Рішення № 27989752, 29.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/8265-2012 29.11.12

За позовомВійськового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони УкраїниДо Державного підприємства «Антонов»Третя особаДержавне агентство України з управління державними корпоративними правами та майномПрозобов'язання внести зміни до господарського договору

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури Артюхов О.В.

Від позивача Ковальчук І.В.-за дов.

Від відповідача Рибка В.В.- за дов.

Від третьої особи Кученко В.М. -за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про внесення зміни до Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки від 02.04.2001р. № 07-01 укладеного між Міністерством оборони України та Державним підприємством «Антонов», а саме:

- Пункт 1.2 Контракту викласти в наступній редакції:

"Терміни виготовлення продукції конкретизуються сторонами у Графіку виготовлення літаків, який Виконавець зобов'язаний надавати на ствердження Державному Замовнику щорічно до 31 січня. Графік виготовлення літаків складається з відображенням виконаного обсягу робіт, обсягу робіт за минулий час, обсягу робіт, який буде виконано для погашення дебіторської заборгованості та решти робіт, які необхідно виконати згідно умов Контракту та визначенням кінцевих термінів виготовлення та постачання літаків. Графік виготовлення літаків є невід'ємною частиною Контракту";

- Пункт 2. 6 Контракту викласти в наступній редакції:

"Обсяги робіт та їх вартість на кожен наступний бюджетний рік визначається окремою додатковою угодою до Контракту, яка укладається в межах затверджених показників Державного оборонного замовлення на відповідний рік. Виконавець зобов'язаний у місячний строк з дати підписання Додаткової угоди відкоригувати та надати на затвердження Державному Замовнику. Відомість постачання (додаток 1) до Державного контракту від 02.04.01 №07-01".

- Пункт 6.2 Контракту викласти в наступній редакції:

" У разі проведення попередньої оплати Виконавець, за несвоєчасне надання звітності (надання звітів підтверджується Актами виконаних робіт) про використання коштів попередньої оплати, сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми попередньої оплати на яку не надана звітність".

- Розділ 5 Контракту доповнити пунктом 5.5.4 наступного змісту:

"У разі не надання звітності за надану попередню оплату на виконання робіт за Контрактом Виконавець зобов'язаний повернути Державному Замовнику кошти попередньої оплати, за цільове використання яких не надано звіт (не затверджені Акти виконаних робіт). Термін повернення коштів - до 5 банківських днів".

В процесі розгляду справи суд неодноразово відкладав розгляд справи за клопотанням сторін з метою урегулювання сторонами господарського спору мирним шляхом. З цих підстав, за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечує повністю. Свої заперечення виклав в письмовому відзиві на позовну заяву від 17.07.2012р за №095-07/113.

Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном (третя особа) вважає, що мотивування заявлених вимог не ґрунтується на законодавстві, а підстави для задоволення позову відсутні.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі визначених ним осіб суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Приписами ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи викладене, Військовий прокурор Київського гарнізону правомірно, згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Міністерства оборони України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Міністерством оборони України та ДП "Київський авіаційний завод "АВІАНТ" (в подальшому змінено на Державне підприємство «Антонов») 02.04.2001 укладено Державний контракт з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01.

14.09.2004р. між сторонами укладено додаткову угоду до Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки № 07-01, відповідно до якої сторони домовились викласти Державний контракт в новій редакції.

Відповідно до п. 1.3 контракту у новій редакції від 14.09.04 підставою для його укладення є Закон України від 05.02.04 № 1462-IV «Про загальнодержавну програму створення військово-транспортного літака Ан-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням», постанов Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1549 «Про організацію серійного виробництва літаків Ан-70»та від 15.07.04 № 925 «Деякі питання виконанню завдань загальнодержавної програми створення військово-транспортного літака Ан-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням».

Відповідно до п. 1.1. Контракту, Виконавець (Відповідач по справі) зобов'язується протягом 2001-2006 роках виготовити та поставити Замовнику (Позивачу) продукцію (літаки) у кількості та терміни, зазначені у Відомості постачання, що додається до цього Контракту та є його невід'ємною частиною (додаток 1 до Контракту), а Замовник поетапно, згідно Графіку виготовлення літаків, прийняти та оплатити цю продукцію.

Відповідно до п. 1.2 контракту терміни постачання продукції конкретизуються сторонами у Графіку виготовлення літаків, який є невід'ємною частиною Контракту (додаток №2 до Контракту).

Пунктом 2.6 контракту визначено, що сума фінансування по Контракту на кожен послідуючий рік узгоджується Сторонами шляхом укладення додаткових угод в залежності від коштів, які передбачено Державним бюджетом України для виконання Загальнодержавної програми створення військово-транспортного літака Ан-70 та його закупівлі за державним оборонним замовленням в межах Державного оборонного замовлення на поточний рік.

Відповідно до п. 6.2 контракту, у разі проведення попередньої оплати продукції Виконавець, за несвоєчасне виконання зобов'язань ( т.ч. ненадання відповідних документів) по Контракту, сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої продукції (не виконаних робіт) за кожний день прострочення поза терміни, встановлені Графіком виготовлення літаків, за цінами, що діяли на момент перерахування передоплати.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на наступне.

Пунктом 5.3 Контракту визначено, що звітність про виконані обсяги робіт в рахунок наданої попередньої оплати Виконавець здійснює щомісяця та станом на кінець поточного року.

Пунктом 5.4 Контракту встановлено, що відповідно Графіку виготовлення літаків Виконавець щомісячно надає на затвердження Замовнику Акти виконаних робіт.

Таким чином, на думку Позивача, із тексту самого контракту вбачається що всі роботи мають здійснюватися із дотриманням Графіку виготовлення літаків, який складається на кожний рік окремо, в залежності від реального фінансування з боку Держбюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими тами.

Положеннями ч. і ст. 174 ГК України та п. З ч. 1 ст. З ЦК України закріплений принцип свободи договору, тобто передбачається існування змішаного типу договору. В даному випадку контракт містить в собі елементи договору і підряду і поставки.

Умовами Контракту Сторонами було погоджено перерахування та отримання попередньої оплати, а також відповідальність за порушення надання звітності та порушення термінів виконання робіт.

Сторони погодили та щорічно підписували графіки виготовлення літаків. Тобто ці графіки складалися виключно після надходження коштів із державного бюджету та узгодження певного переліку робіт, які виконавець міг виконати за ці кошти протягом відповідного року.

Матеріали справи свідчать, що Сторони на кожний рік укладали додаткові угоди, якими продовжували терміни виконання робіт.

Однак, починаючи з 2008 року такі графіки виготовлення літаків Виконавцем не складаються, роботи не погоджуються і надання звітності за використання попередньої оплати не здійснюється.

На день подачі позову, дебіторська заборгованість ДП «Антонов» перед Міністерством оборони України складає понад 111 млн. грн.

За твердженням Позивача, така ситуація триває понад чотири роки. Виконавець користується бюджетними коштами, наданими йому Міністерством оборони України та не виконує умови Державного контракту на виготовлення двох літаків.

У своєму позові щодо внесення змін до контракту Міноборони наполягає на внесенні змін, які зобов'яжуть ДП «Антонов»надавати такі графіки щорічно до 31 січня щорічно з відображенням виконаного обсягу робіт, обсягу робіт за минулий час, обсягу робіт, який буде виконано для погашення дебіторської заборгованості та решти робіт, які необхідно виконати згідно умов Контракту та визначенням кінцевих термінів виготовлення та постачання літаків. Графік виготовлення літаків є невід'ємною частиною Контракту."

Позивач зазначає, що внесення цих змін примусить підприємство (Відповідача) виконувати роботи, передбачені контрактом, які воно не виконує на протязі п'яти років, а державне агентство контролювати виконання цих робіт відповідно до вимог постанови KM України № 952.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на статтю 27 Постанови KM України від 27.04.2011 № 464 «Питання державного оборонного замовлення» у якій зазначено, що у державних контрактах на закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння, військової і спеціальної техніки з тривалим циклом виробництва (більше трьох місяців) і на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з розроблення озброєння, військової і спеціальної техніки, спеціальних технологій та матеріалів, а також дослідно-конструкторських робіт із розроблення спеціальних засобів технологічного оснащення та технологій (у межах підготовки виробництва) для їх виготовлення і модернізації може передбачатися попередня оплата на строк не більше як шість місяців. Тобто, за твердженням Позивача, у постанові уряду № 464 визначено порядок користування державними коштами, при виконанні оборонного замовлення у строк до шести місяців.

Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном (третя особа) вважає, що зобов'язання ДП «Антонов»про внесення змін до контракту це спроба в односторонньому порядку посилити відповідальність відповідача.

Позивач заперечує проти тверджень Державного агентства, тому що це не відповідає дійсності, оскільки діючим державним контрактом передбачена точно така ж відповідальність за порушення умов контракту. Єдині зміни стосуються графіку виготовлення літаків.

Військовий прокурор Київського гарнізону доводить суду, що Позивач хоче включити відповідальність суто за порушення графіку виготовлення літаків, оскільки протягом п'яти років Міноборони не може примусити підприємство надавати такий графік щорічно, як передбачено умовами контракту і тим більше не може зобов'язати відповідача виконати роботи та відзвітувати за цільове використання державних коштів на суму понад 111 мільйонів гривень.

Міністерство оборони (Позивач) наполягає на внесенні змін, які зобов'яжуть ДП «Антонов»надавати такі графіки щорічно до 31 січня щорічно з відображенням виконаного обсягу робіт, обсягу робіт за минулий час, обсягу робіт, який буде виконано для погашення дебіторської заборгованості та решти робіт, які необхідно виконати згідно умов Контракту та визначенням кінцевих термінів виготовлення та постачання літаків. Графік виготовлення літаків є невід'ємною частиною Контракту.

Відповідно до п. 10.1 договору всі спори що можуть виникнути стосовно цього Контракту чи з його приводу, сторони будуть прагнути вирішити шляхом взаємної згоди.

Пунктом 10.2 Контракту визначено, що у випадку, коли Сторони не прийдуть до взаємної згоди, спір буде розглядатися у судовому порядку.

Суду доведено, що Міністерство оборони України отримавши від ДП «Антонов»проект додаткової угоди № 15 щодо продовження терміну дії державного контракту від 02.04.2001 № 07-01 до 31.12.12 підписало її разом із протоколом розбіжностей, який разом із додатковою угодою направило 30.12.11 на адресу ДП «Антонов».

Тобто відповідно до вимог частини 2 ст. 188 ГК України Міністерство оборони України у протоколі розбіжностей до Додаткової угоди № 15 визначило та надіслало свої пропозиції щодо зміни умов державного контракту.

Своїм листом від 05.01.12 № 084-06 ДП «Антонов»повідомило Міністерство оборони України, що воно ознайомилося із протоколом розбіжностей, але не вбачає підстав для оформлення протоколу розбіжностей, тобто відмовляється від пропозиції Міністерства оборони України вносити зміни до контракту. Таким чином сторони не досягли згоди щодо внесення змін до контракту.

Таким чином, спір між сторонами Договору виник внаслідок відмови Відповідача внести зміни до Контракту.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав:

Відповідно до умов п. 1.1. Контракту (зі змінами та доповненнями від 14.09.2004р.) Виконавець (Відповідач по справі) зобов'язується протягом 2001-2006 роках виготовити та поставити Замовнику (Позивачу) продукцію (літаки) у кількості та терміни, зазначені у Відомості постачання, що додається до цього Контракту та є його невід'ємною частиною (додаток 1 до Контракту), а Замовник поетапно, згідно Графіку виготовлення літаків, прийняти та оплатити цю продукцію.

Відповідно до п. 1.2 контракту терміни постачання продукції конкретизуються сторонами у Графіку виготовлення літаків, який є невід'ємною частиною Контракту (додаток №2 до Контракту).

На момент підписання відповідного контракту, і на сьогодні питання державного оборонного замовлення регулюється Законом України «Про державне оборонне замовлення».

На виконання вимог Закону було видано постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2244 «Питання державного оборонного замовлення», якою затверджено Порядок формування основних показників державного оборонного замовлення, розміщення та коригування обсягів поставок (закупівлі) продукції, виконання робіт, надання послуг за оборонним замовленням, внесення змін до укладених державних контрактів, а також порядок контролю за виконанням оборонного замовлення та Порядок проведення конкурсів (тендерів) з вибору виконавців державного оборонного замовлення.

На сьогодні вже діє Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. № 464 «Питання державного оборонного замовлення», якою затверджено:

Порядок планування, формування, розміщення та коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням;

Типовий державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за оборонним замовленням;

Типовий державний контракт на виконання робіт (надання послуг) за оборонним замовленням;

Типовий державний контракт на виконання дослідно-конструкторської (науково-дослідної, технологічної) роботи за оборонним замовленням.

В даному випадку суд застосовує Постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. № 464.

Відповідно до п. 28 Порядку планування, формування, розміщення та коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про державне оборонне замовлення», умови державного контракту визначаються відповідно до положень Типового державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням, Типового державного контракту на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням або Типового державного контракту на виконання дослідно-конструкторської (науково-дослідної, технологічної) роботи за державним оборонним замовленням. Сторони можуть конкретизувати умови типових державних контрактів виходячи із специфіки діяльності державних замовників та особливостей закупівлі продукції, робіт, послуг оборонного призначення.

Державний контракт з оборонного замовлення - договір, укладений у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін, порядок регулювання їхніх господарських відносин.

Для державних контрактів, укладених на підставі державного замовлення, встановлено спеціальне правило щодо внесення змін або розірвання.

Відповідно до п.7 ст. 2 Закону України «Про поставки продукції для державних потреб»право внесення необхідних змін або припинення дії контракту в порядку, передбаченому законодавством, належить державному замовнику.

Пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і має бути викладена письмово.

Дії сторін щодо внесення змін до договору або його розірвання спрямовані на зміну чи припинення правовідносин, отже є правочином, який має відповідати загальним положенням цивільного законодавства про правочин.

Оскільки за загальним правилом господарські договори мають письмову форму, досягнута сторонами згода про зміну або розірвання договору також має бути зафіксована письмово.

Після одержання пропозиції про зміну або розірвання договору сторона може прийняти таку пропозицію чи відхилити її. Сторона, яка виступила з такою пропозицією, має бути проінформована про результати її розгляду в 20 денний строк. Якщо пропозиція приймається іншою стороною, договір вважається зміненим або розірваним.

Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору чи його розірвання, заінтересована сторона може вимагати зміни або розірвання договору в судовому порядку за наявності достатніх підстав. До відсутності згоди однієї із сторін на внесення змін до договору чи його розірвання прирівнюється і неодержання відповіді на пропозицію змінити або розірвати договір.

Отже, із змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну умов договору він може бути змінений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявності підстав, передбачених договором або законом.

Судом прийнято до уваги, що починаючи з 2008 року графіки виготовлення літаків Виконавцем (Відповідачем) не складаються, роботи не погоджуються і надання звітності за використання попередньої оплати не здійснюється.

Судом також враховано, що на день подачі позову, дебіторська заборгованість ДП «Антонов»перед Міністерством оборони України складає понад 111 млн. грн. Така ситуація триває понад чотири роки. Відповідач (Виконавець) користується бюджетними коштами, наданими йому Міністерством оборони України та не виконує умови Державного контракту на виготовлення двох літаків.

Тому, вимога Позивача щодо внесення змін до контракту Міноборони, які зобов'яжуть ДП «Антонов»надавати такі графіки щорічно до 31 січня щорічно з відображенням виконаного обсягу робіт, обсягу робіт за минулий час, обсягу робіт, який буде виконано для погашення дебіторської заборгованості та решти робіт, які необхідно виконати згідно умов Контракту та визначенням кінцевих термінів виготовлення та постачання літаків та визначати обсяги робіт та їх вартість на кожен наступний бюджетний рік окремою додатковою угодою до Контракту, яка укладається в межах затверджених показників Державного оборонного замовлення на відповідний рік, підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було дотримано порядку зміни договору, за спеціальним правилом щодо внесення змін або розірвання для державних контрактів, укладених на підставі державного замовлення, проте Позивач та Відповідач не змогли досягти згоди щодо внесення відповідних змін до Контракту, в зв'язку з чим звернення до суду відповідає вимогам ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України.

Вимога Прокуратури про зобов'язання внести зміни у п.6.2. контракту, а саме викласти його в такій редакції : «у разі проведення попередньої оплати Виконавець, за несвоєчасне надання звітності (ненадання звітності (надання звітів підтверджується Актами виконаних робіт) про використання коштів попередньої оплати, сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми попередньої оплати на яку не надана звітність», задоволенню не підлягає з наступного.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 ЦК України).

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Тобто, законодавчими актами України не визначено сплату пені за не несвоєчасне надання звітності, Позивач також не навів норм закону, відповідно до яких у нього виникає право вимагати сплату пені за несвоєчасне надання звітності.

Звітність не є видом грошового зобов'язання в розумінні норм Цивільного та Господарського кодексів України.

Вимога прокуратури про доповнення Контракту п. 5.5.4, наступного змісту: у разі не надання звітності за надану попередню оплату на виконання робіт за Контрактом Виконавець зобов'язаний повернути Державному Замовнику кошти попередньої оплати, за цільове використання яких не надано звіт (не затверджені Акти виконаних робіт). Термін повернення коштів - до 5 банківських днів, не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Вказана вимога в порушення приписів ст. 54 Господарського процесуального кодексу України заявником нормативно не обґрунтована.

Також у цьому п. 5.5.4, не визначено строків надання звітності, а також не зрозуміло, яким чином будуть виконуватися умови контракту з боку ДП «Антонов»у разі повернення коштів.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України є правомірними та обґрунтованими, а тому, з врахуванням викладеного підлягають задоволенню частково.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури -при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та стягуються в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Внесення зміни до Державного контракту з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки від 02.04.2001р. № 07-01 у новій редакції від 14.09.04 укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Державним підприємством «Антонов»" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; код 14307529), а саме:

Пункт 1.2 Контракту викласти в наступній редакції:

"Терміни виготовлення продукції конкретизуються сторонами у Графіку виготовлення літаків, який Виконавець зобов'язаний надавати на ствердження Державному Замовнику щорічно до 31 січня. Графік виготовлення літаків складається з відображенням виконаного обсягу робіт, обсягу робіт за минулий час, обсягу робіт, який буде виконано для погашення дебіторської заборгованості та решти робіт, які необхідно виконати згідно умов Контракту та визначенням кінцевих термінів виготовлення та постачання літаків. Графік виготовлення літаків є невід'ємною частиною Контракту";

- Пункт 2. 6 Контракту викласти в наступній редакції:

"Обсяги робіт та їх вартість на кожен наступний бюджетний рік визначається окремою додатковою угодою до Контракту, яка укладається в межах затверджених показників Державного оборонного замовлення на відповідний рік. Виконавець зобов'язаний у місячний строк з дати підписання Додаткової угоди відкоригувати та надати на затвердження Державному Замовнику Відомість постачання (додаток 1) до Державного контракту від 02.04.01 №07-01".

Стягнути з Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; код 14307529) в доход спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 10.12.2012р.