Рішення № 27989415, 05.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.12 р. Справа № 5006/47/90/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01036, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок № 25; код ЄДРПОУ - 00100227) в особі відокремленого структурного підрозділу Донбаської електроенергетичної системи (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 23344104)

до Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 25605170)

про стягнення 27 196,97 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Диннік О.Ю., яка діє на підставі довіреності б/н від 26.01.2012

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укрен?ерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Донбаської електроенергетичної системи зв?ернулося до господарського суд?у Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» пеню у розмірі 21 235,87 гривень, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 4 220,71 гривень, індекс інфляції у розмірі 1 740,39 гривень, а всього 27 196,97 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 297/11АЭСре від 19 вересня 2006 року, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 509, 525, 526, 549-552, 610-612 Цивільного кодексу України, статтями 193, 217-218, 230-232 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20 серпня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 вересня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 вересня 2012 року розгляд справи відкладено до 09 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду від 20 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09 жовтня 2012 року за клопотанням представника позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів, та розгляд справи відкладено до 22 жовтня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.

15 жовтня 2012 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з посилання на те, що за умовами пункту 7.13 договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 297/11АЭСре від 19 вересня 2006 року внесення грошових коштів на рахунок позивача здійснюється на підставі виставленого рахунку, протягом п'яти днів з дня отримання цього рахунку.

Відповідач зазначає, що посилання позивача на то, що рахунки № 028959 від 31.01.2012, № 029336 від 29.02.2012, № 029604 від 31.03.2012, які надсилались на адресу відповідача та були отримані Вороніною, не є належним виконання наведеного вище пункту договору, оскільки з прізвищем Вороніна на підприємстві працює лише прибиральниця, яка не мала та не має повноважень на отримання поштової кореспонденції.

Відзив прийнято судом до уваги та долучено до матеріалів справи.

22 жовтня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26 жовтня 2012 року.

26 жовтня 2012 року, до початку судового засідання через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає, що він не може нести майнову відповідальність при відсутності порушення зобов'язання, передбаченого умовами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 297/11АЭСре від 19 вересня 2006 року.

Пояснення прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.

26 жовтня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30 жовтня 2012 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 30 жовтня 2012 року у зв'язку з находженням судді Фурсової С.М. у відряджені справу № 5006/47/90/2012 передано на розгляд судді Зекунову Е.В.

За змістом пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі зміни складу суді (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 19 листопада 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 19 листопада 2012 року у зв'язку з поверненням з відрядження судді Фурсової С.М. справу № 5006/47/90/2012 передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Так, відповідно до приписів пункту 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», перебіг строку вирішення спору почато заново.

19 листопада 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26 листопада 2012 року.

26 листопада 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05 грудня 2012 року.

Представник позивача Диннік О.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника у повідомленні про оголошення перерви в судовому засіданні від 19.11.2012. При цьому, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі суду не надходило.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 19 вересня 2006 року між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач або електропередавальна організація) та закритим акціонерним товариством «АзовЕлектроСталь» (далі - відповідач або споживач) було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 297/11АЭСре (далі - Договір), відповідно до умов якого електропередавальна організація зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з Договором про постачання електричної енергії та дозволеною потужністю 25000 кВт з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги живлення, а споживач - своєчасно сплачувати за отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії. Сторони зобов'язуються виконувати інші умови, визначені цим Договором та додатками до нього, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 10.6 Договору передбачено, що договір укладається на строк до 31 грудня 2006 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення Договору, та представником позивача підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з Додатком 2 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».

Договір та усі додаткові угоди до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками.

Отже, зазначені зобов'язання сторін є чинними та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

Відповідно до актів приймання-передачі за Договором, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених їх печатками, вартість послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії:

- у січні 2012 року склала 348 077,30 гривень, у тому числі ПДВ - 58 012,88 гривень (а.с. 23);

- у лютому 2012 року склала 341 740,73 гривень, у тому числі ПДВ - 56 956,79 гривень (а.с. 24);

- у березні 2012 року склала 383 667,55 гривень, у тому числі ПДВ - 63 944,59 гривень (а.с. 25).

Згідно пункту 7.13 Договору, споживач зобов'язаний вносити плату за надані послуги включно грошовими коштами на підставі рахунку, виставленого електропередавальною організацією. Термін оплати становить до 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку.

Позивач на виконання умов Договору щомісячно направляв на адресу відповідача рахунки, а саме:

- рахунок-фактуру від 31.01.2012 № 028959 за січень 2012 року на суму 348 077,30 гривень (а.с. 26), який відповідачем отримано 07.02.2012, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 32);

- рахунок-фактуру від 29.02.2012 № 029336 за лютий 2012 року на суму 341 740,73 гривень (а.с. 27), який відповідачем отримано 12.03.2012, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 33);

- рахунок-фактуру від 31.03.2012 № 029604 за березень 2012 року на суму 383 667,55 гривень (а.с. 28), яку відповідачем отримано 06.04.2012, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 34).

При цьому, відповідач в порушенні умов Договору здійснив оплату за отриманими рахунками із запізненням, а саме:

- за рахунком-фактурою від 31.01.2012 № 028959 здійснено оплату 17.04.2012 на суму 200 000,00 гривень платіжним дорученням № 8434 (а.с. 35) та 27.04.2012 на суму 148 077,30 гривень платіжним дорученням № 9483 (а.с. 36);

- за рахунком-фактурою від 29.02.2012 № 029336 здійснено оплату 27.04.2012 на суму 151 922,70 гривень платіжним дорученням № 9483 (а.с. 36) та 11.05.2012 на суму 189 818,03 гривень платіжним дорученням № 10356 (а.с. 37);

- за рахунком-фактурою від 31.03.2012 № 029604 здійснено оплату 11.05.2012 на суму 210 181,97 гривень платіжним дорученням № 10356 (а.с. 37) та 18.05.2012 на суму 173 485,58 гривень платіжним дорученням № 11118 (а.с. 38).

Позивач належним чином оформив та надіслав відповідачу рахунки відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначених на підставі показів розрахункових засобів обліку у січні 2012 року - березні 2012 року.

Факт відправлення відповідачу рахунків підтверджується супровідними листами за вихідними № 02-54/451 від 02.02.2012, № 01-54/963 від 05.03.2012, № 01-54/1541 від 03.04.2012 (а.с. 29-31).

Факт отримання рахунків підтверджується поштовими повідомленнями про їх вручення (а.с. 32-34).

Відповідачем не надано доказів на спростування факту споживання ним зазначеної кількості електричної енергії.

Позивач, посилаючись н?а несвоєчасну оплату відпові?дачем послуг із забезпечення перетікань реактивної електроенергії звернувся до суду, та просить стяг?нути з відповідача пеню у розмірі 21 235,87 гривень, три відсотки річних у розмірі 4 220,71 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 1 740,39 гривень, а всього 27 196,97 гривень.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 714 ЦК України та частино першою статті 275 ГК України передбачено, що за договором постачання та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплатити вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша статті 612 ЦК України).

Як впливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої у постановах від 06.06.2012 № 6-49цс12; від 14.11.2011 № 6-40цс11, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Разом з цим, твердження відповідача стосовного того, що поштова кореспонденція, яка надсилались на адресу відповідача та була отримана Вороніною, не є належним виконання позивачем пункт 7.13 Договору, не приймається судом до уваги і відхиляється з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме службової записки від 19 вересня 2012 року та довідки від 17 жовтня 2012 року, на підприємстві відповідача з 06 серпня 2008 року і по теперішній час працює прибиральницею - Вороніна Ірина Алимівна (а.с. 75, 85).

Сторонами при укладанні Договору не узгоджувались особи, уповноважені на отримання виставлених позивачем рахунків, а також матеріали справи не містять документів щодо визначення повноважних осіб на отримання поштової кореспонденції, що надходить на адресу підприємстві відповідача.

Наведене свідчить про те, що позивач належним чином виконав умови Договору, а саме оформив та надіслав на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомлення наведені вище рахунки, які були отримані робітником підприємства - Вороніною.

Водночас, з наданих позивачем доказів вбачається, що сторони на теперішній час продовжують перебувати в договірних зобов'язаннях. При цьому, позивач в період з травня 2012 року по серпень 2012 року оформлював та надсилав відповідачу рахунки на оплату, які зокрема продовжує отримувати - Вороніна.

З огляду на те, що належних доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати виставлених рахунків за Договором, відповідачем не надано, то суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вищевказані строки проведення розрахунків при виконанні Договору, що підтверджується матеріалами справи, а тому у відповідача в періодах, за які здійснено нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань була наявна заборгованість перед позивачем.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2008 № 19/204.

На підставі вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача:

1) три відсотки річних у розмірі 4 220,71 гривень, з яких:

- за період з 15.02.2012 по 17.04.2012 - 1 802,37 гривень;

- за період з 18.04.2012 по 27.04.2012 - 121,71 гривень;

- за період з 20.03.2012 по 27.04.2012 - 1 095,44 гривень;

- за період з 28.04.2012 по 11.05.2012 - 218,42 гривень;

- за період з 14.04.2012 по 11.05.2012 - 882,96 гривень;

- за період з 12.05.2012 по 18.05.2012 - 99,81 гривень.

2) інфляційні нарахування у розмірі 1 740,39 гривень.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних нарахувань здійснено арифметично вірно у відповідності до вимог діючого законодавства України, а розрахунок трьох відсотків річних має арифметичні помилки.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у повному обсязі, а в частині трьох відсотків річних задоволенню у розмірі 4 209,18 гривень.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Пунктом 8.2.1 Договору передбачено, що у разі не внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього Договору, з порушенням термінів передбачених 7.13, споживач сплачує електропередавальній організації пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 235,87 гривень, з яких:

- за період з 15.02.2012 по 22.03.2012 - 5 454,16 гривень;

- за період з 23.03.2012 по 17.04.2012 - 3 709,02 гривень;

- за період з 18.04.2012 по 27.04.2012 - 606,87 гривень;

- за період з 20.03.2012 по 22.03.2012 - 434,18 гривень;

- за період з 23.03.2012 по 27.04.2012 - 5 042,08 гривень;

- за період з 28.04.2012 по 11.05.2012 - 1 089,12 гривень;

- за період з 14.04.2012 по 11.05.2012 - 4 402,74 гривень;

- за період з 12.05.2012 по 18.05.2012 - 497,70 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 598, 599, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 216-218, 230, 231, 233 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична к?омпанія «Укренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Донбаської електроенергетичної системи з?адовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, площа Машинобудівельників, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 25605170, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого структурного підрозділу Донбаської електроенергетичної системи (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 23344104, поточний рахунок № 26008301550293 в філіалі «Центрально-міське відділення ПАТ Промінвестбанку в місті Горлівка», МФО 334464) пеню у розмірі 21 235,87 гривень, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 4 209,18 гривень, індекс інфляції у розмірі 1 740,39 гривень, судовий збір у розмірі 1 608,86 гривень, а всього 28 794 (двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто чотири) гривень 30 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 05.12.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2012.

Суддя Фурсова С.М.