Рішення № 27989884, 04.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-38/10916-2012 04.12.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтмонтаж»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Ліфтмаш»Простягнення 144948,46 грн.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники: Від позивачаОлійник А.О.Від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 133334,46 грн. та витрат на розмитнення продукції в сумі 11650,00 грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №26/04-01, відповідно до якого Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар, проте Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, у зв'язку з чим повинен сплатити суму основного боргу. Крім того, Позивач здійснив витрати на розмитнення товару під час поставки товару Відповідачу, які відповідно до договору мав оплатити Відповідач, тому останній зобов'язаний їх сплатити Позивачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.12р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 02.10.12р. В судовому засіданні розгляд справи відкладався.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання Позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.11р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №26/04-01, за умовами якого Позивач зобов'язався на підставі технічних умов, наданих Відповідачем, поставити продукцію, зазначену в специфікаціях (додаток до даного договору), які є невід'ємною частиною договору, а Відповідач , в свою чергу, зобов'язується сплатити та прийняти продукцію.

Відповідно до п.2.1. договору номенклатура продукції, що поставляється, одиниці виміру, загальна кількість, строки поставки зазначені в специфікації (додаток до даного договору).

Згідно з п.3.1. договору Позивач зобов'язався виготовити продукцію (ліфтові комплектуючі), виготовлену ТОВ «Ліфтмонтаж», партіями згідно з додатками до даного договору, узгодженому та підписаному обома сторонами, на умовах поставки EXWork - м. Київ, Україна, у строки, встановлені відповідно до специфікації по отриманню узгоджених креслень та авансового платежу.

Відповідно до п.3.2. договору сторони можуть внести зміни в основні положення по поставці продукції шляхом складання додаткових угод до даного договору.

Згідно з п.3.3. договору Позивач виготовляє продукцію відповідно до існуючих норм після отримання грошових коштів в 70% від загального обсягу вартості. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Відповідно до п.3.5. договору право власності на відправлену продукцію переходить до Відповідача з моменту передачі обладнання згідно акту приймання передачі або ж вантажної накладної.

Згідно з п.4.1. договору оплата за товар здійснюється в рублях Російської Федерації на умовах поставки EXWork - м. Київ, Україна відповідно до відповідної специфікації, узгодженої обома сторонами в додатку до цього договору, включаючи вартість упаковки та маркування.

Відповідно до п.4.2. договору загальна вартість по даному договору складає 597359,00 рублів Російської Федерації.

Згідно з п.5.2. договору умови та строки поставки оплати узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.9.3. договору матеріальне право та процесуальний закон України застосовується до даного договору.

Згідно з додатком №1 до зазначеного договору Позивач зобов'язався поставити продукцію на суму 597395,00 рублів, зі строк виробництва 45 днів з моменту отримання авансу в розмірі 70% від суми додатку, з умовами поставки: EXWork - м. Київ, Україна, умови оплати: 70% передоплата, 30% протягом 3 днів з моменту повідомлення Відповідача Позивачем про готовність продукції до відвантаження.

12.08.11р. між Позивачем та Відповідачем була підписана додаткова угода №1, відповідно до п.1. якої сторони домовились про внесення змін в пункт 5.2 договору №26/04-01 від 26.04.11р. із затвердженням формулювання останнього наступним чином: «5.2. оплата здійснюється поетапно: 1-й етап -70% передоплати -протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного договору; 2-й етап -30% з відстрочкою платежу протягом 3 місяців з моменту поставки обладнання.»

Також додатковою угодою №1 сторони внесли змінило додатку №1 відносно комплектності товару.

01.09.11р. між Позивачем та Відповідачем була підписана додаткова угода №2, відповідно до п.1. якої сторони домовились про внесення змін в п.4.2. договору №26/04-01 від 26.04.11р. із затвердженням формулювання останнього наступним чином: «4.2. Загальна вартість за цим договором складає 1347350,00 рублів Російської Федерації.»

Також додатковою угодою №2 сторони домовились додати до договору додаток №2.

На виконання договору №26/04-01 Позивач поставив, а Відповідач прийняв поставлений товар на загальну суму 1379604,00 рублів РФ, проте за отриманий товар Відповідач розрахувався частково в сумі 800000,00 рублів РФ, що підтверджується митними деклараціями, товарно-транспортними накладними, проформа інвойсами, картками рахунку та іншими матеріалами справи.

Таким чином, на день вирішення спору у Відповідача існує перед Позивачем заборгованість за отриманий товар в сумі 547350,00 рублів РФ, що за розрахунком Позивача складає 133334,46 грн., що підтверджується матеріалами справи.

02.09.11р. та 17.10.11р. Приватне підприємство «Вікторія»на підставі усної домовленості з Позивачем виставило рахунки-фактури №СФ-0000064 на суму 4200,00 грн. та №СФ-0000091 на суму 5050,00 грн. за підготовку документів для розмитнення вантажів.

Позивачем здійснено оплату згідно рахунків-фактур №СФ-0000064 та №СФ-0000091 за підготовку документів для розмитнення вантажів, що підтверджується копіями платіжних доручень №95 від 06.09.11р., №203 від 21.11.11р., №238 від 05.12.11р.

02.09.11р., 17.10.11р. та 03.02.12р. між Позивачем та Приватним підприємством «Вікторія»підписано акти здачі-приймання робіт, відповідно до яких, Приватним підприємством «Вікторія»були проведені роботи з підготовки документів для розмитнення вантажів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ст.123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст.75 Закону України «Про міжнародне приватне право»підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Відповідно до ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право»суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, в тому числі якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Як встановлено судом у п.9.3. договору №26/04-01 матеріальне право та процесуальний закон України застосовується до даного договору.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що дана справа підсудна та може розглядатись Господарським судом міста Києва.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з Інкотермс, офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), видання МТП №560, які введені в дію з 01.01.2000р. термін «франко-завод»означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов'язані з завантаженням товару.

Відповідно до п.9.1. Інкотермс, офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати »-термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов'язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов'язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов'язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов'язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу.

Як встановлено судом, 26.04.11р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №26/04-01, за умовами якого Позивач зобов'язався на підставі технічних умов, наданих Відповідачем, поставити продукцію, зазначену в специфікаціях (додаток до даного договору), які є невід'ємною частиною договору, а Відповідач , в свою чергу, зобов'язується сплатити та прийняти продукцію. Відповідно до п.2.1. договору номенклатура продукції, що поставляється, одиниці виміру, загальна кількість, строки поставки зазначені в специфікації (додаток до даного договору). Згідно з п.3.1. договору Позивач зобов'язався виготовити продукцію (ліфтові комплектуючі), виготовлену ТОВ «Ліфтмонтаж», партіями згідно з додатками до даного договору, узгодженому та підписаному обома сторонами, на умовах поставки EXWork - м. Київ, Україна, в строки, встановлені відповідно до специфікації по отриманню узгоджених креслень та авансового платежу. Відповідно до п.3.2. договору сторони можуть внести зміни в основні положення по поставці продукції шляхом складання додаткових угод до даного договору. Згідно з п.3.3. договору Позивач виготовляє продукцію відповідно до існуючих норм після отримання грошових коштів в 70% від загального обсягу вартості. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача. Відповідно до п.3.5. договору право власності на відправлену продукцію переходить до Відповідача з моменту передачі обладнання згідно акту приймання передачі або ж вантажної накладної. Згідно з п.4.1. договору оплата за товар здійснюється в рублях Російської Федерації на умовах поставки EXWork - м. Київ, Україна відповідно до відповідної специфікації, узгодженої обома сторонами в додатку до цього договору, включаючи вартість упаковки та маркування. Відповідно до п.4.2. договору загальна вартість по даному договору складає 597359,00 рублів Російської Федерації. Згідно з п.5.2. договору умови та строки поставки оплати узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Згідно з додатком №1 до зазначеного договору Позивач зобов'язався поставити продукцію на суму 597395,00 рублів, зі строк виробництва 45 днів з моменту отримання авансу в розмірі 70% від суми додатку, з умовами поставки: EXWork - м. Київ, Україна, умови оплати: 70% передоплата, 30% протягом 3 днів з моменту повідомлення Відповідача Позивачем про готовність продукції до відвантаження.

Як встановлено судом, 12.08.11р. між Позивачем та Відповідачем була підписана додаткова угода №1, відповідно до п.1. якої сторони домовились про внесення змін в пункт 5.2 договору №26/04-01 від 26.04.11р. із затвердженням формулювання останнього наступним чином: «5.2. оплата здійснюється поетапно: 1-й етап -70% передоплати -протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного договору; 2-й етап -30% з відстрочкою платежу протягом 3 місяців з моменту поставки обладнання.». Також додатковою угодою №1 сторони внесли змінило додатку №1 відносно комплектності товару.

Як встановлено судом, 01.09.11р. між Позивачем та Відповідачем була підписана додаткова угода №2, відповідно до п.1. якої сторони домовились про внесення змін в п.4.2. договору №26/04-01 від 26.04.11р. із затвердженням формулювання останнього наступним чином: «4.2. Загальна вартість за цим договором складає 1347350,00 рублів Російської Федерації». Також додатковою угодою №2 сторони домовились додати до договору додаток №2.

Як встановлено судом, на виконання договору №26/04-01 Позивач поставив, а Відповідач прийняв поставлений товар на загальну суму 1379604,00 рублів РФ, проте за отриманий товар Відповідач розрахувався частково в сумі 800000,00 рублів РФ, що підтверджується митними деклараціями, товарно-транспортними накладними, проформа інвойсами, картками рахунку та іншими матеріалами справи. Таким чином, на день вирішення спору у Відповідача існує перед Позивачем заборгованість за отриманий товар в сумі 547350,00 рублів РФ, що за розрахунком Позивача складає 133334,46 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу Позивача про стягнення з Відповідача, заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 133334,46 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом, не може бути задоволена вимога Позивача про стягнення з Відповідача витрат на розмитнення продукції в сумі 11650,00 грн., оскільки договором сторони передбачили здійснення Позивачем поставок на умовах EXWork - м. Київ, Україна, відповідно у Позивача були відсутні зобов'язання з розмитнення на території Російської Федерації поставленого товару.

Позивачем не подано суду доказів погодження з Відповідачем умов розмитнення Відповідачем поставленого товару та вартості такого розмитнення. З поданих Позивачем документів з ПП «Вікторія»не вбачається, що дані послуги надавались Позивачу саме і тільки з розмитнення товару, поставленого Відповідачу, а не іншого товару.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання»(450019, Республіка Башкортостан, район Уфимський, м. Уфа, вул. Перевалочна, буд. 22, корп.1; ідентифікаційний номер платника податку 0276088980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтмонтаж»(03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67; код 32210249) основний борг в сумі 547350 (п'ятсот сорок сім тисяч триста п'ятдесят) рублів Російської Федерації 00 коп., що становить 133334 (сто тридцять три тисячі триста тридцять чотири) грн. 46 коп. та судовий збір в сумі 1480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 53 коп.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Суддя Ю.Л. Власов

Рішення підписане 11.12.2012 р.