Рішення № 27989667, 28.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.11.12 р. Справа № 5006/6/92/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіної Л.Д._

при секретарі судового засідання Бевз Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕХОР» смт.Ювілейне, Дніпропетровської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк

про стягнення 1 028 831,25грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Середа І.В. - представник по довіреності №53 від 03.10.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕХОР» смт.Ювілейне, Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк заборгованості у розмірі 1 009 248грн. та 3% річних у розмірі 19 643,50грн. (Усього 1 028 891,50грн.)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором №4400002756 від 20.10.2010р.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію договору №4400002756 від 20.10.2010р., копії додаткових угод від 20.12.2010р., від 31.03.2011р., №13 від 15.08.2011р., №16 від 20.10.2011р., копії видаткових накладних №РН-0000161 від 16.12.11р., №РН-0000162 від 16.12.11р., №РН-0000163 від 16.12.11р., №РН-0000159 від 16.12.11р., №РН-0000167 від 20.12.11р., №РН-0000168 від 22.12.11р., №РН-0000169 від 22.12.11р., №РН-0000170 від 22.12.2011р., №РН-0000171 від 23.12.11р. та №РН-0000172 від 23.12.11р., копії довіреностей №02360 від 16.12.2011р., №02384 від 20.12.2011р., №02404 від 22.12.2011р., №02408 від 23.12.2011р., претензію №0108 від 01.08.2012р., копію листа вих.№08-05/196 від 20.02.2012р.

17 жовтня 2012р. через канцелярію суду у матеріали справи надійшов відзив на позовну заяву вих.№48-17/10 від 12.10.12р., в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та наполягає на тому, що на підставі договору №4400002756 від 20.10.2010р. ним був сплачений товар за наступними видатковими накладними: №РН-0000161 від 16.12.11р., №РН-0000162 від 16.12.11р., №РН-0000163 від 16.12.11р., №РН-0000159 від 16.12.11р., про що свідчать виписки банківських установ на загальну суму 392 396грн.

На його думку, зобов»язання щодо оплати вартості продукції за видатковими накладними №РН-0000167 від 20.12.11р., №РН-0000168 від 22.12.11р., №РН-0000169 від 22.12.11р., №РН-0000171 від 23.12.11р., №РН-0000172 від 23.12.11р. у нього не виникло, оскільки позивачем не представлено доказів одержання відповідачем документів передбачених п.6 укладеного договору. Отже, вважає, що вимоги позивача про стягнення 3% річних необґрунтовані та безпідставні.

14 листопада 2012р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог б/н, б/д в порядку ст.22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк заборгованість у розмірі 1 009 248грн. та 3% річних у розмірі 19 583,25грн. (Усього 1 028 831,25грн.). Крім того, конкретизував, які саме видаткові накладні залишились не сплачені відповідачем. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням позивача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

20 жовтня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕХОР» смт.Ювілейне, Дніпропетровської області (далі по тексту-Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк (далі по тексту-Покупець) був укладений договір №4400002756, згідно умов якого постачальник зобов"язався виготовити та поставити у 2010р. продукцію, а покупець зобов»язався прийняти її та оплатити.

Строк дії договору продовжено до 31.12.2011р., про що свідчить підписана та скріплена печатками підприємств додаткова угода від 20.12.2010р. до договору.

Додатковою угодою від 31.03.2011р. сторони виклали найменування договору у наступній редакції: «Договір поставки №4400002756 від 20.10.2010р.»

До спірного договору поставки також були підписані додаткові угоди №12 від 08.08.2011р., №13 від 15.08.2011р., №14 від 16.08.2011р., №15 від 26.08.2011р., №16 від 20.10.2011р., №17.

Порядок оплати за продукцію сторони передбачили у пункті 8 цього договору, де визначено, що покупець здійснює оплату на поточний рахунок постачальника протягом 25 банківських днів після поставки продукції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними №РН-0000167 від 20.12.11р., №РН-0000168 від 22.12.11р., №РН-0000169 від 22.12.11р., №РН-0000170 від 22.12.2011р., №РН-0000171 від 23.12.11р. та №РН-0000172 від 23.12.11р. на загальну суму 1 009 248грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 1 009 248грн. не погашена.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач за видатковою накладною здійснив поставку товару.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у накладних в графі „Отримав", який співпадає з підписом особи вказаної у довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей №02384 від 20.12.2011р., №02404 від 22.12.2011р., №02408 від 23.12.2011р., чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Станом на 16.10.2009р. відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 1 009 248грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

Стосовно заперечень відповідача про ненадання позивачем документів, вказаних в п.6 договору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

При прийманні продукції, відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено. Означене свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Продукції.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №4400002756 від 20.10.2010р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві спірного товару за вищевказаними видатковими накладними, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.8 Договору оплата здійснюється покупцем протягом 25 банківських днів після поставки продукції.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм, а також умов Договору оплату вартості отриманої продукції в сумі 1 009 248грн. не здійснив, заявлені позовні вимоги в цій частині з допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів не спростував.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 1 009 248грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується заперечень відповідача щодо сплати ним товару за видатковими накладними №РН-0000161 від 16.12.11р., №РН-0000162 від 16.12.11р., №РН-0000163 від 16.12.11р., №РН-0000159 від 16.12.11р., то вони не приймаються судом, оскільки вказані накладні не є предметом розгляду по даній справі.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення інфляційних та 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 25.01.2012р.-18.09.2012р. у сумі 19 583,25грн., задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок сум, який не суперечить діючому законодавству.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 29 577,84грн. Заявою б/н, б/д позивачем зменшено розмір позовних вимог.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній часині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 1,20грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕХОР» смт.Ювілейне, Дніпропетровської області до Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк про стягнення 1 028 831,25грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕХОР» смт.Ювілейне, Дніпропетровської області заборгованість у розмірі 1 009 248грн., 3% річних у розмірі 19 583,25грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 20 184,96грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕХОР» (52005, смт.Ювілейне, Дніпропетровської області, вул.Фрунзе, буд.18, кв.30, ЄДРПОУ 33949494) судовий збір у розмірі 1,20грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №436 від 17.09.2012р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 28.11.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2012р.

Суддя Подколзіна Л.Д.