даний договір підписаний керівником відправника ОСОБА_7, підпис якого скріплений печаткою.

При розгляді справи, представник відправника (відповідача) не заперечувала, що підпис поставлений на договорі перевезення вантажів (зернових культур) № 731/Н від 08.09.2008р. є підписом керівника (директора) Нагірнянської філії.

При ознайомленні з даним договором, суд встановив, що згідно ст. 204 Цивільного кодексу України даний правочин є правомірним, так-як його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним (ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, даний правочин створює цивільні права і обов'язки. Тому, суд при розгляді даної справи виходить із умов договору перевезення вантажів (зернових культур) № 731/Н від 08.09.2008р., як це передбачено ст. 908 Цивільного кодексу України.

4) Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України та п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997р., основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна та дорожній лист вантажного автомобіля.

Пунктами 11.4 та 11.5 даних Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортною накладною здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. При здаванні вантажу, вантажоодержувач підписується про одержання вантажу (п. 11.10 Правил).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу автомобільним транспортом вантажовідправник повинен виписувати в кількості не менше 4-х екземплярів. Вантажовідправник та вантажоодержувач засвідчують всі екземпляри товарно-транспортної накладної і при необхідності печаткою (штампом) -п.11.7 Правил.

Отже, вимогами чинного законодавства передбачено, що і у позивача і у відповідача (у його філіях) повинні бути оригінали товарно-транспортних накладних.

Незважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалах від 18.01.201р. та від 01.02.2011р., оригінали товарно-транспортних накладних не надані.

В суд представлені копії товарно-транспортних накладних, тому суд, згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. розглядає справу за наявними у справі доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Поскільки, наявність товарно-транспортних накладних при здачі вантажу вантажоодержувачу підтверджена поясненнями ОСОБА_6 від 11.02.2011р., яке вона надала в господарський суд Тернопільської області та від 10.03.2011р., яке вона надала оперуповноваженому ДСБЕЗ Чортківського УМВСУ в Тернопільській області, капітану міліції Семеренко Р.Є. Тому, суд приймає до уваги копії наданих в суд товарно-транспортних накладних.

5) Із товарно-транспортних накладних № 016 від 28.09.2008р.; № 098 від 09.10.2008р.; № 154 від 13.10.2008р. та № 53 від 15.10.2008р. вбачається, що позивач перевіз відповідачеві 87 140 кг. гібридної кукурудзи. Вартість виконаних робіт 21 857 грн. 40 коп. Робота виконана якісно і в строк. Виконані послуги (роботи) передав ОСОБА_1 та прийняла ОСОБА_6 Про що обоє розписалися в акті передачі-прийняття виконаних робіт від 22.10.2008р.

Із пояснень ОСОБА_6. вбачається, що вона завжди проводила розрахунки по товарно-транспортних накладних, а тому мала право підпису акту передачі-прийняття виконаних робіт.

В поясненні від 10.03.2011р. ОСОБА_6 стверджує, що товарно-транспортні накладні № 016 від 28.09.2008р.; № 098 від 09.10.2008р.; № 154 від 13.10.2008р. та № 53 від 15.10.2008р. та акт передачі-прийняття виконаних робіт від 22.10.2008р. були передані юрисконсульту Пшибилі О.С.

Тобто, крім головного економіста, про прийняття виконаних по акту передачі-прийняття робіт знала і юрисконсульт даної виробничої одиниці.

Проте, на час виконання вищевказаних дій головному економісту не було повідомлено, що нею неправильно складені розрахунки по вищевказаних товарно-транспортних накладних.

Слід також зазначити, що акт передачі-прийняття виконаних робіт від 22.10.2008р. не підписаний директором філії. Чому він даний акт не підписав невідомо.

В акті відсутні будь-які зауваження, у той час як відповідно до вимог чинного законодавства кожна сторона (представник сторони) повинен підписати акт виконаних робіт. В разі незгоди з даними такого акту, представник повинен підписати акт з окремою думкою (протоколом розбіжностей). Останній повинен бути підтверджений оригіналами документів.

Тобто, одержавши від головного економіста підписаний нею акт, юрисконсульт підрозділу повинен був повідомити про неналежні дії головного економіста керівника підрозділу. Останній повинен був підписати такий акт з окремою думкою.

Відсутність підпису та окремої думки підтверджує той факт, що 22.10.2008р. як головний економіст так і юрисконсульт та керівник підрозділу були згідні з написаним в акті передачі-прийняття виконаних робіт.

Слід також зазначити, що сторони в п. 2.4. договору на перевезення вантажів (зернових культур) №731 від 08.09.2008р. узгодили, що акт передачі-прийняття виконаних робіт складається перевізником та передається відправникові, який зобов'язаний у п'ятиденний термін такий підписати, після чого повернути перевізникові. В разі непогодження із даними акту, відправник має право повернути його перевізникові з доданням протоколу розбіжностей. У разі неповернення акту передачі-прийняття виконаних робіт чи повернення такого без протоколу розбіжностей, зазначений акт вважається прийнятим та підлягає виконанню.

Тобто, у договорі сторони погодили дії по укладанню акту передачі-прийняття виконаних робіт.

Дані умови договору не протирічать вимогам чинного законодавства. Тому, суд такі приймає.

Поскільки, акт передачі-прийняття виконаних робіт від 22.10.2008р. підписаний працівником відповідача без протоколу розбіжностей, то суд вважає, що дані, зазначені в акті, відповідають дійсності і відповідач, керуючись п. 2.4. договору на перевезення вантажів (зернових культур) №731 від 08.09.2008р., прийняв даний акт до виконання.

6) При розгляді справи також враховувалось:

а) Рішенням від 13.05.2009р. по справі № 17/16 господарський суд міста Києва задовольнив позов ОСОБА_1 до ЗАТ НВП "Райз-Агро" про стягнення 21 857 грн. 40 коп.

Постановою від 01.10.2009р. Київський апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції із наступних підстав:

- акт передачі-прийняття виконаних робіт від 22.10.2008р. судова колегія не прийняла до уваги, так-як акт підтверджує перевезення зерна пшениці, а не кукурудзи гібридної;

- товарно-транспортні накладні № 016 від 28.09.2008р.; № 098 від 09.10.2008р.; № 154 від 13.10.2008р. та № 53 від 15.10.2008р. підтверджують перевезення гібридної кукурудзи у вересні-жовтні 2008р., в той час як строк дії договору від 04.06.2008р. закінчується 30.08.2008р.

Тобто, суд другої інстанції встановив, що акт передачі-прийняття виконаних робіт від 22.10.2008р. та товарно-транспортні накладні № 016 від 28.09.2008р.; № 098 від 09.10.2008р.; № 154 від 13.10.2008р. та № 53 від 15.10.2008р. не можуть слугувати доказом перевезення позивачем відповідачеві зерна пшениці по договору від 04.06.2008р.

Вищенаведене підтверджує, що рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009р. по справі № 17/16 винесена між тими ж сторонами, проте не з того ж предмету та підстав по яких позивач звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовною заявою № 2-ю від 24.12.2010р.

Таким чином, суд правильно відмовив відповідачеві у застосуванні по даній справі п.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, так-як, рішення господарського суду є між тими ж сторонами, проте не з того ж предмету і тих же підстав (Постанова пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.).

б) Скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та повернення матеріалів справи для додаткової перевірки (постанова Чортківського районного суду Тернопільської області від 15.08.2011р. по справі № 4-76/11), не є підставою для зупинення провадження у справі (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Виносячи дане рішення, суд керувався ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у визначеному законом порядку, враховуючи пояснення працівників відповідача та позивача, встановив наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Тому, прохання відповідача про зупинення провадження по справі задоволенню не підлягає.

в) Ст. 925 Цивільного кодексу України регулює правові відносини у зв'язку з пред'явленням перевізникові позову. Даний позов пред'явлений перевізником, а не до перевізника. Тому, посилання відповідача на дану статтю є необґрунтованим.

Ст. 5 Господарського процесуального кодексу України не передбачає обов'язкове пред'явлення претензії перевізника до того, кому надані послуги.

Тому, суд розглянув справу по суті, незважаючи на те, що позивач не направляв відповідачеві претензії.

г) Згідно ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Із Положення про Нагірянську філію Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", затвердженого ПрАТ "Райз-Максимко", вбачається, що філія:

- є відокремленим підрозділом (філією), яка створена для здійснення частини територіальних функцій юридичної особи (п. 1.1.; 3.1.; 4.1. Положення);

- вона здійснює частину або всі види діяльності, які має право проводити юридична особа (п. 3.3. Положення);

- стороною договорів, укладених директором філії від імені юридичної особи є юридична особа (п. 4.4. Положення);

- філія має рахунок в банку, круглу печатку, є самостійним платником податку (п. 4.5.; 4.6.; 4.7. Положення).

Вищенаведене підтверджує, що юридичну особу Приватне АТ "Райз-Максимко" представляє уповноважений нею відособлений підрозділ -Нагірянська філія.

Тому суд вважає, що даний спір підсудний господарському суду Тернопільської області.

7) Враховуючи вищевикладене та те, що:

- згідно ст. 14 та ст. 526 Цивільного кодексу України, між сторонами по справі виникли цивільні права і обов'язки, які повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від виконання даних обов'язків не допускається (ст. 525Цивільного кодексу України);

- наявними в справі документами доведено, що позивач поставив відповідачеві вантаж, тому останній і повинен згідно ст.ст. 909, 916 Цивільного кодексу України сплатити вартість виконаних робіт, узгоджену сторонами у договорі на перевезення вантажів (зернових культур) №731 від 08.09.2008р.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

8) Згідно ст. 199 Господарського Кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України за період з листопада 2008р. по грудень 2010р. відповідач повинен сплатити позивачеві втрати від інфляційних процесів в сумі 5 486 грн. 34 коп. та з листопада 2008р. по грудень 2010р - 3% річних від простроченої суми в сумі 1 421 грн. 55 коп. за користування коштами.

9) Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по державному миту в сумі 287 грн. 65 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Позов задовольнити.

2) Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райз-Максимко" вул. Матросова, 10, м. Червонозаводське, Лохвицького р-ну, Полтавської області (ідент. код 30382533):

- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1): 21 857 грн. 40 коп. -заборгованості за надані послуги; 1 421 грн. 55 коп. - річних; 5 486 грн. 34 коп. -втрат від інфляційних процесів; 287 грн. 65 коп. - в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення «11» грудня 2012 року через місцевий господарський суд.

Суддя В.О. Колубаєва