Рішення № 27990188, 06.12.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2012 р. Справа №18/290/12

за позовом Фізичної особи-підприємця Ничипорук Наталії Леонідівни, тупик Зв'язний 3, м. Кременчук, Полтавська область,39600

до Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг", вул. Махоркова, 31, м. Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення грошових коштів в сумі 161 694,52 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Пасюк В.В.

від відповідача: Погрібна Ю.І., Шапієва Л.В.

В судовому засіданні 06.12.2012 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив термін виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 161 694,52 гривень боргу за договором підряду №09/09 від 26.10.2009 року, з яких: 100000,0 гривень - основний борг, 4134,25 гривень - 3% річних, 6200,00 гривень - інфляційні, 21360,27 гривень - пеня, 30 000,00 гривень - штраф за договором підряду №09/09 від 26.10.2009 року.

З метою повного та всебічного розгляду справи по суті та з'ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 17.04.2012 року зупиняв провадження у справі в зв'язку з направленням окремих матеріалів справи до слідчих органів - Прокуратури Полтавської області - для перевірки наявності чи відсутності в діях позивача, відповідача чи інших осіб ознак злочинів, передбачених відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Ухвалою від 13.11.2012 року суд поновив провадження у справі, оскільки 09.11.2012року від прокуратури міста Кременчука надійшов лист з повідомленням, що кримінальна справа №123315084, яка порушена за фактом привласнення грошових коштів при виконанні робіт по виготовленню надмогильних споруд, тротуарної плитки та їх монтажу на Новоміському та Свіштовському кладовищі м. Кременчука шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, закрита 25.09.2012 року на підставі п.2 ст. 6 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу злочину.

В судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з урахуванням письмових пояснень ( арк. справи 1-25, том 2).

Відповідач у відзиві на позов ( арк. справи 32-36, том 1) та запереченнях від 29.11.2012 року (арк. справи 131-132, том 1) проти позовних вимог заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що між відповідачем та позивачем було укладено договір підряду №09/09 від 26.10.2009р. щодо надання послуг з виготовлення неметалевих виробів із бетону (огорожі), намогильних споруд, тротуарної плитки з використанням своїх матеріалів та устаткування та провести їх монтаж. Вищевказані послуги були виконанні відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт №2 від 26.02.2010р. щодо благоустрою території Новоміського кладовища на суму 10 000,00грн., та акт прийому-передачі виконаних робіт №2 від 30.09.2010р. щодо благоустрою території Новоміського кладовища на суму 100 000,00грн. На підприємстві (відповідача) є оригінал договору, оформлений належним чином, якій не співпадає з наданою копією договору, а саме: оригінал договору складений на 2 сторінках, копія договору складена на 3 сторінках, відрізняється шрифт тексту та змісту ( загальні положення, ціна робіт, умови платежу, строки виконання робіт, обов'язки сторін, відповідальності сторін за порушення договору, дія договору.)

Також відповідач вказує, що Акт приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 30.09.2010 року на суму 100 000 грн. оригінал та копія повністю співпадають. Інші акти, та додатки до акту стосовно виконання робіт по даному договору відсутні та не відображені в бухгалтерському обліку підприємства. Також КП "СКРП" ставить під сумнів надані позивачем до суду копії актів виконаних робіт №2 від 30.09.2010р. та додатки до нього щодо проведення робіт зазначених в ньому в той же час наскільки відповідачу відомо, то ці роботи позивачем не проводились, оскільки у СПД Нечипорук Н.Л. відсутні основні засоби та наймані працівники.

Відповідачем подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та судово - технічної експертизи документів.

На вирішення почеркознавчої експертизи відповідач просить поставити експерту наступні питання:

- чи виконано підпис на другій та третій сторінках (відповідно) договорів підряду №09/09 від 26.10.2009 р., які надані як комбінатом так і ФО-П Ничипорук Н.Л., в графі "Директор Дедюрин В.М."Дедюриним Віталієм Миколайовичем;

- чи виконано підпис на акті виконаних робіт №2 від 30.09.2010 р. Дедюриним Віталієм Миколайовичем чи іншою особою?;

- чи виконаний рукописний текст - письмові пояснення Дедюрина Віталія Миколайовича, які наявні в матеріалах справи, однією особою та чи є ця особа - Дедюриним Віталієм Миколайовичем;

- чи виконано підпис на договорах підряду №09/09 від 26.10.2009 р. та акту виконаних робіт №2 від 30.09.2010 р. , які надані як комбінатом так і ФО-П Ничипорук Н.Л.Дедюриним Віталієм Миколайовичем навмисно зміненим почерком?

- чи перебувала особа, яка проставила підпис на другій та третій сторінках (відповідно) договорів підряду №09/09 від 26.10.2009 р. та акті виконаних робіт №2 від 30.09.2010 р., які надані як комбінатом так і ФО-П Ничипорук Н.Л. у незвичному стані?

На вирішення судово - технічної експертизи документів експерту поставити наступні питання:

- чи нанесено відтиски печатки від імені Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" в договорі підряду №09/09 від 26.10.2009 р., укладеному між КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" та ФО-П Ничипорук Н.Л. печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?;

- чи нанесено відтиски печатки від імені КП "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" на акті виконаних робіт №2 від 30.09.2010 р. печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?;

- чи можливо встановити термін виготовлення примірників договорів підряду №09/09 від 26.10.2009 р. та акту виконаних робіт №2 від 30.09.2010 р. , які надані як комбінатом так і ФО-П Ничипорук Н.Л.?.

Згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування ( п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

В п. 5 Постанови № 4 Пленум визначив, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід, зокрема визначити об'єкти, що підлягають експертному дослідженню; максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності; здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям - вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб; у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі за необхідності - з участю спеціаліста; з'ясувати усі інші обставини, пов'язані з проведенням судової експертизи.

Суд звертає увагу відповідача, що предметом позовних вимог не є питання щодо визнання договору підряду №09/09 від 26.10.2009 року недійсним, а питання, запропоновані відповідачем спрямовані саме це, а тому, враховуючи те, що до предмету доказування в даній справі не

входить встановлення обставин щодо відповідності вчиненого правочину вимогам ст.203 ЦК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

Також відповідачем подано клопотання в порядку ст. 38 ГПК України, яке ухвалою від 29.11.2012 року було задоволено судом.

Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з подачею відповідачем позову про витребування грошових коштів з позивача в сумі 35 000 грн., як отриманих без належних правових підстав.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

В даному випадку відповідачем не надано доказів того, що іншим судом порушено провадження, або здійснюється розгляд справи, пов'язаної з даною господарською справою, отже клопотання є невмотивованим та не підтвердженим доказами. Саме по собі зазначення про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

26.10.2009 року між Фізичною особою-підприємцем Ничипорук Н.Л. (позивач) та Комунальним підприємством "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" (відповідач) був укладений договір підряду №09/09 на виконання підрядних робіт з благоустрою території Новоміського кладовища, предметом якого є оплатне виконання позивачем за замовленням відповідача робіт з прибирання листя з проходів, алей та до ріжок території кладовища, прибирання залишків старих пам'ятників на по кинутих могилах, корчування пнів та вирубка кущів і чагарників, ліквідація накопичень сміття та несанкціонованих звалищ сміття у зонах та місцях ві льних від могил, вздовж огорожі та прилеглої до кладовища території та ін.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у відповідності до умов цього договору вона виконувала передбачений умовами договору обсяг робіт у період з листопада 2009 року по вересень 2010 року включно. Про належне виконання позивачем умов договору та прийняття виконаних робіт/наданих послуг відповідачем свідчить підписаний сторонами 30.09.2010 року акт приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 100 000,00 грн. ( арк. справи 13).

Умовами договору підряду №09/09 від 26.10.2009 року передбачено, що оплата за цим договором проводиться після прийняття виконаних робіт/наданих послуг та підписання акту прийняття-передачі виконаних робіт/наданих послуг (п.3.1. договору). Остаточний розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше п'яти днів від підписання акту прийняття-передачі виконаних робіт/наданих послуг (п.3.2. договору).

Отже, повний розрахунок по договору повинен був проведений до 06.10.2010 року. Але відповідачем оплати виконаних по договору робіт не було проведено, що стало підставою для звернення позивача до суду. Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 4134,25 гривень 3% річних, 6200,00 гривень інфляційних, 21360,27 гривень пені, 30 000,00 гривень штрафу.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду. Згідно з ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи приписи ст.204 Цивільного кодексу України і те, що договір підряду №09/09 від 26.10.2009 року у встановленому законом порядку визнаний недійсним не був, отже є чинним, тобто таким, що створює права та обов'язки для сторін.

Як свідчать матеріали справи, позивачем виконано роботи з благоустрою території кладовища на суму 100 000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2010 року. В даному акті вказано про відсутність претензій по якості виконаних робіт. З боку відповідача акт підписано директором КП СКРП Дедюріним В.М. та скріплено печаткою відповідача.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків сторін від 08.11.2010 року ( арк. справи 15, том 1) сума боргу відповідача перед позивачем становить 100 000 грн. Даний акт підписано з боку відповідача головним бухгалтером Н.В. Батир та скріплено печаткою підприємства.

Вказаний акт звірки відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичного виконання позивачем робіт та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами. При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Позивачем до суду подано письмові пояснення Дедюріна В.М. ( арк. справи 48, том 1), в яких він зазначає:

- умови договору щодо благоустрою кладовища виконані якісно і в повному обсязі, про що свідчить підписаний сторонами акт;

- договір підряду від 26.10.2009 року на виготовлення неметалевих виробів з бетону сторонами не виконувався, акти не підписувались, акт на суму 10 000 грн. є підробним, оскільки Дедюрін В.М. його не підписував.

Також позивачем надано письмові пояснення Батир Н.В.( арк. справи 49, том 1), яка з травня 2008 року по грудень 2010 року працювала на посаді головного бухгалтера КП СКРП. Зокрема, у поясненнях вказано:

- роботи з благоустрою виконувались позивачем, про що сторонами складено відповідний акт від 30.09.2010 року;

- станом на 08.11.2010 року по даним бухгалтерського обліку існувала кредиторська заборгованість перед позивачем по договору від 26.10.2009 року в сумі 100 000 грн.;

- на підтвердження вказаної заборгованості нею, як головним бухгалтером, був складений відповідний акт звіряння розрахунків від 08.11.2010 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем правомірно з урахуванням приписів ст.. 625 ЦК нараховано та заявлено до стягнення 4134,25 гривень 3% річних, 6200,00 гривень інфляційних.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку затримки остаточного розрахунку (п.3.2. договору) згідно підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг більше ніж на 60 днів, замовник несе відповідальність у вигляді сплати виконавцю штрафних санкцій із розрахунку 30% від суми заборгованості. Станом на 02.02.2012 року заборгованість становить 100 000,00 грн., сума нарахованого позивачем штрафу - відповідно 30 000 грн.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що при простроченні остаточного розрахунку (п.3.2. договору) відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом з урахуванням положень ст. 232 ГК України здійснено перерахунок розміру пені, річних та інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ ". Сума пені, що підлягає стягненню становить 7771,23 грн.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч.2 ст.231 ГК України.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Клопотання щодо зменшення розміру штрафу чи пені, що підлягає стягненню, від відповідача до суду не надходило.

Надані позивачем до письмових пояснень (арк. справи 1-25, том 2) копії документів (трудові договори між працівником і фізичною особою; товарні чеки на придбання цементу; товарні чеки на купівлю щебеню та піску; товарний чек на придбання фарби та ін. товарів; договори підряду із фізичними особами на упорядкування та благо устрій території кладовищ) суд не оцінює як докази з огляду на те, що вказані додатки є незасвідченими копіями, оригінали яких суду не надані.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Відповідач у відзиві посилається на те, що наданий позивачем договір №09/09 від 26.10.2009 року не відповідає договору, який знаходиться у відповідача та копія якого ним надана до суду. Судом встановлено, що хоча вказані договори і мають однаковий номер та дату укладання, але є різними за предметом договору. Надана відповідачем копія договору свідчить про виготовлення неметалевих виробів із бетону (огорожа), виготовлення намогильних споруд, тротуарної плитки та їх монтаж на вказаному замовником об'єкті. Правовідносини сторін з цього договору не стосуються предмету спору у даній справі.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнані або оспорюються.

Відповідачем не подано доказів звернення до суду із позовом про визнання спірного договору недійсним.

Як встановлено судом , під час укладення договору № 09/09, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору (предмет, ціна, права та обов'язки сторін, строк дії), послуги позивачем були надані, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (акт виконаних робіт), будь-яких зауважень чи претензій щодо наданих послуг відповідач до порушення провадження у справі не заявляв. Договір 09/09 року підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам ст. 207 ЦК України щодо письмової форми правочину, а також змісту та формі договору, передбаченими ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України, докази відмови від договору, його розірвання або визнання його недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 100 000 основного боргу, 7771,23 грн. пені, 30 000 грн. штрафу, 6200 грн. інфляційних та 4134,25 грн. річних є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи, тому підлягають задоволенню.

Судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявлені позивачем до стягнення вимоги про стягнення 64,68 грн. - сума комісії банку судом не задовольняються, оскільки не входять до кола судових витрат, жодних правових підстав для стягнення даної суми з відповідача позивачем не зазначено.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Спеціалізований комбінат ритуальних послуг" (вул. Махоркова, 31, м. Кременчук, Полтавська область,39600, рахунки невідомі, код ЄДРПОУ 13966170) на користь Фізичної особи-підприємця Ничипорук Наталії Леонідівни (тупик Зв'язний 3, м. Кременчук, Полтавська область,39600, ідентифікаційний номер 2760820465) 100 000 грн. основного боргу, 4134,25 грн. - 3% річних, 6200 грн. інфляційних, 30000 грн. штрафу, 7771,23 грн. пені, 2962,12 грн. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Відмовити у задоволенні вимог про стягнення 64,68 грн. комісії банку.

Повне рішення складено 10.12.2012 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією