Ухвала суду № 27985610, 12.12.2012, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів - Ковалевича С.П., Демянчук С.В.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду від 13 листопада 2012 року у справі за позовом Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог -УМВС України в Рівненській області про відшкодування вартості навчання,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Острозького районного суду від 13 листопада 2012 року вказаний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 до державного бюджету (р/р 35227002004890 ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 08571423) витрати, пов'язані з його утриманням в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ у сумі 11 834 грн. 06 коп..

Вирішено питання про судові витрати.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом не дано належної правової оцінки тій обставині, що відповідно до наказу УМВСУ в Рівненській області № 1227 від 04.11.2011р. «Про вивільнення працівників підрозділів ГІРФО області»було попереджено атестованих та вільнонайманих працівників підрозділів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб органів внутрішніх справ області про наступне заплановане вивільнення у зв'язку з ліквідацією вищевказаних структурних одиниць, і з цим наказом він був ознайомлений під розписку. Саме у зв'язку з цією ситуацією та з огляду на порушення УМВСУ в Рівненській області п.2.3.5 Договору про підготовку фахівця, і було подано рапорт про звільнення за власним бажанням вже після попередження про наступне заплановане звільнення.

Вказує, що місцевий суд не врахував того факту, що положення Договору про підготовку фахівця суперечать нормам чинного ЦК України щодо добросовісності, розумності та справедливості.

Стверджує, що судом при постановленні рішення не враховано тієї обставини, що позивачем не направлялася вимога про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця, хоча строк пред'явлення такої вимог не сплив на час подачі позову.

Наполягає, що суд неправомірно задовольнив позов, оскільки позивачем не було надано розрахунку витрат на його навчання. Окрім того, судом було проігноровано його клопотання про витребування від позивача примірників повідомлень про інформування його

про розмір фактичних витрат, пов'язаних з навчанням.

______________

Справа № 1713/1313/12 Головуючий у І інстанції -Василевич О.В.

Провадження № 22-ц 1790/2222/2012 Доповідач -Ковальчук Н.М.

Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для розгляду справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з"явились без поважних причин, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відносини між сторонами були врегульовані договором, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з навчанням, у разі звільнення з органів внутрішніх справ протягом трирічного строку з часу закінчення навчального закладу.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2006 року ОСОБА_1 був зарахований курсантом Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ, що підтверджується наказом начальника Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ № 103 о/с від 29.07.2006р. (а.с. 11).

01 жовтня 2007 року між Донецьким юридичним інститутом Луганського державного університету внутрішніх справ (правонаступником якого є Донецький юридичний інститут МВС України), Головним управлінням МВС України в Рівненській області та ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця у Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ (а.с. 6).

Факт укладення даного договору, погодження з його умовами та факт його підписання відповідач визнає.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Зміст договору, згідно ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

П. 2.3.6 вищевказаного Договору передбачений обов'язок ОСОБА_1 у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на відсутність доказів обґрунтування суми, стягнутої з нього на користь позивача, як такі, що спростовуються матеріалами справи, а саме довідкою Донецького юридичного інституту, складеною на підставі розрахунку фактичних витрат на навчання курсанта 4-го курсу ОСОБА_1, та з урахуванням вимог наказу Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007р., яким затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих начальних закладах (а.с. 6).

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності висновку суду про те, що звільнення відповідача відбулося не за власним бажанням, а у зв'язку із запланованим вивільненням через ліквідацію структурного підрозділу, у якому працював відповідач, не заслуговують на увагу суду як такі, що спростовуються доказами по справі. Так, із рапорта ОСОБА_1 від 16.01.2012р. (а.с. 15) вбачається, що він просить звільнити його з 02.02.2012 р. за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами (одруженням) та зміною місця проживання (м. Київ). Витягом з наказу УМВСУ в Рівненській області № 22 о/с від 02.02.2012р. встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 «ж»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України -за власним бажанням (а.с. 14). Зазначений наказ відповідачем не оспорений у встановленому законом порядку і є чинним.

Що стосується тверджень апеляційної скарги про ігнорування місцевим судом клопотання відповідача про витребування від позивача повідомлення про інформування про розмір фактичних витрат, то вони спростовуються матеріалами справи, а саме звукозаписом судового засідання від 02.11.2012р., який підтверджує, що дане клопотання було предметом розгляду і було вирішене судом у встановленому законом порядку (02.11.2012р., 15:24).

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на те, що Договір про підготовку фахівця суперечить нормам цивільного законодавства, оскільки матеріалами справи та поясненнями учасників справи встановлено, що умови вказаного договору були погоджені сторонами, договір був ними підписаний та в подальшому не оскаржувався.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б заслуговували на увагу і спростовували висновки суду відповідач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Острозького районного суду від 13 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді: підпис Ковалевич С.П.

підпис Демянчук С.В.

Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.