Рішення № 27989821, 12.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/16464-2012 12.12.12

За позовомПриватного підприємства «Шибумі»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп»Простягнення 10 827,48 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаДерев'янко Ю.М.Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Шибумі»(надалі -Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп»(надалі -Відповідач) про стягнення 10 827,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №77 від 24.03.2011 р. позивач надав послуги з перевезення вантажу, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 8 600,00 грн. Крім того, відповідачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 728,93 грн., 156,19 грн. інфляційних збитків та 3% річних у розмірі 342,36 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.12.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103021411284 та №0103021411276, що отримані відповідачем 26.11.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.03.2011 р. між позивачем (перевізник, виконавець) та відповідачем (експедитор) укладено договір №77 (надалі -"Договір").

Згідно із п. 1.1 Договору предметом цього договору є доручення, надане виконавцем експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезення вантажів з залученням автотранспорту виконавця, у зв'язку із чим експедитор буде замовляти транспорт виконавця та здійснювати з ним від свого імені усі необхідні розрахунки, а виконавець надавати автомобілі та здійснювати перевезення в міжнародному та міжміському сполученні у відповідності з дійсним договором та підписаною сторонами заявкою, яка узгоджує умови виконання кожного перевезення та є невід'ємною частиною даного Договору.

Із змісту п. 2.3 Договору вбачається, що кількість та рід вантажу, вантажовідправники, вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, вартість, а також інші необхідні умови, передбачені КДПГ та уставом автомобільного транспорту України, зазначаються у разових заявках на кожне перевезення.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що заявка має безумовний пріоритет по відношенню до Договору.

Положеннями п. 3.8 Договору визначено, що експедитор зобов'язаний провести повний розрахунок з виконавцем за виконанні транспортні послуги.

Згідно п. 6.2 Договору підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг експедитором є підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг наданням експедитору товарно-транспортної накладної СМR з відміткою вантажовідправника та отримувача вантажу та акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.4 Договору строк оплати за виконанні послуги -на протязі 10 банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (ТТН/СМR, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна), якщо інше не обумовлене заявкою.

Згідно п. 11.1 Договору вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання та строк його дії не обмежений.

25.11.2011 р. сторонами було складено заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №1164 (надалі -"Заявка"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Коувола (Фінляндія) -м. Київ (Україна).

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 18 600,00 грн., а розрахунок проводиться на протязі 7-10 днів по оригіналам документів.

На виконання умов Договору та Заявки, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Коувола (Фінляндія) -м. Київ (Україна) на загальну суму 18 600,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR №11744) та актом здачі-прийняття робіт №ОУ-000641 від 03.12.2011 р. підписаним та скріпленим печатками сторін.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було складено та направлено на адресу відповідача рахунок фактуру №СФ-0000649 від 03.12.2011 р. на суму 18 600,00 грн., акт здачі-прийняття робіт №000641 від 03.12.2011 р., копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR №11744) та Заявки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 06.12.2011 р.

Факт отримання вказаних документів підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400100693722, яке отримано останнім 07.12.2011 р.

14.03.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №14-1/03-12, за змістом якої зазначив, що у зв'язку із не повною оплатою відповідачем вартості наданих послуг за Заявкою від 25.11.2012 р. за останнім виникла заборгованість у розмірі 18 600,00 грн.

Відповідач частково сплатив вартість наданих послуг з перевезення вантажів за Заявкою у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1709 від 28.03.2012 р. на суму 2 000,00 грн., №1966 від 18.05.2012 р. на суму 2 000,00 грн., №1985 від 22.05.2012 р. на суму 3 000,00 грн., №2114 від 15.06.2012 р. на суму 5 000,00 грн., при цьому за останнім платіжним дорученням вбачається оплата послуг згідно рахунку №622 від 16.11.2011 р. (згідно пояснень позивача у розмірі 2 000,00 грн.) та часткова оплата спірного рахунку №СФ-0000649 від 03.12.2011 р. на суму 3 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті вартості наданих послуг із перевезення вантажу за Заявкою становить 8 600,00 грн. (18 600,00 грн. вартість наданих послуг -10 000,00 грн. часткової оплати послуг відповідачем).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 8 600,00 грн.

Договір є договором перевезення, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу з перевезення вантажу на підставі Заявки підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR №11744) (в т.ч. відтисками печаток вантажоодержувачів) та актом здачі-прийняття робіт №000641 від 03.12.2011 р підписаним та скріпленим печатками сторін.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Заявкою визначено, що вартість послуг з перевезення вантажу відповідача за обумовленим маршрутом становить 18 600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав грошове зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг у розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача на підставі Заявки та Договору зі сплати наданих послуг із перевезення вантажів становить 8 600,00 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заявкою визначено, що оплата здійснюється на 7-10 днів за умови надання документів визначених п. 6.4 Договору.

Факт отримання відповідачем розрахункового пакету документів підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №1400100693722, яке отримано останнім 07.12.2011 р.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи Заявки та отримання відповідачем документів передбачених пунктом 6.4 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача у розмірі 8 600,00 грн. на підставі Заявки та Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 8 600,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Крім того позивачем, заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 728,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 17.12.2011 р. по 31.12.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором та Заявкою строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що заявка має безумовний пріоритет по відношенню до Договору.

Згідно змісту спірної заявки у випадку прострочення платежу експедитор оплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, якщо інші штрафні санкції не передбачені Договором.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірним є нарахування пені за несвоєчасну оплату послуг у загальний період з 17.12.2011 р. по 15.06.2012 р. з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат заборгованості.

За перерахунком суду, з урахуванням наданого позивачем розрахунку розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 296,90 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 432,03 грн., нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання, необхідно відмовити, оскільки вона обрахована без урахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 342,36 грн. нарахованих за період прострочення з 17.12.2011 р. по 17.10.2012 р. та інфляційних збитків у розмірі 156,19 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих транспортних послуг у період з 17.12.2011 р. по 30.09.2012 р. з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за квітень, травень, червень, липень, серпень 2012 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 20,20 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних збитків у розмірі 135,99 грн. необхідно відмовити оскільки вони обраховані не вірно.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунком 3% річних.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп»на користь Приватного підприємства «Шибумі»заборгованості у розмірі 8 600,00 грн., пені у розмірі 1 296,90 грн., 3% річних у розмірі 342,36 грн. та інфляційних збитків у розмірі 20,20 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп»(02081, м. Київ, пр. П. Григоренка, 20-А, кв. 21; ідентифікаційний код 36824282) на користь Приватного підприємства «Шибумі»(14001, м. Чернігів, вул. Попова, буд. 8-В; ідентифікаційний код 30380646) заборгованість у розмірі 8 600 (вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 296 (одна тисяча двісті дев'яносто шість) грн. 90 коп., інфляційні збитки у розмірі 20 (двадцять) грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 342 (триста сорок дві) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 1 525 (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять) грн. 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 12.12.2012 р.