Рішення № 27989717, 10.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/14839-2012 10.12.12За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

про стягнення 88 931,79 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Іващенко О.В., довіреність № 91/2012/12/09-1 від 04.12.2012

від відповідача: Макусь Н.П., довіреність № 110/005-1704/2 від 06.11.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" з вимогами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 88 931,79 грн. (76 740,74 грн. -основний борг, 6 592,98 грн. -інфляційні збитки, 5 5978,07 грн. -три відсотки річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати теплової енергії в гарячій воді відповідно до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 2690090 від 12.07.2007.

Ухвалою суду від 24.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-1/14839-2012 та призначено розгляд на 03.12.2012.

В судовому засіданні 03.12.2012 в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 10.12.2012.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по суті спору та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що КП "Житло-сервіс" не повинно самостійно сплачувати позивачу теплову енергію, спожиту мешканцями будинку, оскільки не отримує кошти від населення, не користується ними, не накопичує їх. Також представник відповідача проти позову заперечив, з підстав неналежної якості наданих послуг позивачем.

Судом роз'яснено представнику відповідача, що питання встановлення якості наданих послуг має вирішуватися у іншому позовному провадженні.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні 10.12.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 р. у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 р. перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" був укладений договір Договір № 2690090 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитою теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у додатку 2.

Згідно додатку 2, а саме: п. 10 споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до звертання-доручення про укладення договору розрахунковим способом, по приладам обліку за тарифами, встановленими Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації а з січня 2011 р. -постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.08.2010 до 01.10.2012 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2012 становить 76 740,74 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості за договором в розмірі 76 740,74 грн., а також, 6 592,98 грн. інфляційних збитків та 5 598,07 грн. 3% річних.

Відповідач заперечуючи позовних вказує на те, що відповідно до Договору він повинен забезпечити надходження коштів від мешканців за спожиту ними теплову енергію через транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, що відповідачем виконано повністю.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 76 740,74 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Суд не приймає заперечення відповідача з наступних підстав.

Відповідно до договору № 2690090 від 12.07.2007 Абонентом є відповідач.

Згідно з пп. 3.2 Договору, сторони не несуть відповідальності за відносини будь-якої сторони по цьому Договору з іншою стороною.

Таким чином, підписання договору з КП "ГІОЦ" КМДА на розщеплення грошових коштів, які надходять від населення, не звільняє відповідача від обов'язку вчасної сплати за поставлений позивачем товар.

На відповідача покладається обов'язок вчинити дії, які б забезпечили надходження коштів від кінцевих споживачів до КП "ГІОЦ" КМДА (претензії, позови, роз'яснювальна робота, угоди про реструктуризацію боргу та інше.), однак відповідачем на підтвердження вчинення дій, покликаних забезпечити надходження коштів, не надав суду докази вчинення таких дій.

При цьому, передоручивши виконання обов'язку оплати за договором на КП "ГІОЦ" КМДА, відповідач не змінив сторону у зобов'язанні та не позбувся зобов'язань, визначених договором на постачання теплової енергії, а отже має нести відповідальність, передбачену законодавством та умовами договору у разі неналежного виконання його умов.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 6 592,98 грн. інфляційних збитків та 5 598,07 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2690090 від 12.07.2007 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений. - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з вересня 2010 до вересня 2012 без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 592,98 грн. інфляційних нарахувань, підлягають задоволенню.

Згідно з розрахунком позивача розмір 3% річних -5 598,07 грн.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 598,07 грн. -3% річних, підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов ПАТ "Київенерго" про стягнення з КП "Житло-сервіс" основного боргу за договором № 2690090 від 12.07.2007, а також індексу інфляції та 3 % річних, підлягає задоволенню.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25-Б; ідентифікаційний код 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 76 740 (сімдесят шість тисяч сімсот сорок) грн. 74 коп. основної заборгованості, 6 592 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 98 коп. інфляційних витрат, 5 598 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 07 коп. 3% річних та 1 778 (одну тисячу сімсот сімдесят вісім) грн. 64 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2012

Суддя Грєхова О.А.