Рішення № 27989369, 07.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.12 р. Справа № 5006/25/133/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі павленко М.С., розглянув справу за позовом Державного підприємства «Вугілля України» до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення збитків у розмірі 8963,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сірий А.М.- за довір. від 30.12.2011р.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугілля України» звернулось до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення збитків у розмірі 8963,52 грн.

В обґрунтування позову позивач надав копії наступних документів: договору № 18-10/1 - ЕН від 01.02.2010р.; додатку до договору № 18-10/1 - ЕН від 01.02.2010р. рішення господарського суду м.Києва №35/358 від 06.02.2012р.; залізничних накладних № 52255099, № 48108141, актів загальної форми № 1656 від 17.12.2010р., № 9516 від 28.12.2010р., накопичувальної картки № 10010034, переліку ТехПД № 1001 від 10.01.2011р., заяви про припинення зобов'язань № 0678/10 від 29.03.2012р., правовстановлюючі документи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив, що ДП «Вугілля України» зазнало збитків саме з вини відповідача, вважає, що умовами договору № 18-10/1 - ЕН від 01.02.2010р. обов'язок поставити вугілля належної якості покладається саме на відповідача.

Відповідач у відзивах проти позову заперечив, пояснив, що відомості позивача про поставку спірного вугілля з невідповідними якісними показниками є невірними. Зазначив про відсутність вини відповідача в понесенні збитків позивачем. Просить відмовити у задоволенні позову, вважає, що поставка спірного вугілля не має відношення до спірного Договору укладеного між позивачем та відповідачем по цій справі. Пояснив, що в будь-якому разі в Договорі йдеться про всю партію вугілля, що поставляється, а не про окремі вагони, як в даній справі. Вважають, що вина відповідача не була встановлена рішенням господарського суду м.Києва №35/358 від 06.02.2012р., оскільки ДП «Сніжнеантрацит» брало участь у справі в якості третьої особи.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

У судовому засіданні встановлено, що 01.02.2010р. між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Сніжнеантрацит" (постачальник) укладено договір № 18-10/1-ЕН поставки вугілля (далі -договір), у відповідності до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно пункту 1.4. договору, постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності.

Відповідно до пункту 7.5. договору покупець забезпечує оплату залізничного тарифу по перевезенню вугілля.

Вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до договору.

Кількість вугілля по поставках в додатках до договору зазначається на підставі обсягів закупівлі, погоджених покупцеві енергогенеруючими компаніями/кінцевими споживачами у відповідних періодах поставки (пункт 4.3. договору).

01.02.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (покупець) та ДП "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2010р. між ДП "Вугілля України" (постачальник) та ВАТ "ДЕК "Центренерго" (покупець) підписано додатки № 12/10-3, № 12/10-Т та додаткові угоди № 3-12/10-3, № 2-12/10-Т, до договору поставки від 01.02.2010р. № 01-10/1-ЕН, в якому сторони вказаного договору визначили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти в грудні 2010 року вугілля на умовах даних додатків та додаткових угод, в тому числі вугілля від вугледобувного підприємства -ДП "Сніжнеантрацит", вантажовідправником якого є ЗФ «Донбаський збагачувальний комбінат», а вантажоотримувачем - Зміївська та Трипільська ТЕС.

В свою чергу, 29.12.2010р. між ДП "Вугілля України" та ДП "Сніжнеантрацит" підписано додаток № 01/11-1 до договору від 01.02.2010р. № 18-10/1-ЕН, згідно якого сторони визначили, що постачальник (відповідач) зобов'язується відвантажити в період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. включно, а покупець (позивач) прийняти в січні-лютому 2011 року 14200 тон вугілля від вантажовідправника - ЗФ «Донбаський збагачувальний комбінат», вантажоотримувачем якого є Трипільська ТЕС ВАТ "Центренерго" на загальну суму 10 445 520,00 грн. з ПДВ.(а.с.17).

Згідно пункту 3.1.2 договору від 01.02.2010р. № 18-10/1-ЕН Постачальник зобов'язується здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

Пунктом 5.1. зазначеного договору передбачено, що на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля розповсюджуються вимоги Статуту залізниць України та нормативних актів, що видаються відповідно до Статуту.

З метою виконання умов договору у січні 2011р. ДП «Сніжнеантрацит» відвантажив на адресу Трипільської ТЕС ВАТ «ДЕК «Ценренерго» вугільну продукцію у вагонах №№ 61665352, 65794943 згідно залізничних накладних №№ 48108141, 52255099 (а.с.21-24).

У процесі постачання відповідачем позивачу вугілля, вантажовідправник здійснив нерівномірне завантаження вантажу у вагони №№61665352, 65794943, що призвело до загрози безпеки руху поїздів у результаті чого було складено акти загальної форми № 1656 від 17.12.2010р. та № 9516 від 28.12.2010р. та вагони, в яких виявлене дане порушення, були відчеплені для усунення вказаних недоліків.

За усунення нерівномірності завантаження залізницею було нараховано та списано з особового рахунку Трипільської ТЕС ВАТ «Центренерго» плату за надані послуги в сумі 8963, 52 грн., що підтверджується накопичувальною карткою № 10010034 (а.с.27-30) та переліком № 1001 від 10.01.2011р. (а.с.31).

Згідно пункту 6 Загальних положень Статуту залізниць України, Правила перевезення вантажів (далі Правила) - нормативний акт що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів; технічні умови навантаження і кріплення вантажів є обов'язковими для дотримання всіма учасниками перевезення вимоги щодо розміщення, закріплення, способу навантаження, розвантаження вагонів, забезпечення безпеки руху. Збереження залізничного рухомого складу та вантажів.

Пунктом 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення.

Відповідно до пункту 8.1. Договору від 01.02.2010р. № 18-10/1 - ЕН сторони гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2012р. у справі № 35/358 з ДП «Вугілля України» на користь ПАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС присуджено до стягнення 31015,90 грн. (тридцять одну тисячу п`ятнадцять гривень 90 коп.) - збитків, 310,16 (триста десять гривень 16 коп.) - державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. При цьому, під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 35/358 встановлено, що при здійсненні зважування на тензометричних вагах залізницею було встановлено нерівномірне завантаження вагонів вантажем (у тому числі у вагонах № 61665352, 65794943), що спричинило необхідність понесення позивачем додаткових витрат за послуги по усуненню нерівномірного завантаження.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р.; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р.).

Отже, факти, встановлені господарським судом м.Києва в межах справи № 35/358 мають преюдиціальне значення при розгляді справи №5006/25/133/2012 .

У судовому засіданні встановлено, що Державним підприємством «Вугілля України» заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 29.03.3012р. № 0678/10 виконано рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012р. у справі № 35/358 (а.с.33).

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 0781/10 з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 8963,52 грн., які були завдані нерівномірним завантаженням вагонів №№ 61665352, 65794943.

Предметом спору у цій справі є стягнення з ДП «Сніжнеантрацит» на користь ДП «Вугілля України» в порядку регресу збитків у розмірі 8963,52 грн., сплачених позивачем на користь ПАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» за рішенням господарського суду м.Києва у справі № 35/358.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондуються з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В свою чергу згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до частини 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Підпунктом 5.7.1. пункту 5.7. договору передбачено, що вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника вантажовідправника покладається на постачальника у випадку, коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачу або допустиму похибку опробування.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати завданих державному підприємству «Вугілля України» збитків.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги "Вугілля України" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» до Державного підприємства «Сніжнеантрацит» про стягнення збитків у розмірі 8963,52 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (86500, м.Сніжне. вул..Леніна, 32, код ЄДРПОУ 31906124) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.. Б.Хмельницького, б.4, код ЄДРПОУ 32709929) суму збитків у розмірі 8963 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 52 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (86500, м.Сніжне. вул..Леніна, 32, код ЄДРПОУ 31906124) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м.Київ, вул.. Б.Хмельницького, б.4, код ЄДРПОУ 32709929) суму судових витрат у розмірі 1609 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 07 грудня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 12 грудня 2012 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.