Рішення № 27990103, 25.05.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2012 р. Справа № 5016/775/2012(10/10)

м. Миколаїв

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська продовольча компанія», 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 283, код 24781924, р/р 26002301438069 в філії «відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Миколаїв».

до відповідача: публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, 01001, м. Київ пр. Шевченко, 12 код 00039002 в особі філії відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Миколаїв, вул. Декабристів, 4-а код 09326430

про: визнання договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності (реституції).

суддя Алексєєв А.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Воронова О.В. за довіреністю товариства від 26.04.2012 року № 28.

від відповідача: Красюк О.О. за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. за № 5258 від 27.12.2011 року.

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати недійсними зміни до кредитного договору (договори) щодо заміни валюти грошового зобов'язання з національної на долари США, посилаючись на те, що законодавство України допускає розрахунки лише у національній валюті. Також позивач просив застосувати наслідки недійсності правочинів.

Представник позивача підтримав заявлений позов і просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Предствник відповідача просив не задовольняти позов, у зв'язку із його необґрунтованістю.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вознесенська продовольча компанія»(надалі - позивач) та закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»), в особі філії відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Миколаїв»(надалі - відповідач) був укладений договір № 7/08 про відкриття мультивалютної кредитної лінії, згідно якого позивач зобов'язався надати у користування відповідачу кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 5 050 000,00 (п'ять мільйонів п'ятдесят тисяч) грн.

Згідно п.2.2 договору дата остаточного повернення всіх отриманих коштів в межах кредитної лінії сум кредиту є 25.01.2010 року. Згідно п. 2.3. договору кредит надається відповідачу на виробничі потреби.

Пунктом 3.1. договору встановлені умови кредитування, згідно яких кредит надається позивачем відповідачу шляхом оплати сум та відповідно до термінів, визначених у п. 2.1. договору, розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача безпосередньо з позичкових рахунків №20635353152024/840, №20635353152024/980 відкритих банком в філії «відділення Промінвестбанку в м. Вознесенськ Миколаївської області на рахунки контрагентів відповідача відповідно до цільового призначення кредиту.

Згідно до наданих відповідачем копій платіжних доручень №№4, 6 позивача від 31.01.2008 року та 07.02.2008 року відповідно відповідач перерахував контрагенту позивача - LLC»988382,28 доларів США, що є оплатою за товар (м'ясо свинини) згідно контракту № 20 від 03.03.2007 року.

Відповідачем виконання платіжного доручення було виконане у доларах США, як зазначив у платіжних дорученнях позивач.

Проте, за змістом позову позивач вказує, що відповідно до умов п. 4.1.1 договору від 31.01.2008 року (платіжного доручення № 4), та 07.02.2008 року (платіжне доручення № 6) підприємство отримало відповідно кредит в українській валюті в розмірі відповідно 2 525 000,00 грн. та 2 466 330,51 грн.

Позивачем та відповідачем на протязі 2009 та 2010 років укладалися договори про внесення змін до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 31.01.2008 року.

31.12.2009 року позивач та відповідач підписали договір про внесення змін №7/08-5 до кредитного договору, яким був викладений в іншій редакції пункт 2.1. кредитного договору, а саме «Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 988400 (дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста) доларів США 00 центів (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим Договором, далі кредитна лінія, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором. Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: - з 01 березня 2010 року - 0 - доларів США». Цей договір набрав чинності з моменту підписання його позивачем та відповідачем.

09.04.2010 року між позивачем та відповідачем підписується договір про внесення змін № 7/08-8 до кредитного договору, яким пункт 2.1. кредитного договору викладається в іншій редакції, а саме: «Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 988382 (дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят два) долара США 28 центів (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, далі кредитна лінія, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком: - з 31 липня 2011 року - 823382 доларів США 28 центів, з 1 серпня 2011 року -658382 доларів США 28 центів, з 30 вересня 2011 року - 493382 доларів США 28 центів, з 31 жовтня 2011 року - 328382 доларів США 28 центів, з 30 листопада 2011 року -163382 доларів США 28 центів, з 26 грудня 2011 року - 0 доларів США 00 центів». Цей договір набрав чинності з моменту підписання його позивачем та відповідачем.

Заперечуючи стосовно законності укладених договорів щодо внесення змін до договору від 31.01.2008 року позивач вказує на те, що вони суперечать чинному законодавству України щодо видачі кредитів в іноземній валюті.

Суд не погоджується з доводами позивача і приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 99 Конституції встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року.

Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону «Про банки і банківську діяльність»кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 вищевказаного Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту «в»п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на дату укладення спірних договорів законодавством не визначено меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету № 15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Відповідач надав відповідну генеральну ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України щодо здійснення кредитних операцій у валюті.

За таких обставин угоди, які були укладені між позивачем та відповідачем щодо внесення змін до договору від 31.01.2008 року не підлягають визнанню недійсними з підстав, вказаних у ч.1 ст. 203, ст. 227 ЦК України.

З огляду на це не підлягає також задоволенню вимога позивача щодо застосування наслідків недійсності правочинів.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська продовольча компанія», 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 283, код 24781924, р/р 26002301438069 в філії «відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Миколаїв»до публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, 01001, м. Київ, пр. Шевченко, 12, код 00039002 в особі філії відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Миколаїв, вул. Декабристів, 4-а код 09326430 про визнання недійсними договорів, застосування реституції, стягнення судового збору -відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Порядок та строк апеляційного оскарження визначений ст. 91,93 ГПК України.

Повне рішення складене 25.05.2012 року.

Суддя А.П.Алексєєв