Постанова № 27989102, 11.12.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 5021/789/12 Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Суми

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2012

зі справи № 5021/789/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м.Суми (далі -Товариство)

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Суми (далі -Підприємець)

про стягнення 24 801,01грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся з позовом до відповідача, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просив стягнути 22516,02грн. боргу за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року включно, а також стягнути 1263,12грн. пені, 3 % річних у сумі 505,05грн., 508,03грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.07.2012 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21298,68грн. боргу, 1183,54грн. пені, 3 % річних у сумі 458,15грн., 440,76грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено. Зокрема, судом відмовлено у стягненні суми заборгованості за період з 01.10.2010 по 05.11.2010, оскільки ця заборгованість була предметом розгляду у справі №10/159-10.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 (колегія суддів у складі: суддя Фоміна В.О. -головуючий, судді Плахов О.В. і Білоусова Я.О.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 22516,02грн. боргу, 1263,12грн. пені, 3 % річних у сумі 505,05грн., 508,03грн. інфляційних втрат.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції з огляду на неправильний розрахунок сум пені, річних та інфляційних частково змінити, стягнувши з нього 751,44грн. пені, 3 % річних у сумі 450,37грн., 428,85грн. інфляційних втрат та 1488,04грн. судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.10.2008 Товариством та Підприємцем було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №1137-Т (далі -Договір), згідно з пунктом 1.1 якого виконавець (позивач) зобов'язався надавати споживачеві (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3, 3.5 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Товариство на підставі Договору у спірний період здійснило відпуск теплової енергії Підприємцю та направило на його адресу відповідні рахунки на оплату спожитої теплової енергії, але останній не оплатив спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 22 516 грн. 02 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що місцевий господарський суд, посилаючись на рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2011 у справі №10/159-10, дійшов помилкового висновку про те, що за цим рішенням з Підприємця була стягнута заборгованість з жовтня 2008 року по 05 листопада 2010 року, оскільки з наданих у цьому зв'язку у справі доказів вбачалось, що в даному випадку судом була стягнута заборгованість, яка виникла за період з жовтня 2008 року по квітень 2010 року.

Встановленим у справі обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача боргу у сумі 22516,02грн., що виник за період з жовтня 2010 року по квітень 2012 року включно.

У цьому ж зв'язку апеляційний суд, врахувавши межі заявленого позову, обґрунтовано стягнув з відповідача за спірний період 3 % річних у сумі 505,05грн. та 508,03грн. інфляційних втрат.

Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать вимогам чинного законодавства та відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, заперечення відповідача проти наявності в нього несплаченого боргу за жовтень та 5 днів листопада 2010 року були досліджені апеляційним судом, який дійшов обґрунтованого висновку про їх безпідставність, а отже правильно не взяв до уваги і заперечення відповідача щодо наявності підстав для нарахування інфляційних та річних за відповідний період.

Крім того, погоджуючись з доводами позивача про наявність підстав для стягнення пені за період з 11.11.2010 по 14.05.2012, апеляційний суд обґрунтовано взяв до уваги наявні в матеріалах справи дані щодо іншої ніж це передбачено ст.232 ГК України домовленості сторін про відповідальність, яка визначена підпунктом 5.1.5 Договору.

Посилання скаржника на неправильність розрахунку грошової суми пені по строках з огляду на вимоги статті 258 ЦК України, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки в наявних матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач відповідно до вимог статті 267 ЦК України звертався до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 у справі № 5021/789/12 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя Москаленко В.С. Суддя Львов Б.Ю. Суддя Харченко В.М.